07 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/699/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Амірханяна Р. К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Вінницяобленерго»
на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.10.2025 (суддя Тварковський А. А.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 (головуючий суддя Коломис В. В., судді Крейбух О. Г., Тимошенко О. М.)
у справі № 902/699/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Вінниця»
до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго»
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Ткач Ю. А., представник відповідача - Сидорук В. В.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамік-Вінниця» (далі - ТОВ «Керамік-Вінниця») звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (далі - АТ «Вінницяобленерго») 3 189 566,36 грн збитків, понесених внаслідок протиправного самовільного відключення його об'єкта нерухомості від електричних мереж.
2. Під час судового розгляду позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 15 719 644, 40 грн, понесені ТОВ «Керамік-Вінниця» за весь період відключення від електроенергії.
3. Посилаючись на преюдиційні обставини, встановлені судами при розгляді господарської справи № 902/547/24, у якій дії відповідача щодо відключення об'єкта нерухомості позивача від електропостачання було визнано протиправними та зобов'язанно здійснити підключення, ТОВ «Керамік-Вінниця» зазначило, що під час будівництва на своєму об'єкті мало використовувати альтернативні джерела електропостачання у період з березня 2024 до лютого 2025, через що зазнало збитків у заявленому до стягнення розмірі.
Узагальнений зміст судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.10.2025 у справі № 902/699/25 заявлений позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15 668 976, 69 грн збитків. У стягненні 50 667, 71 грн відмовлено.
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 рішення місцевого господарського суд залишено без змін.
6. Ухвалюючи вищевказані судові рішення, суди попередніх інстанцій відхили доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині вимог, оскільки дійшли висновків, що підстави позовів у вже розглянутій справі № 902/547/24 та у справі № 902/699/25 не є ідентичними, а докази та обставини, на які посилається позивач, є відмінними.
7. Також суди виснували, що позивачем доведено наявність повного складу правопорушення у діях відповідача, а саме протиправність його поведінки, яка полягає у неправомірному відключенні об'єкта ТОВ «Керамік-Вінниця» від електропостачання; шкоди, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами; причинно-наслідкового зв'язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою відповідача.
8. Водночас, здійснивши перевірку розрахованих позивачем збитків, місцевий та апеляційний господарські суди виснували, що він є обґрунтованим в частині 15 668 976, 69 грн. В частині ж стягнення 50 667, 71 грн за висновками судів слід відмовити, оскільки:
1) відповідно до актів приймання-передачі генераторних установок від 23.03.2024 та від 01.04.2024 позивач отримав їх у користування о 10:00 год, тоді як за даними журналу обліку роботи генераторів їх використання відбувалося у ці дні із 7:00 год, з огляду на що три години роботи відповідних генераторних установок у зазначені дні не підтверджено документально, що з урахуванням вартості пального еквівалентно коштам у розмірі 14 700, 00 грн;
2) з наданих позивачем документів вбачається, що споживання палива у період використання дизельної електростанції SDMO J275К (Франція) було на рівні 42 л/год, що дещо відрізняється від споживання за технічними характеристиками, з огляду на номінальну потужність (навантаження у 70%) для її стабільної та тривалої роботи, а тому більш вірогідними були витрати палива у 37,4 л/год, у зв'язку з чим при користуванні даною генераторною установкою протягом 9 днів по 15 год позивач мав би використати палива на 4,6 л в годину менше, що в грошовому еквіваленті, виходячи із вартості палива у 50 гривень, склало б на 31 050, 00 грн менше, ніж ним заявлено до стягнення по цій установці;
3) обраховуючи витрати по генераторних установках за 9 днів березня 2024 та за 22 дні лютого 2025 року, позивач для обрахунку в середньому на електроенергію від міських мереж не врахував, що у березні місяці 31 календарний день, а у лютому - 28, тому від'ємник у березні 2024 році мав становити 27 256, 70 грн, а не 28 165, 26 грн, натомість у лютому 2025 - 73 766, 15 грн замість 68 848, 41 грн. При цьому перше значення не впливає на ціну позову, оскільки не виходить за межі позовних вимог, проте друге значення є наслідком не підтвердження збитків у розмірі 4 917, 71 грн.
Касаційна скарга
9. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову, АТ «Вінницяобленерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 21.10.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 13.01.2026 у частині задоволення позову скасувати, а справу № 902/699/25 у зазначеній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, або ж у частині 3 143 816, 36 грн збитків провадження у справі закрити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10. У поданій касаційній скарзі відповідач посилається на пункти 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
11. За доводами скаржника, наведеними на обґрунтування цих підстав касаційного оскарженні, суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 3 частини першої статті 231 та пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 705/2978/22, а також неправильно застосували статтю 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків стосовно її застосування, наведених у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 906/435/22 (правильна дата 21.11.2023) також з подібними правовідносинами.
12. Крім того, відповідач зазначає, що суди необґрунтовано відхилили його клопотання про витребування доказів та встановили фактичні обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи № 902/699/25, на підстав недопустимих доказів (пункти 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
13. У межах встановленого Верховним Судом строку ТОВ «Керамік-Вінниця» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
14. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та на підставі належних і допустимих доказів встановили завдання відповідачем позивачу збитків у відповідному розмірі.
15. Окремо ТОВ «Керамік-Вінниця» зауважує, що контррозрахунку заподіяних збитків відповідачем судам попередніх інстанцій не надавалося, натомість ухвалене у цій справі рішення місцевого господарського суду ним уже виконано.
Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій
16. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, 19.09.2019 ТОВ «Керамік - Вінниця» та АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» уклали договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № ВІ-000802, за умовами якого оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, що є додатком 2 до цього договору та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
17. Додатком № 2 до цього договору «Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії» визначено вид об'єкта: Комплекс будівель і споруд (ТП-27); адреса об'єкта: Вінницька обл., м. Вінниця, пров. Цегельний, 12.
18. Зазначений об'єкт знаходиться у приватній власності ТП-27, яке розташоване за адресою: провулок Цегельний, 12 у місті Вінниця, куди заходить три мережі по 10 кВ і два трансформатори ТМ-630/10/0,4 потужністю 630 кВт (додаток № 7 до договору).
19. До вказаного договору сторонами було укладено ще декілька додатків.
20. Разом з тим за встановлених обставинами справи № 902/547/24 22.03.2024 о 14:30 год представниками «Вінницьких міських електромереж» було проведено самовільне відключення об'єкта ТОВ «Керамік-Вінниця» від електромережі без належного та передбаченого законодавством і укладеним договором попередження / повідомлення.
21. Згідно з висновками судів, наведеними в судових рішеннях ухвалених у вищевказаній справі, вчинені відповідачем дії не можуть вважатися правомірними, оскільки наданими доказами не підтверджуються факти перебування 11.03.2024 представників відповідача на об'єкті позивача та власне відмова позивача (його уповноважених осіб) у допуску працівників відповідача (як передумова для правомірності припинення електропостачання позивачу).
22. Посилаючись на ці обставини, ТОВ «Керамік-Вінниця» стверджує, що у зв'язку із відсутністю електропостачання на його об'єкті нерухомості протягом березня 2024 - лютого 2025 він був змушений орендувати та використовувати, як альтернативні джерела електропостачання, автоматичну шафову генераторну установку та дизельну електростанцію.
23. Задля цього ТОВ «Керамік-Вінниця» (орендар) уклало з Приватним підприємством «Вінбуд-СВ» (орендодавець) договір оренди рухомого майна від 23.03.2024 № 23/03/24, відповідно до пункту 1.1 якого в оренду передається дизельна електростанція SDMO J275К (Франція), потужністю 220 кВт в режимі Stand-By (резервний), в номінальному режимі 200 кВт, 3 фази. Орендна плата за користування цим майном становить 8 000, 00 грн з ПДВ за добу (пункт 4.1 договору оренди). До вказаного договору сторони підписали акт приймання-передачі від 23.03.2024.
24. Оскільки зазначена дизельна електростанція не виробляла необхідної потужності, ТОВ «Керамік-Вінниця» (орендар) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємством «Авіс» (орендодавець) договір оренди рухомого майна від 01.04.2024 №01/04/24, за яким орендувало автоматичну шафову генераторну установку PG-S 630 kVA. У пункті 4.1 зазначеного договору сторони погодили, що оренда плата встановлюється у розмір 8 000, 00 грн з ПДВ за добу. Відповідно до акта прийому-передачі від 01.04.2024 ця генераторна установка була передана позивачу в оренду.
25. Крім того, задля забезпечення роботи генераторних установок ТОВ «Керамік-Вінниця» уклало договори купівлі-продажу товарів від 23.03.2024 № 12 та від 11.09.2024 №17 з ФОП Скомаровським В. В.
26. Як встановили суди попередніх інстанцій, витрати пального та режим обліку часу роботи електричної дизельної електростанції та автоматичної шафової генераторної установки відображено в журналі обліку роботи генератора.
27. За таких обставин, вважаючи, що саме внаслідок протиправних дій АТ «Вінницяобленерго» виникла необхідність у забезпеченні об'єкта електропостачанням альтернативними засобами, задля чого було орендовано генераторні установки та проведено закупівлю дизельного палива, що спричинило збитки в розмірі 15 719 644, 40 грн, ТОВ «Керамік-Вінниця» звернулося до суду з позовом про їх стягнення з відповідача.
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
28. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені фактичні обставини справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Вінницяобленерго» підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
30. У касаційній скарзі відповідач у тому числі зазначає про наявність підстав для закриття провадження справі в частині 3 143 816, 36 грн збитків за період з 23.03.2024 до 31.05.2024, оскільки у відповідній частині спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішувався господарськими судами у справі № 902/547/24.
31. Як унормовано у пункті 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
32. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України).
33. Однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
34. Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
35. При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20).
36. Згідно із частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
37. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 названого Кодексу позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
38. З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.
39. Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
40. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).
41. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
42. У справі № 902/547/24 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання дій АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі електричні мережі» протиправними та зобов'язання відновити електропостачання ТОВ «Керамік-Вінниця». У цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову. В іншій частині, а саме в частині відмови у стягненні 3 500 000, 00 грн збитків, рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у позові, залишено без змін. Надалі ж постановою Верховного Суду від 09.04.2025 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 в частині позовних вимог про визнання дій АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі електричні мережі» протиправними та зобов'язання відновити електропостачання ТОВ «Керамік-Вінниця» залишено без змін.
43. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 902/699/25 у частині позовних вимог, що, на його думку, вже були розглянуті судами у справі № 902/547/24, суди попередніх інстанцій виходили з того, що незважаючи на однаковий суб'єктний склад та предмет позову (матеріально-правова вимога в частині стягнення збитків) у справах № 902/699/25 та № 902/547/24, відмінними є докази та обставини, на які позивач посилається. Зокрема, підставами позову у справі № 902/699/25, окрім обставин, зазначених у попередній позовній заяві, є залишена Верховним Судом без змін постанови Північно-західного апеляційного суду від 14.01.2025 у справі № 902/547/24, якою визнано неправомірними дії АТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі електричні мережі» з відключення об'єкта ТОВ «Керамік-Вінниця» від мереж електропостачання та зобов'язано відновити електропостачання.
44. До того ж суди зауважили, що позивачем надано низку доказів на підтвердження збитків в контексті режимів роботи дизельних електростанцій, обліку споживання пального, кількості споживання пального, виходячи із технічних характеристик, калькуляції різниці між витратами на альтернативні джерела електропостачання та витратами, які були б понесені за звичайних умов при належному електропостачанні. Під час первісного звернення позивача цих доказів матеріали справи № 902/547/24 не містили. Період нарахування збитків у зазначеній справі та у справі № 902/699/25 також є відмінним.
45. З огляду на це, суди попередніх інстанцій виснували, що підстави позову у вже розглянутій справі № 902/547/24 та у цій справі не є ідентичними, а тому доводи скаржника про необхідність закриття провадження у справі № 902/699/25 є помилковими. Крім того, Верховний Суд у своїй постанові, ухваленій у справі № 902/547/24, чітко вказав на що саме необхідно звернути увагу і при цьому позивач продовжував нести збитки через протиправність дій відповідача до 24.02.2025. Відтак за висновками судів у даному конкретному випадку це не є повторним зверненням з тими самими вимогами і з тими самими підставами.
46. Не погоджуючись із такими висновками, Верховний Суд вбачає, що як у справі № 902/547/24, так і у справі № 902/699/25, ТОВ «Керамік-Вінниця» заявлено вимогу про стягнення з АТ «Вінницяобленерго» збитків у тому числі за період з 23.03.2024 до 31.05.2024, понесених унаслідок протиправного відключення відповідачем об'єкта позивача від електропостачання.
47. Звідси слідує, що суб'єктний склад, предмет позову (стягнення збитків за період з 23.03.2024 до 31.05.2024) та його підстави (протиправне відключення електропостачання позивачу, стаття 22 ЦК України) у справі № 902/699/25 у відповідній частині є тими самими, що і у справі № 902/547/24.
48. Натомість, як правильно зазначає відповідач у касаційній скарзі з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 705/2978/22, подання додаткових доказів не є зміною підстав чи предмета позову.
49. Крім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та / або зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права не вважається зміною підстав позову (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20 та інших).
50. Відтак посилання ТОВ «Керамік-Вінниця» у поданому у цій справі позові на судові рішення, ухвалені за результатами розгляду справи № 902/547/24, також не свідчить про нетотожність правових (юридичних) чи фактичних підстави заявлених у справах № 902/547/24 та № 902/699/25 позовів у відповідній частині вимог, а лише вказує на доповнення позову новими обставинами, що стосуються вирішення спору у справі № 902/547/24.
51. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги АТ «Вінницяобленерго» знайшли своє часткове підтвердження, у зв'язку з чим ухвалені з порушенням статей 175, 231 ГПК України судові рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 143 816, 36 грн збитків за період з 23.03.2024 до 31.05.2024 підлягають скасуванню, а провадження у справі № 902/699/25 у цій частині підлягає закриттю, позаяк у відповідній частині позовних вимог позов з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами вже було розглянуто у справі № 902/547/24.
52. Водночас, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги (частина перша статті 300 ГПК України), у частині понесення збитків за цей же період, у стягненні яких судами попередніх інстанцій було відмовлено, ухвалені у справі № 902/699/25 судові рішення Верховним Судом не переглядаються, позаяк у відповідній частині вони відповідачем не оскаржуються.
53. Аналізуючи ж інші доводи касаційної скарги АТ «Вінницяобленерго», щодо оскарження судових рішень у частині задоволених судами попередніх інстанцій позовних вимог, що не охоплюються заявленими у справі № 902/547/24, Верховний Суд зазначає таке.
54. З посиланням на наведені у постанові Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 906/435/22 висновки щодо необхідності встановлення всіх складових правопорушення, що призвело до заподіяння збитків, обов'язок доведення яких покладається на позивача, скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано фактичну відсутність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, позаяк за твердження відповідача ТОВ «Керамік-Вінниця» не займається такого економічною діяльністю як «будівництво», а отже і не могло здійснювати будівництво на відключеному від електропостачання об'єкті протягом спірного періоду. Фактично таке будівництво здійснювалося іншою особою.
55. З наведеного вбачається, що АТ «Вінницяобленерго» у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 906/435/22 щодо застосування статті 22 ЦК України, а лише висловлює свою незгоду із відхиленням судами його доводів щодо неможливості здійснення позивачем будівництва на об'єкті, який було відключено від електропостачання.
56. Натомість згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
57. Положення ГПК України покладають обов'язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що з урахуванням положень статті 290 ГПК України зобов'язує останнього у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми.
58. Усупереч наведеному суть аргументів АТ «Вінницяобленерго» у цій частині зводиться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення його аналогічних доводів та стосується переоцінки вже встановлених та досліджених ними доказів і фактичних обставин справи таким чином, щоб це мало наслідком відмову в задоволенні позову. Однак, зазначене виходить за встановлені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не свідчить про належне обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.
59. У оскаржуваних судових рішеннях висновків про те, що для застосування статті 22 ЦК України не є обов'язковим встановлення усіх елементів правопорушення (зокрема, причино-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками), суди попередніх інстанцій не робили, а навпаки виходили із необхідності встановлення таких обставин та дійшли висновків про їх підтвердженість наявними у матеріалах цієї справи доказами.
60. Отже, позиція місцевого та апеляційного господарських судів цілком узгоджується із процитованими скаржником висновками із постанови Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 906/435/22 щодо застосування статті 22 ЦК України, які мають загальний характер та підлягають урахуванню залежно від встановлених фактичних обставин конкретної судової справи стосовно заподіяння збитків та їх розміру.
61. Крім того, безвідносно до викладеного у контексті таких доводів касаційної скарги Верховний Суд зауважує, що за встановлених обставин цієї справи договір надання послуг, за яким мало відбуватись електропостачання на відповідний протиправно відключений від мереж об'єкт, що належить ТОВ «Керамік-Вінниця», АТ «Вінницяобленерго» укладено саме з позивачем.
62. Не заслуговують на увагу і посилання скаржника на висновок з постанови Верховного Суду від 29.05.2021 у справі № 916/2040/20, відповідно до якого відсутність (недоведеність) порушеного / оспорюваного права позивача є підставою для відмови в позові, оскільки у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій таких обставин встановлено не було.
63. Таким чином, у цій частині касаційна скарга відповідача не містить належного обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
64. Стосовно ж доводів скаржника про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції його клопотань про витребування доказів, а також про встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих письмових доказів, частина інформації у яких викладена іноземною мовою (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункти 3, 4 частини третьої статті 310 цього Кодексу), Верховний Суд зазначає таке.
65. Як унормовано у частині третій статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судом норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).
66. Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що під час підготовчого судового провадження судом відхилялися клопотання АТ «Вінницяобленерго» від 13.08.2025 та від 09.09.2025 про витребування доказів на підставі статті 81 ГПК України через подання їх з пропуском строків, визначених у статті 80 ГПК України (відповідні протокольні ухвали містяться в протоколах судових засідань від 14.08.2025 та від 09.09.2025). Це підтверджу є і сам відповідач у касаційній скарзі.
67. Відтак клопотання АТ «Вінницяобленерго» про витребування доказів були розглянуті та відхилені судом першої інстанції у відповідності з вимогами процесуального закону.
68. Доводи ж скаржника у цій частині зводяться до його незгоди із результатами розгляду цих клопотань. Проте сама лише така незгода не може бути підставою для скасування судового рішення. Необґрунтованості відхилення судом відповідних клопотань відповідачем не підтверджено.
69. Заразом не можуть бути враховані і аргументи скаржника щодо недопустимості доказів, оскільки вони вже були проаналізовані та мотивовано відхилені апеляційним господарським судом.
70. З огляду на норми пункту 4 частини другої статті 287, пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.
71. Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, судом зазначено, що аргументи скаржника про те, що із наявних у справі характеристик генераторної установки 2 не вбачається вид палива, який вона використовує, не заслуговують на увагу, оскільки останнім не спростовано будь-якими доказами, що це не є дизельне паливо. Поряд із цим технічні характеристики даної моделі генераторної установки (автоматичної шафової генераторної установки PG-S 630 kVA) не є обмеженою інформацією, знаходяться у вільному доступі в мережі «Інтернет», що не заважало представнику відповідача здійснити їх аналіз на державній, а не на іноземній мові, надати відповідні конкретизовані заперечення, якщо були сумніви щодо наявної у справі інформації.
72. Крім того, ухвалені у цій справі судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано дослідженням судами всіх наявних у справі доказів та встановлення обставин, що входять до предмету доказування, на підставі чого ними і було зроблено висновок про більшу вірогідність наданих позивачем доказів на підтвердження розміру збитків, аніж заперечень відповідача.
73. Про наявність законодавчої заборони використання певного засобу доказування задля підтвердження конкретної фактичної обставини справи, що переглядається (обставин заподіяння збитків та їх розміру), скаржником у касаційній скарзі не зазначено.
74. Натомість його посилання на висновки, висловлені, зокрема, Верховним Судом у постановах від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23) та від 03.03.2025 у справі № 910/628/20, не можуть бути враховані, оскільки у цих справах не йшлося про відомості, які доступні у тому числі у вільному доступі в мережі «Інтернет» державною мовою.
75. Так само не підлягають врахуванню і аргументи відповідача щодо застосування частини сьомої статті 82 ГПК України, позаяк зазначені доводи стосуються дослідження доказів, а не питання їх допустимості чи недопустимості, через що їх аналіз виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (вже згадувана стаття 300 ГПК України).
76. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
77. Однак, у даному випаду доводи скаржника і в цій частині полягають у викладенні окремих встановлених обставин справи з їх протилежним тлумаченням на власну користь та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів задля ухвалення іншого судового рішення по суті спору.
78. Ураховуючи викладене, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, також не знайшла свого підтвердження за відсутності належного обґрунтування.
79. Інші ж аргументи, твердження та заперечення, наведені у касаційній скарзі АТ «Вінницяобленерго», не охоплюються визначеними у частині другій статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження, не слугували підставами відкриття касаційного провадження у цій справі, а тому Верховним Судом не аналізуються та не оцінюються.
80. Доводи відзиву ТОВ «Керамік-Вінниця» ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає викладеному у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
82. Згідно із пунктом 5 частини першої названої статті суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
83. Наведені норми кореспондуються із положеннями статей 309, 313 ГПК України.
84. Отже, позаяк наведені у касаційній скарзі АТ «Вінницяобленерго» доводи знайшли своє часткове підтвердження, Верховний Суд вбачає, що вона підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 143 816, 36 грн збитків підлягають скасуванню, а провадження у справі № 902/699/25 в цій частині підлягає закриттю. Натомість в іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 309, 313, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.10.2025 у справі № 902/699/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 143 816, 36 грн збитків скасувати. У цій частині провадження у справі № 902/699/25 закрити.
3. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.10.2025 у справі № 902/699/25 в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил