Іменем України
15 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/440/26
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Секірської А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
09.03.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі 360/324/24 за весь час затримки виплати з лютого 2023 року по день фактичної виплати;
зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 "(військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі 360/324/24, за весь час затримки виплати з лютого 2023 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України від 22 січня 2024 року № 30-ос головного сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Як вбачається з документів наданих на адвокатські запити в період з січня 2023 року по січень 2024 головний сержант ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні в Окремому контрольно пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_1 ).
Позивач вважає, що під час проходження військової служби відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалиь нарахування та виплата йому грошового забезпечення.
Так, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі 360/324/24 визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язано Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
На адвокатський запит від 28.12.2025 щодо виконання рішення суду по справі № 360/324/24 та надання детальних розрахунків виплати, Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) 30 грудня 2025 року листом за № 09/7658-25-Вих повідомив про виконання рішення суду із наданням розрахунків доплат на суму 68630,45грн.
Разом з тим наданий відповідачем розрахунок не містить відомостей про здійснення нарахування компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати..
Ухвалою суду від 11.03.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 07.04.2026 продовжено Окремому контрольно-пропускному пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України строк на подання відзиву на позовну заяву на сім календарних днів з дня отримання ухвали, повторно витребувано від Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 разом із доказами виплати такого забезпечення.
09.04.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
08.12.2025 ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 360/324/24 здійснив на користь ОСОБА_1 виплату перерахованого грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року у загальній сумі 52 845,45 грн.
Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050- ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Тобто, необхідною ознакою при вирішенні спору, є визначення моменту нарахування доходу, про що вказано в ст. 3 цього Закону.
За змістом ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Так, суди зазначили, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а отже, право на компенсацію набувається при несвоєчасній виплаті нарахованих сум доходу.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 № № 6-43цс14, від 11.07.2017 № 2а-1102/09/2670 та постановах Верховного Суду від 26.02.2020 № 826/8319/16, від 31.03.2020 № 817/621/18, від 15.10.2020 № 240/11882/19 та від 21.03.2023 № 620/7687/21.
Наприклад, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2020 №817/621/18 вказує наступне:
«Разом з тим, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Оскільки присуджена сума заробітку в розмірі 34925,31 грн за судовим рішенням від 01 листопада 2017 року у справі № 817/1222/17, яке набрало законної сили 24 січня 2018 року (тобто, з цієї дати виник обов'язок відповідача по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу 20 лютого 2018 року, то має місце затримка виплати відповідачем відповідної присудженої суми менше одного місяця.
Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670 та постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/8319/16.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виплати компенсації за втрату частини доходу, оскільки виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням) проведено без затримки у один місяць.»
З наведеного слідує, що правовою підставою для виплати Позивачеві компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», у зв'язку з порушенням термінів виплати доходів, нарахованих на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 360/324/24 може бути лише період прострочення виконання цього рішення суду тривалістю в один і більше календарних місяців.
Як свідчать обставини справи, ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належним чином виконав рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 справа № 360/324/24, яке набрало законної сили 01.12.2025 та не допустив прострочення здійснення відповідної виплати на виконання цього рішення суду тривалістю в один і більше календарних місяців. Висновок ОКПП про те, що позивач набуває права на виплату компенсації частини втрати доходів лише у разі, якщо виплату на виконання рішення суду буде пропущено тривалістю в один і більше календарних підтверджується висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробленого у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 420/19035/25.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій, у період з 15.12.2022 по 22.01.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (Окремий контрольно - пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 ) ДПС України, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_3 , картки платника податків, посвідчення серії НОМЕР_4 , послужним списком головного сержанта ОСОБА_1 .
Згідно із витягом із наказу начальника Окремого контрольно - пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.01.2024 № 30-ос «Про особовий склад» відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» (із змінами), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за №854/32306, Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 (П-035199), інспектора прикордонної служби 1 категорії кулеметника групи силової підтримки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А), та направити для подальшого проходження служби у розпорядження Голови Служби безпеки України, з 22 січня 2024 року.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 19.08.2025 у справі № 360/324/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2025, позовні вимоги адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язав Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
28.12.2025 адвокат Каверін С.М. звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 в справі № 360/324/24 із наданням детальних помісячних розрахунків нарахувань (із зазначенням видів та складових грошового забезпечення) та утримань проведених на виконання судового рішення.
У відповідь на адвокатський запит від 28.12.2025, який надійшов до ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 29.12.2025 за № 8115-25-Вх, відповідач листом №09/7658-25-Вих від 30.12.2025 повідомив, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 №360/324/24 виконано ОКПП «Київ» в добровільному порядку.
Згідно із довідкою - розрахунком перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 № 360/324/24 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 на виконання судового рішення відповідачем здійсненого перерахунок грошового забезпечення, нараховано 68630,45 грн, з яких ПДФО 12353.48 грн, військовий збір - 3431,52 грн, до виплати - 52845,45 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 08.12.2025 № 6781 відповідачем перераховано ОСОБА_1 52 845,45 грн з призначенням платежу «1002030:2800:Перерахування виплати згідно рішення суду № 360/324/24 від 19.08.2025 р. за грудень 2025 року», документ направлено до органу ДКСУ на оплату 09.12.2025, оплачено 10.12.2025.
10.12.2025 на рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», зараховано 52845,45 грн (сума у валюті картки - 52795,45 грн, сума комісії - 50,00 грн), призначення платежу: «Безготівкове зарахування, В/ч НОМЕР_1 . Коментар: 1002030; 2800; Перерахування виплати згідно рішення суду № 360/324/24 від 19.08.2025р за грудень 2025 року. Коментар до платежу: 1002030; 2800; Перерахування виплати згідно рішення суду № 360/324/24 від 19.08.2025 р. за грудень 2025 року», що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк'від 10.12.2025.
Разом з цим, під час виплати означених сум відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою правильного розміру грошового забезпечення у зв'язку з чим виник цей спір.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558 в редакції, чинній на час виключення позивача зі списків особового складу НОМЕР_5 прикордонного загону).
Пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 визначено:
у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця;
грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення;
місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством;
місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Згідно з пунктом 3 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Пунктом 5 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558 регламентовано, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 7 розділу I «Загальні положення» Інструкції № 558).
Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу правильного розміру грошового забезпечення, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року);
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).
В постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а, Верховний Суд в постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20 висновував, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Разом з цим, суд зазначає, що під час розгляду справи № 560/8194/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 квітня 2024 року виснував таке:
«29. Отже, Судова палата доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
30. При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
31. Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
32. Крім того, Судова палата вважає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
33. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
34. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.».
Також у пункті 35 цієї постанові Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 9 червня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 27 липня 2022 року, 11 травня 2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20 відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювала такі висновки: [...]
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду; [...].
Отже, з урахуванням частини п'ятої статті 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд застосовує висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 2 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, щодо того, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а отже, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Додаткове звернення з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів від позивача норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не вимагають.
При цьому винагорода за бойове чергування, грошова допомога для оздоровлення, тощо, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, у зв'язку з чим мають разовий характер, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за Законом № 2050-III не провадиться.
Також суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 (пункти 31-34) наведено, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Зважаючи на наведене вище правове регулювання та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023.
При цьому суд вважає помилковим доводи відповідача з посиланням на постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №817/621/18, від 11.07.2017 у справі № 2а-1102/09/2670, від 26.02.2020 у справі № 826/8319/16, що позивач не має права на компенсацію з огляду на невиплату у повному обсязі суми заборгованості саме за судовим рішенням.
Так, постанови Верховного Суду у справах №817/621/18, № 2а-1102/09/2670 № 826/8319/16 є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки предметом позову було стягнення компенсації втрати частини доходів за затримку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому у постанові від 04.09.2025 у справі №420/16557/24 Верховний Суд зазначив зокрема таке:
«Слід зазначити, що питання визначення дати, з якої підлягає нарахуванню компенсація втрати частини доходів, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», було предметом касаційного перегляду у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.
У вказаній справі позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з серпня 2014 року по вересень 2019 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій у справі №460/4765/20 дійшли висновку, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії підлягає виплаті з наступного місяця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з січня 2015 року по серпень 2019 року, а не за період серпня 2014 року по вересень 2019 року, як просив позивач.
Верховний Суд, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у постанові 09 серпня 2022 року у справі №460/4765/20, зазначив, що згідно з установленими судами обставинами, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області зобов'язано провести перерахунок і виплату позивачу пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 11 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
На виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2014 року у справі №572/4367/14-а, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачу та нараховано суму пенсії у розмірі 19125,41 грн. Фактичну виплату пенсії, що підтверджується випискою банку здійснено 11 вересня 2019 року.
Зважаючи на наведене правове регулювання та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вказав, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з серпня 2014 року по вересень 2019 року, а тому є помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу з січня 2015 року, тобто з наступного місяця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена.
Верховний Суд підкреслив, що такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20.
У постановах від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, від 23 грудня 2020 року у справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 виходив з того, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
У зазначеній справі Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21 червня 2018 року й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, вказавши на те, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справі №380/1815/22, є саме 01 січня 2016 року.
З огляду на наведені висновки Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року, дійшли помилкового висновку, що право позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'зку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення виникло лише з 29 листопада 2023 року.
Суди не врахували момент / період неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, встановлений рішенням суду у справі № 420/10392/23, а також проігнорували факт, що невиплата індексації грошового забезпечення позивачу тривала з 01 грудня 2015 року, а не з 29 листопада 2023 року (дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням).
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вважали, що право позивача на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'зку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення обмежується датою, яка передує фактичній виплаті заборгованості з індексації грошового забезпечення.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.
З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2025 року (моменту порушення строку виплати індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі №420/10392/23) по 27 квітня 2024 року (дата фактичної виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/10392/23)..».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, на яку посилається відповідач у відзиві, зазначив, що у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17, Верховний Суд у справі №240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати донарахованих сум місячного грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати донарахованих сум місячного грошового забезпечення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та зі словесним корегуванням обраного способу захисту порушених прав позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Каверіна Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року за весь час затримки виплати по день фактичної виплати донарахованих сум місячного грошового забезпечення.
Зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року за весь час затримки виплати по день фактичної виплати донарахованих сум місячного грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська