Справа №591/11012/24
Провадження № 2/591/2091/24
15 квітня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
з участю секретаря судового засідання Митник Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/11012/24 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У провадженні суду перебуває зазначена справа. Позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №750/4-4723 від 07.06.2007, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 214 660,35 грн., у тому числі 44 486,07 грн. - 3% річних, 170 174,29 грн. - інфляційні втрати.
28.11.2025 представником відповідача Козлова О.В. подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 , мотивоване тим, що позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 будуються на зобов'язаннях, які виникли з договору поруки. Обидва договори поруки та кредитний договір містять третейське застереження. Посилаючись на положення п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, просить залишити позовну заяву без розгляду, оскільки між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, третейські угоди є дійсними, чинними та виконуваними.
У поданій 22.01.2026 заяві представник позивача заперечувала проти вказаного клопотання, зазначивши, що спір пов'язаний із захистом прав споживачів, а тому не може бути переданий на розгляд до третейського суду.
У поданих 26.01.2026 поясненнях відповідач ОСОБА_2 зазначив, що правові позиції, на які позивач посилається у запереченні, не є релевантними з правовідносинами у даній справі. Суд дійшов висновку, що спір із позичальником-споживачем не підлягає третейському розгляду. Однак Верховним судом не встановлено неможливості розгляду спору із поручителем у третейському суді.
У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України).
Тлумачення пункту 6 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення третейського суду, і наявні наступні умови: 1) від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді; 2) третейська угода не є недійсною; угода не втратила чинність; третейська угода може бути виконана.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19.
Статтею 1 Закону України «Про третейські суди» визначено, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про третейські суди» завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Відповідно до частини першої статті 7, частини шостої статті 8 Закону України «Про третейські суди» в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.
За змістом частин першої, четвертої, шостої статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, у якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008, ухваленого у справі №1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) підтверджено, що практика звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірною, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.
Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.
Наявність дійсного третейського застереження та обов'язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав сторони на судовий захист, гарантованого статтею 6 Конвенції, статтею 55 Конституції України. Водночас, норми Закону України «Про третейські суди» гарантують, у даному випадку, учасникам цивільних відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення цивільного спору альтернативним шляхом (аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду у від 21 грудня 2018 року у справі № 913/17/18).
У справі, що розглядається, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка складається з нарахованих у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних збитків у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору.
Судом встановлено, що 07.06.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №750/4-4723 (на купівлю нерухомості, ануїтет), відповідно до умов якого позивачльнику надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові ошти в сумі 34 000 доларів США зі сплатою 12,55 % річних. Кредит надано позичальнику для придбання ОСОБА_3 нерухомого майна - квартири. (а.с. 25 т. 1).
Пунктом 6.2 зазначеного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись Законом України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
07.06.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки №750/4-4723, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту в сумі 34 000 доларів США, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №750/4-4723 .
Пункт 6.2 зазначеного договору містить положення, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись Законом України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с. 19-20).
07.06.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_3 (поручитель) було укладено договір поруки №750/4-4723, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту в сумі 34 000 доларів США, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №750/4-4723 .
Пункт 6.2 зазначеного договору містить положення, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись Законом України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с. 20-21 т. 1).
Як вбачається з відповіді від 13.10.2025 Постійно діючого третейського суду при асоціації банків України на адвокатський запит суд здійснює захист прав та інтересів шляхом розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Зміст наведених третейських застережень свідчить про наявність вираженої волі сторін на передачу спорів, що виникають з кредитного договору та договорів поруки, на вирішення саме третейському суду. Дані застереження є ідентичними у договорах, укладених як з позичальником, так і з поручителями.
Вирішуючи питання про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині вимог до поручителя ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.
Пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки)
Разом з тим, суд звертає увагу на різну правову природу статусу позичальника-споживача та поручителя.
Відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка замовляє, використовує або має намір замовити чи використовувати продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Договір поруки за своєю суттю є способом забезпечення виконання основного зобов'язання , оскільки відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Поручитель не є безпосереднім споживачем банківської послуги, він лише гарантує виконання обов'язку позичальником.
З матеріалів даної справи не вбачається, що укладання договору поруки було пов'язане із захистом особистих прав поручителя, як споживача банківських послуг, оскільки кредит отримувався ОСОБА_1 . Тому посилання представника на споживчий характер спору в контексті відносин «Кредитор -Поручитель» є безпідставним.
Суд враховує, що предметом даного позову є стягнення сум, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості. Ці вимоги за своєю природою є цивільно-правовою відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, що виникло з кредитного договору та договорів поруки, які містять чинні третейські застереження.
Відповідач ОСОБА_2 виявив волю на реалізацію права на третейський розгляд, подавши відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Будь-яких доказів того, що третейське застереження у договорі поруки №750/4-4723 є недійсним, втратило чинність або не може бути виконане, суду не надано, навпаки, матеріали справи містять повідомлення про те, що третейський суд, який визначений в укладених договорах, здійснює свою діяльність.
За таких обставин, оскільки між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, яка є чинною, а відповідачем заявлено заперечення проти вирішення спору судом загальної юрисдикції, позовна заява в частині вимог до ОСОБА_2 підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Керуючись ст. 257 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині вимог, які заявлені до ОСОБА_2 , залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 15.04.2026.
суддя Ніколаєнко О.О.