(заочне)
Справа №439/142/26
Провадження № 2/439/423/26
15 квітня 2026 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Войтюк Т.Л.,
за участю секретаря судового засідання Бойко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Бізнес позика» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №124671-КС009 від 11.01.2025 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.01.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №124671-КС009 про надання кредиту (далі договір №124671-КС009), шляхом обміну електронними повідомленнями.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, а відповідач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, на умовах, що передбачені в договорі. Відповідач своїх зобов'язань за договором №124671-КС009 від 11.01.2025 належним чином не виконав, внаслідок чого його заборгованість за договором складає 38 849,08 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 17 564,56 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 7 377,30 грн, прострочена заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України - 13 907,22 грн. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 38 849,08 грнзаборгованості за договором №124671-КС009 від 11.01.2025 та судові витрати.
Ухвалою судді від 22.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, призначене судове засідання. Цією ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ «Приват Банк» доказів.
Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився. У позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву не подав.
Конверт з судовою повісткою про виклик до суду, направлений відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній». Згідно з вимогами п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України зазначені документи вважаються врученими відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі №906/142/18). Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав і представник позивача не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, суд проводить розгляд справи згідно ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою представника позивача.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 11.01.2025 відповідач в інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com заповнив Анкету клієнта для отримання кредиту, де ввів свої персональні дані, в тому числі номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів.
11.01.2025 позивач надіслав відповідачу Пропозицію укласти Договір (оферта) № 124671-КС009 про надання кредиту. Відповідно до цієї пропозиції, кредит пропонується надати на строк 16 тижнів з фіксованою стандартною процентною ставкою в день 1,00%, кредит в розмірі 30000,00 грн, комісія за видачу кредиту -6 000,00 грн, загальний розмір, термін дії договору - до 03.05.2025, орієнтовназагальна вартість наданого кредиту: 60 681,84 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка становить: 9277,86 процентів.
11.01.2025 відповідач акцептував пропозицію щодо укладання Договору № 124671-КС009 про надання кредиту на визначених Пропозицією умовах.
11.01.2025 між позивачем та відповідачем укладено договір №124671-КС009 про надання кредиту. Згідно з п.2.1 договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту: 16 тижнів, стандартнапроцентна ставка в день 1%, комісія за надання кредиту - 6000,00 грн, загальний розмір наданого кредиту: 30 000,00 грн, термін дії договору: до 03.05.2025, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 60 681,84 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9277,86 процентів.
Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0691.
Про зарахування коштів в сумі 30 000,00 грн свідчить надана позивачем Довідка ТОВ «Профіт Гід», відповідно до якої ТОВ «Профіт Гід» підтверджує здійснення переказу грошових коштів 11.01.2025 року на номер платіжної картки НОМЕР_1 , призначення переказу перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно до кредитного договору №124671- КС-009 від 11.01.2025 Без ПДВ.
Згідно до інформації наданої АТ КБ «Приват Банк» на ухвалу суду про витребування доказів, встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Із наданої АТ КБ «Приват Банк» виписки по рахунку відповідача за період 11.01.2025-03.05.2025 вбачається, що 11.01.2025 на картку НОМЕР_3 надійшли кошти в сумі 30 000,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитом станом на 07.01.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №124671-КС-009 від 11.01.2025 року, становить 38 849,08 грн, з яких: за кредитом - 17 564,56 грн, по відсотках - 7 377,30 грн, по відсоткам за ст.625 ЦКУ - 13 907,22 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань, позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, які регулюються такими нормами законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Так, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до абз. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»,якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Застосовуючи до правовідносин зазначені норми права, суд робить такий висновок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» уклали в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту №124671-КС009 від 11.01.2025 року.
З поданих позивачем документів встановлено, що при укладенні договору кредитор з'ясував особу позичальника, його персональні дані, ідентифікаційний номер, платіжний засіб, на який перераховано кошти.
Підстав вважати, що персональні дані відповідача були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені надано не було.
На виконання умов договору кредитор здійснив переказ суми позики відповідачу.
Укладений Договору про надання фінансового кредиту №124671-КС009 від 11.01.2025 року відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені, що свідчить про добровільне волевиявлення сторін. Жодних претензій до кредитора з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону,відповідач не пред'являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, заборгованість не погашає.
Відповідно до розрахунків позивача, заборгованість відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №124671-КС009 від 11.01.2025 року становить 38 849,08 грн, з яких: за кредитом - 17 564,56 грн, по відсотках - 7 377,30 грн, по відсоткам за ст.625 ЦКУ - 13 907,22 грн.
Проценти за користування кредитом нараховані позивачем у розмірі та у межах строку кредитування, визначених умовами кредитного договору № 124671-КС009 від 11.01.2025 року.
З огляду на це, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 564,56 грн та процентами в розмірі 7 377,30 грн, оскільки в добровільному порядку відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує.
Щодо стягнення заборгованості за штрафом (по відсоткам за ст. 625 ЦКУ), суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2025 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який надалі відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до тепер.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
За наведених обставин, стягнення штрафу у розмірі 13 907,22 грн за кредитним договором №124671-КС009 від 11.01.2025 року в період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №124671-КС009 від 11.01.2025 року в сумі 24 941,86 грн, яка складається із: 17 564,56 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 377,30 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог.
Позов заявлений на суму 38 849,08 грн, суд задовольнив позов на суму 24 941,86 грн, що складає 64,20%.
Судовий збір, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог, складає 1709,26 грн (2662,40х0,6469=1722,30).
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274, 275, 280-282, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 124671-КС009 від 11.01.2025 року в розмірі 24941(двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок одна) грн 86 к.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 1709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн 26 к.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року.
Суддя Т.Л. Войтюк