печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16769/26-к
пр. 1-кс-21369/26
07 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування постанови слідчого від 21.02.2026 року в рамках кримінального провадження №12026000000000485,-
24.03.2026 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга, у порядку ст. 303 КПК України, на винесену слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026000000000485 від 21.02.2026 року.
З матеріалів скарги вбачається, що у провадженні слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_5 знаходиться кримінальне провадження №12026000000000485 від 21.02.2026 року, яке було виділено 21.02.2026 року в окреме провадження з кримінального провадження № 12018000000000048 від 26.01.2018 року.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 року було зупинене 03.08.2021 року.
20.02.2026 року Постановою прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 року відновлено, з обґрунтуванням, що у вказаному кримінальному провадженні виникла необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій.
20.02.2026 року Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_7 складено та підписано підозрюваному ОСОБА_4 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у кримінальному провадженні № 12018000000000048 від 26.01.2018 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.
Постановами слідчого від 21.02.2026 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук (національний та міжнародний).
21.02.2026 року прокурором винесено постанову та виділено з кримінального провадження № 12018000000000048 від 26.01.2018 року матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12026000000000485, досудове розслідування даного кримінального провадження доручено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України.
21.02.2026 року постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, відповідно до ст. 280,281 КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12026000000000485 від 21.02.2026 року зупинено.
Захисник вважає, що органом досудового розслідування не здійснено процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк щодо належного виклику учасника кримінального провадження до органу досудового розслідування; постанова складена з порушенням вимог ч. 5 ст. 110 КПК України; не виконані всі необхідні слідчі та процесуальні дії, у зв'язку з чим постанова про зупинення досудового розслідування від 21.02.2026 року винесена передчасно, з порушенням порядку, прав учасників, а також завдань та загальних засад кримінального провадження.
Крім того, слід наголосити на тому, що 20.02.2026 року прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 разом з повістками про виклик підозрюваного ОСОБА_4 на 21, 22, 24 лютого 2026 рок було скеровано за різними адресатами, а вже 21.02.2026 року постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, відповідно до ст. 280,281 КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12026000000000485 від 21.02.2026 року зупинено, що свідчить про передчасність зупинення провадження та необгрунтованість винесеної постанови. Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримує у повному обсязі, просить скаргу задовольнити.
Прокурор в кримінальному провадженні у судове засідання не з'явився, надав письмовы заперечення на скаргу, просив проводити розгляд скарги у відсутність.
Слідчий в судове засіданняне з'явився, надав письмові заперечення на скаргу та заяву про розгляд скарги у відсутність.
Ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про необхідність задоволення вимог скарги виходячи з наступного.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч.1 ст.303 КПК України.
Відповідно до ст. 280 КПК України - досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:
1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
2) оголошено в розшук підозрюваного;
2-1) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;
3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва;
4) наявні об'єктивні обставини, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану;
5) уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та підозрюваним надано письмову згоду на проведення такого обміну. Рішення про зупинення досудового розслідування з цієї підстави оскарженню не підлягає.
До зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України встановлено, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України - якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Ч. 1 ст. 40 КПК України встановлено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Ст. 280 КПК України, передбачає підстави та порядок зупинення досудового розслідування по кримінальному провадженню і вказує на те, що досудове розслідування може бути зупинено після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:
1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;
2-1) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;
3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.
До зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді.
Натомість, безпідставне зупинення досудового розслідування кримінального провадження відносно підозрюваного призводить до невиправдного порушення його права на розумні строки проведення досудового розслідування відносно нього.
Положення ст. 280 КПК України, з урахуванням принципу законності кримінального провадження, встановленого ч. 2 ст. 9 КПК України, передбачає повне та всебічне дослідження на дату зупинення провадження у справі всіх обставин кримінального провадження, виявлення обставин, які викривають, чи виправдовують підозрюваного, встановлення належними та допустимими доказами факту заподіяння збитків від вчинення дій службовою особою, їх розмір.
Згідно з положеннями ст. 282 КПК України - зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування. Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
21.02.2026 року кримінальне провадження 12026000000000485 від 21.02.2026 року зупинено у зв'язку із оголошенням ОСОБА_4 в розшук з підстав того, що його місцезнаходження невідоме.
Натомість, як вбачається з наявних матеріалів, слідчий не здійснив належним чином викликів з урахуванням вимог ч. 9 ст. 135 КПК України, не допитав близьких родичів підозрюваного (або будь-яких інших осіб, яким могло бути відомо про місцезнаходження ОСОБА_4 ) щодо його місця перебування, неналежним чином не встановив відсутність його за місцем проживання.
При цьому, чинний КПК прямо передбачає що до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе (ч. 2 ст. 280 КПК).
Також із матеріалів скарги вбачається, що підставою прийняття рішення про оголошення підозрюваного в розшук та зупинення досудового розслідування стала виключно інформація про те, що 26.04.2022 о 13:53 підозрюваний ОСОБА_4 , виїхав за кордон України, яка ґрунтувалась виключно на рапорті про перетин оперативного співробітника.
В матеріалах кримінального провадження № 12026000000000485 від 21.02.2026 року, а також на сайті ОГП відсутні будь-які посилання на Ухвали слідчого судді, якими надано дозвіл на здійснення відносно ОСОБА_4 спеціального досудового розслідування. Публікації Газети «Урядовий кур'єр» та повідомлення на сайті ОГП, було додатково порушено вимоги статті 135 КПК України, тобто такі публікації про виклик ОСОБА_4 на 20.02.2026 року були опубліковані відповідно 19.02.2026 року (сайт ОГП) та 20.02.2026 року (Газета «Урядовий курєр»), що підтверджується і текстом самої заяви слідчого.
Як вбачається з наданих суду матеріалів кримінального провадження 25.02.2026 року захисник підозрюваного повідомив прокурора про хворобу підозрюваного та надав відповідну довідку, що є поважною причиною неявки.
04.03.2026 року підозрюваний з використанням ЕЦП підтвердив отримання процесуальних документів, повідомив про неможливість прибути через хворобу та добровільно запропонував з'явитися 20.03.2026.
В свою чергу прокурором було повідомлено листом підозрюваного ОСОБА_4 про те, що слідчі (процесуальні) дії заплановано після 22.03.2026 року.
Жодних даних про те, що ОСОБА_4 залишав чи змінював своє постійне місце проживання, яке зазначено у повідомленні про підозру, та було відоме слідчому, матеріали розглядуваної справи не містять, а прокурором таких доказів не надано.
Відомостей про те, що, підозрюваний не з'являвся без поважних причин на виклик слідчого, що є однією із обов'язкових умов для оголошення у розшук відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК, в постанові слідчого від 21 лютого 2026 року не зазначено, під час розгляду скарги слідчому судді прокурором та/або слідчим таких документів не надано.
Окрім того, як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, не було проведено жодних оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 ..
02.03.2026 року на електронну адресу ОСОБА_4 було направлено повідомлення про підозру було направлено, тобто вже після зупинення 21.02.2026 року досудового слідства у вказаному кримінальному провадженні.
04.03.2026 року ОСОБА_4 з накладанням електронного цифрового підпису направив на адресу ОГП лист про підтвердження такого отримання підозри про зміну раніше повідомленої підозри.
Як вбачається з матеріалів скарги, підставою для встановлення того, що місцезнаходження підозрюваного невідомо є виключно інформація про те, що 26.04.2022 о 13:53 підозрюваний ОСОБА_4 , виїхав за кордон України, яка ґрунтувалась виключно на рапорті оперативного співробітника про перетин кордону.
Таким чином, органом досудового розслідування не виконано вимог процесуального Закону з якими законодавець пов'язує можливість подальшого оголошення розшуку підозрюваного та зупинення з цієї підстави провадження досудового розслідування.
Такі висновки слідчого судді, до яких вона прийшла під час розгляду скарги, корелюються із узагальненням Вищого спеціалізованого суду України «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування» (станом на 12 січня 2017 р.) в якому зокрема окремою главою вказані підстави для оскарження рішень слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування та скасування слідчими суддями відповідних рішень.
А саме, встановленню факту переховування особи має передувати вчинення сукупності дій, спрямованих на визначення його місцезнаходження. Недотримання наведених вимог призводить до скасування слідчими суддями процесуальних рішень про зупинення досудового розслідування.
Органами досудового слідства формально виконуються вимоги КПК при винесенні постанов про зупинення досудового слідства, оскільки не здобуто жодного доказу чи інших фактичних даних, які підтверджували б наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК, тобто переховування від органів слідства та суду з метою ухилення, що випливає з такого.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається на слідчого та прокурора.
Відповідно до вимог ст. 135 КПК особа викликається до слідчого шляхом вручення повістки про виклик тощо. Разом з тим цією ж статтею регламентується і порядок вручення повістки в разі тимчасової відсутності особи.
Як вбачається з наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування не вживалося жодних заходів, передбачених КПК, щодо здійснення виклику підозрюваного на вимогу слідчого. Тобто підозрюваний, не маючи даних про наявність таких вимог, не міг виконати такі вимоги слідчого, проте оголошений в розшук.
Однак ці обставини не узгоджуються з вимогами ст. 280 КПК, оскільки постанова не містить посилання на інші належні та допустимі докази, які об'єктивно посвідчували б наявність невиконання підозрюваним обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК, за відсутності офіційного виклику та його вручення.
Отже, у цьому випадку слідчий суддя обґрунтовано встановив неналежне застосування слідчим норм процесуального законодавства в частині реалізації положень КПК щодо зупинення досудового розслідування у зв'язку з переховуванням підозрюваного від органів досудового розслідування.
Слідчий суддя зазначає, що одного лише рапорту оперативного працівника, статус якого визначений як внутрішній документ поліції, недостатньо для того, щоб констатувати факт того, що місцезнаходження підозрюваного невідоме.
Матеріали кримінального провадження навпаки свідчать про те, що місцезнаходження підозрюваного відоме слідчому, а сам підозрюваний лише не отримав повістки про виклик до слідчого, що не може бути підставою для зупинення розслідування у зв'язку з розшуком.
Наведений підхід є обґрунтованим, оскільки одноразова неможливість вручення процесуального документа не може сама по собі свідчити про те, що особа переховується від органів досудового розслідування.
Слідчим суддям необхідно враховувати, що однією з підстав зупинення досудового розслідування є тяжка хвороба підозрюваного, яка перешкоджає його участі в кримінальному провадженні, а тому сама лише наявність хвороби, навіть за умови її належного документального підтвердження, не може бути підставою для зупинення досудового розслідування. З огляду на це обґрунтованими є ухвали слідчих суддів, якими скасовуються постанови про зупинення досудового розслідування за тієї умови, що наявність хвороби не перешкоджала участі відповідної особи в кримінальному провадженні.
Таким чином, результат ретельного аналізу документів, пов'язаних з визначенням стану підозрюваного, дав підстави для висновку про те, що наявність тривалого захворювання не може в конкретному випадку бути розцінена як підстава для зупинення досудового розслідування, оскільки не є перешкодою для участі особи в кримінальному провадженні.
Таким чином, під час досудового розслідування слідчі судді перевіряють не лише підстави зупинення досудового розслідування, а й забезпечують належне процесуальне реагування на випадки, коли такі підстави перестають існувати.
Схожа позиція наявна в постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18 - під час з'ясування, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 02.03.20203 року у справі № 382/1118/21.
B постанові Великої Палати Верховного суду від 06.02.2020 року по справі №9901/457/19 говориться про наявність беззаперечних доказів повідомлення (виклику) учасника кримінального провадження, та зроблений правовий висновок, що не здійснення таких дій призводить до порушення прав учасника кримінального провадження.
Верховний Суд в своїх постановах від 20.05.2020 року по справі № 524/5741/16-а, 27.06.2019 року по справі №560/751/17, від 29.04.2020 року по справі №161/5372/17 прийшов до висновку, що рапорти поліцейських не можуть слугувати доказом ухилення від органу досудового розслідування, адже поліцейські є зацікавленими особами.
Узагальнюючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що одного лише рапорту оперативного працівника, статус якого визначений як внутрішній документ поліції, недостатньо, щоб констатувати факт того, що місцезнаходження підозрюваного невідоме.
При цьому, з матеріалів скарги вбачається, що слідчого було належним чином повідомлено про дійсну адресу підозрюваного та про факт втрати ним засобу зв'язку - мобільного телефону.
Отже, твердження слідчого про факт того, що місцезнаходження підозрюваного невідоме не відповідають дійсності та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні постанови вказані вимоги проігноровані, з урахуванням встановлених обставин, що наведені вище.
Перед тим, як оголосити у розшук підозрюваного, який ухиляється від явки до слідчого, прокурора, повинні бути проведенні всі дії, спрямовані на встановлення його місцезнаходження: допитані родичі, знайомі, сусіди, направлені запити до різних установ (лікарень, моргів, паспортної служби, військкоматів, підприємств, організацій), накладений арешт на кореспонденцію, здійснено її огляд та виїмку, проведено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронних інформаційних систем, її дослідження тощо.
Якщо в результаті вжитих заходів місцезнаходження підозрюваного встановити не вдалося або є підтверджений факт перебування його за кордоном та неявки без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, оголошується розшук підозрюваного.
Натомість, слідчим у кримінальному провадженні не виконано усіх необхідних дій для встановлення місцезнаходження підозрюваного, у зв'язку із чим зупинення досудового розслідування у зв'язку із розшуком підозрюваного не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, доводи скарги є обґрунтованими, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування зупинено незаконно, у зв'язку із чим вимоги скарги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 214, 303-309 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого в Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 про зупинення досудового розслідування від 21.02.2026 року у кримінальному провадженні № 12026000000000485 від 21.02.2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1