номер провадження справи 19/6/26
14.04.2026 Справа № 908/222/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Давиденко І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/222/26
за позовом Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44, ідентифікаційний код 00222226)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торговельна компанія “КВАНТ-ПЛЮС» (69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 56, кв. 57-а, ідентифікаційний код 23879762)
про стягнення 1 381 617,87 грн
До Господарського суду Запорізької області 30.01.2026 в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 30.01.2026) Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торговельна компанія “КВАНТ-ПЛЮС» про стягнення 1 381 617,87 грн заборгованості за Дилерським договором №ПП 1323/69-25050 від 25.03.2025.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконання відповідачем умов дилерського договору щодо проведення розрахунків за отриману продукцію в повному обсязі та в обумовлений договором строк. Також позивач вказав на порушення відповідачем умов договору в частині обмежень на продаж продукції ПрАТ «Запоріжабразив» конкретним суб'єктам господарювання. Листом від 17.11.2025 № 10/2170 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору та вимагав оплати наявної станом на 17.11.2025 заборгованості в розмірі 3,4 млн. грн. у строк не пізніше 20.11.2025. За твердженням позивача, станом на 23.01.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 381 617,87 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 16, 526, 530, 625, 612, 629 ЦК України, позивач просив позов задовольнити. Крім того, у позовній заяві ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат» також заявлено клопотання про витребування у ТОВ “Виробничо-торговельна компанія “КВАНТ-ПЛЮС» належним чином завіреної податкової декларації з податку на додану вартість з додатком за період з липня 2025 року по грудень 2025 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.01.2026, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/222/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 1 381 617,87 грн, вказана сума не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/222/26, присвоєно справі номер провадження 19/6/26, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Також цією ухвалою суду задоволено клопотання позивача, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торговельна компанія “КВАНТ-ПЛЮС» завірену копію податкової декларації на додану вартість з додатком за період з липня 2025 року по грудень 2025 року.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
20.02.2026 до господарського суду звернувся представник відповідача з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. Суд клопотання задовольнив, з матеріалами справи представник відповідача ознайомлений в той же день.
Відзив на позов від відповідача надійшов до суду в системі “Електронний суд» 20.03.2026 (зареєстрований 23.03.2026). У відзиві відповідач підтвердив наявність господарських відносин за Дилерським договором №ПП 1323/69-25050 від 25.03.2025 та частково погодився з позовними вимогами, проте зазначив, що строк його дії закінчився 31.07.2025. Відповідач вважає, що поставки здійснювалися на підставі окремих разових угод (купівлі-продажу), тому позивач неправомірно звернувся до суду з одним позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, тоді як заборгованість фактично виникла за різними окремими видатковими накладними (окремими правочинами). Згоди щодо продовження дії договору сторонами не досягнуто. Також відповідач вказав на часткове погашення заборгованості протягом січня-березня 2026 року за видатковими накладними, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. За розрахунок відповідача, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 648718,06 грн, у тому числі 3855,36 грн за товар, поставлений в період дії договору. До відзиву відповідачем долучено витребувані ухвалою суду податкові декларації на додану вартість з додатком за період з липня 2025 року по грудень 2025 року. З урахуванням того факту, що позивачем подано позовну заяву щодо стягнення заборгованості саме на підставі дилерського договору № ПП 1323/69-25050 від 25.03.2025, термін дії якого сплинув, відповідач визнає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 3855,36 грн, в іншій частині просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач в системі “Електронний суд» 25.03.2026 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив залишити без розгляду відзив на позовну заяву по справі № 908/222/26, як такий, що поданий з порушенням процесуального строку на подання відзиву без клопотання про поновлення такого строку.
Відповідач у наданих суду 26.03.2026 додаткових поясненнях зазначив, що при підготовці відзиву на позовну заяву у справі № 908/222/26 виникли об'єктивні складнощі, які не залежали від волі відповідача. Головний бухгалтер ТОВ «Виробничо-торговельна компанія «КВАНТ-ПЛЮС» Глотко Світлана Іванівна (єдиний бухгалтер на підприємстві) з 30 січня 2026 року і по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, у зв'язку з чим ТОВ «КВАНТ-ПЛЮС» було об'єктивно позбавлено можливості оперативно підготувати необхідні розрахункові документи, провести звірку заборгованості та зібрати первинну бухгалтерську документацію. Крім того, для належного обґрунтування правової позиції відповідача була необхідна підготовка та подання до суду розрахункових документів на підтвердження оплати товару (платіжних доручень, тощо). Відповідач просив суд врахувати викладені обставини як поважну причину затримки підготовки та подання відзиву на позовну заяву та долучити відзив на позовну заяву разом із доданими до нього документами до матеріалів справи.
Від позивача в системі “Електронний суд» 27.03.2026 надійшла заява, в якій позивач зазначив, що під час розгляду справи відповідачем частково сплачено суму заборгованості, у зв'язку із чим станом на 26.03.2026 сума основного боргу складає 644 862, 70 грн (розрахунок додається). Позивач просить суд: 1) закрити провадження у справі в частині погашеної відповідачем суми основного боргу в розмірі 736 755,17 грн та повернути ПрАТ «Запоріжабразив» з Державного бюджету України суму сплаченого судового збору у сумі пропорційній розміру основної суми заборгованості, провадження по якій підлягає закриттю; 2) стягнути з відповідача 644 862, 70 грн основного боргу та витрати зі сплати судового збору у сумі пропорційній розміру основної суми заборгованості, яка існує на день подання цієї заяви.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відносно подання відповідачем відзиву на позовні заяву з порушенням процесуального строку на його подання та заяви позивача про залишення його без розгляду з цих підстав суд зазначає наступне.
За змістом частин 1 та 4 статті 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (відповідний висновок викладено у пункті 29 постанови Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, прийнятої складом Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду ВС).
Отже, згідно наведеної норми права встановлений судом процесуальний строк може бути поновлений лише за наявності клопотання учасника справи про його поновлення.
Відповідач у додаткових поясненнях в обґрунтування поважності причини пропуску процесуального строку на надання відзиву вказав на знаходження головного бухгалтера підприємства з 30 січня 2026 року на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, що ускладнило своєчасне виконання дій по підготовці та поданню до суду розрахункових документів на підтвердження оплати товару (платіжних доручень, тощо). Однак, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов відповідачем не заявлено.
За наведених обставин у суду відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов.
Частинами 1, 2 статті 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на викладене, суд клопотання позивача задовольняє та залишає відзив на позов без розгляду. Надані відповідачем до відзиву докази долучаються до матеріалів справи.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/222/26 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 14.04.2026.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватним акціонерним товариством “Запорізький абразивний комбінат» (Продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торговельна компанія “КВАНТ-ПЛЮС» (Покупцем, відповідачем у справі) 25.03.2025 було укладено Дилерський договір № ПП 1323/69-25050 (надалі - Договір).
Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити поставлену абразивну продукцію (далі - товар, продукція) згідно умов даного Договору та додатків до нього, які є його невід'ємною частиною.
Найменування, асортимент, кількість, а також інші умови поставки зазначаються в заявках (замовленнях), направлених офіційним листом Покупця або сформованих та поданих через електронний каталог (інтернет-магазин) (п. 1.2 Договору).
Цим договором Продавець надає Покупцю статус «Дилера», о підтверджується «Сертифікатом дилера». Після припинення дії даного договору (в тому числі дострокового) Покупець втрачає статус Дилера (п. 1.3 Договору).
За визначення розділу 2 Договору, датою поставки продукції вважається дата, зазначена у видатковій накладній.
Відповідно до п. 3.3 Договору умови оплати встановлюються відповідно до додатка № 1 до цього договору.
Пунктом 1.1 Додатку № 1 до Договору сторони визначили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на 30 днів.
Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30 квітня 2025 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 30.04.2025 строк дії Договору продовжено до 31.07.2025.
Протягом липня - жовтня 2025 року згідно умов Договору позивачем здійснювалась поставка продукції відповідачу за видатковими накладними:
- № 114 від 02.07.2025 на суму 3 855,36 грн з ПДВ;
- № 7/4017 від 07.10.2025 на суму 119 959,33 грн з ПДВ;
- № 7/4021 від 07.10.2025 на суму 281 295,12 грн з ПДВ;
- № 7/4186 від 16.10.2025 на суму 136 627,20 грн з ПДВ;
- № 7/4335 від 28.10.2025 на суму 104 577,00 грн з ПДВ;
- № 7/4336 від 28.10.2025 на суму 212 246,22 грн з ПДВ;
- № 7/4341 від 28.10.2025 на суму 90 441,16 грн з ПДВ;
- № 7/4348 від 28.10.2025 на суму 287 388,65 грн з ПДВ;
- № 7/4423 від 31.10.2025 на суму 145 227,83 грн з ПДВ.
Видаткові накладні підписані з боку Покупця без зауважень (містять підпис представника відповідача Стрежак О.С. про отримання продукції на підставі довіреності).
За пояснення позивача, після 31.07.2025 господарські відносини між сторонами в межах Договору та постачання продукції продовжувалися. Відповідач продовжував здійснювати замовлення продукції за договором, а Постачальник продовжував поставку товару, зазначаючи у видаткових накладних реквізити Договору. В свою чергу, відповідач приймав поставлений товар після 31.07.2025, що підтверджується даними первинної бухгалтерської документації та здійснював оплати на рахунок Постачальника, зазначаючи у призначення платежу номер та дату відповідної накладної. Однак відповідачем були проведені розрахунки не у повному обсязі. Крім того, ТОВ «КВАНТ-ПЛЮС» були порушені умови договору в частині обмежень на продаж продукції ПрАТ «Запоріжабразив» конкретним суб'єктам господарювання.
Листом від 17.11.2025 № 10/2170 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору та необхідність погашення наявної станом на 17.11.2025 заборгованості в розмірі 3 173 333,21 грн у строк не пізніше 20.11.2025.
Листом від 19.11.2025 № 160 відповідач просив продовжити відвантаження продукції за договором згідно заявок та гарантував оплату дебіторської заборгованості до кінця 2025 року (листопад-грудень 2025 року).
За твердженням позивача, станом на 23.01.2026 заборгованість відповідача перед ПрАТ «Запоріжабразив» становить 1 381 617,87 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, пунктом 1.1 Додатку № 1 до Договору сторонами визначено умови оплати - відтермінування 30 календарних днів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав відповідачу продукцію на загальну суму 1 381 617,87 грн згідно наведених вище видаткових накладних. Вартість продукції відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на момент звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі становила 1 381 617,87 грн.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений договором строк є доведеним.
Щодо здійснення позивачем поставки продукції після 31.07.2025 (дати закінчення строку дії Дилерського договору № ПП 1323/69-25050 від 25.03.2025) суд зазначає, що всі видаткові накладні після дати 31.07.2025 містять послання на договір № ПП 1323/69-25050 від 25.03.2025, тому підстави вважати здійснення позивачем цих поставок поза межами договору відсутні.
Крім того, факт належного прийняття (отримання без будь-яких претензій та зауважень) відповідачем поставленої продукції підтверджується видатковими накладними, які підписані з боку ТОВ “Виробничо-торговельна компанія “КВАНТ-ПЛЮС», відтак у відповідача виник обов'язок щодо оплати поставленої продукції.
З огляду на викладені обставини, суд визнав, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 381 617,87 грн заявлені обґрунтовано.
Водночас, відповідачем надано суду докази погашення заборгованості після відкриття провадження у справі на загальну суму 732 289,81 грн (платіжні доручення з 30.01.2026 по 20.03.2026).
Також, позивач у наданій суду заяві про часткове закриття провадження у справі вказав на погашення заборгованості відповідачем на суму 736 755,17 грн (в зазначену суму ввійшла сума 3 855,36 грн, сплачена відповідачем 24.03.2026).
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 736 755,17 грн основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманої продукції, або підстав для звільнення від такого обов'язку, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 644 862,70 грн основного боргу. В частині стягнення 736 755,17 грн основного боргу провадження у справі закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача в розмірі 7 738,35 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) відносно задоволених позовних вимог.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету судового збору.
Статтею 7 Закону України “Про судовий збір» передбачені умови повернення судового збору, зокрема сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При зверненні з позовом до суду ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат» сплачено за платіжною інструкцією № 196623 від 23.01.2026 судовий збір в розмірі 22 653,07 грн. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою суду. Дата надходження виписки до суду 26.01.2026.
У подані суду заяві про закриття провадження у справі в частині погашеної відповідачем заборгованості позивач заявив клопотання про повернення судового збору в цій частині.
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 16 579,42 грн (1 381 617,87 грн х 1,5 % х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору, яка підлягає поверненню позивачу, складає 6 073,65 грн.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Також, оскільки із розглянутих судом вимог про стягнення з відповідача 1 381 617,87 грн, провадження по справі в частині стягнення 736 755,17 грн основного боргу судом було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору, а також зважаючи на наявність відповідного клопотання позивача, то, відповідно, судовий збір із суми 736 755,17 грн х 1,5 % х 0,8 = 8 841,07 грн, підлягає поверненню з державного бюджету України відповідно підпункту 5) ч. 1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір».
Всього позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 14 914,72 грн судового збору, про що судом буде прийнято відповідну ухвалу.
Керуючись ст.42, 123, 129, п.2 ч. 1 ст.231, ст.233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торговельна компанія “КВАНТ-ПЛЮС» (69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 56, кв. 57-а, ідентифікаційний код 23879762) на користь Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 44, ідентифікаційний код 00222226) 644 862 (шістсот сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 70 коп. основного борг та 7 738 (сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн 35 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 736 755,17 грн основного збору провадження у справі закрити.
Рішення складено та підписано 15.04.2026.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.