15 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/16766/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 Міністерства оборони України) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з жовтня 2017 року до 28.02.2018 року без врахування базового місяця «січня 2008 року»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з жовтня 2017 року до 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця «січень 2008 року», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року до 31.12.2021 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди 01.03.2018 року до 31.12.2021 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, та з 01.01.2024 до 10.08.2024 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди за періоди з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, та з 01.01.2024 до 10.08.2024, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ОСОБА_1 , у нездійсненні перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу з жовтня 2017 року до 31.12.2021 рік, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з жовтня 2017 року до 31.12.2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від ЗО серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 , у нездійсненні перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, та з 01.01.2024 до 10.08.2024 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, та з 01.01.2024 до 10.08.2024 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати нарахувати та виплатити Військову частину НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період затримки з жовтня 2017 року року по 31.12.2021 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити Військову частину НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за час затримки в період з 01.01.2022 року по серпень 2025 року.
Ухвалою суду від 22.12.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/16766/25, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від відповідачів, зокрема, відомості щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період; розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за спірний період; довідку про розмір грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року із усіма складовими грошового забезпечення, які підлягали виплаті позивачу; довідку про розмір грошового забезпечення позивача з жовтня 2017 року по 31.12.2022, з 01.01.2024 до 10.08.2024 разом із відомостями про суми індексації грошового забезпечення позивача, якщо індексація не нараховувалась - зазначити про це у довідці; докази обізнаності позивача про складові грошового забезпечення за спірний період, про нарахування індексації під час проходження служби, починаючи із 01.03.2018.
На виконання вимог зазначеної ухвали відповіді не надали суду доказів про нараховане грошове забезпечення позивача до 01.01.2022.
Ухвалою суду від 18.03.2026 витребувано у Військовій частині НОМЕР_1 належним чином засвідчену та у належній якості копії: довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за лютий - березень 2018 року; наказів про визначення грошового забезпечення; довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за весь період служби, оскільки надані у неналежній якості.
23.03.2026 від відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення, у яких він зазначив про те, що "у військовій частині НОМЕР_1 відсутні довідки про розмір нарахованого та виплаченого позивачеві грошового забезпечення до 01.01.2022, так як військова частина НОМЕР_1 відповідно до рішення командувача Сухопутних військ Збройних Сил України веде окреме фінансове господарство з 01.01.2022 відповідно до листа помічника командувача-начальника фінансово- економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 №116/14/1/802 від 28.09.2021. До 31.12.2021 військова частина НОМЕР_1 була на забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , де і ймовірно знаходяться на обліку та архівному зберіганні розрахунково-платіжні відомості про нарахування грошового забезпечення. Що унеможливлює надання довідок за періоди до 01.01.2022 військовою частиною НОМЕР_1 ".
Ухвалою суду від 08.04.2026 витребувано від військової частини НОМЕР_2 : відомості щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період з жовтня 2017 по 31.12.2021; розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за даний спірний період; довідку про розмір грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року із усіма складовими грошового забезпечення, які підлягали виплаті позивачу; довідку про розмір грошового забезпечення позивача з жовтня 2017 року по 31.12.2021, разом із відомостями про суми індексації грошового забезпечення позивача, якщо індексація не нараховувалась - зазначити про це у довідці; докази обізнаності позивача про складові грошового забезпечення за спірний період, про нарахування індексації під час проходження служби, починаючи із 01.03.2018 по 31.12.2021.
10.04.2026 від військової частини НОМЕР_2 надійшла заява, у якій зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 усі документи, що стосуються виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 передано Військовій частині НОМЕР_1 для взяття їх на облік та подальшого архівного зберігання. У військової частини НОМЕР_2 відсутня можливість надати витребовувані докази.
Станом на дату постановлення цієї ухвали відповідачі - військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 не виконали вимоги ухвал суду від 05.01.2026, 18.03.2026 та від 08.04.2026.
З огляду на те, що відповідачами не надано обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин ненадання витребуваних доказів до визначених дат, суд дійшов висновку про необхідність постановити окрему ухвалу в даній справі, оскільки наявне очевидне зловживання процесуальними правами відповідачами.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
При цьому ухвали суду у даній справі від 05.01.2026, 18.03.2026 та від 08.04.2026 набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Водночас, невиконання вимог Полтавського окружного адміністративного суду, які зазначені в ухвалах від 05.01.2026, 18.03.2026 та від 08.04.2026 позбавляє суд процесуальної можливості всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини у справі з метою вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Невиконання вимог суду призводить до затягування судового процесу, встановлення істини та офіційного з'ясування обставин справи.
У своїй Окремій ухвалі від 10.03.2025 у справі №320/10183/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, наступні висновки:
"1) у разі виявлення зловживання процесуальними правами суд зобов'язаний ужити заходів, спрямованих на попередження та/або протидію такому зловживанню, що зумовлено необхідністю: а) захисту процесуальних прав інших сторін, зокрема, щодо розгляду та вирішення справ у «розумні строки»; б) гарантувати дотримання всіма учасниками справи обов'язку виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; в) захисту довіри до суду, професійності та авторитету суддів; г) своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, вирішення справи, а також винесення рішення за умови правильного застосування норм матеріального права, дотримання норм процесуального права; ґ) гарантувати виконання всіма учасниками судового процесу всіх процесуальних обов'язків, визначених законом або судом.
Водночас учасники справи також повинні мати активну позицію щодо інформування суду про виявлені випадки зловживання процесуальними правами іншими учасниками з викладенням відповідних доводів і наданням доказів;
2) заходи процесуального примусу, які можуть застосовуватись адміністративним судом із метою протидії зловживанню процесуальними правами, можна класифікувати на заходи прямої відповідальності (попередження, видалення із зали судових засідань, привід, штраф, винесення окремої ухвали) та заходи непрямої (додаткової) відповідальності (залишення без розгляду або повернення позову, апеляційної чи касаційної скарги, заяви, клопотання; покладення на сторону, яка допустила зловживання процесуальними правами, судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору; припинення врегулювання спору за участю судді тощо);
3) особливості адміністративного судочинства певним чином впливають на можливість визнання тієї чи іншої дії (бездіяльності) учасника справи зловживанням процесуальними правами,а також обрання судом заходів із протидії такому зловживанню, зокрема: а) розмір штрафу, визначений у КАС України; б) значна частина позивачів, зокрема у соціальних спорах, звільнена від сплати судового збору, тому до цих осіб, за загальним правилом, неможливо застосувати такий захід, як покладення на позивача судових витрат; в) суб'єкт владних повноважень може неправомірно (об'єктивно або суб'єктивно) перешкоджати ефективному розгляду справи (неявка, ненадання відзиву, неякісна підготовка апеляційних та касаційних скарг, пропуск процесуального строку, несплата судового збору тощо), посилаючись на бюрократичні процедури та «колективну» відповідальність; надалі такий суб'єкт владних повноважень може вказати на «поганий» суд, який нібито не дозволив захистити суспільні інтереси або інтереси держави; г) наявність у деяких спорах (екологія, благоустрій, надра тощо) третьої «неявної» сторони - суспільства (суспільних інтересів), не представлених у суді жодним спеціальним суб'єктом (представником).
У частині другій статті 45 КАС України наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, який, однак, не є вичерпним, оскільки суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, що розглядає справу.
Колегія суддів враховує, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету".
Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктами владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.
Суд оцінює поведінку відповідачів стосовно ненадання доказів, які витребувані судом ухвалами, як зловживання процесуальним правом сторони (відповідача суб?єкта владних повноважень) та невиконання процесуального обов'язку суб?єктом владних повноважень.
Суд визнає, що ненадання доказів порушує не тільки принцип змагальності сторін та ускладнює встановлення істини у справі, але й підриває авторитет судової влади, нівелює довіру суспільства до правосуддя та перешкоджає своєчасному та ефективному розгляду справ.
Необхідність подання доказів у справі суб?єктом владних повноважень зумовлена їх особливим статусом, як представників публічного інтересу, а також того, що всі негативні наслідки ухвалення рішення покладаються на державний бюджет України, який наповнюється платника податків. Протиправні дії суб?єкта владних повноважень у подальшому спричиняють збільшення витрат із державного бюджету, що призводить до нераціонального витрачання коштів платників податків. Саме на суб?єкта владних повноважень покладається покладається підвищена відповідальність за участь у судових процесах (як особиста явка їх представників так і подання заяв по суті спору) та, в подальшому, забезпечення виконання рішень суду.
Дії суб'єкта владних повноважень або бездіяльність мають прямий вплив на ефективність функціонування судової системи та дотримання принципів верховенства права.
Судом встановлена необхідність судового реагування щодо офіційного встановлення обставин справи у даному випадку, внаслідок ігнорування процесуальних обов'язків (неподання відзиву та доказів) та невиконання рішення суду - трьох ухвал суду, а також неможливості подальшого розгляду цієї справи без надання суду відповідних доказів відповідачами.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, у зв'язку з невиконанням відповідачами військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 законних рішень суду - ухвал Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2026, 18.03.2026 та від 08.04.2026 - надіслати окрему ухвалу Міністерству оборони України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та вирішення питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 143, 241, 243, 248, 249, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Надіслати окрему ухвалу Міністерству оборони України (03168, Україна, місто Київ, проспект Повітряних Сил, 6) для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та вирішення питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб за невиконання рішення суду, яке набрало законної сили - ухвал Полтавського окружного адміністративного суду 05.01.2026, 18.03.2026 та від 08.04.2026 у цій справі.
Про вжиті заходи повідомити Полтавський окружний адміністративний суд не пізніше десяти днів з дня отримання копії окремої ухвали.
Направити цю ухвалу учасникам справи та до Міністерства оборони України, Військовій Службі Правопорядку Збройних Сил України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена виключно в частині питання постановлення окремої ухвали шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, у порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Бевза