Справа № 826/16516/17 Суддя (судді) першої інстанції: Свентух Віталій Михайлович
15 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Попової О.Г., суддів Говоруна О.В. та Чуприни О.В., перевіривши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-Київ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-Київ" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-Київ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0022331209 та №0022341209 від 10.08.2017 року.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №826/16516/17 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що штрафні санкції згідно з оскаржуваними рішеннями застосовані до нього помилково, оскільки самостійно визначені грошові зобов'язання з земельного податку сплачувались ним вчасно та у повному обсязі, а податковим органом не враховано уточнюючі декларації та акт № 181/07 від 28.12.2015, в якому зазначено що у позивача існувало позитивне сальдо у розмірі 16511,12 грн. за земельним податком з юридичних осіб. З акту перевірки не можливо встановити які саме документи і дані досліджувались під час проведення перевірки. З цих та інших підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Головним управлінням ДПС у м. Києві подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлені заперечення проти вимог апеляційної скарги з клопотанням про відмову у її задоволенні та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати земельного податку Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-Київ".
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку ТОВ "Автотехцентр-Київ" №1885/26-15-12-09-19/22928671 від 12.07.2017 року.
Перевіркою своєчасності сплати земельного податку ТОВ "Автотехцентр-Київ" встановлено несвоєчасність сплати самостійно визначених податкових зобов'язань з плати за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.
Контролюючим органом встановлено затримку сплати податкових зобов'язань на строк до 30 календарних днів та понад 30 календарних днів у період 2015-2017 років, у зв'язку з чим застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % та 20 % відповідно.
Не погоджуючись із висновками податкового органу ТОВ "Автотехцентр-Київ" подано заперечення на акт камеральної перевірки №1885/26-15-12-09-19/22928671 від 12.07.2017 року.
Листом від 08.08.2017 року Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача, що висновки викладені в акті камеральної перевірки №1885/26-15-12-09-19/22928671 від 12.07.2017 року залишено без змін.
10.08.2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення №0022331209 та №0022341209.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0022331209 та №0022341209 від 10.08.2017 року, ТОВ "Автотехцентр-Київ" подано до Державної фіскальної служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.
За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №26120/6/99-99-11-03-01-25, яким вирішено податкові повідомлення-рішення №0022331209 та №0022341209 від 10.08.2017 року залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень).
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника відповідного податку чи збору.
У зв'язку з набранням чинності з 01 січня 2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII), зокрема і до ст. 75, предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, в тому числі і з плати за землю з юридичних осіб.
Таким чином, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Положеннями підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.1 - 288.3 статті 288 ПК України).
За правилами пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів згідно застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.4 статті 287 ПК України).
Як встановлено з матеріалів справи позивачем самостійно визначено суми та подано такі податкові декларації з плати за землю:
- 20.01.2015 за 2015 рік на загальну суму 47343,21 грн із щомісячною платою 3945,27 грн за січень-листопад та 3945,24 грн за грудень;
- 07.10.2015 уточнюючу декларацію за 2015 рік на загальну суму 78877,32 грн із щомісячною платою 4927,64 грн за січень-червень та з липня по 8218,58 грн;
- 17.10.2015 уточнюючу декларацію за 2015 рік якою додатково нараховано за вересень-листопад по 4273,31 та за грудень - 4273,34 грн;
- 20.03.2017 уточнюючу декларацію за 2015 рік на загальну суму 75021,25 грн із щомісячною платою 4957,39 грн за січень-червень, з липня по листопад по 7546,15 грн та за грудень - 7546,17 грн;
- 22.02.2016 за 2016 рік на загальну суму 462894,29 грн із щомісячною платою 38574,52 грн за січень-листопад та 38574,57 грн за грудень;
- 20.03.2017 уточнюючу декларацію за 2016 рік на загальну суму 389291,02 грн із щомісячною платою 32440,92 грн за січень-листопад та за грудень - 32440,90 грн;
- 19.02.2017 за 2017 рік на загальну суму 342406,11 грн із щомісячною платою 28533,84 грн за січень-листопад та 28533,87 грн за грудень;
- 21.03.2017 уточнюючу декларацію за 2017 рік на загальну суму 274825,34 грн із щомісячною платою 22992,11 грн за січень-листопад та за грудень - 22992,13 грн.
На виконання ухвали суду про витребовування доказів позивач повідомив суд, що платіжні доручення про сплату орендної плати за землю за 2015, 2016, 2017 роки не збереглись. До відповіді долучено відповідь ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 16.02.2018 в якій зазначено що за 2015 рік було нараховано земельного податку 78037,21 грн, сплачено - 58642,03 грн; за 2016 рік нараховано 432538,30 грн, сплачено 424319,72 грн; за 2017 рік нараховано 173286,30 грн, сплачено - 204912,63 грн.
З акту перевірки, та підтверджено інтегрованими картками зі сплати земельного податку з юридичних осіб за 2015-2017 роки встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань:
??- граничний термін сплати 30.11.2015, фактично сплачено - 29.02.2016, порушення строків сплати 91 день, за що нарахована штрафна санкція - 20%:
??- граничний термін сплати 30.11.2015, фактично сплачено - 29.02.2016, порушення строків сплати 91 день, за що нарахована штрафна санкція - 20%;
??- граничний термін сплати 30.12.2015, фактично сплачено - 29.02.2016, порушення строків сплати на 61 днів, за що нарахована штрафна санкція - 20%;
??- граничний термін сплати 30.12.2015, фактично сплачено - 29.02.2016, порушення строків сплати на 61 день, за що нарахована штрафна санкція - 20%:
??- граничний термін сплати 30.12.2015, фактично сплачено - 30.01.2016, порушення строків сплати на 31 день, за що нарахована штрафна санкція - 20%;
??- граничний термін сплати 30.03.2016, фактично сплачено - 29.04.2016, порушення строків сплати на 30 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.01.2015, фактично сплачено - 29.02.2016, порушення строків сплати на 30 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.10.2016, фактично сплачено - 29.11.2016, порушення строків сплати на 30 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.01.2016, фактично сплачено - 29.02.2016, порушення строків сплати на 30 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.05.2016, фактично сплачено - 29.06.2016, порушення строків сплати на 30 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.04.2016, фактично сплачено - 30.05.2016, порушення строків сплати на 30 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 02.03.2016, фактично сплачено - 30.03.2016, порушення строків сплати на 29 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.01.2017, фактично сплачено - 28.02.2017, порушення строків сплати на 29 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.11.2016, фактично сплачено - 29.12.201б, порушення строків сплати на 29 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.01.2017, фактично сплачено - 28.02.2017, порушення строків сплати на 29 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%:
??- граничний термін сплати 30.08.2016, фактично сплачено - 27.09.2016, порушення строків сплати на 28 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%;
??- граничний термін сплати 30.09.2016, фактично сплачено - 27.10.2016, порушення строків сплати на 27 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%:
??- граничний термін сплати 30.07.2016, фактично сплачено - 26.08.2016, порушення строків сплати на 27 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%:
??- граничний термін сплати 30.06.2016, фактично сплачено - 27.07.2016, порушення строків сплати на 27 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%:
??- граничний термін сплати 01.03.2017, фактично сплачено - 20.03.2017, порушення строків сплати на 18 днів, за що нарахована штрафна санкція - 10%.
Суд погоджується з висновками податкового органу, що сплата позивачем земельного податку з юридичних осіб за 2015-2017 роки відбулась з порушенням строків сплати грошових зобов'язань.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.
Колегія суддів зазначає, що до інтегрованої картки платника податку вчасно внесені дані, зазначені позивачем в уточнюючих деклараціях за 2015-2017 роки, однак, такі коригування не впливають на розмір податкових зобов'язань з терміном сплати згідно умов даної справи, які сплачені з порушенням часу, визначеного ПК України, а лише вносять зміни до сум земельного податку, нарахованих за відповідні періоди з дня їх подання.
Таким чином, ТОВ «Автотехцентр - Київ» було несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов?язання з плати за землю з юридичних осіб період з 30.11.2015 по 12.07.2017, а позивачем не надано доказів своєчасної та у повному обсязі сплати податкових зобов'язань зі сплати земельного податку з юридичних осіб за спірний період, що обґрунтовано свідчить про наявність підстав у контролюючого органу для застосування штрафних санкцій визначених статтею 126 ПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Доводи, які містяться у апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції та обставин справи не спростовують.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-Київ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехцентр-Київ" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .
Головуючий суддя Попова О.Г.
Судді Говорун О.В.
Чуприна О.В.