Справа № 620/12630/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
15 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Коротких А.Ю., Єгорової Н.М.
за участю секретаря Сова Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 11.11.2025 №19788/ж10/25-01-07-00 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 2 502 468,64 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" судові витрати в сумі 32 224 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ГУДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 26.04.2023 по 30.09.2025 з метою дотримання вимог валютного законодавства по контракту №264 від 26.04.2023.
Результати перевірки оформлені Актом від 16.10.2025 №18523/Ж5/25-01-07-06-01, у висновках якого вказано про порушення товариством податкового законодавства, а саме: частини 3 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", пункту 14 прим. 2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків за контрактом №б№264 від 26.04.2023, укладеним з нерезидентом ARTrade Artur Wiazek (Польща) за операцією на суму 23 100 євро на 472 календарних дні (з 08.11.2023 по 21.02.2025) та за операцією на суму 43 182,72 доларів США на 623 календарних дні (з 17.01.2024 по 30.09.2025); прострочена дебіторська заборгованість 43 182,72 доларів США за контрактом №264 від 26.04.2023, укладеному з нерезидентом ARTrade Artur Wiazek (Польща).
Позивач подав заперечення на вказаний акт перевірки, які визнано відповідачем недостатньо обґрунтованими.
11.11.2025 ГУДПС у Чернігівській області винесло податкове повідомлення-рішення №19788/ж10/25-01-07-00, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в сумі 2 502 468,64 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 11.11.2025 №19788/ж10/25-01-07-00 протиправним, ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону №2473-VIII.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VIII, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частиною третьою статті 13 цього Закону визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону №2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина).
За приписами частини восьмої статті 13 Закону №2473-VIII, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Частиною восьмою статті 16 Закону №2473-VIII передбачено, що рішення про застосування до уповноважених установ, суб'єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п'ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.
Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року №5 (далі також - Положення № 5) визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Пункт 23 розділу ІІ Положення №5 визначає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національний банк України прийняв Постанову №18, яку постановою Правління Національного банку України від 4 квітня 2022 № 68 було доповнено, зокрема, пунктами « 14-2. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року»; « 14-4. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
В подальшому до пункту 14-2 Постанови №18 постановами Правління Національного банку України від 7 червня 2022 року №113, від 07 липня 2022 року №142 вносились зміни та з 7 червня 2022 року цифру « 90» було замінено цифрою « 120», а з 7 липня 2022 - цифру « 120» замінено цифрою « 180» відповідно.
Отже, законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, встановлювало чіткі граничні строки розрахунків за операціями з іноземним елементом, визначені Національним банком України, а у разі їх порушення передбачало нарахування пені як заходу відповідальності.
Судом встановлено, що між ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" та нерезидентом ARTrade Artur Wiazek (HURECZKO 177, 37-705 PRZEMYSL, Polska) укладено контракт від 26.04.2023 №264 щодо придбання непродовольчої продукції в номенклатурі, обсязі і за цінами відповідно до інвойсу. Валюта контракту - євро. Умови поставки визначаються в інвойсі згідно Міжнародних правил інтерпретації термінів "Інкотермс-2010". Загальна сума контракту складає 200 000,00 євро.
Згідно із контрактом оплата за продукцію здійснюється на банківські реквізити продавця на умовах повної передоплати, якщо інше не прописано в інвойсі.
До контракту нерезидентом ARTrade Artur Wiazek (Польща) (продавець) в адресу ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" (покупець) були виписані INVOICE (рахунок-фактура), згідно із якими здійснювалось відвантаження товарів, в тому числі:
1. INVOICE №23/05/2023 від 18.05.2023 на суму 23 100,00 євро. Найменування - засіб від комарів (1%) CN3808919000 30 мл- 70 000 шт. Умови поставки: EXW, PL Przemysl;
2. INVOICE №24/05/2023 від 25.05.2023 на суму 43 182,72 доларів США. Найменування - засіб від комарів (змінні пластини для електрофумігаторів) - 3 332 000 шт. Умови поставки: EXW, PL Przemysl.
На виконання умов контракту №264 від 26.04.2023 позивач перерахував нерезиденту ARTrade Artur Wiazek (Польща) кошти з валютного рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному банку "Південний", м.Одеса, МФО: 328209 згідно наступних платіжних інструкцій в іноземній валюті:
- № 27 від 12.05.2023 - 23 100,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 923 337,03 грн. Граничний термін розрахунків за операцією - 07.11.2023;
- № 19 від 21.07.2023 - 43 182,72 доларів США, що становить за офіційним курсом НБУ 1 579 131,61 грн. Граничний термін розрахунків за операцією - 16.01.2024.
29.05.2023 отриманий від ARTrade Artur Wiazek (Польща) на виконання умов контракту №264 від 26.04.2023 товар позивачем пред'явлений до митного контролю.
Митним органом було прийнято до митного оформлення вищевказані товари та митні декларації:
- ІМ 40 ДЕ № 23UA100110525716U9 від 29.05.2023 на суму 23 100,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 908 215,77 грн.;
- ІМ 40 ДЕ № 23UA100110525718U7 від 29.05.2023 на суму 43 182,72 доларів США, що становить за офіційним курсом НБУ 1 579 131,61 грн.
Митним органом проведено митний огляд задекларованих товарів та встановлено, що у вищевказаних митних деклараціях невірно вказана країна походження товарів, а саме Туреччина. Митним органом було встановлено, що країна походження товарів є Республіка Білорусь.
31.05.2023 складено акт митного огляду №23UA100110525716U9, а 09.06.2023 Київською митницею складено Протокол про тимчасове вилучення товарів (інсектицидний засіб для боротьби із побутовими шкідниками (рідина для знищення комарів) у кількості 70 000 флаконів), транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0749/10000/23 та картку відмови № UA100110/2023/00680, в результаті чого митну декларацію ІМ 40 ДЕ №23UA100110525716U9 від 29.05.2023 відмовлено/відкликано.
Київською митницею Державної митної служби України було здійснено вилучення товару в порядку ст. 508 та ст. 511 Митного кодексу України та поміщено на склад за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А. Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" ОСОБА_1 направлено до Солом'янського районного суду м. Київ за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною першою ст. 483 Митного кодексу України.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 10.11.2023 у справі №760/18011/23, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2024, провадження в справі про притягнення громадянки України ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України, закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, 30.05.2023 Київською митницею складено акт митного огляду №23UA100110525718U7, а 02.06.2023 складено Протокол про тимчасове вилучення товарів (інсектицидний засіб для боротьби із побутовими шкідниками (для знищення комарів) (пластини змінні для знищення комарів до електрофумігатора) у кількості 3 332 000 шт.), транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил №0663/10000/23 та картку відмови №UA100110/2023/00681, в результаті чого митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA100110525718U7 від 29.05.2023 відмовлено/відкликано.
Київською митницею Державної митної служби України було здійснено вилучення товару в порядку ст. 508 та ст. 511 Митного кодексу України та поміщено на склад за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А. Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності керівника ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" ОСОБА_1 направлено до Солом'янського районного суду м. Київ за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною першою ст. 472 Митного кодексу України.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 13.10.2023 у справі №760/18013/23 громадянку України ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного Кодексу України.
Постановою Київського апеляційного суду від 02.10.2024 у справі №760/18013/23 постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13.10.2023 скасовано та закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 472 Митного кодексу України у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
09.04.2024 між позивачем та ARTrade Artur Wiazek (Польща) укладено Додаткову угоду №1 від 09.04.2024 до контракту №264 від 26.04.2023, в якій сторони погодили додати до пункту 4 контракту підпункт 4.3 і викласти його в наступній редакції: "Повернення товару, що не відповідає за своїми характеристиками (технічними, якісними, кількісними, тощо) характеристикам, погодженим при замовленні товару, здійснюється у 100% обсязі за рахунок покупця на умовах EXW, Київ. Кошти за товар повертаються покупцеві у 100% обсязі на протязі 10 робочих днів з моменту отримання товару. Всі банківські витрати на території країни покупця несе покупець, на території країни продавця- продавець".
ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" були повернуті товари (інсектицидні засоби для боротьби із побутовими шкідниками) в адресу ARTrade Artur Wiazek (Польща) у режимі реекспорт згідно наступних митних декларацій:
-ЕК 11 АА №24UA100110100450U7 від 25.04.2024 на суму 23 100,00 євро (інсектицидний засіб для боротьби із побутовими шкідниками (рідина для знищення комарів) у кількості 70 000 флаконів);
-ЕК 11 АА №25UA100110500725U6 від 09.07.2025 на суму 43 182,72 доларів СІЛА (інсектицидний засіб для боротьби із побутовими шкідниками (пластини змінні для знищення комарів до електрофумігатора)) у кількості 3 332 000 шт).
27.01.2025 між позивачем та ARTrade Artur Wiazek (Польща) укладено Додаткову угоду №2 до контракту №264 від 26.04.2023, в якій сторони погодили додати до пункту 3 контракту підпункт 3.4 і викладено його в наступній редакції: "Повернення коштів по попередніх оплатах може бути здійснено третьою стороною, за умови, що це погоджено між продавцем і покупцем".
21.02.2025 в межах контракту №264 від 26.04.2023 із врахуванням додаткової угоди №2 від 27.01.2025 до контракту, на розрахунковий рахунок ТОВ "НЬЮСТАР ДИСТРИБЮШЕН" третьою стороною SMART LINK SALES INC були повернуті кошти в сумі 23 100,00 євро, що становить за офіційним курсом НБУ 1 006 030,40 грн, що підтверджується платіжним документом №10093290 від 21.02.2025.
Станом на 30.09.2025 розрахунки по контракту №264 від 26.04.2023, укладеному з нерезидентом ARTrade Artur Wiazek (Польща), не були завершені, обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 43 182,72 доларів США (1 579 131,61 грн) за операцією від 21.07.2023.
Як підтверджується Актом перевірки в основу висновку контролюючого органу про порушення норм законодавства за контрактом з фірмою ARTrade Artur Wiazek (Польща) покладені твердження про порушення строку розрахунків за контрактом №б№264 від 26.04.2023, укладеним з нерезидентом ARTrade Artur Wiazek (Польща) за операцією на суму 23 100 євро на 472 календарних дні (з 08.11.2023 по 21.02.2025) та за операцією на суму 43 182,72 доларів США на 623 календарних дні (з 17.01.2024 по 30.09.2025); прострочена дебіторська заборгованість 43 182,72 доларів США за контрактом №264 від 26.04.2023, укладеному з нерезидентом ARTrade Artur Wiazek (Польща).
Колегія суддів з таким висновком контролюючого органу не погоджується, оскільки як зазначено вище поставка товарів фактично відбулась 29.05.2023, що підтверджується митними деклараціями, а отже зобов'язання нерезидента з поставки товару виконано.
Разом з тим товари поставлені нерезидентом на суму 23 100,00 євро та на суму 43 182,72 доларів США, були вилучені як предмет правопорушення та знаходились під митним контролем, до набрання законної сили рішеннями суду у справах №760/18013/23 та №760/18011/23.
В подальшому зазначеними рішеннями встановлено відсутність складу правопорушення у діях керівника позивача, а отже і відсутня правова підстава на якій відповідач фактично обґрунтував наявність правопорушення.
Як зазначалось судом вище 27.01.2025 між позивачем та ARTrade Artur Wiazek (Польща) укладено Додаткову угоду №2 до контракту №264 від 26.04.2023, в якій сторони погодили додати до пункту 3 контракту підпункт 3.4 і викладено його в наступній редакції: "Повернення коштів по попередніх оплатах може бути здійснено третьою стороною, за умови, що це погоджено між продавцем і покупцем".
21.02.2025 третьою стороною SMART LINK SALES INC були повернуті кошти в сумі 23 100,00 євро.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних наведених вище умов.
При тлумаченні наведених норм необхідно виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки.
Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
З цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень (постанова від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі №911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі №755/9929/15-ц) дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15, від 7 грудня 2023 року у справі №420/21182/21.
Також, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 сформував правову позицію, відповідно до якої резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону №185/94-ВР. Припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі №817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов'язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.
Відтак, наразі існує усталена практика Верховного Суду щодо питання запровадження нормативно-правовими актами Національного банку України обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у зазначеній вище постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 також вказав наступне: "Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена Постановою Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року №515 "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України".
Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов'язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.
В подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням Національного банку України шляхом прийняття типових постанов, у тому числі і постанов Правління Національного банку України №386 та №410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/ російських рублях (незалежно від суми операції).
Водночас вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені постановами Правління Національного банку України №386 та №410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов'язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.
Крім того, вказані положення актів Національного банку України не регулюють підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків."
Колегія суддів враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", який станом на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність.
Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про валюту і валютні операції", наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України "Про валюту і валютні операції" не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов'язань способами, передбаченими цивільним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23.
Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених вище постановах, зберігають свою правову значущість і можуть бути враховані при вирішенні цієї справи.
Так, відповідно до положень пункту 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, зазначені норми права спрямовані саме на банк як на суб'єкта, уповноваженого здійснювати валютний нагляд.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявні в пункті 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 та підпункт 5 пункту 10 розділу III Постанови Правління Національного банку України від 2 січня 2019 року № 7 повинні трактуватися на користь Позивача.
Аналогічний за змістом підхід підтверджується і правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №320/29423/23, від 12 серпня 2025 року у справі №420/29813/23, від 23 жовтня 2025 року у справі №260/4525/24, від 20 січня 2026 року у справі №320/8245/23, від 4 березня 2026 року у справі №320/57458/24.
В даному випадку контролюючий орган не врахував вказаних обставини, що призвело до неправомірного нарахування штрафних санкцій.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки 29.05.2023 товар фактично був поставлений на митну територію України, а затримка митного оформлення не вважається недопоставкою і Закон №2473-VIII не передбачає відповідальності за перебування товару під митним контролем, а пеня нараховується у разі недопоставки товару у встановлений строк, відповідач діяв необґрунтовано, без урахування вимог Закону №№2473-VIII та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Отже податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 11.11.2025 №19788/ж10/25-01-07-00 про застосування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 2 502 468,64 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції, проаналізувавши предмет та підстави позову, дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області коштів в сумі 8 000,00 грн. Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За визначенням, що міститься у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша статті 13 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За змістом статті 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат до матеріалів справи долучено:
-Договір про надання правничої допомоги №34-МС від 18.11.2025;
- Рахунок на оплату №111 від 18.11.2025;
- платіжну інструкцію №109 від 19.11.2025;
- Акт від 21.11.2025 прийому наданих послуг до договору.
Враховуючи вищенаведені докази в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерії розумності розміру витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 8000 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.
В даному випадку в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позов, а саме його загальний обсяг займає 20 сторінок, з яких безпосередньо правове обґрунтування займає не більше ніж 5 сторінки. Апелянт зазначив, що розмір до відшкодування витрат на правничу допомогу (8 000,00 грн) у даній справі, не є розумним. Дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів, щоб за її супроводження стягувати гонорар в сумі 8 000,00 грн.
В постанові від 23.01.2025 Верховний Суд у справі №240/32993/23 зазначив, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. При цьому допустимим є обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив'язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.
Колегія суддів враховуючи висновки Верховного Суду вважає, що саме лише незазначення розрахунку, погодинної або фіксованої вартості певних видів правової допомоги в акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) не може бути перешкодою у встановленні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.
Оцінюючи співмірність заявлених позивачем до відшкодування судових витрат, судом першої інстанції враховано, що даний спір не відноситься до категорії складних справ, які потребують додаткового вивчення судової практики, опрацювання значного обсягу доказової бази, спір у справі не є нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору.
Таким чином, оцінивши усі необхідні аспекти: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд першої інстанції дійшов висновку, що винагорода за послуги адвоката підлягає зменшенню до 8000 грн.
В даному випадку доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2026 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: А.Ю. Коротких
Н.М. Єгорова