Справа №705/489/26
2/705/1787/26
15 квітня 2026 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 03.04.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 125956424, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 39 118 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору товариство зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі. Так, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні договору.
В подальшому, 24.06.2025 відповідно до ст. 1077 ЦК України товариство відступило право вимоги за кредитним договором №125956424 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/4.
Зобов'язання зі сторони кредитора за кредитним договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить: 140 760,09 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання договору). Проценти за кредитним договором після його дострокового розірвання (19.11.2025), не нараховуються. Проте позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить позивачу. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути частину заборгованості за кредитним договором.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить - 121 201,35 грн, з них: заборгованість по кредиту - 39 117,47 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 79 736,80 грн., заборгованість по комісії за надання кредиту - 2 347,08 грн. Також просить стягнути витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Уманського міськрайонного районного суду Черкаської області від 12.02.2026 року було відкрито провадження у справі, вирішено цивільну справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Одночасно сторонам було роз'яснено, що відповідно до частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також зазначено строки подання такого клопотання.
Позивачу та відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження рекомендованим повідомленням. Рекомендоване повідомлення ОСОБА_1 було вручено не було.
Відповідач 19.02.2026 через Електронний суд подав відзив на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено розмір вказаної заборгованості у сумі 121 201 грн. Стверджує, що фактично отримана сума коштів становила 39 118 гривень та надавалась частинами протягом певного періоду. Розрахунок, який надано позивачем не містить чіткої помісячної деталізації, формули нарахування та обґрунтування застосованих процентних ставок після спливу строку кредитування, тому відповідач вважає, що нарахування процентів після завершення строку договору у договірному розмірі є неправомірними. Заявлена до стягнення сума фактично перевищує отриману суму більш ніж у тричі. Просить суд застосувати право на зменшення неустойки та інших штрафних санкцій як таких, що є надмірними та економічно необґрунтованими.
Стосовно електронного підписання договору, відповідач зазначає, що позивач повинен довести, що саме ОСОБА_1 здійснив підтвердження кожного правочину, що номер телефону належав саме ОСОБА_1 .
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень, яку позивач просить стягнути із відповідача, просить зменшити такі витрати як неспівмірні складності справи.
З огляду на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
13 березня 2026 року через систему електронний суд від представника позивача Дорошенко О.В. до суду надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що має виклад неправдивих пояснень, націлений приховати справжні обставини справи за для уникнення виконання своїх зобов'язань за Договором, що протирічить діючому законодавству, з наступних підстав.
03.04.2025 року відповідач в особистому кабінеті заповнив заявку на отримання кредитних коштів та зазначив персональні дані, в тому числі дані про електронну пошту та фінансовий абонентський номер, які використовувались в якості логіну при реєстрації особистого кабінету та при укладені кредитного договору, реквізити банківської картки, на котру перераховані первісним кредитором кредитні кошти на виконання умов кредитного договору. Абонент-ідентифікатор зобов'язаний здійснювати багатофакторну автентифікацію користувача за кожним електронним запитом на електронну дистанційну ідентифікацію до моменту передавання персональних даних такого користувача через Систему BankID Національного банку. Автентифікація електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну дистанційну ідентифікацію фізичної особи. Дані про Ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації до встановлення ділових відносин з клієнтом містяться в п. 4.7 укладеного Договору. Таким чином, клієнту необхідно застосувати одночасно мінімум два різних фактори для ініціювання електронної дистанційної ідентифікації користувача Системи BankID Національного банку від абонента - ідентифікатора до абонента надавача послуг. Це може ПІН-код від картки клієнта або пароль від входу в інтернет-банкінг (відомі тільки клієнтові) та дзвінок на мобільний номер клієнта в момент автентифікації. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг, оскільки при проходженні даної процедури використовуються логіни та паролі. Отже, ніхто, окрім відповідача, не може ініціювати цей процес. Позичальник, ознайомившись з правилами надання грошових коштів, заповнив Заяву, самостійно вказавши особисті персональні дані, зокрема, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, реквізити паспорта, інформацію про запис в Єдиному державному демографічному реєстрі, адресу місця реєстрації та проживання, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів. За достовірність та правильність вказаної інформації позичальник несе персональну відповідальність. Згідно інформації з Інформаційно-комунікаційної системи, відповідачу на вказану ним електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, було надіслано повідомлення з посиланням для ознайомлення з умовами кредитного договору (оферти) з подальшим його акцептуванням. Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), також підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до Договору, з якими останній ознайомився. Згодом, вказаний у Заявці номер телефону НОМЕР_2 , який належить відповідачу, 03.04.2025 року о 15:58:58 було направлено повідомлення з одноразовим ідентифікатором, які останній ввів в особистому кабінеті, як підтвердження (акцепту) згоди з умовами оферти. Враховуючи вищевикладене, наявні в матеріалах справи докази та правове регулювання вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений електронний кредитний Договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний Договір не був би укладений. Щодо неспівмірних умов договору, на які посилається сторона відповідача. Заявлені позовні вимоги є співмірними, обґрунтованими та такими, що прямо випливають з умов укладеного кредитного договору, оскільки розмір заборгованості сформований виключно з передбачених договором платежів: суми основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та передбаченою договором комісією. Нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач погодився під час його укладення. Сам по собі нібито значний розмір процентів не свідчить про їх неспівмірність, оскільки вони є платою за користування кредитними коштами та визначені домовленістю сторін. Саме неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань призвело до збільшення розміру заборгованості, а тому посилання на неспівмірність заявлених вимог фактично спрямоване на уникнення виконання взятих на себе зобов'язань. Відповідач, погоджуючись з умовами Договору, підтвердив своє волевиявлення на отримання кредитних коштів та виконання відповідних зобов'язань, мав можливість ознайомитися з його умовами та свідомо погодився з розміром процентної ставки, порядком нарахування процентів та іншими істотними умовами договору. Крім того, що вказаний Договір укладений відповідачем не вперше. Відповідач є активним учасником кредитних правовідносин та перебуває у ділових відносинах з Первісним кредитором з 2019 року і за цей час закрив 35 кредитних Договори. З приводу стягнення витрат на правничу допомогу, стороною позивача разом із відповіддю на відзив надано суду достатні, належні та допустимі докази для підтвердження витрат на правову допомогу.
З огляду на вищевикладене, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
02.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив, згідно якого відповідач вважає, що доводи позивача є безпідставними. Крім того, доводи відповіді на відзив не спростовують позицію відповідача та не містять нових належних доказів. Позивач не надав належних доказів правонаступництва, зокрема повного реєстру боржників, який підтверджує перехід права вимоги саме щодо відповідача. Відсутні належні докази повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не містить деталізації нарахувань. Враховуючи викладене, доводи відповіді на відзив вважає необґрунтованими.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області задоволено клопотання представника позивача, яке надійшло разом із позовною заявою про витребування у АТ КБ «Приват Банк» виписки про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_3 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1
АТ КБ «Приват Банк» на виконання вимог ухвали на адресу суду надіслав витребувані документи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
03.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №125956424.
Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 19 027 грн. Разом із тим Позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів.
Сторони погодили у п. 2.3, 2.4 Договору, що кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру Кредиту 03.04.2025 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта Траншів за Договором можуть бути надані Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового Траншу за Договором збільшує Загальний розмір Кредиту на суму такого Траншу.
Розділ 4 Договору містить положення про порядок укладення договору та створення електронного підпису сторонами. У цьому розділі визначено алгоритм, які має вчинити позичальник задля отримання кредиту. У пункті 4.7 Договору зазначено спосіб верифікації, дату отримання інформації та ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації. Відповідно до п. 4.11. після виконання всього переліченого в п. 4.10. Договору Кредитодавець ініціює надання Кредиту, способом вказаним Позичальником в цьому Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору 5.1. кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки НОМЕР_3, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.
У пункті 7.3. Договору сторони погодили кінцеву дату повернення (виплати) Кредиту- 05.03.2030.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. (п. 8.1). Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника.
Пунктом 8.3. встановлено, що Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п'ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.
Згідно із п. 8.5. розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим Договором становить 1141 грн 62 коп. (одна тисяча сто сорок одна грн. шістдесят дві коп.). Згідно з п. 8.6. для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 360644,58 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 341617,58 грн. (які складаються з процентів за користування Кредитом за Базовою ставкою та Комісії за надання кредиту) та суму Кредиту у розмірі 19027.00 грн. Орієнтовна Реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2247,27 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 341617,58 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 19027.00 грн.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 0,98 відсотків в день.
У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 03.04.2025 зазначено персональні дані відповідача, адреса та номер карти 4731219645388434
У паспорті споживчого кредиту продукту «смарт» до Договору №125956424 від 03.04.2025 викладено основні умови кредитування, що дублюють умови, вказані у договорі.
Згідно із підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» останній підтверджує, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції cf20d225-31f5-4741-a43f-a03ec7be7634 Надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року Платник ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, код ЄДРПОУ 38569246 Номер транзакції 44368-52054-37213 Дата / час здійснення переказу 03.04.2025 Сума переказу, грн 19027.00 Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_4 платіжної картки отримувача PRIVAT BANK Код авторизації 266098 Призначення переказу Credit transaction 3390106235 ОСОБА_1 Договір (оферта): 125956424 від 03.04.2025.
Згідно з платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача від 05.04.2025 року на банківську карту № НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_1 було здійснено переказ на суму 1347 грн.
Згідно із підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» останній підтверджує, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції b76bf6cd-59f9-40d6-b222-a2ce3b63e512 Надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року Платник ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, код ЄДРПОУ 38569246 Номер транзакції 44393-41407-44813 Дата / час здійснення переказу 06.04.2025 Сума переказу, грн 1347.00 Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_4 платіжної картки отримувача PRIVAT BANK Код авторизації 664124 Призначення переказу Credit transaction 3390106235 ОСОБА_1 Договір (оферта): 125956424 від 03.04.2025.
Згідно з платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача від 09.04.2025 року на банківську карту № НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_1 було здійснено переказ на суму 4061 грн.
Згідно із підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» останній підтверджує, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції 3306b078-94c1-42a9-9cdc-7b6e9ca5a4eb Надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року Платник ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, код ЄДРПОУ 38569246 Номер транзакції 44453-35672-59824 Дата / час здійснення переказу 13.04.2025 Сума переказу, грн 2831.00 Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_4 платіжної картки отримувача PRIVAT BANK Код авторизації 118165 Призначення переказу Credit transaction 3390106235 ОСОБА_1 Договір (оферта): 125956424 від 03.04.2025.
Згідно із підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» останній підтверджує, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції df9051ef-44b0-42be-86f8-83b6a48aa356 Надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року Платник ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, код ЄДРПОУ 38569246 Номер транзакції 44459-39449-83864 Дата / час здійснення переказу 14.04.2025 Сума переказу, грн 1081.00 Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_4 платіжної картки отримувача PRIVAT BANK Код авторизації 185178 Призначення переказу Credit transaction 3390106235 ОСОБА_1 Договір (оферта): 125956424 від 03.04.2025.
Згідно з платіжним дорученням на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача від 23.04.2025 року на банківську карту № НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_1 було здійснено переказ на суму 9 454 грн.
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» листом 125956424/24062025/Э від 24.06.2025 повідомило ОСОБА_1 , що у зв'язку з невиконанням вами умов договору №125956424 від 03.04.2025 року, право вимоги погашення заборгованості за Договором з 03.04.2025 року перейшло та належить ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС»,
Листом № ТП/125956424 від 19.11.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило ОСОБА_1 що на підставі пункту 7.2.2. Договору, цим листом повідомляємо вас про дострокове розірвання кредитного договору №125956424 від 03.04.2025 року з 19.11.2025 р. та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 140760,09 грн за наступними банківськими реквізитами: Отримувач платежу: ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" Код платника податків згідно з ЄДРПОУ: 39700642 п/р: НОМЕР_6 Код банку отримувача: 305299 Банк отримувача: АТ КБ "ПРИВАТБАНК" Призначення платежу: Погашення заборгованості за кредитним договором № 125956424 від 03.04.2025 року або 3390106235.
Позивач надіслав досудову вимогу ОСОБА_1 у якій повідомлено, що станом на 27.01.2026 року ваша загальна сума заборгованості за договором № 125956424 від 03.04.2025 року складає 140760,09 грн, і вона залишається непогашеною.
Відповідно до долучених до відповіді на відзив скрін-шотів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ТОВ Манівео надіслало листи із пропозицією ознайомитись з умовами кредитного договору, про укладення договору та паспорт споживчого кредиту. Належність вказаної електронної адреси відповідачу підтверджується самим відповідачем у відзиві, в якому він зазначає саме цю адресу як контактну інформацію.
На виконання ухвали суду АТ КБ «Приват Банк» надіслав на адресу суду лист №20.1.0.0.0/7-260311/76464-БТ від 17.03.2026, яким підтвердив, що картку № НОМЕР_1 емітовано на ім'я ОСОБА_1 . Також банк надав виписки по картковому рахунку відповідача в період з 03.04.2025 по 23.04.2025 р.
Згідно із вказаними виписками на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 зараховано 03.04.2025 кошти у розмірі 19 027 гривень, 05.04.2025 року кошти у розмірі 1 347 грн., 06.04.2025 року кошти у розмірі 1 347 грн., 09.04.2025 року кошти у розмірі 4 061 грн., 13.04.2025 року кошти у розмірі 2 831 грн., 14.04.2025 року кошти у розмірі 1 081 грн., 23.04.2025 року кошти у розмірі 9 454 грн.
Суд звертає увагу, що Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
24.06.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/41.
Згідно з п. 2.1. Договору № МВ-ТП/41 в порядку та на умовах даного Договору, Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 3.1. Договору № МВ-ТП/41 Розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту, встановлюється у Реєстрі прав вимоги. Якщо іншого не передбачено Сторонами в Реєстрі прав вимоги, розмір (сума) фінансування встановлюється у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної розміру (суми) Прав вимог, що відступаються згідно Реєстру прав вимог
Згідно з п. 4.1. Договору № МВ-ТП/41 Наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги. Майбутнє Право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує.
Витяг з реєстру прав вимоги від 24.06.2025 підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором №125956424 від 03.04.2025 відступлено «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.
У пункті другому вказаного реєстру встановлено суму фінансування до оплати за цим Реєстром, яка становить 4542139,11 грн. Зазначену суму ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» сплатило ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1547 від 15.07.2025
Відповідно до розрахунку заборгованості первісний кредитор нарахував за період з 03.04.2025 по 24.06.2025 заборгованість з у розмірі 39 118 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості позивач нарахував за період з 24.06.2025 по 18.11.2025 заборгованість за користування кредитними коштами у розмірі 140 760,09 грн, з яких 39 117, 47 грн - тіло кредиту, 79 736,80 грн - проценти за користування коштами за вказаний в розрахунку період, 2 347,08 - комісія за надання кредиту, 19 558,74 - неустойка.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, позивач довів, що відповідач уклав договір із первісним кредитором на погоджених ними умовах. Свої зобов'язання за кредитним договором первісний кредитор виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі та в порядку, передбаченому договором. Відповідач отримав кредитні кошти, але не виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
У зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору у позивача як нового кредитора за спірними зобов'язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та по відсотках за користування кредитом.
Доводи відповідача щодо недоведеності укладення кредитного договору, факту отримання кредиту та недоведеності права вимоги спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, суд вважає, що позов у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39 117,47 грн підлягає до задоволення.
На підтвердження правомірності нарахувань по відсотках за користування кредитом позивач надав розрахунки заборгованості здійснені первісним кредитором та самим позивачем.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Водночас, згідно з п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, враховуючи вищевказані зміни у законодавстві, що регулюють питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - не більше 1,5%, з 20.08.2024 - не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили нарахування процентів за дисконтний період у розмірі 0,98%, після закінчення дисконтного періоду нарахування процентів здійснюватиметься за базовою процентною ставкою у розмірі 1%. Тобто, умови договору відповідають вище вказаним положенням Закону України «Про споживче кредитування».
Одночасно право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Тобто після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних).
Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Умовами кредитного договору, а саме п.7.3. Договору сторони погодили, що кінцевою датою повернення (виплати) Кредиту є 30.05.2030. У паспорті споживчого кредиту, який надавався відповідачеві до укладення спірного договору зазначено, що строк кредитування складає 1826 днів.
Позивач скористався своїм правом, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, та розірвав кредитний договір 19.11.2025, що підтверджується відповідним повідомленням про розірвання договору.
За таких обставин, нарахування процентів за користування кредитними коштами є правомірним та здійснено у період дії договору: з 03.04.2025 по 18.11.2025, що відповідає зазначеним вище позиціям Верховного суду.
Доводи відповідача про те, що нарахування процентів здійснено неправомірно та не співмірно є помилковими, оскільки не відповідають погодженим самим відповідачем положенням договору.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із розрахунку первісного кредитора встановлено, що відповідачу нараховано неустойку у загальному розмірі 14950 грн. Зважаючи, що договір укладено у період дії воєнного стану, то відповідач звільнений від її сплати на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Водночас, позивач, надавши розрахунок заборгованості на загальну суму 140 760,09 грн, з яких 39 117,47 грн - тіло кредиту, 79 736,80 грн - проценти за користування кредитом, 19 558,74 грн - неустойка, 2 347,08 - комісія, просить стягнути 121 201,35 грн, з яких 39 117,47 грн - тіло кредиту, 79 736,80 грн - проценти за користування кредитом, 2 347,08 - комісія Тобто, суму неустойки позивач до стягнення не заявляє.
Отож, із доданими розрахунками позивача суд погоджується у повному обсязі, оскільки розмір процентів за користування кредитом нараховано без відхиленням від погоджених сторонами умов договору.
Тобто, загальна сума заборгованості по відсоткам за кредитним договором відповідає погодженим сторонами умовам договору та складає 79 736,80 грн.
Стосовно стягнення комісії за обслуговування кредиту нарахованої у розмірі 2 347,08 грн., суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Разом з тим, умовами п.п. 7.5 договору, передбачена комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин.
Однак, аналіз змісту вказаного договору, щодо порядку нарахування комісії свідчить про те, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому первісний кредитор не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на наведене вище, вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2 347,08 задоволенню не підлягають.
Матеріали справи містять достатні докази, що підтверджують наявність боргу позичальника за кредитним договором №125956424 від 03.04.2025 року за основною сумою боргу та процентами за користування кредитом в сумі 118 854,27 грн.
Вказані висновки здійснені судом на підставі правового висновку викладеного у постанові ВС від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.
Щодо посилання відповідача на те, що позичальником включені до умов кредитного договору є несправедливі умови, то суд дійшов такого висновку.
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Суд констатує, що відповідач, посилаючись на вказані положення не зазначив дійсних обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору, вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи відповідача спростовуються самим змістом договору, в якому чітко зазначено всі умови, зокрема строк кредиту, який не продовжувався позивачем, а залишився незмінним з моменту укладення договору.
Відповідач не надав суду докази оспорювання ним спірного договору у судовому порядку чи будь-які інші докази на підтвердження своїх тверджень.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором потрібно задовольнити частково. Стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії №125956424 від 03.04.2025 у розмірі 118 854,27 грн, з яких: 39 117,47 грн - заборгованість по тілу кредиту; 79 736,80 грн - заборгованість по процентам.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024; додаткову угоду №2538 від 26.12.2025 до Договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024 року; акт виконаних робіт, квитанцію про підтвердження оплати вартості послуг. Вартість виконаних робіт оцінено в 5 000,00 грн.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Позовна заява ТОВ «Таліон Плюс» подана через «Електронний суд». Тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із застосуванням коефіцієнту 0,8, для пониження відповідного розміру ставки судового збору, в сумі 2 662,40 грн.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 121 201,35 грн., а задоволено на суму 118 854,27 грн., тобто на 98,06% (118 854,27*100 : 121 201,35).
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 2 610,75 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог (2 662,40 грн. х 98,06%), судового збору.
Керуючись ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642) суму заборгованості за Договором кредитної лінії №125956424 від 03.04.2025 у розмірі 118 854,27 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642) судовий збір у розмірі 2 610, 75 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко