Справа № 580/13778/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
14 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Попової О.Г., суддів Оксененка О.М. та Чуприни О.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 295, 296 КАС України апеляційної скарги ОСОБА_1 та апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (надалі по тексту також - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо не нарахування та невиплати за період з 29.12.2021 ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(11)/2021 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії позивачці за період з 09.12.2022 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(11)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії позивачці за період з 09.12.2022 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(11)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати щомісячно ОСОБА_1 основну пенсію у розмірах не менше восьми мінімальних пенсій за віком, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії, відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996».
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 15.06.2025 відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за період з 29.12.2021 по 14.06.2025 - залишити без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення правового спору. Вважає, що відсутні правові підстави для здійснити перерахунку позивачці пенсії відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Вказує, що лист на звернення позивачки, є роз'яснювальним листом і не підпадає під ознаки акту суб'єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно-правового спору у розумінні ст. 4 КАС України. На підставі цих та інших підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в його частині, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вона скористалась порядком досудового вирішення спору, а тому строк звернення до суду нею дотриманий і висновки суду першої інстанції про порушення вимог ст.122 КАС України є помилковим. На підтвердження такої позиції зазначає, що до спірних відносин необхідно застосовувати Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" де в ст.76 зазначено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи не обмежується строком давності. При цьому судом залишено без розгляду позовні вимоги позивачки з 29.12.2021 в той час, коли позовні вимоги заявлені з 09.12.2022. Також, судом не розглянуто вимогу про зобов'язання виплачувати основну пенсію після її перерахунку у розмірах не менше восьми мінімальних пенсій за віком, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якому зазначила, що строк звернення до суду для вирішення спору, що виник після неправомірного рішення відповідача від 01.12.2025 № 13552-13484/Г-02/8-2300/25, слід рахувати саме з цього часу. Вказує, що предметом позову є перерахунок пенсії з 09.12.2022 в межах 3-х років, що передують зверненню до суду, що є загальноюридичною нормою відповідно до ст.257 ЦК України. Посилається на Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", рішення Верховного Суду, Конституційного Суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996, рішення Конституційного Суду від 03.04.2024 №4-р(I) та інші рішення вищих судових інстанцій.
За наслідками розгляду заяви, відповідач листом від 01.12.2025 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, оскільки пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 за №4-р(І)/2024 частина 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ (зі змінами) визнана неконституційною, однак вона втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022 зі змінами. В силу приписів пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 стаття 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ на даний час є чинною в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 29.06.2021 за №1584-ІХ.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду із цією позовною заявою.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 (надалі по тексту також - Закон №796-ХІІ).
За змістом статті 1 Закону №796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
За правилами частини четвертої статті 54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Надалі мінімальні розміри пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок №1210), що призвело до їх зниження.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким текст статті 54 Закону №796-XII, викладено в новій редакції.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, яким Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної пенсії, передбаченої Законом № 796-ХІІ.
07 квітня 2021 року Конституційний Суд України, за результатами розгляду справи №3-333/2018(4498/18), ухвалив рішення №1-р(ІІ)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону України № 796-ХІІ, у редакції Закону України № 76-VIII, щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Цим рішенням встановлено, що наведена правова норма втрачає чинність через 3 місяці з дня його ухвалення, а Верховна Рада України протягом цього часу має привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням. У разі не приведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосуванню підлягатиме частина 4 статті 54 Закону України № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 року №230/96-ВР: "В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
На виконання вказаного рішення Конституційного Суду України, 29 червня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" № 1584-ІХ (далі - Закон України № 1584-ІХ), який згідно з пунктом 1 розділу ІІ набирає чинності з 01 січня 2022 року, крім пункту 2 розділу І цього Закону та пункту 2 цього розділу, які набирають чинності з 01 липня 2021 року.
Пункт 2 розділу І Закону № 1584-ІХ, частину 3 статті 54 Закону України № 796-ХІІ викладено у новій редакції наступного змісту: "В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень".
Предметом спору в даній справі є дії відповідача щодо нарахування позивачці пенсії для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, встановленому ч.3 ст. 54 Закон № 796-ХІІ у редакції Закону № 1584-ІХ, а не у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 54 Закон № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про відновлення дії норми статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР та вказує на необхідність її застосування у редакції Закону № 1584-ІХ. Вказує, що лист на звернення позивачки, є роз'яснювальним листом і не підпадає під ознаки акту суб'єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно-правового спору у розумінні ст4 КАС України.
Зі змісту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону № 1584-IX визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР.
У Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що: "...скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами. У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, Суд констатує, що Верховна Рада України, Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 № 230/96-ВР. Конституційний Суд України вказав, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині 4 статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).
Подібні спірні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. У постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 (п.56 постанови), від 15.05.2024 у справі №400/12171/21 (п.62 постанови), де Верховний Суд прийшов до висновку, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII в редакції Закону №230/96-ВР.
Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від вищенаведеного правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Також колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про те, що офіційної відмови у перерахунку пенсії не було, а було надане лише роз'яснення на звернення позивачки. Надана відповідачем відповідь за своїм змістом та правовими наслідками свідчить про фактичну відмову у задоволенні заяви позивачки, незалежно від її формального оформлення.
Щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи колегія суддів наголошує на тому, що право громадян на пенсію не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом порушеного права.
Так, позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру та є спеціальним законом щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" є основоположним у ядерному законодавстві України. Він встановлює пріоритет безпеки людини та навколишнього природного середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії.
Тому, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про необхідність у спірних відносинах застосовувати норми Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" в частині строків звернення до суду з такими вимогами є неправильними. Так само як і посилання на досудове врегулювання спору в даних відносинах, так як спеціальним законом не передбачено такої процедури як обов'язкової. Також норми ст.257 ЦК України не є релевантними в даному спорі, адже вказані норми застосовуються до цивільних правовідносин і не застосовуються до адміністративних правовідносин.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Колегія суддів наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що соціальні виплати, визначені статтями 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вигляді підвищення до пенсії та додаткової пенсії, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний щомісячно.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Предметом спору є розмір нарахування пенсії за період з 09.12.2022, однак із заявою про її перерахунок позивачка звернулась до відповідача лише у 2025 році, а з позовом до суду - 15.12.2025.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачка звернулась до суду з цим позовом 15.12.2025, її права можуть бути захищені судом з 15.06.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 09.12.2022, як просила ОСОБА_1 , тому судом першої інстанції вірно залишено без розгляду позовні вимоги, заявлені до 14.06.2025.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2025 року у справі №580/7961/24.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що в резолютивній частині (так само і в описовій частині судового рішення) судом зазначено про залишення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 29.12.2021 по 14.06.2025, що не відповідає позовним вимогам позивачки. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у резолютивній частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, змінити резолютивну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року із зазначенням про залишення без розгляду позовні вимоги за період з 09.12.2022 по 14.06.2025.
Апеляційний суд не приймає доводи позивачки про необхідність внесення змін в рішення суду першої інстанції із зазначенням про зобов'язання виплачувати основну пенсію після її перерахунку, так як в нормі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" законодавець зазначив саме про розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка, яка має статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на нарахування та виплату пенсії по інвалідності у розмірі, встановленому ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону № 230/96-ВР, що дорівнює 8 мінімальним пенсіям за віком.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим судове рішення від 08.01.2026 підлягає зміні в резолютивній частині про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду за період з 29.12.2021, зазначивши правильно - з 09.12.2022.
Згідно з п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для зміни рішення суду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі №580/13778/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії №580/2501/25 змінити в резолютивній частині, виклавши її п'ятий абзац в наступній редакції:
"Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України за період з 09.12.2022 по 14.06.2025 - залишити без розгляду".
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі № 580/13778/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Попова О.Г.
Суддя Оксененко О.М.
Суддя Чуприна О.В.