про відмову у видачі судового наказу
15 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/237/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницької Н.В. розглянув заяву б/н від 14.04.2026 (вх. №269) Фізичної особи - підприємця Олійника Юрія Ігоровича, АДРЕСА_1
до боржника Фізичної особи - підприємця Калин Романа Володимировича, АДРЕСА_2 ,
про видачу судового наказу щодо стягнення 24 496,70 грн заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг та 332,80 грн судового збору
Фізична особа - підприємець Олійник Юрій Ігорович звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 14.04.2026 (вх. №269) про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Калин Романа Володимировича 24 496,70 грн заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг. Окрім того, просить відшкодувати сплачений заявником судовий збір в сумі 332,80 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 заяву розподілено на розгляд судді Охотницькій Н.В.
Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені ГПК України, зокрема, розділом II "Наказне провадження".
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
З наведеного вище вбачається, що п. 16 ч. 1 ст. 20, ч. 3 ст. 147 ГПК України визначено суб'єктний склад учасників наказного провадження та унормовано, що боржником в наказному провадженні можуть бути виключно юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.
Згідно ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
З відповіді, отриманої судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2609441 від 15.04.2026, вбачається, що боржник - Калин Роман Володимирович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) припинив свою підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що державним реєстратором 31.03.2026 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №2006510060004007648.
Отже, на час звернення до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 14.04.2026 (вх. №269) про видачу судового наказу, боржником втрачено статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Таким чином, звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження та визначаючи в якості боржника саме фізичну особу-підприємця, заявником не взято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до спірних правовідносин форми наказного провадження.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Процесуальний строк для постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу визначений у ч.2 ст. 152 ГПК України та не може перевищувати десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви.
За таких обставин, враховуючи, що Фізична особа - підприємець Олійник Юрій Ігорович звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою б/н від 14.04.2026 (вх. №269) про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з Фізичної особи - підприємця Калин Романа Володимировича, який з 31.03.2026 припинив свою підприємницьку діяльність, такі вимоги Фізичної особи - підприємця Олійника Юрія Ігоровича не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
З огляду на наведене, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно з ч.2 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку, має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).
При зверненні із цією заявою, Фізичною особою - підприємцем Олійником Юрієм Ігоровичем сплачено судовий збір в розмірі 332,80 грн згідно квитанції №2287-5829-9336-0922 від 06.04.2026.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 20, 147, 148, 150, 152-153, 154, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Фізичній особі - підприємцю Олійнику Юрію Ігоровичу у видачі судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Калин Романа Володимировича 24 496,70 грн заборгованості з компенсації вартості комунальних послуг та 332,80 грн судового збору.
2. Копію ухвали направити Фізичній особі - підприємцю Олійнику Юрію Ігоровичу АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 15.04.2026.
Суддя Н.В. Охотницька