Справа № 579/2738/25
2/579/210/26
08 квітня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі: головуючого судді - Моргуна О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Сергієнко Ж.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлову послугу - послугу з управління багатоквартирним будинком, інфляційних втрат, 3% річних, пені,-
Позивач Комунальне підприємство «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за житлову послугу - послугу з управління багатоквартирним будинком в сумі 6467 грн., інфляційні втрати в сумі 767,37 грн., 3% річних в сумі 171,38 грн., пеню в сумі 1001,06 грн., з тих підстав, що відповідач добровільно не виконує зобов'язання, не сплачує кошти за надані послуги.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого вона проти позову заперечує з тих підстав, що за вказаною адресою вона не проживала, послугою не користувалася, закінчилися строки позовної давності, просить відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно правил ч. 6 ст.19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , чого вона не оспорює (а.с.12-15).
Комунальне підприємство «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» є управителем багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , чого сторони не оспорюють.
23 грудня 2019 року між управителем «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в особі уповноваженої особи укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 з додатками (а.с.6-11).
Відповідно до п.1.1., 1.3. цього договору управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_2 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю зазначену послугу, згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Згідно з п.3.1. цього договору ціна послуги становить: 3,17 грн. на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання і проведення ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території - 3,17 грн. за кв.м., та винагорода управителю у розмірі 0% від суми платежу за послуги на місяць.
Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.2 Договору).
Згідно пп.3 п.2.2. договору кожен із співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Порядок та підстави внесення змін до узгодженого сторонами тарифу врегульовано
Відповідно до п.5.1 Договору, інформацію, пов'язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом загального та персонального повідомлення: на дошках (стендах) оголошені у під'їздах будинку, на звороті платіжних документів, що надаються управителем співвласникам на електронну адресу співвласника, якщо така адреса надана співвласником.
За несвоєчасне внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі, встановленому законом/договором. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (п.6.11 Договору).
Договір набирає чинності з 1 січня 2020 року та укладається строком на один рік (п.9.1 Договору), за змістом п. 9.2. договір вважається щоразу продовженим на один рік.
Додатком № 3 до Договору передбачено кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.11).
За змістом інформації про виконання кошторису витрат позивач надавав послуги зазначені в п. 1.3 Договору протягом 2021-2025 року (а.с. 41,54-58).
За період з червня 2021 року по грудень 2025 року сума нарахувань за надані послуги по управлінню багатоквартирним будиноком по особовому рахунку № НОМЕР_1 , складає 6467 грн. 00 коп., що підтверджується інформацією про нарахування та оплату (а.с.18).
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за житлову послугу з управління багатоквартирним будинком суд виходить з наступного.
Згідно ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14 травня 2015 року №417-VIII.
Відповідно до ст. 9 цього Закону, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За приписами ст. 10 цього ж Закону співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем.
Статтею 11 Закону передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.
Згідно ч.6 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішення зборів з питань зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» від 23 грудня 2019 року є обов'язковим для виконання всіма співвласниками в тій частині, яка була погоджена на зборах співвласників до моменту відкликання діючого управителя.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з червня 2021 року по 1 липня 2025 року, тобто під час дії договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 .
Згідно п. 5, 12 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Згідно п.2 ст.4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, як передбачено ч. 1 ст. 5 цього ж Закону.
Згідно п.5, 10 ст.7 цього ж Закону співвласники зобов'язані: виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
«Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» надавало послуги передбачені договором, що підтверджується виконанням кошторису витрат на утримання житлового будинку та прибудинкової території АДРЕСА_2 .
Згідно з п.6 ч.1 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлюється право споживача на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Чинним законодавством не надано право споживачеві житлово-комунальних послуг на неоплату вартості житлової послуги.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлової послуги з управління багатоквартирним будинком, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Вказане свідчить про те, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, внаслідок яких у відповідачів виникло зобов'язання сплатити вартість спожитої житлової послуги з управління багатоквартирним будинком за ціною, яка була встановлена на дату споживання послуг.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач своєчасно та у повному обсязі не здійснювала оплату за надану житлову послугу, в результаті чого, відповідно до інформації про нарахування та оплату особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 за період з червня 2021 року по липень 2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 6467 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за житлову послугу за період з червня 2021 року по липень 2025 року в розмірі 6467 грн.
Крім того, з постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18) вбачається, що згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належним чином умови договору не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість, яка на день розгляду справи не сплачена, суд вважає, що право позивача порушено та підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послугу з управління багатоквартирним житловим будинком в розмірі 6467 грн.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.
На відповідача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідач не надала доказів того, що послуга з управління багатоквартирним житловим будинком не надавалась чи надавалась в неповному обсязі , а вона своєчасно та в повному обсязі виконала умови договору та не надала доказів про відсутність заборгованості чи про заборгованість у меншому розмірі.
Відповідач не надала доказів, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання послуги з управління багатоквартирним житловим будинком, вбачається, що відповідач не виконала свої зобов?язання.
Відповідач, контррозрахунок за договором про надання послуги з управління багатоквартирним житловим будинком суду не надала.
Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Судом не встановлено підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним житловим будинком .
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за послугу з управління багатоквартирним житловим будинком в розмірі 6467 грн. слід задовольнити .
Позивач, серед іншого просить стягнути інфляційні втрати в сумі 767,37 грн., 3% річних в сумі 171,38 грн., пеню в сумі 1001,06 грн.
Позивач обрахував 3% річних, інфляційні втрати та пеню з червня 2021 року по липень 2025 року .
Однак суд враховує Постанову КМУ №206 від 5 березня 2022 року, якою встановлені спеціальні правила оплати комунальних послуг у період воєнного стану. Дана Постанова передбачала заборону на нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів річних за боргами населення за житлово-комунальні послуги. Проте 30 грудня 2023 року постановою Кабінету Міністрів №1405 було уточнено, що обмеження на нарахування санкцій застосовується лише до територій, де ведуться бойові дії або які перебувають під окупацією. На розсуд суду нарахування штрафних санкцій інфляційних втрат і трьох відсотків річних заборонене в період з 24 лютого 2022 року до 30 грудня 2023 року.
На позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. пункт 41 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Позивач не надав доказів, суми та розрахунку втрат 3% річних, інфляційні втрати та пені з урахуванням Постанови КМУ №206 від 5 березня 2022 року.
В рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.
Отже, принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України доказів іншого позивачем не надано.
В частині позову про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені слід відмовити.
Відповідач є власником квартири з 19.05.2021 року, тому зобов'язанна оплачувати надані житлово-комунальну послугу передбачену п. 1.4 Договору від 23.12.2019 року за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені договором за період з червня 2021 року.
За змістом постанови ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 коли позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Тому звернення до суду з позовними вимогами не обмежено останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим, у разі якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 2 квітня 2020 року.
Інші доводи сторін, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по справі в розмірі 3028 грн.
Відповідно до ст.ст. 3, 527, 530 , п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 (в редакції постанови КМ України від 24.01.2006 року №45), керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, -
позовну заяву Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул. Поштова, 9, код ЄДРПОУ 23635557, до ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за житлову послугу з управління багатоквартирним житловим будинком задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради заборгованість за послугу з управління багатоквартирним житловим будинком в сумі 6467 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради витрати за сплату судового збору в розмірі 3028 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 14 квітня 2026 року.
Суддя О. В. Моргун