15 квітня 2026 рокусправа № 380/19817/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» (далі - позивач, ТОВ «ДЕКО-ТОРГ») з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 01.04.2025 №UA209000/2025/000101/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.04.2025 №UA209190/2025/000137, прийняті Львівською митницею.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товарів позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надав документи, які містять усі відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів, що нанесло значні збитки позивачу.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву залишено без руху.
Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 Митного кодексу України. Тому, посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,
Позивач уклав із Компанією «ADMIT» Sp.zo.o. Sp.k., Польща зовнішньоекономічний договір (Контакт) №01/02/2023 від 01.02.2023 (далі - Контракт).
Відповідно до істотних умов договору продавець зобов'язується передати покупцю, згідно з інвойсом (фактурою), вклади, лампадки та комплектуючі. Товар поставляється покупцю комплектно в кількості, що визначена в інвойсі.
Умови поставки: CРТ Lviv (Інкотермс 2010) або інші вказані в інвойсі.
Відповідно до інвойсу №FEJ/0011/2025/J від 31.03.2025 позивач придбав у продавця товар «штучні квіти з пластмаси», «світильники не електричні, в якості джерела світла використовуються парафінові свічки (лампадки з вкладами)».
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до митного органу митну декларацію №25UA209190008257U6 відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу разом з декларацією: Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) FEJ/0011/2025/J від 31.03.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 31.03.2025, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) FEJ/0011/2025/J від 31.03.2025, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) PL/MF/AU0047747 від 31.03.2025, Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 27.03.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №01/02/2023 від 01.02.2023, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01/02/2023 від 01.02.2023, Договір про надання послуг митного брокера №08/02/2022 від 08.02.2022, Інші некласифіковані документи Перепустка №96449 від 31.03.2025, Інші некласифіковані документи Специфікація №WZD/0190/2025/J від 31.03.2025, Копія митної декларації країни відправлення 25PL33501000010X8B0 від 31.03.2025, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA209190008257U6 від 01.04.2025.
За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 Митного кодексу України.
На виконання вимоги митного органу позивач надав повторно документи, які подавалися разом із митною декларацією. Додатково надав додаток №1 від 20.03.2025 до контракту купівлі-продажу №01/02/2023. Вказав про відсутність інших документів, просив визначити митну вартість на підставі наданих документів.
На виконання вимоги митного органу про подання додаткових документів, позивачем додатково було надано, серед нових документів, додаток №1 від 20.03.2025 року до контракту купівлі-продажу №01/02/2023.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000101/2 від 01.04.2025.
Рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовує тим, що Львівською митницею заявлена митна вартість не може бути визначена, оскільки у поданих документах відсутні всі відомості, які місять інформацію про ціну, що фактично була сплачена за товар. Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 53 Митного кодексу України про застосування другорядного методу 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «товару №2 слугувала МД №24UA209190031129U1 від 28.11.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (світильники неелектричні), імпортер ТОВ «ДЕКО-ТОРГ») становить 3,7504 дол. США/кг.».
Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю й оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000137. З метою випущення товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Приписами частини 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, відомостей про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (пункти «є» та «ж» пункту 5 частини 8 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Слід зауважити, що митне законодавство передбачає цілу систему методів визначення митної вартості товарів, серед яких виділяється основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (пункти 1-2 частини 1 статті 57 МК України).
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи визначення митної вартості товару (частина 3 статті 58 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно із частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
При цьому, положення частини 3 статті 53 МК України надають можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках:
1. у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
2. якщо наявні ознаки підробки цих документів;
3. якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
В разі наявності таких підстав декларант зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень статті 53 МК України слід виснувати, що законом визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з приписами частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів, а саме: обґрунтованість сумнів митного органу під час витребування додаткових документів й коригування митної вартості товарів; а також дотримання вимог МК України та інших підзаконних нормативно-правових актів під час застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів.
Суд зазначає, що приписи частини 3 статті 53 МК України зобов'язують митний орган витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.
У пункті 2 частини 4 статті 54 МК України вказано, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана.
Суд дослідив вимоги митного органу, й встановив, що такі не містить відомостей щодо правових підстав для витребування додаткових документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем. Натомість відповідач перелічив усі документи, згадані у частині 3 статті 53 МК України.
Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяли тому, що декларант був необізнаний стосовно фактичних причин, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана. Внаслідок цього митний орган позбавив декларанта можливості усунути будь-які розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої митної вартості товарів.
Щодо розбіжностей у долучених до митних декларацій документах суд зазначає таке.
Дослідивши зміст графи 33 оскаржених рішень суд узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів, таким чином:
- заявлені відомості про виробника товару та торговельну марку не підтверджуються товарно-супровідними документами;
- документи про оплату за оцінюваний товар до митного оформлення надано не було;
- наданий прайс-лист не може слугувати підтвердженням вартості товарів, оскільки не містить відомостей про період дії зазначених у ньому цін;
- у рахунку-фактурі (інвойсі) вказано ідентифікаційний номер (NIP), який не відноситься до жодного із суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності згідно з даними Wyszukiwarka KRS, а також передбачено умову, за якою підтвердження отримання рахунка-фактури одночасно є підтвердженням отримання товару, що суперечить заявленим умовам поставки.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.
Щодо зауважень відповідача про те, що відомості про виробника товару та торговельну марку не підтверджуються товарно-супровідними документами суд зазначає, що в розумінні частини 2 статті 53 МК України відомості про виробника товару та торговельну марку (а також будь-які документи, що їх підтверджують) не належать до переліку документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Водночас приписи Контракту не передбачають, що продавець повинен надавати покупцю документи, які підтверджують виробника товару та наявність прав на торговельну марку цього товару.
Суд нагадує, що приписи статті 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, які декларант зобов'язаний надати до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару. Цей вичерпний перелік не передбачає таких документів, які містять відомості про виробника товару та торговельну марку, отже відповідач не мав витребовувати у позивача такий документ.
Водночас декларант надавав митному органу декларацiя про походження товару FEJ/0011/2025/J від 31.03.2025, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 PL/MF/AU0047747 від 31.03.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №01/02/2023 від 01.02.2023.
Щодо доводів відповідача про відсутність документів про оплату суд зазначає, що пунктами 3 та 4 частини 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс); або рахунок-проформа; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Проте відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №FEJ/0011/2025/J від 31.03.2025 термін оплати товару, що оцінювався, до 07.04.2025. Тобто, станом на день подання митної декларації 01.04.2025 товар ще не був оплачений.
Отже, на дату митного оформлення ще не настала така умова, як оплата рахунку, і відповідно декларант такі документи не міг подати. А тому, відсутність платіжного документа не може бути підставою для коригування митної вартості.
Водночас позивачем надано обов'язкові документи, які підтверджують заявлену митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 01/02/2023 від 01.02.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №FEJ/0011/2025/J від 31.03.2025.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару, з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо доводів відповідача про відсутність у прайс-листі відомостей про період дії зазначених у ньому цін суд зазначає таке.
Суд зазначає, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі №К/9901/2542/18 зазначив: «До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст.53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки».
Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а тому, вимог до її оформлення також нема, твердження відповідача про невідповідність вимог до прайс-листа безпідставне. У вимозі митного органу не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. У даному випадку контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком, та який був наданий до митного контролю.
Тому, вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття оскарженого рішення. Більш того, прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу України визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Щодо зауважень відповідача про те, що у рахунку-фактурі (інвойсі) вказано ідентифікаційний номер (NIP), який не відноситься до жодного із суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності згідно з даними Wyszukiwarka KRS суд зазначає таке.
Положення МК України не відносять відомості про ідентифікаційний податковий номер продавця чи покупця до переліку відомостей, що впливають на правильність визначення митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.06.2021 у справі №804/2584/16 митний орган зобов'язаний перевіряти лише числове значення заявленої митної вартості та достовірність відомостей, що безпосередньо впливають на ціну товару. Будь-які інші розбіжності, які не стосуються ціни (вартості) товару, не можуть бути підставою для коригування митної вартості.
Слід вказати, що відповідач у спірному рішенні не зазначив як саме зауваження до ідентифікаційного номеру (NIP) у рахунку-фактурі (інвойсі) впливає на митну вартість чи її складові.
Щодо доводів відповідача про те, що підтвердження отримання рахунка-фактури одночасно є підтвердженням отримання товару, що суперечить заявленим умовам поставки, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3.2. Контракту умови поставки: CРТ Lviv (Інкотермс 2010) або інші вказані в інвойсі.
Пунктом 6.1 Контракту передбачено обов'язок продавця передати покупцеві одночасно з товаром, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс).
Відповідно до інвойсу №FEJ/0011/2025/J від 31.03.2025 у мови поставки: CРТ Lviv.
Згідно з Правилами тлумачення міжнародних термінів Інкотермс 2010 умова поставки CPT фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайноприйнятий спосіб.
Отже, надання продавцем інвойсу відповідає вимогам Контракту, а поставка товару здійснювалася продавцем на умовах CРТ Lviv, як визначено умовами Контракту та інвойсу.
Підтвердженням виконання умов поставки також є специфікація №WZD/0190/2025/J від 31.03.2025, CMR від 31.03.2025.
При цьому, відповідачем не обґрунтовано як саме вказівка в інвойсі про отримання поставки може вплинути на митну вартість товару чи які складові митної вартості не підтверджено.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Крім того, суд зазначає, що за результатом проведеної консультації з декларантом згідно з статті 57 Митного кодексу вказано про неможливість визначення митної вартості згідно з статтями 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за другорядним методом згідно статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості слугували: «товару №2 слугувала МД №24UA209190031129U1 від 28.11.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (світильники неелектричні), імпортер ТОВ «ДЕКО-ТОРГ») становить 3,7504 дол. США/кг.».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Однак відповідачем у рішеннях не зазначено конкретної інформації та критеріїв, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо).
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Суд зазначає, що неправомірним є коригування митної вартості товару, якщо виявлені розбіжності не спричинили неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість відповідного товару.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Суд окрім іншого враховує, що митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 3 статті 53 МК України).
В оскарженому рішенні відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, водночас відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому, таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оскарженої картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність рішення відповідача. Отже, позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо повернення суми сплаченого судового збору суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3028,00 *0,8= 2422,40).
У постанові Верховного Суду у складі Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 зазначено, що «оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими», на підставі цього сформовано висновок щодо застосування норм права про те, що «при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні».
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 1 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постанові від 27.08.2024 у справі №120/15468/23 Верховний Суд наголосив на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, тому вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Ціна позову (різниця митних платежів) визначена позивачем складає 104226,49 грн. Отже, судовий збір за подання цього позову складає 2422,40 грн. Водночас позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі у сумі 4844,40 грн.
З огляду на встановлені обставини суд висновує, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2422,20 грн.
Також, суд зазначає, що надмірно сплачений судовий збір у сумі 2422,20 грн підлягає поверненню в порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.04.2025 №UA209000/2025/000101/2.
3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.04.2025 №UA209190/2025/000137.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» (79032, м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 4В/46; ЄДРПОУ 43613919).
Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т.,1; ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Кравців Олег Романович