14 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/7534/24
категорія 108060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2302 від 05.12.2023 року «Про застосування санкцій до ТОВ "Житомиргаз Збут" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 05.12.2023 року № 335-р «Про усунення порушень ТОВ «Житомиргаз Збут».
В обґрунтування заявленого позову зазначається, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, та Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 21.09.2017 р. №1156. Постановою НКРЕКП від 05.12.2023 року № 2302 до Товариства застосовано відповідальність у вигляді застереження щодо недопущення надалі за порушення Ліцензійних умов та накладено штраф у розмірі 160 225,00 грн. Крім оскаржуваної постанови відповідачем прийнято розпорядження НКРЕКП від 05.12.2023 року № 335-р «Про усунення порушень ТОВ "Житомиргаз Збут". Позивач вважає безпідставними та необґрунтованими Постанову № 2302 та Розпорядження № 335-р, оскільки Оскаржуване розпорядження прийнято без врахування статусу позивача, як постачальника природного газу, у зв'язку із чим суперечить його способу виконання передбаченому п. 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів, оскаржувані постанова та розпорядження прийняті без врахування суперечності пп. 3 п. 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та абз. 4 п. 24 розділу ІІІ Правил постачання, оскаржувані постанова та розпорядження прийняті без врахування строків виникнення переплати та не враховано ст. 17 Закону України «Про звернення громадян», під час проведення перевірки відповідач вийшов за межі підстав призначення такої перевірки, що порушує п. 4.2 Порядку № 428, не враховано дію обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить позов залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції наголосив, що Постанова №2302 та Розпорядження №335-р прийняті НКРЕКП у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, а тому в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні. Зазначає, що надання компенсації споживачам попередніми постачальниками за недотримання мінімального стандарту якості щодо повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача здійснюється відповідно до пункту 3.8 глави З Мінімальних стандартів шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами. ТОВ "Житомиргаз Збут" не було надано належні документи, що підтверджують настання форс-мажорних обставин при наданні послуг для кожного із 72 споживачів, вказаних в Акті №484, та засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подав до суду додаткові пояснення.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Суд встановив, що на підставі постанови НКРЕКП від 04 жовтня 2023 року № 1834 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Житомиргаз Збут» та посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 23 жовтня 2023 року № 517, НКРЕКП у Житомирській області у термін з 13 листопада 2023 року по 17 листопада 2023 року проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «Житомиргаз Збут» вимог законодавства та глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201.
За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Житомиргаз Збут» складемо Акт від 17 листопада 2023 року № 484.
Актом перевірки зафіксовано наступні порушення:
- підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подання її до НКРЕКП у встановленому порядку;
- підпункту 23 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині надання документів, інформації та звітності, що містять достовірні дані, необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП (але не менше як протягом 10 робочих днів, крім запитів під час здійснення заходів з державного нагляду (контролю);
- підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.
05 грудня 2023 року на засіданні НКРЕКП, яке проводилось у формі відкритого слухання, у результаті розгляду Акта № 484, були прийняті Постанова № 2302 «Про застосування санкцій до ТОВ «Житомиргаз Збут» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» та розпорядження № 335-р «Про усунення порушень ТОВ «Житомиргаз Збут».
Вважаючи зазначені постанову та розпорядження протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 року N 1540-VIII (далі Закон № 1540-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Приписами статті 19 Закону №1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 14.06.2018 року за № 428 затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.
Згідно пунктів 1.1. 1.2. та 1.3. цього Порядку його дія поширюється на суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - ліцензіати): 1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, зберігання енергії; постачання електричної енергії споживачу; трейдерської діяльності на ринку електричної енергії; здійснення функцій оператора ринку електричної енергії; здійснення функцій гарантованого покупця на ринку електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.
Цей Порядок застосовується НКРЕКП при здійсненні контролю за дотриманням законодавства та ліцензійних умов ліцензіатами шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок.
Цей Порядок установлює процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов'язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов'язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.
Частиною 1 статті 17 цього Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 59 Закону України "Про ринок природного газу" до правопорушень на ринку природного газу віднесено, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
Як зазначено вище, відповідачем, на реалізацію повноважень проведено перевірку позивача, під час якої виявлено ряд порушень.
Щодо порушення підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 року № 201, у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Ліцензійних умов № 201 ці Ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 2.2 глави 1 Ліцензійних умов № 201 господарська діяльність з транспортування природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газосховищ, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.
Підпунктом 29 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов № 201 при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема дотримуватись мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.
Так, п.п. 18 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов закріплено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен складати звітність, затверджену НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу та подавати її до НКРЕКП у встановленому порядку.
Як зазначає позивач, НКРЕКП повинна була провидити перевірку лише по тим зверненням, які отримала, а не перевіряти всі звернення, що відображені у звіті № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за 2-й квартал 2023 року.
З даного приводу, суд зазначає, що Постановою НКРЕКП № 1416 від 10.11.2022 року "Про затвердження форм звітності щодо показників якості газопостачання та інструкцій щодо їх заповнення" (далі Постанова № 1416) затверджено форму звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) "Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам" та інструкція щодо її заповнення.
Так, форма № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання передбачає надання постачальникам природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.
Проаналізувавши наведене та дослідивши Акт перевірки, суд зазначає, що комісією під час перевірки встановлено: по споживачу за порядковим №27 ОСОБА_1 невірно вказано адресу, а саме у формі звітності - Житомирська обл., Великий Браталів, вул. Польова, буд. 22, а фактично - АДРЕСА_1 , по споживачу за порядковим №217 невірно вказано прізвище, а саме у формі звітності - ОСОБА_2 , а фактично - ОСОБА_2 .
Отже, ТОВ "Житомиргаз Збут" порушено пп. 18 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку.
При цьому, позивач в позовній заяві не заперечує про наявність порушення пп. 18 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 4.1 глави 4 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 року № 428 (далі Порядок контролю), підставою для здійснення позапланових виїзних перевірок, зокрема, є перевірка достовірності наданих НКРЕКП даних у звітності або в інших документах,
Відповідно до п. 4.1 глави Порядку контролю, у разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, НКРЕКП має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до ліцензіата відповідальності, передбаченої законодавством.
Відповідно, суд критично оцінює твердження позивача стосовно права відповідача провидити перевірку лише по тим зверненням, які отримала, а не перевіряти всі звернення, що відображені у звіті № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за 2-й квартал 2023 року.
Як наслідок, суд констатує, що з урахуванням встановлених порушень, відповідачем правомірно зобов'язано ТОВ ""Житомиргаз Збут"" надати скориговану форму звітності № 4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна).
Щодо порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП.
Відповідно пункту 1.1 глави І Мінімальних стандартів № 1156 ці Стандарти та вимоги визначають перелік мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу, що регулюють відносини, пов'язані з розподілом та постачанням природного газу відповідно до мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів, захистом прав споживачів та наданням оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) або постачальником природного газу (далі - постачальник) компенсації за недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів при наданні послуг розподілу та постачання природного газу споживачам або замовникам (у випадку недотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів під час приєднання до газових мереж).
Пунктом 1.2 цієї ж глави передбачено, що дія цих Стандартів та вимог поширюється на Операторів ГРМ та постачальників природного газу.
Дія цих Стандартів та вимог не поширюється на правовідносини між Операторами ГРМ/постачальниками та споживачами/замовниками, що виникли під час зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу/постачання природного газу.
Судом встановлено, що ТОВ "Житомиргаз Збут" є підприємством, що здійснює господарську діяльність із постачання природного газу на підставі чинної ліцензії, а тому на нього поширюються вимоги Мінімальних стандартів № 1156.
Згідно з положеннями пункту 3.2 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 повернення переплати вартості природнього газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати має бути здійснено у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.
За змістом пункту 3.4 глави ІІІ Мінімальних стандартів передбачено, що у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, постачальник сплачує споживачу компенсацію у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів № 1156.
У пункті 3.5 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 зазначено, що постачальник надає споживачу компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу шляхом врахування суми відповідної компенсації у рахунку за спожитий природний газ у строк не більше 45 днів з дня недотримання мінімального стандарту якості (у разі недотримання мінімального стандарту, визначеного підпунктом 2 пункту 3.2 цієї глави, - з дати зміни умов договору постачання природного газу для непобутових споживачів).
Згідно з пунктом 3.8 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 компенсація надається, у тому числі шляхом перерахування коштів споживачу за банківськими реквізитами.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що Мінімальні стандарти № 1156 є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які мають чинну ліцензію на постачання природного газу, незалежно від того, чи здійснюють вони фактичне постачання природного газу споживачам на момент виникнення спору. При цьому статус суб'єкта господарювання як «попереднього постачальника» природного газу, з яким у побутового споживача припинені договірні відносини, не звільняє такого суб'єкта від обов'язку дотримання Мінімальних стандартів № 1156, зокрема щодо: повернення переплати вартості природного газу; дотримання встановленого строку такого повернення; надання компенсації споживачеві у разі недотримання мінімальних стандартів якості.
Таким чином, вищезазначене спростовує доводи ТОВ «"Житомиргаз Збут"» про те, що обов'язок надання компенсації виникає виключно у «постачальника», а не у «попереднього постачальника», що не відповідає положенням пункту 3.2 глави ІІІ та не узгоджується з пунктами 3.4 та 3.8 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156, нівелює публічно-правову природу обов'язків ліцензіата з постачання природного газу та позбавляє споживачів ефективного захисту, що суперечить меті регулювання на ринку природного газу.
Таким чином, виявлені НКРЕКП порушення під час провадження позивачем господарської діяльності з постачання природного газу Мінімальних стандартів № 1156 не можуть бути спростовані тим, що ТОВ «"Житомиргаз Збут"» у період проведення перевірки та допущення порушення мав статус попереднього постачальника.
Ще одним доводом позовної є те, що у силу вимог пункту 11 розділу V Правил постачання та пункту 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 у випадку, коли компенсація за недотримання мінімальних стандартів нараховується попереднім постачальником, така компенсація може бути надана побутовому споживачу виключно за зверненням такого побутового споживача із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до Мінімальних стандартів № 1156 про її виплату на банківський рахунок згідно з пунктом 3.8 стандартів.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 3.6 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 передбачено, що постачальник самостійно визначає факт недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, визначає споживача, якому він має надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, та надає таку компенсацію без додаткового звернення зі сторони споживача.
У пункті 3.9 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 видно, що постачальник зобов'язаний поінформувати споживача про надання йому компенсації. При цьому, таке інформування може здійснюватися листом протягом 10 робочих днів з дня надання компенсації
У разі ненадання постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу в порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до цих Стандартів та вимог (пункт 3.10 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156).
Враховуючи вищевикладене, відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів у силу вимог пункту 3.10 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов'язком.
Оскільки Мінімальні стандарти № 1156 поширюються на всіх без виключення суб'єктів господарювання, які мають чинну ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу, статус суб'єкта господарювання як «попереднього постачальника» природного газу, з яким у побутового споживача припинені договірні відносини, не звільняє такого суб'єкта від обов'язку дотримання Мінімальних стандартів № 1156, зокрема щодо повернення переплати вартості природного газу; дотримання встановленого строку такого повернення, а також надання компенсації споживачеві у разі недотримання мінімальних стандартів якості.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3.2 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 обов'язок повернення переплати вартості природного газу у строк не більше п'яти робочих днів з дня отримання письмової вимоги споживача прямо поширюється, у тому числі, на попередніх постачальників, а недотримання такого строку є порушенням мінімального стандарту якості послуг постачання природного газу, а тому у такого постачальника виникає обов'язок сплатити споживачеві компенсацію у розмірах, передбачених додатком 3 до Мінімальних стандартів № 1156 відповідно до пункту 3.4 глави 3 цих Стандартів.
Компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості має надаватися постачальником самостійно, без необхідності подання споживачем додаткової заяви, оскільки відповідно до пункту 3.6 глави 3 Мінімальних стандартів № 1156 саме постачальник зобов'язаний встановити факт недотримання мінімального стандарту; визначити споживача, якому має бути надана компенсація, а також надати таку компенсацію з власної ініціативи. При цьому відсутність звернення (заяви) споживача про надання компенсації не є підставою для ненадання такої компенсації, а подання заяви за формою, визначеною додатком 4 до Мінімальних стандартів № 1156, відповідно до пункту 3.10 глави 3 цих Стандартів, є реалізацією права споживача у випадку порушення постачальником обов'язку щодо надання компенсації, а не передумовою виникнення такого обов'язку.
У випадку, коли між попереднім постачальником та побутовим споживачем припинені договірні відносини і такий постачальник не здійснює виставлення рахунків за спожитий природний газ, надання компенсації здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок споживача відповідно до пункту 3.8 глави 3 Мінімальних стандартів № 1156, за наявними у постачальника банківськими реквізитами споживача.
Таким чином, припинення договірних відносин між побутовим споживачем та попереднім постачальником природного газу не усуває і не обмежує обов'язок такого постачальника нарахувати та надати компенсацію за недотримання мінімальних стандартів якості, якщо порушення цих стандартів було допущено під час здійснення ним ліцензованої діяльності.
Подібні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 17 березня 2026 року в адміністративній справі № 460/26732/23.
Стосовно доводів позивача про наявність суперечності спеціальних норм матеріального права, а саме - пункту 3.2 Мінімальних стандартів № 1156 та абзацу четвертого пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання, де перша передбачає обов'язок для попереднього постачальника повертати переплати, а друга - не передбачає такого обов'язку, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 24 розділу ІІІ Правил постачання розрахунковим періодом за договором постачання природного газу побутовим споживачам є календарний місяць, крім випадку зміни постачальника відповідно до розділів V та VI цих Правил, коли для попереднього постачальника розрахунковий період має визначатися як сума газових діб місяця, що передували даті зміни постачальника, а для нового - як сума газових діб місяця, наступних за датою зміни постачальника.
При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
При здійсненні постачання природного газу в рамках комерційної пропозиції постачальника строк оплати рахунка постачальника визначається комерційною пропозицією постачальника.
У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п'яти робочих днів після отримання такої вимоги.
Отже, пункт 3.2 глави ІІІ Мінімальних стандартів № 1156 та абзац четвертий пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання дійсно регулюють одне й те саме правовідношення - повернення переплати, встановлюючи однаковий строк - не більше 5 робочих днів з дня отримання вимоги споживача та не містять взаємовиключних приписів. У свою чергу Мінімальні стандарти № 1156 є спеціальним нормативно-правовим актом, який деталізує якість наданих послуг, а також визначає наслідки їх недотримання, водночас Правила постачання мають загальний регулятивний характер.
При цьому той факт, що пункт 24 розділу ІІІ Правил постачання не містить юридично-буквально формулювання щодо «попередніх постачальників», не означає відсутності такого обов'язку, оскільки цей обов'язок прямо та спеціально закріплений у пункті 3.2 Мінімальних стандартів № 1156.
Частина сьома статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з огляду на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 823/647/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/18792/16, від 17 червня 2020 року у справі № 826/17578/15, застосовується виключно за наявності неоднозначного (множинного) тлумачення норм права.
Однак у справі, що розглядається, норми Мінімальних стандартів № 1156 та Правил постачання є достатньо чіткими та узгодженими у частині регулювання обов'язку попереднього постачальника щодо надання компенсації за порушення строків повернення переплати, зокрема й без заяви споживача.
На цій підставі суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача у частині існування двох суперечливих спеціальних норм, оскільки таке не підтвердилося у процесі розгляду справи.
Позивач фактично не заперечує вчинення правопорушення та вказує, що порушення підпункту 25 у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП виникли у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) призвело до унеможливлення виконання обов'язків (зобов'язань), передбачених відповідним законодавством/нормативним актом, оскільки до 01.05.2022 Товариство постачало природний газ побутовим споживачам (населенню) на території міста Житомира та Житомирської області, при цьому посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, в якому зазначено, що ТПП України засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язкам виконання яких/-го настало згідно з умовами договору контракту угоди законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово промислові палати в Україні»:
- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
В постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22 викладено наступні висновки:
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
При цьому, в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року не можна вважати сертифікатом в розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
В постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №906/540/22 викладено наступні висновки:
- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форсмажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Отже, враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 таким, що не є сертифікатом в розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Крім того, позивач надав Сертифікат Рівненської торгово-промислової палати №5601-24-0033 від 09.01.2024, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання в зазначений термін виконання Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року №201. Дата настання форс-мажорних обставин 08.06.2022.
Однак суд погоджується із доводами представника відповідача, що на момент проведення перевірки позивача з 13.11.2023 по 17.11.2023 за період діяльності з 01.04.2023 по 12.11.2023 не існувало Сертифікату № 5600-24-0033 про форс-мажорні обставини, виданого листом Рівненської торгово-промислової палати від 09.01.2024 № 56.01/07/1, що унеможливлювало врахування Регулятором неіснуючого Сертифікату, та який не може розповсюджувати свою дію ретроспективно, тобто за минулі періоди з моменту проведення перевірки.
Таким чином, позивач не надав контролюючому органу належних та допустимих доказів які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору на момент проведення перевірки.
Суд зазначає, що обставини, на які посилається позивач, не звільняють його від виконання визначених законодавством обов'язків та не є підставою для скасування спірного рішення в частині зазначеного порушення.
Щодо тверджень позивача щодо розповсюдження вимог статті 17 Закону України «Про звернення громадян» в частині строків подання скарг на листи споживачів про повернення переплат, варто звернути увагу, що стаття 16 Закону України «Про звернення громадян» визначає процедуру розгляду скарг відповідно до частини першої якої скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Водночас, листи споживачів про повернення переплат не подавались у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а подавались на виконання положень Мінімальних стандартів.
З огляду на викладене, суд вважає доведеними виявлені в ході проведення перевірки порушення позивачем Ліцензійних умов, як наслідок, викладене вище підтверджує, що Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2302 від 05.12.2023 та Розпорядження від 05.12.2023 року № 335-р прийняте НКРЕКП з дотриманням вимог Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а тому в силу вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволенню.
У зв'язку із прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" (майдан Перемоги, 10, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39577504) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім'ї Бродських, 19, м. Київ, 03057. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39369133) про визнання протиправними та скасування постанови і розпорядження відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
14.04.26