Справа № 754/20276/25
Провадження № 2-о/288/42/26
15 квітня 2026 року селище Попільня
Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Зайченко Є. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
До Попільнянського районного суду Житомирської області надійшла ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Суддя, перевіривши подану заяву та додані до неї матеріали приходить до висновку про повернення заяви та долучених до неї документів за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. При цьому згідно частини 1 цієї статті спори між судами про підсудність не допускаються.
Проте, надіслана справа не може бути прийнята до розгляду Попільнянським районним судом Житомирської області з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно зі ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Дана норма встановлює загальну територіальну підсудність для справ окремого провадження.
Суд зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в даному випадку є процесуальною дією, спрямованою на подальше набуття права власності на нерухоме майно.
Відповідно до положень ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Хоча дана стаття регулює позовне провадження, її принципи застосовуються і в окремому провадженні, якщо встановлення факту безпосередньо пов'язане з подальшим виникненням права на конкретну нерухомість.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов?язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі №855/364/19 зазначено, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстації справу, яка за предметом спору, суб?єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресату, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону. Щодо забезпечення дієвості і обов?язковості положень інституту підсудності справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК У країни).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи, що місце проживання заявника та місцезнаходження нерухомого спадкового майна зосереджені в одному районі, розгляд даної справи судом іншої територіальної юрисдикції суперечитиме вимогам закону та принципу «суду, встановленого законом», закріпленому в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Сокуренко і Стригун проти України", недотримання правил юрисдикції є порушенням вимоги щодо "суду, встановленого законом".
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необхідність повернення матеріалів справи №754/20276/25 за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва для розгляду.
Керуючись статтями 30, 31, 32, 187, 260, 261, 316, 353 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - повернути до Деснянського районного суду міста Києва (проспект Червоної Калини, будинок 5В, місто Київ, 02225).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко