Справа № 583/387/26
2/583/539/26
14 квітня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Яценко Н.Г.,
з участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖДНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27.01.2026 представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖДНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість у сумі 43093,58 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору.
Вимоги за позовом вмотивовані тим, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 27.02.2019 №2001257079401, за яким позичальниці надано кредит у сумі 18200,00 грн; 12.09.2019 №1001403178401, за яким позичальниці надано кредит у сумі 10000,00 грн. Однак відповідачка, в порушення умов договорів, не сплатила своєчасно АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитними договорами, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 24.11.2025 за нею мається заборгованість: за кредитним договором від 27.02.2019 №2001257079401 в загальній сумі 29020,06 грн, з яких: 17987,77 грн - заборгованість за кредитом, 11032,29 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором від 12.02.2019 №1001403178401 в загальній сумі 14073,52 грн, з яких: 6619,73 грн - заборгованість за кредитом, 3,06 грн - заборгованість за процентами; 7450,73 грн - заборгованість за комісією, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
02.02.2026 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.
02.03.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки зазначає, що відповідачкою частково визнаються позовні вимоги, а саме в частині стягнення суми заборгованості за договорами тіла кредиту - 18200 грн та 10000 грн відповідно, а також судового збору в сумі 2662,40 грн. в іншій частині позовні вимоги не визнаються, оскільки позивачем не доведено, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов саме цих договорів та, відповідно, уклали такі кредитні договори без обов'язкових реквізитів даних документів - підписів сторін. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів: - на підтвердження укладення відповідачкою кредитних договорів шляхом приєднання до договору комплексного банківського обслуговування відповідними заявами де має бути чітко визначено, що відповідачка висловила згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної карти та згодна з умовами та правилами банківського обслуговування; - на підтвердження отримання кредитної карти з відповідними тарифами; - обґрунтування нарахованих відсотків за кредитом та їх розрахунок; - отримання грошових коштів за кредитною лінією. Вважає незаконною вимогу про стягнення комісії за обслуговування кредиту, а умови договору несправедливими. Зауважує, що значна частина вимог є такою, що заявлена поза строками позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позову АТ «ПУМБ» повністю або зменшити розмір стягнення, виключивши комісії, незаконні платежі. Покласти судові витрати на позивача у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві проси розглянути справу без участі представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, при цьому заяв про відкладення розгляду справи не надавали, правом на подання відзиву не скористалися, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 27.02.2019 ОСОБА_1 підписала заяву №2001257079401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої просила АТ «ПУМБ» відкрити на її ім'я поточний рахунок, надати кредитну картку та встановити на відкритий картковий рахунок кредитний ліміт в сумі 9443,00 грн. У заяві передбачено, що реальна річна процентна ставка складає 47,88% річних. Підписанням цієї заяви відповідачка беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності) технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування та просить відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях, надати кредитну картку та встановити кредитний ліміт у вищевказаній сумі (а.с. 32).
До укладення кредитного договору №2001257079401, 27.02.2019 ОСОБА_1 підписано також Паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 33).
Відповідно до договору №2001257079401 відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9443,00 грн, який в послідуючому було збільшено до 18200,00 грн, що підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту та випискою по особовому рахунку з 27.02.2019 по 24.11.2025 (а.с. 51, 63-69).
З виписки по особовому рахунку з 27.02.2019 по 24.11.2025, яка є первинним документом, вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та вносила кошти на погашення заборгованості, тобто своїми діями підтвердила свою згоду з умовами укладеного договору №2001257079401.
12.09.2019 ОСОБА_1 підписала заяву №1001403178401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої просила АТ «ПУМБ» надати їй споживчий кредит в сумі 10000,00 грн на строк 24 місяці з процентною ставкою 0,01% річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості 4,99%. Підписанням цієї заяви відповідачка беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності) технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування (а.с. 27).
До укладення кредитного договору №1001403178401, 12.09.2019 ОСОБА_1 підписано також Паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 28).
На підтвердження надання відповідачці грошових коштів до матеріалів справи надана платіжна інструкція №TR.37571411.55270.359 від 12.09.2019, згідно з якою ОСОБА_1 було переховано грошові кошти в сумі 10000,00 грн по договору №1001403178401 від 12.09.2019 (а.с. 52).
З виписки по особовому рахунку з 12.09.2019 по 24.11.2025, яка є первинним документом, вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та вносила кошти на погашення заборгованості (а.с. 60-62).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з вимогами ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
В ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
В ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З огляду на викладене суд вважає наявні у матеріалах справи докази належними та допустимими, а у сукупності достатніми на підтвердження факту укладення кредитного договору №2001257079401 від 27.02.2019 та кредитного договору №1001403178401 від 12.09.2019 та отримання ОСОБА_1 обумовлених цими договорами кредитних коштів у сумі 18200,00 грн та 10000,00 грн відповідно.
Згідно з розрахунками заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖДНАРОДНИЙ БАНК» станом на 24.11.2025 за відповідачкою утворилася заборгованість: за кредитним договором від 27.02.2019 №2001257079401 в загальній сумі 29020,06 грн, з яких: 17987,77 грн - заборгованість за кредитом, 11032,29 грн - заборгованість за процентами (а.с. 57-59); за кредитним договором від 12.09.2019 №1001403178401 в загальній сумі 14073,52 грн, з яких: 6619,73 грн - заборгованість за кредитом, 3,06 грн - заборгованість за процентами, 7450,73 грн - заборгованість за комісією (а.с. 53-56).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З огляду на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», а саме 10.06.2017, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Так за умовами кредитного договору №1001403178401 від 12.09.2019 розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 4,99%, що становить 499,00 грн щомісяця.
Разом з тим, у заяві на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб №1001403178401 від 12.09.2019, підписаної ОСОБА_1 , не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачеві та за які банком встановлена щомісячна комісія.
Крім того, представником позивача не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 7450,73 грн по кредитному договору №1001403178401 від 12.09.2019.
Суд також зазначає, що з наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідачки та розрахунку заборгованості за договором №1001403178401 від 12.09.2019 вбачається, що банком на погашення комісії зараховано отримані від відповідачки кошти у розмірі 4526,19 грн. Оскільки умова договору про стягнення щомісячної комісії є нікчемною, тому заборгованість за кредитом також слід зменшити на вказану суму коштів, що зараховані на погашення заборгованості по комісії.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором №1001403178401 від 12.09.2019 складає 2096,60 грн (6619,73 грн (заборгованість за кредитом) + 3,06 грн (заборгованість за процентами) - 4526,19 грн (зараховані кошти за комісію).
Отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 27.02.2019 №2001257079401 у розмірі 29020,06 грн та за кредитним договором від 12.09.2019 №1001403178401 у розмірі 2096,60 грн.
Згідно з положеннями ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Стороною відповідача було заявлено про застосування судом строків позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно зі ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Однак, згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 карантин було встановлено з 12.03.2020 та який в подальшому безперервно продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів Укра до 30.06.2023.
Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України від 08.11.2023 №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, строк позовної давності за вищезазначеними договорами, строк кредитування за якими закінчився після встановлення карантину, тобто після 12.03.2020, розпочався 04.09.2025, а тому трирічний строк загальної позовної давності на час подання даного позову до суду (27.01.2026) не сплинув, в зв'язку з чим у задоволенні клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідачки на користь позивача 1922,25 грн пропорційно до задоволених вимог (72,2 %).
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за кредитним договором №2001257079401 від 27 лютого 2019 року у розмірі 29020,06 грн, за кредитним договором №1001403178401 від 12 вересня 2019 року у розмірі 2096,60 грн, а всього стягнути 31116 (тридцять одна тисяча сто шістнадцять) гривень 66 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» сплачену суму судового збору в розмірі 1922 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві) гривні 25 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко