14 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3905/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіт Транс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіт Транс» (далі - ТзОВ «Легіт Транс») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Волинської митниці від 24.01.2025 №37 була проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Легіт Транс» з питань дотримання законодавства України в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару за митними деклараціями (далі - МД) від 20.05.2020 №UA204020/2020/217443, від 23.06.2020 №UA204020/2020/221581, від 24.09.2020 №UA204020/2020/242265, від 08.10.2020 №UA204020/2020/45817, за наслідками якої складено акт від 25.02.2025 № 11/25/7.3-19/17/42365034 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «Легіт Транс» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару за МД».
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Легіт Транс»:
- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 № 2187-VІII, частини першої статті 257, частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України (далі - МК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за МД, наведеними в Додатку №1 на загальну суму 201345,20 грн;
- вимог підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість (далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся на загальну суму 40269,04 грн.
На підставі акту перевірки від 25.02.2025 №11/25/7.3-19/17/42365034 Волинська митниця прийняла такі ППР, якими визначено суми грошових зобов'язань: - від 21.03.2025 №UA205000202558 за платежем ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (код платежу - 14070100) 40269,04 грн та штрафні санкції - 4026,91 грн; - від 21.03.2025 №UA205000202559 за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (код платежу - 15010100) на суму 201345,20 грн.
Позивач не погоджується із вказаними ППР та зазначає, що до митного оформлення до МД від 20.05.2020 №UA204020/2020/217443, від 23.06.2020 №UA204020/2020/221581, від 24.09.2020 №UA204020/2020/242265, від 08.10.2020 №UA204020/2020/45817 були надані сертифікати з перевезення товару EUR.1 № Е.5.874.548 від 28.09.2020, №Е5.831.205 від 18.08.2020, №Е7.726.405 від 10.06.2020, №Е5.775.968 від 28.02.2020, що видані експортером «aM Trading», у яких зазначено, що країною походження товарів, які були ввезені позивачем, є Європейський Союз.
Нормативно-правовими актами не передбачено обов'язку декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні МД. Позивач подав до митного оформлення примірники сертифікатів з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції, у позивача не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікатів про походження товару.
Доказів того, що сертифікати EUR.1, які надавалися позивачем, скасовані чи визнані недійсними, відповідач не надав, тому вони є чинним та єдиними документами, що підтверджують походження товарів з країн ЄС, та надають пільги зі сплати митних платежів. Відповідач не здобув прямих доказів того, що товари не мають преференційного походження з ЄС, а лист уповноваженого органу Королівства Бельгії не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право на преференцію.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати ППР Волинської митниці від 21.03.2025 №UA205000202558, №UA205000202559.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 57).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 61-71) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні.
Вказує, що 24.01.2025 Волинською митницею на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України, у зв'язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу Королівства Бельгія від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 про не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1 №E5.874.548 від 28.09.2020, E5.831.205 від 18.08.2020, E5.726.405 від 10.06.2020, E5.775.968 від 28.02.2020, які надавались при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 08.10.2020 № UA204020/2020/245817, від 24.09.2020 № UA204020/2020/242265, від 23.06.2020 № UA204020/2020/221581, від 20.05.2020 № UA204020/2020/217443, доведених листом Держмитслужби України від 07.11.2024 №15/15-03-01/7/5778, винесено наказ №37 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «Легіт Транс» вимог законодавства України з питань митної справи». 24.01.2025 разом із листом від 24.01.2025 №7.3-2/19/13/1144 ТзОВ «Легіт Транс» направлено копію наказу від 24.01.2025 №37 про призначення документальної невиїзної перевірки, дотримання законодавства України з питань митної справи, з 11.02.2025 тривалістю 5 робочих днів, за адресою вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Волинська обл., 44350. Вищенаведені документи у відповідності до частини четвертої статті 351 МК України направлено на адресу ТзОВ «Легіт Транс» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отримано 31.01.2025.
Листом Держмитслужби від 07.11.2024 №15/15-03-01/7/75778 було проінформовано, що у відповідь на запит Поліської митниці від 16.06.2021 №7.13 1/15/4-34/4515 надійшов лист уповноваженого митного органу Королівства Бельгії від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 (вх. Держмитслужби №29151/11/15 від 05.11.2024) щодо негативних результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 відповідно до статей 31 і 32 Доповнення I Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Листом Рівненської митниці від 21.11.2024 №7.13-1/15-04/7-40/7124, для вирішення питання щодо проведення контрольно-перевірочних заходів, передбачених статтями 345-354 МК України, Волинську митницю повідомлено про те, що листом уповноваженого митного органу Королівства Бельгії від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 (доведено листом Держмитслужби від 07.11.2024 №15/15-03-01/7/5778), не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах, з Європейського союзу. При цьому, безпосередньо у листі уповноваженого митного органу Королівства Бельгії від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 вказано, що через відсутність підтверджуючих доказів, наданих експортером (у цьому випадку - бельгійськими митними агентами ATC БВБА (ATS BVBA) та ЄРА ЛОДЖИСТІКС (JERA LOGISTICS) як уповноваженими представниками) на момент подальшої перевірки, неможливо підтвердити статус походження товарів по сертифікатах з перевезення товару EUR.1 (Е5.775.968, Е5.726.405, Е5.831.205, Е5.874.548). Підтвердження того, що товари відповідають правилам преференційного походження, як зазначено в положеннях Регіональної Конвенції про пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження, наразі є неможливим. Таким чином, товари, на які поширюються вищезазначені сертифікати з перевезення товару EUR.1 не можуть вважатись преференційними продуктами, що походять з Європейського Союзу, у розумінні Угоди про асоціацію. Враховуючи, що для вищезазначених товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація зазначена у сертифікатах походження товарів EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційна ставка ввізного мита до товарів застосована неправомірно.
При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митними деклараціями ІМ 40 ДЕ №UA204020/2020/245817 від 24.09.2020, 08.10.2020, №UA204020/2020/221581 №UA204020/2020/242265 від №UA204020/2020/217443 від 20.05.2020, встановлено, що ТОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» під час митного оформлення товарів застосовано преференцію по сплаті ввізного мита «410» згідно Регіональної конвенції про Пан-Євро Середземноморські преференційні правила походження від 14.04.2017, в рамках Угоди про асоціацію за митними деклараціями №UA204020/2020/245817 від 08.10.2020, №UA204020/2020/242265 від 24.09.2020, №UA204020/2020/221581 від 23.06.2020, №UA204020/2020/217443 від 20.05.2020. Відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження. Для підтвердження заявленої країни походження товарів та застосування преференції по сплаті ввізного мита під час митного оформлення товарів за МД від 08.10.2020 №UA204020/2020/245817, від 24.09.2020 №UA204020/2020/242265, від 23.06.2020 №UA204020/2020/221581, від 20.05.2020 №UA204020/2020/217443 ТОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» надано сертифікати з перевезення товару EUR.1 №E5.874.548 від 28.09.2020, №E5.831.205 від 18.08.2020, № E5.726.405 від 10.06.2020, № E5.775.968 від 28.02.2020, видані експортером «аМ Trading», які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 - «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.
Відповідно до статей 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товару, який оподатковується преференційними ставками мита, на запит Поліської митниці від 16.06.2021 №7.13-1/15/4-34/4515, Держмитслужбою було направлено на перевірку до уповноваженого митного органу Королівства Бельгія сертифікати з перевезення товару EUR.1 № E5.874.548 від 28.09.2020, №E5.831.205 від 18.08.2020, № E5.726.405 від 10.06.2020, № E5.775.968 від 28.02.2020, видані експортером «аМ Trading». Державною митною службою України листом від 07.11.2024 №15/15-03 01/7/5778 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 щодо результатів перевірки вищезазначених сертифікатів з перевезення товару EUR.1. У відповіді уповноваженого митного органу Королівства Бельгія вказано, що товари, зазначені у сертифікатах EUR.1, не підпадають під преференційний режим, оскільки не підтверджено преференційне походження товарів з Європейського союзу. Таким чином, за результатами розгляду відповіді від уповноваженого митного органу Королівства Бельгії статус походження товару у сертифікатах походження товару EUR.1 № E5.874.548 від 28.09.2020, № E5.831.205 від 18.08.2020, № E5.726.405 від 10.06.2020, № E5.775.968 від 28.02.2020 не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та не може бути застосований преференційних режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту. Враховуючи, що для вищезазначених сертифікатів товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація зазначена у сертифікатах походження товару EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційний режим ввізного мита до товарів застосована неправомірно. Встановлені порушення призвели до заниження ТОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 241614,24 грн, в тому числі ввізне мито 201345,20 грн та ПДВ 40269,04 грн. Розрахунок заниження податкового зобов'язання ТОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» по видах митних платежів, які виникли внаслідок порушення вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України наведено у Додатку №1 до акта перевірки, який є його невід'ємною частиною.
За результатами розгляду заперечення на акт від 25.02.2025 №11/25/7.3 19/17/42365034, ТОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» листом від 19.03.2025 №0026/7.3 2/19/13/42365034 повідомлено, що висновки акту перевірки від 25.02.2025 №11/25/7.3 19/42365034 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування за МД від 08.10.2020 № UA204020/2020/245817, від 24.09.2020 № UA204020/2020/242265, від 23.06.2020 № UA204020/2020/221581, від 20.05.2020 № UA204020/2020/217443 залишаються без змін, а заперечення без задоволення, відповідь є невід'ємною частиною акту. 21.03.2025 Волинською митницею були прийняті ППР №UA205000202558, №UA205000202559.
Ухвалою суду від 06.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 112).
В поданих до суду письмових поясненнях (а. с. 144-146, 165-169) позивач зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо того, які заходи вживалися митними органами в рамках проведення перевірки, відсутня також інформація про те, які документи запитувалися, а також відомості стосовно того, чи взагалі скеровувалися відповідні запити до експортера про надання документів на підтвердження статусу походження товару. Також відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про непідтвердження автентичності поданих митному органу сертифікатів під час оформлення товарів, як і не надано доказів подання недостовірних відомостей позивачем при заповненні митних декларацій. Відповідач не надав доказів в підтвердження доводів про те, що ввезені товари не мають преференційного походження з ЄС. Зміст відповіді уповноваженого органу Королівства Бельгії свідчить про те, що цей орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.
У клопотанні відповідач з поясненнями позивача не погодився та вказав, що офіційна відповідь уповноваженого органу Королівства Бельгія є достатнім, належним та беззаперечним доказом непідтвердження преференційного походження товарів, ввезених позивачем (а. с. 175-176).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 24.01.2025 Волинською митницею на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України, у зв'язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу Королівства Бельгія від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 про не підтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1 № E5.874.548 від 28.09.2020, E5.831.205 від 18.08.2020, E5.726.405 від 10.06.2020, E5.775.968 від 28.02.2020, які надавались при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 08.10.2020 №UA204020/2020/245817, від 24.09.2020 №UA204020/2020/242265, від 23.06.2020 №UA204020/2020/221581, від 20.05.2020 №UA204020/2020/217443, доведених листом Держмитслужби України від 07.11.2024 №15/15-03-01/7/5778, видано наказ №37 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» (код ЄДРПОУ 42365034), вимог законодавства України з питань митної справи», відповідно до якого було призначено проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» з питань державної митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII при митному оформленні товарів за МД від 20.05.2020 №UA204020/2020/217443, від 23.06.2020 №UA204020/2020/221581, від 24.09.2020 №UA204020/2020/242265, від 08.10.2020 №UA204020/2020/45817 (а. с. 74). Примірник наказу від 24.01.2025 № 37 було скеровано позивачу листом від 24.01.2025 № 7.3-2/19/13/1144 (а. с. 75) та отримано 31.01.2025 згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с.76).
10.02.2025 за № 28 ТзОВ «Легіт Транс» на адресу Волинської митниці направлено відповідь на лист від 24.01.2025 №7.3-2/19/13/1144 «Про призначення документальної невиїзної перевірки», в якій директор ТзОВ «Легіт Транс» просив надати копію відповіді уповноваженого органу Королівства Бельгії від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 разом із додатками (за наявності), а також копію запиту, який було надіслано до цього органу, на який надійшла зазначена відповідь разом із додатками, а також продовжити строк для подання документів та строк проведення перевірки (а. с. 12-13).
Листом від 17.02.2025 № 7.3-2/19/13/2081 Волинська митниця повідомила позивача, що запитуванні документи направлені та отримані Державною митною службою України у відповідності до Угоди про асоціацію. Відповідно до частини першої, четвертої статті 10 Протоколу 2 Угоди про асоціацію будь-яка інформація, передана відповідно до цього Протоколу, незалежно від форми передання, повинна бути конфіденційною чи інформацією з обмеженим доступом залежно від чинних правил кожної зі Сторін. Вона повинна підлягати зобов'язанню щодо зберігання службової таємниці й користуватися захистом, що поширюється на аналогічну інформацію за відповідними Законами Сторони, яка отримала цю інформацію, і відповідними нормами, застосовними до органів Сторони ЄС. Отримана інформація повинна використовуватися виключно для цілей цього Протоколу. Якщо одна зі Сторін бажає використовувати цю інформацію для інших цілей, вона повинна отримати попередню письмову згоду органу, який надав цю інформацію. На таке використання поширюватимуться всі обмеження, встановлені цим органом (а. с. 78-79).
За результатами перевірки було складено акт перевірки від 25.02.2025 №11/25/7.3-19/17/42365034 (а. с. 80-87), з якого видно, що при проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування встановлено, що ТзОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» під час митного оформлення товарів застосовано преференцію по сплаті ввізного мита «410» за МД №UA204020/2020/245817 від 08.10.2020, №UA204020/2020/242265 від 24.09.2020, №UA204020/2020/221581 від 23.06.2020, №UA204020/2020/217443 від 20.05.2020. Для підтвердження заявленої країни походження товарів та застосування преференції по сплаті ввізного мита під час митного оформлення товарів за МД від 08.10.2020 №UA204020/2020/245817, від 24.09.2020 №UA204020/2020/242265, від 23.06.2020 №UA204020/2020/221581, від 20.05.2020 №UA204020/2020/217443 ТзОВ «ЛЕГІТ ТРАНС» надано сертифікати з перевезення товару EUR.1 №E5.874.548 від 28.09.2020, №E5.831.205 від 18.08.2020, №E5.726.405 від 10.06.2020, №E5.775.968 від 28.02.2020, видані експортером «аМ Trading», які зазначені у графі 44 митної декларації під кодом 0954 - «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.
Державною митною службою України, на підставі звернення Поліської митниці від 16.06.2021 №7.13-1/15/4-34/4515 (а. с. 102), направлено запит до уповноваженого органу Королівства Бельгії щодо перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №E5.874.548 від 28.09.2020, №E5.831.205 від 18.08.2020, №E5.726.405 від 10.06.2020, №E5.775.968 від 28.02.2020.
У відповіді уповноваженого органу Королівства Бельгії від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 зазначено, що через відсутність підтверджуючих доказів, наданих експортером (у цьому випадку - бельгійськими митними агентами ATC БВБА (ATS BVBA) та ЄРА ЛОДЖИСТІКС (JERA LOGISTICS) як уповноваженими представниками) на момент подальшої перевірки, неможливо підтвердити статус походження товарів по 237 сертифікатах з перевезення товару EUR.1, в т. ч. Е5.775.968, Е5.726.405, Е5.831.205, Е5.874.548. Підтвердження того, що товари відповідають правилам преференційного походження, як зазначено в положеннях Регіональної Конвенції про пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження, наразі є неможливим (а. с. 103, переклад - а. с. 104).
Таким чином, як вказано в акті перевірки від 25.02.2025 № 11/25/7.3-19/17/42365034, за результатами розгляду відповіді від уповноваженого митного органу Королівства Бельгії статус походження товару у сертифіката походження товару EUR.1, зазначених у Додатку №1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середноморські преференційні правила походження, не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту. Враховуючи, що для зазначених у Додатку №1 товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація зазначена в сертифікатах походження товару EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційний режим ввізного мита до товарів застосовано неправомірно.
За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільги і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від уповноваженого органу митного органу Королівства Бельгії відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 МК України встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД згідно Додатку №1 в розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди.
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «ЛЕГІТ ТРАНС»:
- вимог статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 № 2187-VІII, частини першої статті 257, частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за МД згідно Додатку №1 на загальну суму 201345,20 грн;
- вимог підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 40269,04 грн (а. с. 80-85).
Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав заперечення на нього від 14.03.2025 (а. с. 28-34), за результатами розгляду якого Волинська митниця винесла висновок від 19.03.2025 за № 0026/7.3-19/42365034, відповідно до якого висновки акту перевірки від 25.02.2025 № 11/25/7.3-19/42365034 залишаються без змін, а заперечення - без задоволення (а. с. 35-40).
На підставі акту перевірки від 25.02.2025 № 11/25/7.3-19/42365034 Волинська митниця прийняла такі ППР:
- від 21.03.2025 №UA205000202558, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на 201345,20 грн (а. с. 43-46);
- від 21.03.2025 №UA205000202559, яким ТзОВ «Легіт Транс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім лікарських засобів …; тютюнових виробів, тютюну та промислових змінників тютюну…) на 44295,95 грн, в т. ч. за податковими зобов'язаннями 40269,04 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4026,91 грн (а. с. 47-50).
Вказані ППР разом із розрахунком податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій були надіслані позивачу листом від 21.03.2025 № 7.3-2/19/13/3431 (а. с. 41-42).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга статті 345 МК України).
Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
За змістом частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
За змістом пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).
Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,
Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).
Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).
Згідно із частинами другою, четвертою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.
Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Частиною дев'ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
За аналізом наведених норм можна виснувати, що підставою для висновку про заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Як встановлено судом, вказана вище перевірка була розпочата у зв'язку з отриманням листа від уповноваженого органу іноземної держави, а саме від уповноваженого органу Королівства Бельгія від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2, у якому зазначено про неможливість підтвердити статус походження товарів по 237 сертифікатах з перевезення товару EUR.1, в т. ч. по сертифікатах Е5.775.968, Е5.726.405, Е5.831.205, Е5.874.548 (а. с. 103, переклад - а. с. 104).
Суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита, є підтвердження походження цих товарів.
Відповідно до частини першої статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею», якою встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва).
Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.
Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов'язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).
Пунктом 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію передбачено, що перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Згідно з пунктом 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Відповідно до пункту 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
З аналізу наведеного можна дійти висновку, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, визначених Угодою та Протоколом І до неї. Як загальне правило, декларант має подати сертифікат перевезення товару EUR.1, за винятком випадків, коли може бути подана декларація інвойс.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач разом з наведеними в акті перевірки митними деклараціями надав митному органу документи, які посвідчують походження товарів (транспортних засобів), серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, які зазначені у графі 44 митних декларації під кодом 0954 - «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.
Волинська митниця в акті перевірки не навела обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також не було зазначено про наявність достатніх підстав для сумнівів у справжності сертифікатів або достовірності інформації, що в них міститься.
Суд зазначає, що єдиною підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Королівства Бельгія. Проте, варто також зауважити, що інформація, яка зазначена у цьому листі, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил.
Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов'язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена на експортера (продавця).
Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі сертифікатів.
Суд також звертає увагу на положення пункту 7 статті 16 Доповнення І до Регіональної конвенції, відповідно до якого митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Статтею 24 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно із чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.
Тобто, митні органи іноземних держав, які видали сертифікати з перевезення товару EUR.1, на підставі яких позивач здійснював митне оформлення товарів (транспортних засобів), на етапі видачі таких сертифікатів, повинні були вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а митні органи України були наділені повноваженнями вчиняти дії, щоб пересвідчитись, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди. Митне оформлення товарів за МД, по яким було здійснено перевірку, було проведено митницею без будь-яких зауважень щодо преференційного походження товарів.
При вирішенні спору суд враховує те, що митним органом не надано доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.
Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі № 380/22832/24 вказав, що аналіз норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1
За змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, за запитом яких було здійснено перевірку, як мають бути провідомлені про їх результати, так і ці результати (1) повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та (2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних країн і (3) відповідати іншим вимогам Конвенції.
При цьому змістом положень пункту 6 статтю 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено випадки у разі наявності яких митні органи, що подали запит за відсутності виняткових обставин повинні відмовляти у наданні права на преференції: (1) якщо має місце обгрунтований сумнів, і відповідь на запит про перевірку не надана протягом 10- місяців з дати подання запиту; (2) відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Водночас, судом встановлено, що в акті перевірки, висновки якого ґрунтуються на отриманому відповідачем листі державного органу іноземної держави, Волинська митниця не навела жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також в акті перевірки відсутня інформація, підтверджена відповідними первинними документами чи іншими матеріалами, яка б свідчила про вчинення ним інших протиправних дій, що призвели до заниження обов'язкових митних платежів. Крім того, відсутні дані про надання Держмитслужбою доручення на проведення вибіркової перевірки.
При цьому, у відповіді уповноваженого органу Королівства Бельгія від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 зазначено, що через відсутність підтверджуючих доказів, наданих експортером (у цьому випадку - бельгійськими митними агентами), на момент подальшої перевірки неможливо підтвердити статус походження товарів по 237 сертифікатах з перевезення товару EUR.1, в т. ч. Е5.775.968, Е5.726.405, Е5.831.205, Е5.874.548. Підтвердження того, що товари відповідають правилам преференційного походження, наразі є неможливим. На сьогодні зазначені товари не підлягають преференційному режиму (а. с. 103, переклад - а. с. 104).
Тобто, зміст відповіді уповноваженого органу Королівства Бельгія від 28.04.2022 №2021/N6A2N30/00022816/2 свідчить про те, що сертифікати EUR.1 Е5.775.968, Е5.726.405, Е5.831.205, Е5.874.548 дійсно видавалися, не є фіктивними, але на момент надання відповіді зазначений уповноважений орган не може підтвердити преференційне походження ввезених позивачем товарів (транспортних засобів) через відсутність підтверджуючих доказів, наданих бельгійськими митними агентами. Крім того, вжиття у цьому листі слів «наразі», «на сьогодні» також вказує на те, що висновки про не підтвердження преференційного походження товарів не є остаточними.
Водночас, відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Королівства Бельгія саме до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, що ставить під сумнів дотримання зазначеним органом приписів пункту 3 статі 32 Доповнення І до Регіональної конвенції стосовно проведення перевірки. Крім того, вказана відповідь не містить пояснень стосовно того, чому спірні товари (транспортні засоби) не мають преференційного походження, при тому, що транспортні засоби, ввезені згідно із зазначеними у акті митними деклараціями, було придбано у контрагентів, які зареєстровані в країнах ЄС, перебували на обліку в цих країнах, не виходили за межі країн ЄС до їх придбання товариством.
Суд також бере до уваги додатково наданий позивачем на його запит лист експортера «аМ Trading» від 14.11.2025 (а. с. 170, переклад - а. с. 171), зі змісту якого видно, що уповноважені митні органи Королівства Бельгії або України не зверталися до цієї компанії з проханням надати будь-які додаткові документи, що підтверджують преференційне походження товарів, походження яких було підтверджено сертифікатами EUR.1 Е5.775.968, Е5.726.405, Е5.831.205, Е5.874.548.
На думку суду, посилання митного органу на непідтвердження преференційного походження товару у зв'язку з ненаданням бельгійськими митними агентами підтверджуючих доказів є необґрунтованим. Відсутність контакту саме з митними агентами, а не безпосередньо з експортером, свідчить лише про неможливість отримання додаткових відомостей, але не є встановленням факту недотримання правил походження або відсутності преференційного походження товару. Чинні сертифікати EUR.1, видані компетентним органом країни експорту, зберігають доказове значення до моменту їх анулювання або визнання недійсними. Перекладення негативних наслідків неможливості перевірки дій митних агентів на імпортера суперечить положенням міжнародного договору та принципу правової визначеності.
Суд наголошує на тому, що за змістом частини другої статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З огляду на це, лист уповноваженого органу Королівства Бельгія не може мати для суду наперед встановленої сили, переваги над іншими доказами, та не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення митних правил. Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.03.2026 у справі № 140/250/25, де зазначено, що відповідні листи уповноважених органів іноземних держав не можна вважати єдиним і беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил.
З матеріалів справи видно, що товари, які були ввезені позивачем в Україну, згідно з митними деклараціями, походять з ЄС та відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною. Під час митого оформлення товарів декларант позивача надав достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС, тому до вказаних товарів (транспортних засобів) правомірно застосований преференційний митний режим. Відповідач належними та допустимими доказами не спростував, що товари, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями, вказаними в акті перевірки, є такими, що мають преференційне походження з країн ЄС, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані ППР не відповідають усім критеріям правомірності рішень, визначеним статтею 2 КАС України, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність зазначених ППР, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування ППР Волинської митниці від 21.03.2025 №UA205000202558, №UA205000202559 підлягають до задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 3624,21 грн, сплачений платіжною інструкцією від 11.04.2025 № 1054 (а. с. 9).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці від 21.03.2025 №UA205000202558, №UA205000202559.
Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіт Транс» (45650, Волинська обл., Луцький р-н, с. Ратнів, вул. Миру, 21А, код ЄДРПОУ 42365034) судовий збір в розмірі 3624 гривні 21 копійка (три тисячі шістсот двадцять чотири гривні двадцять одна копійка).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх