Справа № 583/492/26
2/583/970/26
15 квітня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
30.01.2026 до суду звернувся представник позивача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 14.10.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14.10.2023 - 100000089, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн строком на 42 дні, який зобов'язався повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Однак відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 5646 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 3000 грн, по процентам у сумі 2646 грн, що і стало підставою для звернення до суду. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №14.10.2023 - 100000089 від 14.10.2023 в сумі 5646 грн та стягнути судові витрати.
Процесуальні дії у справі.
17.02.2026 Охтирським міськрайонним судом було ухвалено заочне рішення, яким позов було задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №№14.10.2023 - 100000089 від 14.10.2023 в розмірі 5646 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 2662, 40 грн, а всього стягнуто 8308,4 грн.
13.03.2026 до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.02.2026 у справ №583/492/25, призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заяву мотивував тим, що він не визнає позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, оскільки він є військовослужбовцем та має пільги у відповідності до положень ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та звертався до позивача з усною заявою, в якій повідомив про те, що він військовослужбовець та просив не нараховувати йому проценти, як це передбачено законом. Однак, ця заява ТОВ «Споживчий центр» була проігнорована. Тому просив скасувати заочне рішення.
23.03.2026 року ухвалою Охтирського міськрайоного суду Сумської області заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, призначено судове засідання на 15.04.2026 о 08.35 год. з повідомленням сторін.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з'явилися, будь яких заяв від них не надійшло.
За таких обставин суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами у відповідності до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.
Установлено, що 14.10.2023 ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора підписав Заявку кредитного договору, пропозицію про укладення кредитного договору (оферту).
У результаті підписання вказаних складових 14.10.203 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14.10.2023 -100000089, відповідно до якого відповідачу надано кредит в розмірі 3000 грн, строком на 42 дні (дата повернення кредиту 24.11.2023), а споживач зобов'язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А717.
Згідно п.8 Заявки процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит.
Договором визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41ХХ-ХХХХ-5109.
Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість за кредитним договором №14.10.2023 -100000089 від 14.10.2023 не погашена та становить 5646 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 3000 грн, по процентам у сумі 2646 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.13).
Таким чином, відповідач порушив взяті на себе відповідно до кредитного договору зобов'язання з погашення заборгованості по тілу кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1-3 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
14.10.2023 о 01:23 ТОВ «Споживчий центр» виконано свої зобов'язання за договором та перераховано на картку № 537541*09, номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 3000 грн, ІD операції № 2378515675, що підтверджується квитанцією платіжної системи «LIQPAY» (а.с.22).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 3000 грн.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, судом встановлено, що відповідачем дійсно було отримано кредит, однак він порушив свої зобов'язання перед кредитодавцем, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Проти цього не заперечував і сам ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення.
Проте, вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.
Відповідно до копії посвідчення, виданого 07 квітня 2021 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з пунктом 19 частини першої статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на момент отримання позивачем статусу учасника бойових дій) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 760/15915/16 (провадження № 61-17233 св 18) зроблено висновок, що «згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.
Суд враховує наявні у справі докази, що підтверджують факт участі відповідача у антитерористичній операції та наявність у нього статусу учасника бойових дій.
Безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дає підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 554/10264/17 (провадження № 61-42778св18).
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу та відповідно до копії посвідчення, виданого 07 квітня 2021 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Розповсюдження положень пункту 15 статті 14 вказаного Закону на військовослужбовців у період дії особливого періоду та неможливість нарахування відсотків за кредитними договорами з початку дії особливого періоду підтверджено постановами Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16, від 15 травня 2019 року у справі № 496/188/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 554/10264/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 263/12088/16, від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 175/3 77/16, від 27 березня 2019 у справі № 199/8367/16, від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 534/711/16, від 25 вересня 2019 року у справі № 521/9626/15, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18.
Таким чином, врахувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3000 грн, що складає основну суму боргу ( тіло кредиту), а в частині нарахованих процентів за користування кредитом необхідно відмовити.
Щодо судових витрат.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам - 53,13%.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 1414,53 грн ( 53,13% від 2662,40 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 272, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №№14.10.2023 - 100000089 від 14.10.2023 в сумі 3000 грн та в рахунок відшкодування судових витрат 1414,53 грн, а всього стягнути 4414,53 грн., відмовивши в решті вимог.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 15.04.2026 року.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Охтирського
міськрайонного суду Т.О. Ярошенко