13 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11104/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025, (суддя суду першої інстанції Царікова О.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/11104/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
16.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів роботи до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 30.07.1981 по 31.10.1986 робота на посаді швачки ІІ розряду на дільниці №3 Павлоградського заводу електроосвітлювальної арматури; з 20.09.1992 по 10.01.1993 робота на посаді двірника в Миколаївському дитячому садочку №3; з 25.06.1994 по 02.01.1995 робота на посаді кухарки тракторної бригади у колгоспі “Зоря» Петропавлівського району Дніпропетровської області;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 30.07.1981 по 31.10.1986 робота на посаді швачки ІІ розряду на дільниці №3 Павлоградського заводу електроосвітлювальної арматури; з 20.09.1992 по 10.01.1993 робота на посаді двірника в Миколаївському дитячому садочку №3; з 25.06.1994 по 02.01.1995 робота на посаді кухарки тракторної бригади у колгоспі “Зоря» Петропавлівського району Дніпропетровської області;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку із збільшенням показника страхового стажу, з дня призначення пенсії, а саме, з 25.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 25.11.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ознайомившись з протоколом пенсії позивачем встановлено, що не усі періоди її трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 були зараховані до страхового стажу, а відтак зменшений коефіцієнт страхового стажу, що тягне за собою не вірний розрахунок розміру пенсії та призводить до її зменшення. У зв'язку з цим, позивачем було направлено запит на адресу ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, з проханням зарахувати не зараховані періоди трудової діяльності до страхового стажу та здійснити у зв'язку з цим перерахунок пенсії. 21.01.2025 ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надало відповідь №3664-54294/С-01/8-0400/25, згідно якої при призначенні ОСОБА_1 до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 :
- з 30.07.1981 по 31.10.1986 на Павлоградському заводі електроосвітлювальної арматури, оскільки відсутня інформація про наказ про звільнення;
- з 20.09.1992 по 10.01.1993 в Миколаївському дитячому садочку №3, у зв'язку із наявністю виправлення в наказі про прийняття на роботу;
- з 25.06.1994 по 01.01.1995 в колгоспі “Зоря», оскільки відсутня інформація про встановлену норму мінімуму трудової участі у сільському господарстві та фактична кількість нарахованих трудоднів за кожен рік.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25.06.2025 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 30.07.1981 по 31.10.1986, з 20.09.1992 по 10.01.1993, з 25.06.1994 про 02.01.1995. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 30.07.1981 по 31.10.1986, з 20.09.1992 по 10.01.1993, з 25.06.1994 по 02.01.1995. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 25.12.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи з 30.07.1981 по 31.10.1986, з 20.09.1992 по 10.01.1993, з 25.06.1994 про 02.01.1995. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість рішення суду просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що враховуючи приписи частини другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», інформація про мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання є необхідним, оскільки це впливає на зарахування стажу або повного або за фактичною тривалістю. Так, невиконання встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин є підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю, а не повністю. Трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу, яка оформлялась відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 “Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова № 310). В трудову книжка колгоспника, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Пункт 2 постанови № 310 регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом керівника колгоспу або
спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печатки (пункт 6 постанови № 310). Період роботи з 25.06.1994 по 02.01.1995 в колгоспі «Зоря» не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про встановлену норму мінімуму трудової участі у сільському господарстві та фактична кількість нарахованих трудоднів за кожен рік.
З наведеного слідує, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та дав їм неналежну оцінку, в результаті чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.11.2024 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
20.12.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі зверненням з питання пенсійного забезпечення (матеріали справи не містять вказаного звернення).
Листом “Про розгляд звернення» від 21.01.2025 №3664-54294/С-01/8-0400/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що при призначенні пенсії не враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 30.07.1981 по 31.10.1986 на Павлоградському заводі електроосвітлювальної арматури, оскільки відсутня інформація про наказ про звільнення; з 20.09.1992 по 10.01.1993 в Миколаївському дитячому садочку №3, у зв'язку із наявністю виправлення в наказі про прийняття на роботу; з 25.06.1994 по 02.01.1995 в колгоспі “Зоря», оскільки відсутня інформація про встановлену норму мінімуму трудової участі у сільському господарстві та фактична кількість нарахованих трудоднів за кожен рік. Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи. Отже, зарахувати до страхового стажу період роботи буде можливо у разі надання довідок, які підтверджують період роботи відповідно до Порядку №167.
Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування стажу для умов призначення пенсії позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходить з того, що відповідач протиправно не зарахував стаж позивача для умов перерахунку призначеної пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Закон України “Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд зазначає таке.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Щодо спірних періодів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 01.08.1981 містяться наступні записи:
- 30.07.1981 прийнята до Павлоградського заводу електроосвітлювальної арматури швачкою 2 розряду на підставі наказу №6/48 від 28.07.1981 (запис №1);
- 31.10.1986 звільнена у зв'язку з направленням на будівництво за комсомольською путівкою (запис №2);
- 20.09.1992 прийнята двірником в Миколаївський дитячий садочок №3 на підставі наказу №27 від 01.09.1992 (запис №11);
- 10.01.1993 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №33 від 09.01.1993 (запис №12);
- 25.06.1994 прийнята до членів колгоспу в якості кухарки тракторної бригади на підставі наказу №3 від 06.07.1994 (запис №17);
- 02.01.1995 виключена із членів колгоспу на підставі наказу №3 від 02.01.1995 (запис №18).
У період внесення запису №1-4 до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року №412), (надалі Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Пунктом 4.1 Інструкції №162 було передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічна норма міститься також в пункті 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно п. 2.12 Інструкції №162 посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені у трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У період внесення записів №17-18 до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується “ 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно п. 2.8 Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, ане для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Крім того, в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Згідно ч. 3 ст. 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення пенсійним органм перевірки достовірності відомостей про позивача.
Враховуючи викладене, записами трудової книжки серії НОМЕР_1 в повній мірі підтверджується трудова діяльність позивача у спірний період, з огляду на що період роботи позивача з 30.07.1981 по 31.10.1986, з 20.09.1992 по 10.01.1993 має бути зарахований до його страхового стажу.
Стосовно не зарахування в страховий стаж позивача періоду роботи з 25.06.1994 по 01.01.1995 в колгоспі “Зоря» суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які чинні на час розгляду справи (далі Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується “ 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Як вбачається з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.01.2025 №3664-54294/С-01/8-0400/25, період роботи позивача в колгоспі “Зоря» з 25.06.1994 по 02.01.1995 до страхового стажу зарахований не був.
Копією трудової книжки серії НОМЕР_1 підтверджено роботу позивача в колгоспі в період з 25.06.1994 по 02.01.1995.
Враховуючи викладене, записами трудової книжки серії НОМЕР_1 в повній мірі підтверджується трудова діяльність позивача у спірний період, з огляду на що період роботи позивача з 25.06.1994 по 02.01.1995 має бути зарахований до його страхового стажу.
Відтак, суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи з 30.07.1981 по 31.10.1986, з 20.09.1992 по 10.01.1993, з 25.06.1994 по 02.01.1995.
Враховуючи наявність протиправних дій відповідача, для належного захисту прав позивача, суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 30.07.1981 по 31.10.1986, з 20.09.1992 по 10.01.1993, з 25.06.1994 по 02.01.1995.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Поряд з цим, згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №676/1557/16-ц (провадження №14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов'язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідач має перерахувати пенсію позивачеві не лише на майбутні періоди, але й за весь попередній період, починаючи з дати призначення пенсії 25.12.2024, що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету ПФУ, яка надана позивачем до позовної заяви.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 в адміністративній справі № 160/11104/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш