Справа № 591/306/26
Провадження № 2-а/591/11/26
Іменем України
15 квітня 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника - адвоката Маківського Олексія Вікторовича,
до відповідача 1: Департаменту патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646,
до відповідача 2: старшого сержанта поліції Бібенка Володимира Володимировича, вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми,
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
установив:
15.01.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов, у якому представник позивача просить суд скасувати постанову серії ЕНА №6468947 від 05.01.2025, винесену відносно позивача та закрити провадження у справі.
Позов обґрунтований тим, що, на думку позивача, оскаржувана постанова винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки позивач не порушував Правила дорожнього руху, а тому поліцейський не мав правових підстав для зупинки його автомобіля. Також у позові зазначено, що при русі автомобіля позивач був пристебнутий ременем безпеки, а відстебнув його лише після зупинки транспортного засобу відповідачем.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від відповідача Департаменту патрульної поліції надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позов, а також відзив на позовну заяву, проти вимог позивача відповідач заперечує, зазначає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог законодавства, поліцейськими були дотримані вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, а тому відсутні підстави для її скасування. Позивача було зупинено працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. При винесенні оскаржуваної постанови поліцейським були встановлені всі обставини, необхідні для прийняття постанови.
Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позов не подавав.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, надані учасниками на підтвердження їх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.01.2026 поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області старшим сержантом поліції Бібенком Володимиром Володимировичем була винесена постанова серії ЕНА № 6468947 про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно з цією постановою встановлено порушення позивачем пункту 2.3.в Правил дорожнього руху (ПДР), а саме: водій керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3.в Привал дорожнього руху - порушення правил користування ременями безпеки, що є правопорушенням, передбаченим частиною п'ятою статті 121 КУпАП.
Позивач не погодився з діями працівників поліції та скористався своїм правом на судовий захист, оскарживши до суду винесену відносно нього постанову поліцейського про накладення адміністративного стягнення.
Так позивач зазначає, що під час руху транспортного засобу він був пристебнутий ременем безпеки та відстебнув його лише після його зупинки працівниками поліції, при цьому, на думку позивача, поліцейські взагалі не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, який керував позивач, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху.
При вирішенні справи суд застосовує норми права, передбачені Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про національну поліцію», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 тощо.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Положеннями статті 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами статті 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Приписами статей 9 і 10 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно пункту 11 частини першої статті 23, пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
В розділі 2 ПДР закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.3.в Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є, зокрема, наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Як зазначено вище, стаття 72 КАС України визначає поняття доказів та джерела доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, Департаментом патрульної поліції наданий суду відеозапис, що здійснювався на нагрудний відеореєстратор поліцейського.
Дослідивши у ході розгляду справи наданий відеозапис, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 № 1395 (далі - Інструкція №1395).
Приписами пункту 4 розділу І Інструкції №1395 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП.
Розділом ІІІ вказаної Інструкції визначений порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції).
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (пункт 9 розділу ІІІ Інструкції).
За змістом пункту 10 розділу ІІІ Інструкції № 1395 поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до пунктів 1 та 2 розділу ІV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення, зміст якої повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Відповідно до частин 2, 3 вказаної статті постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
З наданого суду у якості доказу диску з відеозаписом вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, оскільки вони, рухаючись на службовому автомобілі позаду автомобіля під керуванням позивача помітили, що у автомобілі позивача на задньому сидінні перебуває дитина, не пристебнута ременем безпеки. Зупинивши транспортний засіб під керуванням позивача, поліцейськими було з'ясовано, що він також не пристебнутий ременем безпеки, про що було наголошено ОСОБА_1 . У ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_3 визнав факт порушення та пояснив, що з міркувань безпеки їздить на автомобілі, не будучи пристебнутим ременем, щоб у разі небезпеки мати можливість швидко покинути автомобіль. Також відеозапис підтверджує, що позивач просив застосувати до нього положення статті 22 КУпАП щодо оголошення усного зауваження, оскільки правопорушення є малозначним, а позивач раніше до адміністративної відповідальності не притягався. Разом з тим відеозапис підтверджує, що на зауваження поліцейського щодо негативних наслідків керування транспортним засобом з відстебнутим ременем безпеки та статистики щодо тяжких наслідків допущення такого правопорушення, позивач неодноразово наголошував, що протягом дії правового режиму воєнного стану від продовжить пересування на автомобілі, будучи не пристебнутим ременем безпеки. З огляду на таку поведінку поліцейським було прийнято рішення «в цілях виховання» накласти на позивача штраф.
Відповідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно частини другої статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Водночас за результатом дослідження наявного у матеріалах справи відеозапису у суду не виникло сумніву, що позивач вчинив правопорушення, передбачене частиною п'ятою статті 121 КУпАП, тим більш, що позивач визнав факт його вчинення та наголошував на тому, що продовжить вчиняти такі дії до закінчення дії правового режиму воєнного стану.
За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем не спростовано факту відсутності у його діях складу правопорушення.
Щодо підстав застосування при винесенні оскаржуваної постанови поліцейським положень статті 22 КУпАП, суд зазначає наступне.
За змістом статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 22 цього Кодексу при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи, що у ході спілкування з поліцейськими, позивач, визнаючи факт вчинення ним адміністративного правопорушення та заявивши клопотання про застосування положень статті 22 КУпАП, у той же час наголошував, що у подальшому продовжить керувати транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки, відтак на думку суду, поліцейським цілком правомірно, дотримуючись мети адміністративного стягнення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. До того ж суд зауважує, що застосування положень статті 22 КУпАП є правом органу (посадової особи), уповноваженого вирішувати справу, звільняти особу від відповідальності, а не обов'язком.
Згідно частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.
Щодо відшкодування позивачу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог суд залишає за позивачем понесені ним витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6 ,8, 9, 72, 77, 139, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Маківського Олексія Вікторовича до відповідачів: Департаменту патрульної поліції, старшого сержанта поліції Бібенка Володимира Володимировича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення, а постанову серії ЕНА №6468947 від 05.01.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною п'ятою статті 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн - без змін.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів (частина четверта статті 286 КАСУ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.
Відповідач: старший сержант поліції Бібенко Володимир Володимирович, вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми
Суддя Ю.О. Зеря