Справа № 587/3439/25
15 квітня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання - Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання права власності в порядку набувальної давності,
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати за позивачем право власності на житловий будинок та прибудинкові споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 . Також, відповідно до рішення виконкому Верхньосироватської сільської ради народних депутатів від 30.07.1993 року №36 ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 1800 кв.м за вказаною адресою, з них під житловим будівництвом 510 кв.м., для ведення селянського господарства 1290 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті заповіту не залишила. На момент її смерті з нею були зареєстровані донька- ОСОБА_4 , чоловік доньки ОСОБА_5 , онук ОСОБА_2 , правнук ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_3 її спадкоємець першої черги донька ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті матері, шляхом фактичного розпорядження житловим будинком та земельною ділянкою. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після своєї смерті заповіту вона не залишила. На момент її смерті з нею були зареєстровані: чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 , внук ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_4 її спадщину прийняли ОСОБА_5 та син ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 та її похорон в 2009 році її чоловік ОСОБА_5 переїхав жити в м.Суми до своєї рідної сестри ОСОБА_7 , а син ОСОБА_2 в 2009 році виїхав мешкати в м. Суми, але до теперішнього часу зареєстрований за вище вказаною адресою. Його син ОСОБА_6 також виїхав з будинку в 2009 році та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в червні 2009 році її подруга ОСОБА_8 запропонувала переїхати до вищевказаного будинку, в якому ніхто не проживав. Вона повідомила, що даний будинок належить її брату ОСОБА_5 , який йому не потрібен, так як він переїжджає жити до неї. Пізніше ОСОБА_5 при особистому спілкуванні підтвердив, що враховуючи занедбаний стан будинку, його стан здоров'я та переїзд до сестри, будинок йому не потрібен і що вона може оформити на нього право власності, якщо забажає, потрібні документи він підпише. До червня 2020 року вона відремонтувала житловий будинок та переїхала до вказаного будинку та почала мешкати в ньому. Познайомилася з сусідами,, з територіальними органами влади, відкрито користувалася житловим будинком та земельною ділянкою, сплачувала комірне. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер. Заповіт від імені ОСОБА_5 не складався. В зв'язку з чим єдиними спадкоємицями житлового будинку можуть бути ОСОБА_2 та спадкоємці ОСОБА_5 . Жодні потенційні власники житлового будинку та земельної ділянки з 2010 року до теперішнього часу спадкові права не оформили, жодного разу за місцем спадкового майна не приїздили, що свідчить про їх відмову від власності.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати без його участі. В попередньому судовому засіданні зазначав, що проти винесення заочного рішення не заперечує.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила що у 2010 році у газеті «Ваш Шанс» побачила оголошення, що здається будинок в АДРЕСА_1 . Приїхавши за даною адресою познайомилась з ОСОБА_9 , яка пояснила, що забирає свого брата ОСОБА_10 до себе у м. Суми, так як він хворий та їй потрібно, щоб хтось приглядав за будинком садив город. 18 червня 2010 року вона в'їхала у будинок. За будинок вона не платила, так як вони потоваришували з ОСОБА_9 , давала їй продукти. Через місяць -півтора помер ОСОБА_10 . ОСОБА_11 говорила, що будинок їй не належить що оформлений на ОСОБА_3 , після смерті якої ніхто його на себе не оформив. Говорила що до будинку має відношення ОСОБА_12 . Вона йому телефонувала, він просив її не кидати хату, щоб її не розкрали також говорив, що не має права виїзду з Росії і не може оформити будинок.
Відповідач ОСОБА_2 до зали суду не з'явився по невідомій причині, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просив проводити судове засідання у його відсутність, при винесені рішення покладались на розсуд суду.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 28.12.1988 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві особистої власності ОСОБА_3 ( а.с.8, 9,10)
Відповідно до рішення виконкому Верхньосироватської сільської ради народних депутатів від 30.07.1993 року №36 ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 1800 кв.м за вказаною адресою, з них під житловим будівництвом 510 кв.м., для ведення селянського господарства 1290 кв.м.( а.с.12)
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку Серія СМ № 021761 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0, 18 га за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.13)
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть( а.с.16)
Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 25.04.2025 №03-29/241 ОСОБА_3 , до смерті, на день смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 та мала склад сім'ї: донька- ОСОБА_4 , чоловік доньки ОСОБА_5 , онук ОСОБА_2 .. Заповіт від імені ОСОБА_13 виконкомом не складався і не посвідчувався( а.с.17)
Відповідно до повідомлення Сумського обласного державного нотаріального архіву від 02.10.2025 відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру інформація відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не виявлена( а.с.67)
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про смерть( а.с.18)
Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 19.03.2025 №03-29/185 ОСОБА_14 до смерті, на день смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 та мала склад сім'ї: чоловік ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 , онук ОСОБА_6 . Заповіт від імені ОСОБА_4 виконкомом не складався і не посвідчувався( а.с.19)
Як вбачається з копії спадкової справи заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 від 02.03.2009 року Сумською районною державною нотаріальною конторою, син померлої ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, яка складається із житлового будинку з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 за законом. ( а.с.74-81)
Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 19.03.2009 №217, яка міститься в спадковій справі після ОСОБА_14 , вона до смерті і на момент смерті разом з нею були зареєстровані чоловік померлої ОСОБА_5 , інвалід 1-ї групи загального захворювання, син померлої ОСОБА_2 . ОСОБА_2 проживає в Російській Федерації з 2006 року і по теперішній час( а.с.79)
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ( а.с.22)
Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 08.07.2025 №03-29/417 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 до смерті та на момент смерті був зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1 разом з сином дружини- ОСОБА_2 ( а.с.23)
Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 19.03.2025 №181/03-29 станом на 14.03.2025 за адресою в АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 один( а.с.21)
Відповідно до довідки Верхньосироватської сільської ради Сумського району від 20.03.2025 №190/03-29 ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою в АДРЕСА_1 з 18 червня 2010 року по теперішній час( а.с.24)
Відповідно до договору від 15.11.2024 на сервісне обслуговування системи газопостачання та обладнання побутового споживача укладений між ОСОБА_1 за адресою в АДРЕСА_1 ( а.с.26) та Договору на виконання робіт від 20.11.2024
укладений між ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 за адресою в АДРЕСА_1 ( а.с.28-30)
Відповідно до довідки Сумигазбуд від 22.11.2024 за адресою в АДРЕСА_1 станом на 22.11.2024 за користування природним газом по особовому рахунку заборгованість відсутня( а.с.27)
Відповідно до квитанції рахунку за послуги з розподілу газу за березень 2025 борг відсутній, особовий рахунок на ОСОБА_2 ( а.с.32)
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що позивачка є її матір'ю та проживає в АДРЕСА_1 . Вона в'їхала в цей будинок у 2010 році і там весь час проживає. Сплачує за комунальні послуги, підключала газ, зробила покрівлю, доглядала за огородом. Мати їй повідомляла, що знайшла цей будинок за оголошенням в газеті «Ваш Шанс». До того ніхто там багато років не проживав. Мама повідомляла що ОСОБА_11 , яка її туди пустила жити, не власниця будинку. Платіжки за комунальні послуги були на ОСОБА_3 , яка давно померла. Ніхто з господарів будинку не приїзжав. ОСОБА_16 говорила, що хтось з них приїздив. Говорили, що ОСОБА_17 -внук померлої ОСОБА_3 живе в Росії, не збирається сюди приїздить. Мама один раз йому телефонувала, він сказав, що сюди не приїде.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою сторін по справі. Позивача приїхала в с.Верхня Сироватка десь у червні 2010 року та проживає по АДРЕСА_1 . Там проживали до цього ОСОБА_2 з ОСОБА_4 . ОСОБА_19 . Спочатку померла ОСОБА_20 , потім залишився ОСОБА_10 , через рік забрала його сестра у м. Суми за станом здоров'я. ОСОБА_21 поїхав в Росію і там одружився. Перед війною приїздив один раз після смерті матері. Йому ні до кого було приїздить, а потім війна. Він приїздив до с. В.Сироватка, коли вже там жила позивачка у будинку, а тому зупинявся у її сина, до позивачки не ходив. ОСОБА_17 говорив, що йому нічого не потрібно, що в нього є дружина, свій дім, що на Україну не поверниться. Сестра ОСОБА_10 запропонувала позивачці жити в цьому будинку безкоштовно. Позивачка провела газ, робила ремонт будинку.
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_23 її подруга, ходила до неї в гості за адресою АДРЕСА_1 . Вона жила з ОСОБА_19 , сином від першого шлюбу ОСОБА_21 . Вона померла десь 15 років тому, чоловік залишився жити у будинку. В Так як він хворів за ним доглядала сестра ОСОБА_11 , яка забрала його до себе через 1,5-2 роки після смерті дружини, ОСОБА_17 жив в Росії на час смерті матері. Приїздив на поховання, на поминки через рік. Більше не приїздив. Хата залишилась пуста. Надя подала оголошення в газету. Вона пустила позивачку як квартирантку але гроші не брал, щоб вона платила за комунальні послуги, доглядала за хатою. Позивачка в будинку цьому живе 15 років. Вона підключила газ, який був відрізаний за борги. ОСОБА_17 говорив, що сюди не приїде, інші родичі говорили, що не претендують на будинок.
Відповідно ст.5 ЦК України від 2003 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно ст.548 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно ст.549 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи питання про наявність підстав для визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, суд враховує таке.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним,тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156 св 18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18.
Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.
Судом встановлено, що позивачці за час користування будинком на момент подання позову до суду, достеменно відомо про те, що власником є ОСОБА_2 , який на даний час перебуває в Російській Федерації.
Суду не було надано безспірних та належних доказів, про те, що відповідач ОСОБА_2 відмовився від своєї власності на спірний будинок, який йому належить в порядку спадкування після смерті матері та залишив без нагляду належне йому майно, а навпаки відповідно до пояснень наданих позивачкою в судовому засіданні просив її не лишати хату, щоб її не розікрали, зазначав що не може приїхати.
Що стосується проживання позивачки у спірному будинку тривалий час, утримання його в належному стані та здійснення оплати за житлово-комунальні послуги, то дані обставини не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України.
Позивач не є добросовісним набувачем в розумінні статті 344 Цивільного кодексу України, а тому відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно за набувальною давністю.
Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 Цивільного процесуального кодексу України).
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 316, 344,1277 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання права власності в порядку набувальної давності відмовити у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М.Гончаренко