Рівненський апеляційний суд
15 квітня 2026 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Супрунюк К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Юрія Олександровича на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Пасічник Ю.О. оскаржив її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що працівниками поліції порушено порядок огляду водія на стан наркотичного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 було направлено на огляд не до найближчого медичного закладу, яким є Дубенська міська лікарня, а в медичний заклад у м. Рівне.
Стверджує, що у стані наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 не перебував, відповідні ознаки у нього були відсутні, від медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння він не відмовлявся, але не зміг у визначений час здати біологічне середовище - сечу.
Також покликається на негативні результати освідування ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, яке було проведено за його ініціативою у тому ж закладі, після оформлення відносно нього адміністративний матеріалів.
У зв'язку з цим, переконаний, що вина ОСОБА_1 у вчиненні
Справа №559/569/26 Суддя в суді І інстанції - Макеєв С.В.
Провадження № 33/4815/473/26 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
інкримінованого йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є в тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №589901 від 12 лютого 2026 року вбачається, що 12.02.2026 року о 18:20 год., в с. Рачин, по вул. Центральна, 24, Дубенського району, водій ОСОБА_1 керував т/з BMW, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту - Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Розділом 3 Інструкції регламентований порядок проведення огляду водія на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
Так, пункти 2, 6, 7, 8, 9, 11, 12 вищевказаного розділу Інструкції регламентують наступне:
- огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов'язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур;
- проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове;
- метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння;
- огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи;
- зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження. Для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові;
- предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук;
- для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ.
Аналогічні положення містять й методичні рекомендації "Організаційні засади проведення оглядів для встановлення стану сп'яніння та факту вживання психоактивних речовин", які є додатком №2 до наказу Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення №36 від 31 січня 2022 року, якими, зокрема, передбачено, що при відмові від проходження освідчення за допомогою алкотесту, здачі біологічного середовища (сечі), при наявності письмової заяви (пояснення) водія (громадянина) при підозрі на стан сп'яніння - наказано відбирати біологічне середовище - кров.
Таким чином, лікар, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою та наділений повноваженнями проводити огляди на стан сп'яніння, здійснюючи освідування водія на стан наркотичного сп'яніння повинен обов'язково провести зовнішній огляд особи, а також провести лабораторні дослідження, передбачені Інструкцією, з застосуванням вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, отримати висновок дослідження біологічного середовища і на підставі отриманих даних скласти акт та висновок щодо стану сп'яніння обстежуваної особи.
При цьому, якщо особа, в силу своїх фізіологічних особливостей, не має змоги пройти огляд із застосуванням тих чи інших методів дослідження, обов'язком лікаря є проведення необхідних для висновку лабораторних досліджень, на які особа дає згоду.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти освідування на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Будучи доставленим до медичного закладу КП «РОЦПЗН», який, в порушення вимог Інструкції, не являється територіально найближчим медичним закладом від місця зупинки, ОСОБА_1 не зміг надати зразки біологічного середовища (сечі) та пояснював медичному працівнику, що має захворювання сечовидільної системи організму.
Разом з цим, лікарем не було роз'яснено ОСОБА_1 та не забезпечено проведення його освідування на стан наркотичного сп'яніння шляхом відібрання у нього крові для проведення лабораторного дослідження чи іншого біологічного матеріалу.
На обґрунтоване переконання апеляційного суду, дії ОСОБА_1 не можуть розцінюватися як ухилення від проходження огляду, оскільки він фактично не відмовлявся від огляду, а сеча не являється єдиним біологічним середовищем, що підлягає дослідженню.
Медичний огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння є недійсним, оскільки йому фактично не пропонувалося та не було відібрано зразки іншого біологічного середовища, крім сечі, з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.
Суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту.
Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд не є каральним органом. Суд потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення. У разі встановлення такої вини - притягнення особи до відповідальності, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на те, що встановлений порядок медичного огляду ОСОБА_1 дотриманий не був, апеляційний суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
За таких обставин, постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Юрія Олександровича задовольнити.
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 лютого 2026 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.