Справа № 580/11556/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
14 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Попової О.Г., суддів Оксененка О.М. та Чуприни О.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 295, 296 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення норм матеріального права, які призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач з 26.04.2021 прийнятий на військову службу за контрактом на посаду гранатометника 3 відділення, 2 взводу оперативного призначення 4 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах), а 10.05.2023 підписав контракт щодо проходження військової служби на посаді командира 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується копією контракту. Контракти укладені у віці до 25 років та під час проходження військової служби приймав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення бойових дій. Тому, на думку позивача, він відповідає критеріям, визначеним у п.4 Постанови КМ України № 153 від 11.02.2025 »Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153) та має право на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 та від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивача з 26.04.2021 прийнятий на військову службу за контрактом на посаду гранатометника 3 відділення, 2 взводу оперативного призначення 4 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах), що підтверджується довідкою від 09.05.2025 №2803 та копією контракту.
Також 10.05.2023 позивач підписав контракт щодо проходження військової служби на посаді командира 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується копією контракту.
Позивач звернувся з рапортом до безпосереднього командира, в якому просив нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн відповідно до вимог пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11 лютого 2025 року №153 за тривалість проходження служби в бойових умовах.
02 жовтня 2025 року представником позивача було подано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про отримання інформації щодо результату розгляду рапорту позивача від 16 вересня 2025 року.
Листом від 09.10.2025 № 25/18/3/2-Ж-326-А Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила, що оскільки ОСОБА_1 26.05.2021 уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України строком на 3 роки та проходить службу по теперішній час, виплата одноразової грошової винагороди не передбачена умовами Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232), у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно із ст.1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до ч.ч. 2, 6, 7 ст.2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Згідно із ст.4 Закону № 2232 збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
За приписами ст.20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов'язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.
Абзацом другим пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4).
Порядок № 153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.
Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).
За приписами п.2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).
Згідно із п.4 Порядку № 153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153.
Відповідно до п. 13, 15 Порядку № 153 однією з обов'язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.
Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов'язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:
- перша частина - 200000 гривень протягом п'яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов'язків за посадою, на яку призначений;
- друга частина - 300000 гривень протягом п'яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;
- третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.
У цій справі спірним питанням є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, ураховуючи, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом з 26.04.2021, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025).
Суд звертає увагу, що застосовним у спірних правовідносинах є саме пункти 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість пункти 3, 4 Постанови №153 регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.
Разом з цим, пункти 3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:
- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (в т.ч. Державної прикордонної служби);
- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;
- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
- строк, що за сукупністю становить не менше 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.04.2021 прийнятий на військову службу за контрактом на три роки на посаду гранатометника 3 відділення, 2 взводу оперативного призначення 4 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах), що підтверджується копією контракту.
Також 10.05.2023 позивач підписав контракт щодо проходження військової служби на посаді командира 2-ї обслуги міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується копією контракту.
За час проходження військової служби ОСОБА_1 виконував бойові завдання, приймав безпосередню участь у бойових діях, безпосередньо в районах введення бойових дій у періоди з 24.02.2022 по 22.11.2022, з 04.02.2023 по 04.05.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 12.08.2023 по 03.10.2023, з 13.10.2023 по 27.01.2024, з 11.06.2024 по 23.08.2024, з 16.09.2024 по 22.10.2024. з 15.05.2025 по 22.06.2025. з 03.07.2025 по 30.07.2025, з 12.08.2025 по 14.08.2025, перебуваючи в АДРЕСА_1 Новоекономічне Покровського району Донецької обл., сумарно більше шести місяців, що підтверджується довідкою №3619 від 05.09.2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації про України.
ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 .
Крім того, позивач до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних відповідальності не притягався, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості".
Щодо розміру винагороди, суд зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить більше 200 днів (тобто не менше шести місяців) станом на дату набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) виплачується у розмірі 1 млн. гривень.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, оскільки: 1) станом на 10.05.2023 ОСОБА_1 уклав контракт під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу у В/ч НОМЕР_5 Національної гвардії України; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно не менше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що Постанова № 153 не пов'язує право на отримання такої грошової винагороди з кількістю укладених контрактів чи часом укладення першого контракту.
Відтак, за наслідками розгляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій В/ч НОМЕР_5 Національної гвардії України щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.
Інше тлумачення, на переконання суду, не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 - підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" є протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що відмова суду першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то в силу ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
- задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Попова О.Г.
Суддя Оксененко О.М.
Суддя Чуприна О.В.