08 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 711/3035/25
Провадження № 22-ц/821/390/26
Категорія: 305010000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - Приватне акіонерне товариство «ПРОСТО»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року представник ПАТ «ПРОСТО» - адвокат Синюк С. Л. звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Позовні вимоги мотивував тим, що 18.10.2021 між ПАТ «ПРОСТО» та ОСОБА_2 укладено Договір страхування серії PKS.50 № 2100151 майнових інтересів власника автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 .
23.05.2022 в м. Черкаси сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та ЗАЗ TF69YO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , склав 272190,03 грн.
Дане ДТП було визнано страховим випадком, про що 15.06.2022 було складено Страховий акт № 160018, відповідно до якого страхове відшкодування становило 272190,03 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 7368 від 16.06.2022 АТ «ПРОСТО» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «Український страховий стандарт» з лімітом відповідальності за шкоду майну в розмірі 130000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Оскільки страховик відповідача втратив членство МТСБУ і перебував у стані припинення, то МТСБУ прийняло рішення про виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 130000,00 грн.
За таких обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 142190,03 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.11.2025 позов ПАТ «ПРОСТО» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРОСТО» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 140110, 81 грн та судові витрати в розмірі 2982,58 грн, а всього стягнуто суму коштів в розмірі 143093,39 грн.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що на підтвердження розміру матеріальних збитків позивачем надано суду Висновок експерта № 108 від 26.05.2022, складений за замовленням позивача ще до визначення розміру страхового відшкодування.
Проте, судом встановлено, що наданий позивачем експертний висновок № 108 від 26.05.2022 не містить застережень про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність. З урахуванням зазначеного, суд не взяв до уваги вказаний висновок експерта в якості доказу на підтвердження розміру матеріальних збитків і надав перевагу експертному висновку № 033/2025 від 11.08.2025, що складений на виконання ухвали суду від 15.07.2025.
Відповідно до Висновку експерта № 033/2025 від 11.08.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 270110,81 грн.
Суд звернув увагу, що розмір реальних збитків визначається вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу, оскільки саме такі витрати має зробити потерпілий для відновлення стану свого пошкодженого майна. Обчислення розміру матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу здійснюється для випадків, що передбачені законом, зокрема для обчислення розміру страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки розмір відповідальності страховика обмежується на значення коефіцієнту фізичного зносу. Натомість, обсяг майнової відповідальності винуватця ДТП визначається розміром реальних збитків, а відтак визначається розміром вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Стосовно доводів сторони відповідача про необхідність зменшення розміру матеріального збитку на суму ПДВ, то суд звернув увагу на те, що сплата позивачем суми страхового відшкодування здійснювалась не потерпілому ОСОБА_3 , а безпосередньо на користь суб'єкта господарювання, який проводив ремонт автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 . Вартість ремонту автомобіля визначалась на підставі рахунку-фактури ФОП ОСОБА_4 від 07.06.2022 і складає 280570,00 грн.
Таким чином посилання відповідача на необхідність зменшення розміру реальних збитків на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ на підставі п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на думку суду першої інстанції, є необґрунтованим, оскільки відповідна норма закону в даному випадку є незастосовною до спірної ситуації.
Суд прийшов до висновку, що обсяг майнової відповідальності відповідача за майнову шкоду, що заподіяна власнику автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яке сталося з вини відповідача 23.05.2022, обмежується різницею між вартістю відновлювального ремонту такого автомобіля без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та розміром ліміту страхового відшкодування матеріальних збитків за полісом страхування цивільно-правової відповідальності відповідача і складає 140110,81 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 19.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ПАТ «ПРОСТО», стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача 51376,46 грн страхового відшкодування.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що кошти страховиком були перераховані за реквізитами СТО - ФОП ОСОБА_4 .
Судом встановлено, що дана фізична особа-підприємець не є платником ПДВ. Крім того, вказує, що судом не було надано належної уваги п. 2.8.4 Договору PKS.50 № 2100151 від 18.10.2021, згідно з яким виплата страхового відшкодування здійснюється без ПДВ, а у випадку підтверджень виконання робіт ПДВ сплачується.
Вважає, що суд безпідставно не вирахував розмір ПДВ при визначенні суми, яка підлягає до стягнення.
Крім того, на думку скаржника, суд не врахував розмір франшизи, який зазначений в п. 1.13, 2.8.6.5 Договору добровільного страхування, зазначивши, що розмір франшизи не впливає на загальний розмір матеріального збитку, якого зазнав потерпілий (страхувальник).
Відзив на апеляційну скаргу
19.02.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов від ПАТ «ПРОСТО» відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, у відзиві просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
03.03.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшла заява представника ПАТ «ПРОСТО» про стягнення з відповідача понесені фактичні витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 10000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23.05.2022 о 13 год. 16 хв. в м. Черкаси по вул. Дахнівська, 50, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ЗАЗ TF69YO», державний номерний знак НОМЕР_2 , виконуючи поворот ліворуч, не дав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Touareg, держаний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , чим порушив пп. «б» п. 2.3, п. 16.13 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.06.2022 у справі № 712/3699/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністратиіного правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн (зворотній бік а.с. 13 т. 1).
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 (зворотній бік а.с. 8-9 т. 1).
На момент настання ДТП відповідальність транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована, згідно Договору № 2100151 серії PKS.50 «КАСКО бонус» від 18.10.2021, у ПАТ «ПРОСТО» (а.с. 102-109 т. 1).
У даному Договорі страховий ризик (випадок), зокрема, «Пошкодження», що включало в себе подію ДТП, передбачало страхову суму 1000000,00 грн.
У п. 1.13.1 Договору зазначено, що незалежно від умов, зазначених в підпунктах б) та в) пункту 1.13.1 цього Договору, франшиза за ризиком «Пошкодження - ДТП» завжди дорівнює 0 % виключно за наступних умов обов'язкового виклику на місце ДТП уповноважених на те працівників правоохоронних органів або оформлення Європротоколу.
23.05.2022 ОСОБА_3 звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку (зворотній бік а.с. 10-11 т. 1).
Згідно Висновку експерта № 108 від 26.05.2022 та ремонтної калькуляції від 26.05.2022 № 108 вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу складників легкового автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження останнього 23.05.2022 складає 272190,03 грн (а.с. 14-22 т. 1).
07.06.2022 ФОП ОСОБА_4 надав ОСОБА_3 рахунок-фактуру № ДЕ-0000053 від 07.06.2022 на суму 280570,00 грн для оплати виконаних робіт, використаних запчастин та матеріалів автомобіля Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_1 (зворотній бік а.с. 22 т. 1).
07.06.2022 ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «ПРОСТО» з заявою про виплату страхового відшкодування, де вказав одержувача ФОП ОСОБА_4 , сума 272190,03 грн (а.с. 23 т. 1).
ПАТ «Просто» 15.06.2022 складено Страховий акт № 160018, в якому вартість матеріального збитку - 272190,03 грн; розмір франшизи - 0,00 грн; додаткові витрати страхувальника - 0,00 грн (зворотній бік а.с. 23 т. 1).
На підставі вказаного Страхового акту 16.06.2022 ПАТ «ПРОСТО» перерахувало ФОП ОСОБА_4 272 190,03 грн з призначенням платежу: «страхове відшкодування за ремонт авто Volkswagen Touareg, р/н НОМЕР_1 , власник ОСОБА_3 , зг розпор. № 160018 від 15.06.2022. Без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням від 16.06.2022 № 7368 (а.с 24).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент події ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (поліс № ЕР/204054248, за яким ліміт по майну становить 130000,00 грн, а франшиза - 0,00 грн).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/9313/22 позов ПАТ «ПРОСТО-страхування» до ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення страхового відшкодування задоволено та стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування» 130000,00 грн страхового відшкодування (а.с. 26-29).
30.01.2025 ПАТ «ПРОСТО» звернулося до МТСБУ із заявою про регламентну виплату за страховика в розмірі 130000,00 грн, у зв'язку з тим, що ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» втратило членство МТСБУ 26.01.2023 та станом на дату подачі даної заяви страхове відшкодування не здійснив (а.с. 30 т. 1).
25.02.2025 МТСБУ здійснило виплату на користь ПАТ «ПРОСТО» у сумі 130 000,00 грн, з призначенням платежу: виплата по справі № 114348 згідно наказу № 3.1/5295 від 24.02.2025 (а.с. 31-32 т. 1).
05.03.2025 позивач направив ОСОБА_1 претензію з вимогою сплатити 142190,03 грн, в якості відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (272190,03 грн - 130000,00 грн = 142190,03 грн (зворотній бік а.с. 32-33 т. 1).
За результатами судової автотоварознавчої експертизи, проведеної на виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2025, судовим експертом Кипою С. М. складений висновок експерта № 033/2025 від 11.08.2025, відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування ПДВ, станом на дату ДТП складає 148 462,13 грн, а з урахуванням ПДВ - 175107,53 грн; замінені в ході відновлювального ремонту деталі автомобіля Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не мають ринкової вартості по причині непридатності їх до подальшого використання за призначенням і підлягають утилізації, в ході якої може бути визначена їх скрапова вартість як вторинної сировини (а.с 146-168 т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Петруніної В. В., представника ПАТ «ПРОСТО» - адвоката Синюка С. Л., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного.
Предметом даного спору є стягнення сплаченого страховиком з винуватця ДТП страхового відшкодування.
Відносини у сфері страхування ТЗ регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 8 ч. 2 приведеної статті визначено, що відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Так відносини у сфері страхування регулюються, зокрема ЗУ «Про страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 ЗУ «Про страхування»).
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч. 17 ст. 9 ЗУ «Про страхування»).
Частиною 1 ст. 25 ЗУ «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Страхування регулюється Главою 67 ЦК України.
Так ст. 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України).
Згідно зі ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст. 7 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.
Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.
Страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Стаття 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.06.2022 у справі № 712/3699/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент настання ДТП відповідальність транспортного засобу «ЗАЗ TF 69 YO», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», поліс № ЕР/204054248.
Відповідно до п. 4 ст. 31 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів зауважує, що позивач ПАТ «ПРОСТО» вчинив ряд активних дій для страхового відшкодування ОСОБА_3 матеріальних збитків, завданих транспортному засобу Volkswagen Touareg, держаний номерний знак НОМЕР_1 .
В свою чергу МТСБУ здійснило регламентну виплату за страховика ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та здійснило виплату суми страхового відшкодування ПАТ «ПРОСТО» на загальну суму 130000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне положення міститься у ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Нормами ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказано: стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за Договором № 2100151 серії PKS.50 «КАСКО бонус» від 18.10.2021відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні в якості доказу на підтвердження розміру матеріальних збитків взяв до уваги Висновок експерта № 033/2025 від 11.08.2025, що складений на виконання ухвали суду від 15.07.2025. Відповідно до вказаного Висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 270110,81 грн.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати різницю між вартістю відновлювального ремонту та розміром ліміту страхового відшкодування матеріальних збитків.
При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про зменшення розміру матеріального збитку на суму ПДВ є необґрунтованими.
Так, відповідно до п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (пп. «а» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України).
Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.
Всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. У зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту.
У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18).
Як вбачається з рахунку-фактури ФОП ОСОБА_4 № ДЕ-0000053 від 07.06.2022 вартість виконаних робіт та вартість використаних запчастин та матеріалів становить 280570,00 грн без ПДВ.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що обсяг майнової відповідальності відповідача за майнову шкоду, заподіяну власнику автомобіля Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, обмежується різницею між вартістю відновлювального ремонту такого автомобіля без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та розміром ліміту страхового відшкодування матеріальних збитків за полісом страхування цивільно-правової відповідальності відповідача і складає 140110,81 грн (270110,81 грн - 130000 грн), на думку суду апеляційної інстанції, є обґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд не врахував розмір франшизи, то колегія суддів звертає увагу, що в п. 1.13.1 Договору № 2100151 серії PKS.50 «КАСКО бонус» від 18.10.2021 зазначено, що незалежно від умов, зазначених в підпунктах б) та в) пункту 1.13.1 цього Договору, франшиза за ризиком «Пошкодження - ДТП» завжди дорівнює 0 % виключно за наступних умов обов'язкового виклику на місце ДТП уповноважених на те працівників правоохоронних органів або оформлення Європротоколу.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п. 12.1. ст. 12 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Щодо заяви представника ПАТ «ПРОСТО» - адвоката Синюка С. Л. про стягнення судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 10 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст. 452 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України перебачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення терміну договір про надання правничої допомоги міститься у ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представник ПАТ «ПРОСТО» - адвокат Синюк С. Л. у відзиві на апеляційну скаргу та заяві про стягнення понесених судових витрат просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРОСТО» судові витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 10000,00 грн.
До заяви додані докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: ордер на надання правничої допомоги, серія АІ № 1523915, на надання АТ «ПРОСТО» на підставі Договору про надання правової допомоги № 1 від 03.01.2024 у всіх судах будь-якої юрисдикції та інстанціях, державних та недержавних органах; Договір про надання правової допомоги від 303.01.2024; Акт виконаних робіт від 03.03.2026; платіжна інструкція № 1301 від 27.02.2026; копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6423/10 від 15.02.2018, виданого Синюку С. Л. на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 15.02.2018 № 55; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського бюро «Синюк та Партнери».
Представництво інтересів ПАТ «ПРОСТО» у цій справі в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Синюк С. Л. згідно Договору про надання правової допомоги № 1 від 03.01.2024, за яким ПАТ «ПРОСТО» (Клієнт) доручає, а Адвокатське бюро «Синюк та Партнери» приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 4.1 вказаного Договору, вартість наданих юридичних послуг Адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від Клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє Клієнту відповідний рахунок.
Згідно платіжної інструкції № 1301 від 27.02.2026 АТ «ПРОСТО» перерахувало АБ «Синюк та Партнери» кошти в розмірі 10000,00 грн, призначення платежу: оплата юридичних послуг, абонентське обслуговування, відповідно до Договору № 1 від 03.01.2024, згідно рах.-факт. № 4 від 26.02.2026. Без ПДВ (а.с. 80 т. 2).
Відповідно до Акту виконаних робіт від 03.03.2026 Адвокатське бюро надало ПАТ «ПРОСТО» правову допомогу за період лютий 2026: номер судового провадження - № 711/3035/25; страхувальник або позивач - ПАТ ПРОСТО»; учасник ДТП або відповідач по справі - ОСОБА_1 ; сума збитку або предмет позову - 140110,81 грн; витрати на правову допомогу (гонорар) - 10000,00 грн (а.с. 81 т. 2).
Надані адвокатом Синюком С. Л. документи відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України є належними доказами понесення ПАТ «ПРОСТО» витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року).
Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
02.04.2026 на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло заперечення ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат, в якому просив відмовити в задоволенні заяви.
Проаналізувавши надані адвокатом Синюком С. Л. докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення ОСОБА_1 , керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви адвоката Синюка С. Л. та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРОСТО» понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2025 року- залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 14 квітня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Ю. В. Сіренко