Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/6898/2026
м. Київ Справа № 358/1972/25
15 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Богуславський районний суд Київської областівід 19 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Романенко К.С.у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2025 року представник ТОВ «ФК Єврокредит» Журавльов С.Г., звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021 року у розмірі 29 579, 61 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 999,37 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 19 580,24 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.11.2021 між ОСОБА_1 та АТ «МЕГАБАНК» укладено Договір № TDB.2021.0011.31067 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.
Вказаний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «МЕГАБАНК». Сторони погодили і клієнт своїм підписом підтвердив, що з умовами Договору, з урахуванням Правил, які розміщені на сайті банку, істотними умовами договору, ознайомлений і згоден. Банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому можливість користуватись кредитним лімітом.
Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за Договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитної лінією не виконав, у зв'язку з чим станом на 03.09.2024 заборгованість складає 29 579,61 грн., з яких 9 999,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 19 580,24 грн. - заборгованість за процентами.
03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за Кредитним договором №TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за Кредитним договором №TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021.
Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Богуславський районний суд Київської області від 19 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за Договором №TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021, що становить 29 579 грн. 61 коп., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 999,37 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 19 580,24 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«ФК Єврокредит» сплачений судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
В іншій частині вимог відмовлено.
Дата складання повного тексту рішення не зазначена.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 12 січня 2026 відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає засадам цивільного судочинства, необгрунтоване, незаконне, а через неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, підлягає скасуванню із наступних підстав.
Відповідач зазначає, що не повно встановлено обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, закрема: момент та підстави виникнення грошовиз зобов'язань.
Окрім того, суд дійшов висновків, які суперечать фактичним обставинам справи,визнавши спірні кредитні договори укладеними у простій письмовій (електронній) формі, хоча вимоги щодо форми недотриманно саме з вини суб'єктів електронної комерції (фінансовими компаніями).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.11.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заява - Договір № TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.
Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, Банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив Клієнту Поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання Клієнтом картки та її номер зафіксовано зазначено у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін).
На Поточний рахунок у гривні Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору.
Спосіб надання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту).
Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту Кредитної лінії (п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору).
Крім того, у індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору Сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у п.4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування Банком рахунку Клієнта, зокрема: - розмір ліміту кредитної лінії; - тип та розмір процентної ставки за користування Кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); - розмір обов'язкового мінімального платежу; - строк сплати обов'язкового мінімального платежу; - орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом.
Як вбачається із Заяви - Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем № TDB.2021.0804.28939 від 07.10.2021 року, на поточний рахунок відповідача у гривнях, встановлено ліміт кредитної лінії в розмірі до 200 000 грн., на умовах згідно з Тарифами Банку та Паспортом споживчого кредиту.
Із Паспорта споживчого кредиту, який є Додатком 9 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank вбачається, що відповідач отримав кредит строком на строк 12 міс; загальний розмір кредиту складає 10 000,00 гривень; процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 56.00% % річних.
У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 03.09.2024 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 29 579,61 грн, з яких: 9 999,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 19 580,24 грн - заборгованість за відсотками.
Сума заборгованості відповідача за Кредитним договором підтверджується також виписками по особових рахунках.
Судом також установлено, що 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240 Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн., надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Оплата підтверджується копією Платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 на суму 23 425 777 (двадцять три мільйони чотириста двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 00 копійок.
Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.
Отже, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, в тому числі і за Кредитним договором №TDB.2021.0804.28939 від 07.10.2021, відповідно до якого Боржником є відповідачка, що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024.
Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (п. 2 Договору № 1/12).
У п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1). в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 (вісім мільйонів тридцять тисяч гривень) 00 копійок; 2). в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 (чотирнадцять мільйонів сімсот тисяч гривень) 00 копійок».
Аванс за Договором № 1/12 було сплачено, що підтверджується копією Платіжної інструкції № 1074 від 27.12.2024 та залишок суми сплачено, що підтверджується квитанціями №1091 від 31.01.2025 та №1822 від 22.09.2025.
Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.
Отже, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.
Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги в тому числі і за Кредитним договором № TDB.2021.0804.28939 від 07.10.2021, відповідно до якого Боржником є відповідач.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач довів факт надання коштів позичальнику, оскільки надав відповідні докази (зокрема виписки за рахунками позичальника), та надані позивачем розрахунок кредитної заборгованості підтверджено належними доказами. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується, зокрема, попереднім підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.
Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи звернення до суду з позовною заявою, сформованою через електронну систему «Електронний суд», розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи без участі сторін на підставі заяви представника позивача, значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн є завищеними та не співмірними згідно з обставинами цієї справи.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Частина 1 ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України обумовлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням ст.611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77-80 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, наявними у справі доказами підтверджено укладення та підписання відповідачем Заяви-договору № TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань.
Відповідач розмір заборгованості по кредиту, по процентах та по інших нарахуваннях, які були передбачені договором й розрахунки, не спростував, не надав доказів на підтвердження сплати коштів чи доказів на підтвердження відсутності боргу, в зв'язку з чим апеляційний суд приходить до висновку про те, що у позивача відповідно до вимог ст.ст.1048, 1050 ЦК України виникло право на стягнення з відповідача доведеної суми заборгованості за укладеним договором в загальній сумі 29 579,61 грн, яка складається з нарахованої банком заборгованості за тілом кредиту, процентами, узгодженими між сторонами умовами кредитного договору.
Щодо твердження відповідача про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 ,кредитних коштів та наявності у нього заборгованості за вказаними кредитними договорами, суд зазначає таке.
Заява-Договір № TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 власноручно.
З довідки про відкриття рахунку, що є додатком 1.1 до Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 відкрито поточні рахунки з номерами: №НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .
АТ «Мегабанк» виконав свої зобов'язання за Договором, відкривши відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01.11.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритим Відповідачу у АТ «МЕГАБАНК.
Відповідно до довідки-розрахунку та розрахунку заборгованості, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0011.31067 від 01.11.2021 станом на 03.09.2024 складає 29 579,61 грн, що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 9 999,37 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 19 580,24 грн.
Отже, факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами.
Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.
У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто,виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21).
Враховуючи викладене, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку відповідача містять ідентичні відомості щодо руху коштів за кредитним зобов'язанням.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого ним заявлено у відзиві, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, вмежах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18).
Пунктом 8 Кредитного договору передбачено, що строк дії Договору: набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмеженою.
Окрім цього, Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (в тому числі строки позовної давності).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено, останній раз термін дії карантину було продовжено на всій території України до 30.06.2023.
Законом України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалася.
Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24.02.2022, наразі не припинено та не скасовано.
Законом України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було змінено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
14.05.2025 Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04.09.2025 (через три місяці з дати опублікування). Тобто, із 04.09.2025 було поновлено відлік строку позовної давності.
Враховуючи, що порушення ОСОБА_1 мало місце під час карантину та воєнного стану, отже, у даному випадку строк позовної давності навіть не розпочинався та почав відраховуватись лише 04.09.2025 (коли скасовано зупинення строку позовної давності), а тому підстави для застосування позовної давності у даному випадку відсутні.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги вищенаведених висновків суду не спростовують та не містять посилань на обставини, які б свідчили про існування підстав для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня2006року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
За правилами частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Богуславський районний суд Київської області від 19 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий Судді: