Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/991/23
Провадження № 2/382/15/26
30 березня 2026 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
за участю 18.03.2026 року прокурора Козленка А. В.
предствника відповідача Коваль Л. М.,
представників третьої особи Коцупатрого О. М., Демків Б. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 382/991/23 за позовом виконуючого обов'язки керівникаБориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Яготинська", про припинення права власності на земельну ділянку,
Виконуючий обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Яготинська", про припинення права власності на земельну ділянку, відповідно до вимог якої просить: конфіскувати у громадянина російської федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яготинської ОТГ, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2018, номер відомостей про речове право 29265564 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 44418253 від 05.12.2018), на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області. Окрім того, просить стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2684 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що в ході вивчення питання дотримання іноземцями вимог законодавства щодо відчуження протягом року успадкованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Бориспільського району Київської області, встановлено порушення, яке виражається у протиправному володінні та користуванні громадянином російської федерації землею вказаної категорії. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно листа Головного управління Держеокадастру у місті Києві та Київській області від 09.05.2023 №10-10-0.331-4160/2-23, у 2005 році на підставі розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 18.05.2005 №434 ТОВ "Геотехцентр" розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 497 громадянам України, серед яких державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 площею 5,8986 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області (на даний час - Двірківщинський старостинський округ Яготинської об?єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області). В архіві сектору №l відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області наявний другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 серії ЯБ №314972, виданий на ім?я ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 05.02.2018 у цивільній справі №382/1350/17 задоволено позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт-Петербург, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 до Двірківщинської сільської ради Яготинського району про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно. Цим же рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 5,8986 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер 3225581400:03:004:0127, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності. На підставі вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 зареєстрував у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 (номер відомостей про речове право 29265564 від 28.11.2018, індексний номер рішення 44418253 від 05.12.2018). Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 09.05.2023 №10-10-0.331-4160/2-23 актуальна інформація про реєстрацію права власності та користування земельною ділянкою міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до НКС ДЗК реєстрація речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 здійснене 28.11.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок, яка розроблена ФОП ОСОБА_3 у 2008 році та перебуває у власності ОСОБА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єктів нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 13.09.2016, видавник: ТП №53 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу та Ленінградській області. На підставі договору оренди землі б/н від 28.01.2006, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Яготинська" земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 площею 5,8986 га передано в користування орендарю строком до 01.03.2021. Відомості про право користування земельною ділянкою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.06.2019 (індексний номер рішення 47381944 від 18.06.2019). Згідно додаткової угоди від 24.11.2021 до договору оренди землі б/н від 28.01.2006, укладеної між ТОВ "Агрофірма Яготинська" та ОСОБА_1 строк договору оренди землі продовжено на 12 років, тобто до 18.04.2033 року. Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 у листопаді 2018 року набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Яготинської ОТГ Бориспільського району Київської області та протягом року не виконав покладений на нього у зв?язку із цим обов?язок, а саме: не відчужив земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, вартістю згідно довідки про оцінку вартості об?єкта нерухомості 113087,42 грн., ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 28.11.2019), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду. Вказана земельна ділянка, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває в оренді ТОВ "Агрофірма Яготинська" на підставі договору оренди землі від 28.01.2006, який укладено між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Яготинська" та строк дії якого продовжено додатковою угодою від 24.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Яготинська".
Враховуючи, що ОСОБА_1 є іноземним громадянином, впродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не здійснив її відчуження, а тому прокурор вважає, що її слід конфіскувати у власність держави на підставі ст. ст. 81, 143, 145 ЗК України.
Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області Савчака С. П. від 21.07.2023 року відкрито провадження у справі до розгляду та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 20.02.2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 382/56/24.
До суду від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки підстави для зупинення на даний час відпали (постанова апеляційного суду від 06.08.2025 року у справі № 382/56/24, повний текст якої складено 08.09.2025 року).
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 21.11.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 382/991/23, оскільки рішенням Вищої ради правосуддя № 2378/0/15-25 від 11.11.2025 року достроково закінчено відрядження судді Савчака С. П. до Яготинського районного суду Київської області.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 року справу розподілено на суддю Нарольського М. М. Ухвалою від 27.11.2025 року цивільну справу № 382/991/23 за позовом виконуючого обов'язки керівникаБориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ "Агрофірма Яготинська" про припинення права власності на земельну ділянку,прийнято до свого провадження та поновлено провадження у справі № 382/991/23.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення правової позиції відповідача, відповідно до якої відповідач позов не визнає. Зазначає, що відповідач у визначений законодавством України строк не зміг відчужити належну йому земельну ділянку, оскільки тривалий час восени 2019 року хворів, а тому не мав можливості приїхати в України для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки, яку мав намір подарувати своїй сестрі - громадянці України. Неможливість прибуття в Україну відповідача для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки у подальшому також пояснюється поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Строк карантину неодноразово продовжувався. Врахувавши, що останнім днем учинення відповідачем дій з відчуження земельної ділянки була дата 28.11.2019 року, а в цей період відповідач хворів, що є поважною причиною пропуску строку, визначеного законодавством України, а тому не мав можливості приїхати в Україну для вирішення питання щодо відчуження земельної ділянки, яку мав намір подарувати своїй сестрі - громадянці України, а введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати"), такою ж форс-мажорною обставиною є і запровадження в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану (Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. №64/2022). Отже, з причин, які об?єктивно перешкоджали вчиненню даного правочину щодо припинення цивільних прав та обов?язків відносно вказаного майна, відповідач не мав змоги виконати вимогу чинного законодавства України щодо відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення у річний термін у зв?язку з хворобою, зайняттям низкою організаційно-побутових та соціальних питань, що необхідні для забезпечення власного існування та відновлення нормального самопочуття, відсутністю регламентного порядку відчуження земель, ринку землі та далекою відстанню (більше тисячі кілометрів) між містом Яготин Київської області і містом Санкт-Петербург рф, подолання якої вимагає значних зусиль та матеріальних витрат. На даний час закон про ринок земель не прийнятий, а тому наразі відсутнє законодавче врегулювання порядку відчуження земель з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а також відсутній ринок земель вказаного цільового призначення. Таким чином, зважаючи на поважність причин пропуску відповідачем визначеного законодавством строку на відчуження земельної ділянки, враховуючи неврегульованість чинним законодавством правовідносин щодо продажу земельних ділянок товарного сільськогосподарського призначення, яка є власністю відповідача, як іноземця, який в терміни визначені чинним законодавством не зміг відчужити належні йому земельні ділянки, беручи до уваги, що законодавством не встановлено заборони на продовження строку для укладення договору відчуження земельної ділянки іноземцем, вважаю, що продовження строку для укладення договору позивачем не суперечить діючому законодавству та не порушує прав та інтересів інших осіб, а в зв?язку з цим вважаю позов, поданий виконувачем обов?язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацканом М.В. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Яготинська", - про конфіскацію земельної ділянки, передчасним, а тому таким, що не може бути задоволеним за наявності обставин, які підтверджують поважність причин пропуску відповідачем строку на відчуження земельної ділянки.
Прокурор, будучи присутнім у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та конфіскувати відповідну земельну ділянку.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з'явився, повідомлений у встановленому законом порядку, в матеріалах справи міститься заява, в якій він просить розглядати справу без участі їхнього представника, позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила відмовити.
Представники третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дружба" заперечили щодо задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, що підтверджується копією паспорту, виданого ТП №53 відділу УФМС росії по Санкт-Петербургу та Ленінградській обл. у Невському р-ні м. Санкт-Петербурга.
Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 05.02.2018 у цивільній справі № 382/1350/17 задоволено позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт-Петербург, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 до Двірківщинської сільської ради Яготинського району про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно. Цим же рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 5,8986 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться території Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер 3225581400:03:004:0127, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності.
На підставі вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 зареєстрував у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 (номер відомостей про речове право 29265564 від 28.11.2018, індексний номер рішення 44418253 від 05.12.2018).
Відповідно до НКС ДЗК реєстрація речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 здійснене 28.11.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок, яка розроблена ФОП ОСОБА_5 у 2008 році та перебуває у власності ОСОБА_1 .
На підставі договору оренди землі б/н від 28.01.2006, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Яготинська" земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 площею 5,8986 га передано в користування орендарю строком до 01.03.2021. Відомості про право користування земельною ділянкою внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.06.2019 (індексний номер рішення 47381944 від 18.06.2019). Згідно додаткової угоди від 24.11.2021 до договору оренди землі б/н від 28.01.2006, укладеної між ТОВ "Агрофірма Яготинська" та ОСОБА_1 строк договору оренди землі продовжено на 12 років, тобто до 18.04.2033 року.
ОСОБА_1 , громадянину російської федерації, на праві власності належать права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, від 09.07.2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 326081660, сформованою 16.03.2023 року.
Як вбачається із листа Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 09.05.2023 №10-10-0.331-4160/2-23, у 2005 році на підставі розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 18.05.2005 №434 ТОВ "Геотехцентр" розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 497 громадянам України, серед яких державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 площею 5,8986 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Двірківщинської сільської ради Яготинського району Київської області (на даний час - Двірківщинський старостинський округ Яготинської об?єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області). В архіві сектору № l відділу № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області наявний другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 серії ЯБ №314972, виданий на ім?я ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єктів нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127 є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 13.09.2016, видавник: ТП №53 відділу УФМС Росії по Санкт-Петербургу та Ленінградській області.
Відповідно до відповіді начальника Яготинського відділу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 10.05.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань набуття громадянства України до Яготинського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не зверталася, та за всіма наявними обліками, не значиться.
Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рпп/99, з урахуванням правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 804/4585/18, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, №924/1256/17, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18, від 26.05.2020 у справі № 12/2385/18, прокурор наділений повноваженнями звертатися до суду із відповідним позовом.
Як вбачається із матеріалів справи, Бориспільською окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області скеровано запит від 15.05.2023 № 51/2-526 вих-23 для встановлення вжитих та запланованих вказаним органом заходів з метою конфіскації у ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не була відчужена ним протягом року.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 01.06.2023 №10-10-0.6-4969/2-23, наданого у відповідь на запит Бориспільської окружної прокуратури, незважаючи на наявні порушення вимог ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 81, 145 ЗК України, вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки.
Вбачаючи бездіяльність відповідного державного органу, невжиття ним відповідних заходів реагування щодо звернення до суду з підповідним позовом, орган прокуратури в подальшому звернувся до суду з позовом у справі, що розглядається.
У відповідності до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою листом від 21.06.2023 № 51/2-722 повідомлено позивача Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області про вжиття представницьких повноважень в його інтересах.
Вказане в повній мірі узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та надає можливість і право прокурору звернутися з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, як уповноваженого органу у даних правовідносинах.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).
За змістом частин 2, 3 та 4 статті 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Приписами статті 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, підставою виникнення зобов'язання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта. Невиконання обов'язкових дій цим суб'єктом, забезпечується відповідальністю.
Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.
Пунктом "е" частини першої статті 140 ЗК України передбачається, що невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом, є однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку.
Невиконання вказаної норми закону відповідно до ст. 140 ЗК України є підставою для припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації за рішенням суду.
За змістом частин 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка небула відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду".
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження прийнятої у спадщину землі сільськогосподарського призначення, не виконано обов'язок відчужити її у встановлений законом строк, право власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, підлягає припиненню шляхом конфіскації за рішенням суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області.
Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України).
Таким органом згідно чинного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
У відповідності до п. в) абз. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме припинення права власності щодо земельної ділянки шляхом її конфіскації у громадянина російської федерації ОСОБА_1 на користь держави відповідає вимогам законодавства.
Крім цього, ч. 4 ст. 145 ЗК України передбачає, що конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Тобто, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.
В даному випадку наявна "справедлива рівновага" між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав більш ніж достатньо часу (з березня 2018 року) та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов'язку (в тому числі із залученням свого представника/адвоката), однак до звернення до суду з позовом в червні 2023 року своїх прав щодо земельної ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.
Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.
Враховуючи викладене, суд відхиляє заперечення відповідача та третьої особи в цій частині; з огляду на значний часовий період, протягом якого відповідач не виконав свій обов'язок щодо відчуження земельної ділянки у суду відсутні будь-які підстави вважати, що поведінка особи була добросовісною та розумною. В силу ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Суд погоджується з твердженням прокурора, що його звернення в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме недопущення незаконного володіння іноземцем (громадянином російської федерації) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав. Недотримання відповідачем вимог законодавства України порушує також публічні інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене та те, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку, право щодо власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду.
Щодо меж втручання судом у право власності ОСОБА_1 суд керується наступними міжнародними актами та практикою ЄСПЛ.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування. Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17.07.1997 № 475/97-ВР і, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "ЕазіЛ^езІ: АПіапсе Ьітіїесі" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде до держано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Водночас згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав 1 людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними і принципами міжнародного права.
Суд враховує, але не застосовує під час ухвалення рішення у цій справі висновок Верховного Суду України, викладений у постанові |від 18.09.2013 (справа № 6-92цс13), у якому зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю і дотриманням фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", від 11.03.2003 у справі "Новоселецький проти України", від 01.06.2006 "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1 зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими і заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Зі змісту ч. 1 ст. 348 Цивільного кодексу України вбачається, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду. Частинами 1 і 2 ст. 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України; у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки; при цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.", - оскільки правове регулювання законодавцем України змінилося, на час ухвалення зазначеного рішення Верховним Судом діяла інша редакція статті 145 Земельного кодексу України, яка не передбачала конфіскацію.
В той час як на час розгляду судом цієї справи - норми частин 1, 2, 4 статті 145 Земельного кодексу України "Припинення права власності на земельну ділянку особи, якщо земельна ділянка не може належати їй на праві власності та/або у зв'язку з порушенням обов'язку щодо її відчуження протягом установленого законом строку", які підлягають застосуванню судом у цій справі викладено у такій редакції:
"1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
2. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
4. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику."
Отже, аналізуючи згідно з трискладовим тестом, законність втручання судом у право на мирне володіння відповідачем, який є іноземцем, земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України, суд зазначає, що таке втручання здійснюється на підставі закону - норм частин 1, 2, 4 статті 145 Земельного кодексу України, і переслідує легітимну мету - контроль за користуванням земельною ділянкою сільськогосподарського призначення відповідно до загального інтересу суспільства, що полягає у забезпеченні дотримання обмежень, установлених для земельної ділянки сільськогосподарського призначення, її збереженні та використанні як публічного простору.
Що стосується розумного співвідношення (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
З огляду на наведені приписи норм національного законодавства, зокрема норму ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України, згідно з якою "Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику." та враховуючи зміст положень міжнародного права - ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і з основоположних свобод, суд вважає, що відповідачу у цій справі як колишньому власнику земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території України законодавством України гарантовано отримання виплати ціни конфіскованої за рішенням суду та проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, тому конфіскація на підстав норм частин 1, 2, 4 статті 145 Земельного кодексу України не можна визнати непропорційним втручанням у право власності відповідача у цій справі.
Враховуючи зазначені норми, конфіскація земельної ділянки сільськогосподарського призначення та передача її у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, здійснюється судом, відповідно до закону - на підставі норм статей 81, 145 Земельного кодексу України, переслідує легітимну мету, та є пропорційним заходом, оскільки відповідачу у цій справі як колишньому власнику земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території України законодавством України передбачено отримання виплати ціни конфіскованої за рішенням суду та проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2684 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 244, 258-259, 265, 268, 289, 354, 355 ЦПК України,
Позов виконуючого обов'язки керівникаБориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Яготинська", про припинення права власності на земельну ділянку, задовольнити.
Конфіскувати у громадянина російської федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 3225581400:03:004:0127, площею 5,8986 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яготинської ОТГ, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.11.2018, номер відомостей про речове право 29265564 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 44418253 від 05.12.2018), на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір в розмірі 2 684 грн за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін:
Прокурор: виконуючого обов'язки керівникаБориспільської окружної прокуратури Пацкан М., вул. Героїв Небесної сотні, 21, м. Бориспіль Київської області (ЄДРПОУ Київської обласної прокуратури 02909996).
Позивач: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (адреса: м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Яготинська" (адреса: м. Яготин Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 34, код ЄДРПОУ 32395455).
Повний текст підписано 14.04.2026.
Суддя М. М. Нарольський