Справа № 127/32240/23
Провадження 4-с/127/20/26
14 квітня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л. Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участю представника заявника ОСОБА_1 ,
представника ДВС ОСОБА_2 ,
стягувача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_4 до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцової Лесі Олександрівни, за участі зацікавленої особи: стягувача ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу, -
встановив:
ОСОБА_4 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцової Лесі Олександрівни про визнання протиправними її дії та скасування постанови про накладення на неї штрафу в розмірі 3400,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, оскільки вимоги виконавчого документа нею виконуються, а факти, на які послався державний виконавець, не свідчать про невиконання рішення суду. Вказує, що залучення інших осіб до супроводу дитини обумовлене об'єктивними обставинами та не порушує прав стягувача і інтересів дитини.
В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, за обставин, викладених в скарзі, просить суд її задовольнити.
Представник Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, державний виконавець Кольцова Л.О. обставини, викладені в скарзі не визнала, вважає що її дії повністю відповідають Закону України « Про виконавче провадження», а тому в задоволенні скарги просить відмовити.
Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні також заперечував щодо задоволення скарги, вважає дії державного виконаця законні, обгрунтовані та правомірні.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеряали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2024р., справа № 127/32240/23, позов ОСОБА_3 було задоволено частково.
Зобов"язано ОСОБА_4 усунути перешкоди в спілкуванні батька ОСОБА_3 з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено такі способи участі батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері дитини та з урахуванням бажання дитини:
Щовівторка щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.
Щочетверга щомісяця з 16:30 год. до 20:30 год.
Щонеділі щомісяця з 10:00 год. до 18:00 год.
Кожного року у день народження дитини ОСОБА_5 - навідувати його з можливістю привітання з днем народження та за бажанням дитини бути присутнім на його святах з приводу дня народження.
Свята: Новий рік, Різдво Христове, Паска, Трійця, тощо, навідувати сина ОСОБА_5 з можливістю привітання з даними святами.
Супроводження дитини її батьком до дошкільного навчального закладу, навчального закладу з можливістю забрати дитину із таких закладів, з урахуванням думки дитини.
Участь батька у батьківських зборах, святах та інших заходах, в яких бере участь дитина, як в присутності матері, та і без неї.
Можливість необмеженого телефонного або онлайн спілкування за допомогою будь - яких засобів зв'язку, у тому числі інтернет додатків.
Зобов'язати мати ОСОБА_4 негайно попереджати батька ОСОБА_3 про будь які стани дитини, що можуть становити загрозу її життю чи здоров'ю та забезпечити вільну можливість батька піклуватись про дитину.
Зобов'язати мати ОСОБА_4 за вимогою батька ОСОБА_3 повідомляти про місцезнаходження дитини, її фізичний чи психологічний стан.
Заборонити матері ОСОБА_4 налаштовувати дитину ОСОБА_5 проти свого батька ОСОБА_3 .
Зобов"язати батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здорпов"я та інтересів дитини.
Дане рішення набрало законної сили відповідно до Постанови Вінницького апеляційного суду від 25.07.2024р. та перебуває на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України державного виконавця Кольцової Лесі Олександрівни, ВП №79450390.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачається у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
ЄСПЛ вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
У відповідності до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до Постанови старшого державного виконавця Другого відділі державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцової Лесі Олександрівни від 19.03.2026р. , 03.03.2026р. до відділу ДВС надійшла скарга стягувача щодо невиконання боржником даного рішення суду, а саме що дитина іде зі школи або на тренування у різні спортивні секції в супроводі друзів чи то сусідки ОСОБА_4 , про що не був повідомлений батько дитини ОСОБА_3 , в зв'язку з чим державним виконавцем на ОСОБА_4 було накладено штраф в розмірі 3400,00 грн. штрафу ( а.с.17).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для її винесення стали скарга стягувача та письмові пояснення боржника, у яких зазначалося, що в окремих випадках, коли дитина не бажала йти з батьком або коли мати перебувала на роботі, дитину зі школи чи на тренування супроводжували інші особи. Разом із тим матеріали, надані суду, не містять належних даних про те, що державним виконавцем у порядку, визначеному законом, було здійснено перевірку виконання рішення саме у цій частині, час та місці побачення, передбачені рішенням суду, а також не містять акта державного виконавця про невиконання рішення без поважних причин.
Отже, для застосування штрафу в такій категорії виконавчих проваджень закон, а саме ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», вимагає не лише констатації скарги однієї зі сторін, а й дотримання спеціальної процедури перевірки, фіксації конкретного факту невиконання та оформлення відповідного акта.
Крім того, пунктами 7-9 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що за наявності обставин, які перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій, а у разі якщо боржник не виконує рішення у зв'язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, виконавець залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста-психолога для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови. Лише у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець здійснює заходи, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що державний виконавець, не здійснивши передбаченої законом перевірки виконання рішення у визначений час і місці, не склавши акта про конкретний факт невиконання рішення без поважних причин та не вживши передбачених Інструкцією заходів для з'ясування причин поведінки дитини, передчасно дійшов висновку про наявність підстав для застосування до боржника штрафу. Саме по собі посилання на листування сторін та пояснення боржника не може вважатися достатнім і належним підтвердженням факту невиконання рішення суду в розумінні статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а права заявниці як сторони виконавчого провадження порушені.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 451 ЦПК України скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, постанова державного виконавця - скасуванню, а дії щодо її винесення - визнанню неправомірними.
На підставі викладеного, керуючисть ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_4 до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцової Лесі Олександрівни, за участі зацікавленої особи: стягувача ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцової Лесі Олександрівни щодо винесення відносно ОСОБА_4 постанови від 19.03.2026р. про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн. у виконавчому провадженні №79450390.
Скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцової Лесі Олександрівни від 19.03.2026р. про накладення на ОСОБА_4 штрафу в розмірі 3400,00 грн. у виконавчому провадженні №79450390, як незаконну.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 15.04.2026р.
Учасники процесу:
Заявник: ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
Заінтересовані особи: державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кольцова Леся Олександрівна, (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 15А, ЄДРПОУ: 34983238);
ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 ).
Суддя: