Справа № 473/5333/25
іменем України
"15" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представника відповідача Вишневського А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому вказувало, що 18 вересня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» уклало з відповідачем Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1838993.
Відповідно до договору ТОВ «Слон Кредит» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 11 100 грн зі строком користування коштами протягом 352 днів, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 05 вересня 2025 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,850 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у разі, якщо позичальник до 10 жовтня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить визначену в графіку погашення заборгованості за кредитом суму першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 1 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
16 липня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №1607-25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №1838993 від 18 вересня 2024 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 38 294,03 грн, в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 11 099,66 грн;
- заборгованість за процентами - 4 440 грн.
Також 19 жовтня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту №8398454.
Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 357 днів - до 11 жовтня 2025 року, який зі свого боку зобов'язався вчасно повернути кредит (згідно узгодженого графіку), а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,93 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у разі, якщо позичальник до 05 листопада 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить визначену в графіку погашення заборгованості за кредитом суму першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 1 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 зобов'язався сплатити неустойку: штраф у розмірі 900 грн на 4 день такого порушення; штраф у розмірі 200 грн, починаючи з 5 дня за кожен день порушення.
13 серпня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №13082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №8398454 від 19 жовтня 2024 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 25 079 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 9 700 грн;
- заборгованість за процентами - 10 379 грн;
- нарахована неустойка - 5 000 грн.
Крім цього, 28 грудня 2024 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8463659.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов?язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 22 днів - до 18 січня 2025 року (з правом пролонгації строку кредитування), а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит
За користування кредитом ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця:
- проценти у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування коштами;
- комісію за надання кредиту у розмірі 14,09 % від суми кредиту;
- проценти у розмірі 5 % від суми кредиту за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення кредиту).
Наслідком невиконання позичальником умов кредитного договору є його обов'язок сплатити неустойку - пеню у розмірі 5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
27 березня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №27/03/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №8463659 від 28 грудня 2024 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 16 430 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 10 000 грн;
-заборгованість за процентами - 21 грн;
-заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом - 5 000 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 409 грн.
Крім цього, 06 січня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №11310-01/2025.
Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит до 05 травня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1 200 грн.
У разі порушення позичальником умов договору останній зобов'язався сплатити неустойку - штраф у розмірі 100 % від суми простроченого платежу за весь період прострочення.
27 травня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №27052025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №11310-01/2025 від 06 січня 2025 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 32 160 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 12 000 грн;
- заборгованість за процентами - 12 960 грн;
- заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 200 грн;
- нарахований штраф за порушення умов договору - 6 000 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
13 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві вказував, що нарахована позивачем заборгованість за кредитним договором №1838993 від 18 вересня 2024 року є необґрунтованою та недоведеною, оскільки позов містять суттєві арифметичні помилки в частині вказаного нарахування. Також вказував про неправомірність здійснення нарахування позичальнику комісії за надання кредиту за двома договорами, оскільки відповідні умови кредитних договорів (без надання кредитодавцем на користь позичальника за рахунок таких комісій відповідних послуг) є нікчемними. Водночас вказував про неправомірність нарахування неустойки за кредитними договорами в період дії мораторію на її нарахування та стягнення. Крім цього, вказував на відсутність доказів сплати позивачем судового збору, оскільки наданий в цій частині платіжний документ не стосується позову, який перебуває на розгляді.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судовому засіданні, яке проводилося без участі відповідача ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та підтримав доводи відзиву на позов.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представниці позивача та відповідача, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Заслухавши пояснення представника відповідача Вишневського А.А., дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 18 вересня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» уклало з відповідачем Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1838993.
Відповідно до договору ТОВ «Слон Кредит» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 11 100 грн зі строком користування коштами протягом 352 днів, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 05 вересня 2025 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,850 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у разі, якщо позичальник до 10 жовтня 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить визначену в графіку погашення заборгованості за кредитом суму першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 1 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
16 липня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №1607-25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №1838993 від 18 вересня 2024 року.
Також 19 жовтня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання споживчого кредиту №8398454.
Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 357 днів - до 11 жовтня 2025 року, який зі свого боку зобов'язався вчасно повернути кредит (згідно узгодженого графіку), а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,93 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (у разі, якщо позичальник до 05 листопада 2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить визначену в графіку погашення заборгованості за кредитом суму першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту), а в інших випадках проценти підлягають до нарахування за стандартною ставкою 1 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.
У разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань ОСОБА_1 зобов'язався сплатити неустойку: штраф у розмірі 900 грн на 4 день такого порушення; штраф у розмірі 200 грн, починаючи з 5 дня за кожен день порушення.
13 серпня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №13082025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №8398454 від 19 жовтня 2024 року.
Крім цього, 28 грудня 2024 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8463659.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов?язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 22 днів - до 18 січня 2025 року (з правом пролонгації строку кредитування), а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит
За користування кредитом ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця:
- проценти у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування коштами;
- комісію за надання кредиту у розмірі 14,09 % від суми кредиту;
- проценти у розмірі 5 % від суми кредиту за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення кредиту).
Наслідком невиконання позичальником умов кредитного договору є його обов'язок сплатити неустойку - пеню у розмірі 5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
27 березня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №27/03/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №8463659 від 28 грудня 2024 року.
Крім цього, 06 січня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання фінансового кредиту №11310-01/2025.
Відповідно до договору ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000 грн зі строком користування коштами протягом 120 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит до 05 травня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,90 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1 200 грн.
У разі порушення позичальником умов договору останній зобов'язався сплатити неустойку - штраф у розмірі 100 % від суми простроченого платежу за весь період прострочення.
27 травня 2025 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №27052025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №11310-01/2025 від 06 січня 2025 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори були вчинені в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорах усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з ними та підписав правочини за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, на підставі вказаних договорів у ОСОБА_1 виникли відповідні права та обов'язки позичальника.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю (кредитодавцю) позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли усі права та обов'язки первісних кредиторів за договорами.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов'язань на користь первісних кредиторів або їх правонаступника.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №1838993 від 18 вересня 2024 року станом на 05 вересня 2025 року заборгованість становить 38 294,03 грн, в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 11 099,66 грн;
- заборгованість за процентами (за період з 18 вересня 2024 року до 16 липня 2025 року) - 22 754,37 грн;
- нарахований штраф - 4 440 грн.
Проте зі змісту позову вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача лише заборгованість за кредитом у розмірі 11 099,66 грн та заборгованість за процентами у розмірі 4 440 грн.
Суд погоджується з таким розрахунком, який відповідає умовам договору.
При цьому, суд констатує, що договірні проценти за користування кредитом нараховані у повній відповідності до умов договору, зокрема за узгодженими процентними ставками та в межах узгодженого строку кредитування, денна процентна ставка за договором відповідає обмеженням, встановленим Законом України «Про споживче кредитування».
Тому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), вказана заборгованість (в межах вимог позивача) підлягає стягненню з відповідача у розмірі 15 539,66 грн (11 099,66 грн + 4 440 грн).
Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №8398454 від 19 жовтня 2024 року станом на 13 серпня 2025 року заборгованість становить 25 079 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 9 700 грн;
- заборгованість за процентами (за період з 19 жовтня 2024 року до 26 квітня 2025 року) - 10 379 грн;
- нарахована неустойка - 5 000 грн.
Проте суд частково не погоджується з вказаним розрахунком у зв'язку із наступним.
Суд констатує, що проценти за користування кредитом нараховані у повній відповідності до умов договору, зокрема за узгодженими процентними ставками та в межах узгодженого строку кредитування, денна процентна ставка за договором відповідає обмеженням, встановленим Законом України «Про споживче кредитування». Тому підтверджена заборгованість за кредитом та процентами підлягає стягненню у нарахованому розмірі.
Що стосується нарахованої неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.
Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб'єктів правовідносин.
У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).
Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.
Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.
Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань (зокрема, сплати процентів згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, неустойки) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
За встановленого, нарахована неустойка не підлягає стягненню.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором №8398454 від 19 жовтня 2024 року станом на 13 серпня 2025 року до стягнення становить 20 079 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 9 700 грн;
- заборгованість за процентами (за період з 19 жовтня 2024 року до 26 квітня 2025 року) - 10 379 грн.
Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №8463659 від 28 грудня 2024 року станом на 23 квітня 2025 року заборгованість становить 16 430 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 10 000 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 28 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року) - 21 грн;
-заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом - 5 000 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 409 грн.
Проте суд частково не погоджується з вказаним розрахунком у зв'язку із наступним.
Суд констатує, що проценти за користування кредитом нараховані у повній відповідності до умов договору, зокрема за узгодженою процентною ставкою та в межах узгодженого строку кредитування, денна процентна ставка за договором відповідає обмеженням, встановленим Законом України «Про споживче кредитування». Тому підтверджена заборгованість за кредитом та процентами підлягає стягненню у нарахованому розмірі.
Також підлягає стягненню встановлена договором комісія за надання кредиту, оскільки ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями (виключно при отриманні позичальником додаткових послуг)) вказаний Закон не містить.
Що стосується нарахованих процентів за понадстрокове користування кредитом, то вони не підлягають стягненню (обґрунтування дивитись вище).
Таким чином, заборгованість за кредитним договором №8463659 від 28 грудня 2024 року станом на 23 квітня 2025 року до стягнення становить 11 430 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 10 000 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 28 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року) - 21 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 409 грн.
Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №11310-01/2025 від 06 січня 2025 року станом на 27 травня 2025 року заборгованість становить 32 160 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 12 000 грн;
- заборгованість за процентами (за період з 06 січня 2025 року до 05 травня 2025 року) - 12 960 грн;
- заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 200 грн;
- нарахований штраф за порушення умов договору - 6 000 грн.
Проте суд частково не погоджується з вказаним розрахунком у зв'язку із наступним.
Суд констатує, що проценти за користування кредитом нараховані у повній відповідності до умов договору, зокрема за узгодженою процентною ставкою та в межах узгодженого строку кредитування, денна процентна ставка за договором відповідає обмеженням, встановленим Законом України «Про споживче кредитування». Тому підтверджена заборгованість за кредитом та процентами підлягає стягненню у нарахованому розмірі.
Також підлягає стягненню встановлена договором комісія за надання кредиту (обґрунтування дивитись вище).
Що стосується нарахованої неустойки, то вона не підлягає стягненню (обґрунтування дивитись вище).
Таким чином, заборгованість за кредитним договором №11310-01/2025 від 06 січня 2025 року станом на 27 травня 2025 року до стягнення становить 26 160 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 12 000 грн;
- заборгованість за процентами (за період з 06 січня 2025 року до 05 травня 2025 року) - 12 960 грн;
- заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 200 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати (підтверджені відповідними доказами), а саме 1 980,01 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк»):
- заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1838993 від 18 вересня 2024 року, що утворилася станом на 05 вересня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 11 099 (одинадцять тисяч дев'яносто дев'ять) гривень 66 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 18 вересня 2024 року до 16 липня 2025 року) у розмірі 4 440 (чотири тисячі чотириста сорок) гривень, а всього в загальному розмірі 15 539 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 66 копійок;
- заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №8398454 від 19 жовтня 2024 року, що утворилася станом на 13 серпня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 9 700 (дев'ять тисяч сімсот) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 19 жовтня 2024 року до 26 квітня 2025 року) у розмірі 10 379 (десять тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень, а всього в загальному розмірі 20 079 (двадцять тисяч сімдесят дев'ять) гривень;
- заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8463659 від 28 грудня 2024 року, що утворилася станом на 23 квітня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 28 грудня 2024 року до 18 січня 2025 року) у розмірі 21 (двадцять одна) гривня; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень, а всього в загальному розмірі 11 430 (одинадцять тисяч чотириста тридцять) гривень;
- заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №11310-01/2025 від 06 січня 2025 року, що утворилася станом на 27 травня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 06 січня 2025 року до 05 травня 2025 року) у розмірі 12 960 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень, а всього в загальному розмірі 26 160 (двадцять шість тисяч сто шістдесят) гривень;
- судовий збір у розмірі 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) гривень 01 копійка.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.В. Вуїв