15 квітня 2026 року Справа №640/15252/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування пені Товариству з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» (ідентифікаційний код 35442481, адреса: проспект Степана Бандери, буд 15-А, м. Київ, 04073) у розмірі 762 273,08 грн (сімсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят три гривні 08 коп).
- зобов?язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести зміни до інтегрованої картки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» (ідентифікаційний код 35442481, адреса: проспект Степана Бандери, буд. 15-А, м. Київ, 04073) шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 762 273,08 грн (сімсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят три гривні 08 коп.).
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996, адреса: вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ, 04119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривень 00 коп.) грн.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» (ідентифікаційний код 35442481, адреса: проспект Степана Бандери, буд. 15-А, м. Київ, 04073) витрати на професійну правову (правничу) допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до відповідача уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2015 та квітень 2015, в яких було відкориговано рядки 10.1 та 14 декларації.
У зв'язку з тим, що декларації з податку на додану вартість за березень 2015 та квітень 2015 мали заповнений рядок 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», дані уточнюючих розрахунків до цих декларацій були перенесені в рядок 16.1 уточнюючого розрахунку за травень 2015 (реєстр. №9055267967 від 30 березня 2018 року).
Окрім перенесеної суми з рядка 21 уточнюючого розрахунку за квітень 2015 у розмірі 28 847, 00 грн. в рядок 16.1 уточнюючого розрахунку за травень 2015 року, в даному уточнюючому розрахунку за травень 2015 було помилково заповнено рядок 16.2 «Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків» у сумі 1 549 274,00 грн, що призвело до помилкового завищення рядка 18. Сума у розмірі 1 549 274,00 грн повинна була бути інформаційно відображена в рядку 19.1 уточнюючого розрахунку в полі «Сума, обчислена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V ПК України на момент подання уточнюючого розрахунку».
03 травня 2018 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 (реєстр. №9081871225), в якому було відсторновано суму у розмірі 1 549 274,00 грн. з рядка 16.2 та нараховано самостійно суму штрафу у розмір 46 476, 00 грн.
З поданням уточнюючих розрахунків не відбувається погашення податкових зобов'язань шляхом їх сплати за рахунок грошей, переплати або іншого майна позивача, а також не призводить до виникнення у позивача зобов'язань, які б підлягали сплаті до бюджету.
Таким чином, позивачем не було допущено порушено жодних строків сплати грошових зобов'язань, а тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування пені.
19.08.2019, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі із визначенням порядку розгляду за ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що позивачем 03.05.2018 було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 №9081871225, в якому у рядку 18 було зазначено суму у розмірі 1 549 274 грн. Отже, подаючи такий уточнюючий розрахунок, враховуючи положення Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість №21 та Податкового кодексу України сума, зазначена у рядку 18, підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України.
Фактично даним уточнюючим розрахунком позивачем було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ за травень 2015 року, у зв'язку з чим, в інтегрованій картці платника податків було розраховано та нараховано пеню з ПДВ на загальну суму 762 273,08 грн.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.03.2021 справу розподілено судді Шрамко Ю.Т.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 прийнято адміністративну справу №640/15252/19 до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
24.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.05.2023 справа розподілена судді Войтовичу І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 прийнято адміністративну справу №640/15252/19 до провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам, за наявності, подати до суду додаткові пояснення по справі та докази протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду.
Суд вважає за необхідне розглянути питання щодо процесуального правонаступництва відповідача.
За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, процесуальне правонаступництво передбачено, зокрема, у зв'язку з реорганізацією суб'єкта господарювання. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 (справа №804/958/17), від 03.12.2020 (справа №805/2173/16-а), від 30.12.2020 (справа №805/4361/17-а).
За приписами статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Постановою Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Офіс великих платників податків Державної податкової служби.
30 липня 2019 року відбулася державна реєстрація юридичної особи - Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471), яка є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996) як орган виконавчої влади.
Постановою Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів переліку. До переліку ліквідованих територіальних органів Державної податкової служби входить і Офіс великих платників податків ДПС.
В той же час, на базі ліквідованого Офісу великих платників податків ДІІС та його територіальних управлінь утворено нові управління по роботі з великими платниками податків, зокрема й Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, яке створено 30.09.2020, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).
Відповідно до пункту 1 Положення про Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 №643, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПС по роботі з ВПП) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
ЦМУ ДПС по роботі з ВПП забезпечує реалізацію повноважень ДПС у взаємовідносинах з великими та іншими платниками, які перебувають на обліку в цьому управлінні, і здійснює їх податкове супроводження.
ЦМУ ДПС по роботі з ВПП є правонаступником майна, прав та обов'язків Офісу великих платників податків ДПС у відповідних сферах діяльності.
Таким чином, ЦМУ ДПС по роботі з ВПП почало діяльність, як орган виконавчої влади, та є правонаступником Офісу великих платників податків ДПС.
Враховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни позивача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, встановивши позиції сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» (далі по тексту - ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ») має статус юридичної особи та перебуває на обліку в ЦМУ ДПС по роботі з ВПП.
ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2015 (№9035814411 від 03.03.2018) та за квітень 2015 (№9055267197 від 30.03.2018).
Оскільки декларації з податку на додану вартість за березень 2015 та квітень 2015 мали заповнений рядок 21 «Сума від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду», дані уточнюючих розрахунків до цих декларацій були перенесені в рядок 16.1 уточнюючого розрахунку за травень 2015 (№9055267967 від 30.03.2018).
Так, позивач зазначає, що окрім перенесеної суми з рядка 21 уточнюючого розрахунку за квітень 2015 у розмірі 28 847, 00 грн в рядок 16.1 уточнюючого розрахунку за травень 2015, в даному уточнюючому розрахунку за травень 2015 було помилково заповнено рядок 16.2 «Збільшено/зменшено залишок від?ємного значення за результатами поданих уточнюючих розрахунків» у сумі 1 549 274,00 грн, що призвело до помилкового завищення рядка 18. Сума у розмірі 1 549 274,00 грн повинна була бути інформаційно відображена в рядку 19.1 уточнюючого розрахунку в полі «Сума, обчислена відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 розділу V ПК України на момент подання уточнюючого розрахунку».
03.05.2018 було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 (реєстраційний №9081871225), в якому було відсторновано суму у розмірі 1 549 274,00 грн. з рядка 16.2 та нараховано самостійно суму штрафу у розмірі 46 476,00 грн.
В інтегрованій картці позивача, після прийняття уточнюючого розрахунку від 03.05.2018, було відображено здійснення наступних операцій:
1) відсторнована сума згідно уточнюючого розрахунку від 03.05.2018 у розмірі 1 549 274,00 грн;
2) нараховано пені у розмірі 762 273,08 за період з 01.07.2015 по 03.05.2018;
3) нарахований штраф у розмірі 46 476, 00 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що за поданою уточнюючою податковою декларацією податковим органом було протиправно нараховано пеню, оскільки подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу, що виключає можливість нарахування контролюючим органом пені.
Позивач стверджує, що уточнюючою декларацією було скориговано помилково нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, однак відповідач таке коригування безпідставно визнав несвоєчасним погашенням податкової заборгованості, що і стало підставою для неправомірного нарахування пені.
Не погоджуючись з діями Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування пені, вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Стаття 67 Конституції України, визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі по тексту - Порядок №21) до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованих як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до пункту 49.4 статті 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Стаття 50 ПК України регулює внесення змін до податкової звітності.
Пунктом 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Пунктом 1 розділу IV Порядку №21 передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Отже, суд приходить до висновку, що законодавством передбачена можливість для платника податку виправити помилки у вже поданій декларації таким платником податку.
Виходячи із змісту спірних правовідносин суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до підпункту14.1.162 пункту 14.1 статті14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строк.
В свою чергу, ПК України визначено, що після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 129.1.1 пункт129.1 статті129 ПК України).
Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначено, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту129.3 статті 129 ПК України).
Відповідно до пунктів 35.1, 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Отже подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу.
Суд зауважує як вже зазначалось вище, що у силу приписів пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Тож, вказаними нормами встановлено право платника податку, у разі виявлення помилок у поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції/пені, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції/пені залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №810/2108/16, від 13.02.2018 у справі №803/1156/17 від 12.06.2018 у справі №822/2198/17, від 23.06.2018 у справі №820/2508/17, від 12.02.2019 у справі №824/95/18-а, від 25.04.2019 у справі №826/19068/16, від 20.01.2021 у справі №826/7382/18, від 28.02.2020 у справі №812/1520/15, від 19.08.2021 у справі 812/1666/17.
Крім того, специфіка нарахування штрафної санкції/пені, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції/пені.
У такому випадку, відсутня шкода державному бюджету, як і відсутній сам факт порушення, адже грошове зобов'язання, необхідне для сплати, було скориговано у від'ємне, тобто, відсутній обов'язок позивача сплачувати грошове зобов'язання, а отже, не може бути і застосований штраф за порушення сплати грошового зобов'язання, яке на той момент було від'ємним.
Отже, затримка сплати є такою, що відсутня, реальне грошове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, як податкове зобов'язання дорівнює «-».
Враховуючи те, що позивачем, уточнюючої декларацією від 03.05.2018 було відкориговано помилки, допущенні в уточнюючій декларації від 30.03.2018, суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для нарахування позивачу пені, оскільки об'єкт (підстави) її нарахування відсутній.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №805/1764/16-а.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про порушення позивачем строку, який визначений законодавством, протягом якого не нараховується пеня, для подачі уточнюючого розрахунку до податкових декларацій з податку на додану вартість, оскільки подання уточнюючих розрахунків є податковою звітністю, а нарахування пені при подані таких розрахунків буде відбуватись після спливу строку наданого для сплати податкового зобов'язання відповідно до уточнюючого розрахунку.
Також слід вказати, що за своєю правовою природою пеня є видом юридичної відповідальності, яка застосовується до платників податків за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань, та нараховується на основну суму грошового зобов'язання, яка визначається платником податку та/або контролюючим органом.
Відповідачем не надано жодних належних доказів, які б підтверджували правомірність дій щодо нарахування пені за уточненою податковою декларацією від 03.05.2018, а тому суд приходить до висновку, що дії відповідача з нарахування пені у розмірі 762 273,08 є протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.
Таким чином, виходячи з викладеного вище в сукупності суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування пені ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» у розмірі 762 273,08 грн.
Суд вважає, що для ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з цим позовом, слідує задоволення позовної вимоги щодо зобов?язання відповідача Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 762 273,08 грн.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій щодо нарахування пені у розмірі 762 273,08 грн.
Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання до суду позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 842 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", заява №19336/04).
Верховний Суд у постановах від 24.11.2021 року у справі № 420/1109/20, від 29.11.2021 року у справі №420/13285/20, від 03.12.2021 року у справі № 1.380.2019.000502 вказав, що, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат на правову до суду надано копії таких документів: Договору про надання правової допомоги №21/03/2019-А від 21.03.2019, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №21/03/2019-А від 21.03.2019, Лист-Завдання №1 до Договору про надання правової допомоги №21/03/2019-А від 21.03.2019, Рахунок №4 щодо попередньої оплати за послуги у розмірі 49 136,04 грн та виписку з АТ КБ «Приватбанк» щодо оплати послуг за Рахунком №4.
Згідно з Листом-Завданням №1 сторони дійшли згоди і вирішили, що відповідно до умов Договору, Виконавець надає Замовнику правову (правничу) допомогу, що полягає у представництві інтересів в суді першої інстанції щодо визнання протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. які полягають у нарахуванні пені у розмірі 762 273,08 грн.
Правова (Правнича) допомога, визначена пунктом 1 цього Листа-Завдання, включає: підготовку позовної заяви, підготовку пакету документів до позовної заяви для подачі до суду та сторонам у справі, подачу позовної заяви до суду, підготовку та подачу до суду інших необхідних процесуальних документів. представництво інтересів Замовника в судових засіданнях в суді першої інстанції.
Сторони дійшли згоди, що винагорода (гонорар) Виконавця за надання Правової (Правничої) допомоги передбаченої пунктом 1 цього Листа-Завдання, визначається у фіксованому розмірі і складає еквівалент 3 750,00 (три тисячі сімсот п?ятдесят) доларів США, що визначається згідно з офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 10 000 грн.
Відтак, сума судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» - задовольнити.
Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо нарахування пені Товариству з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» у розмірі 762 273,08 грн.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків внести зміни до інтегрованої картки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» шляхом скасування нарахованої пені у розмірі 762 273,08 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145, адреса: 02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 35442481, адреса:04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд 15-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145, адреса: 02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 35442481, адреса:04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд 15-А) витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.