Ухвала від 14.04.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

14.04.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Руденко Е.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в особі представника - адвоката Трун О.В.

про грошові вимоги до боржника у сумі 284102,74 грн. (вх.№3635/25 від 23.05.25), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду на стадії розпорядження майном знаходиться справа №905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№ 75623 від 26.03.2025).

23.05.2025, тобто з порушенням строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трун Ольги Валентинівни, про грошові вимоги до боржника у сумі 284102,74 грн. (вх.№ 3635/25).

Ухвалою суду від 05.06.2025 відкладено вирішення питання про призначення до розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника; повідомлено заявника та інших учасників справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», що судове засідання з розгляду цієї заяви буде проведено після попереднього засідання господарського суду, дата, час та місце проведення якого буде визначена судом додатково.

З матеріалів справи відомо, що за результатами попереднього засідання 30.03.2026 суд постановив відповідну ухвалу у цій справі.

Ухвалою від 01.04.2026 суд призначив розгляд заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника в розмірі 284102,74 грн. (вх.№ 3635/25 від 23.05.2025) на 14.04.2026, визнав явку уповноважених представників сторін у судове засідання необов'язковою, вирішив інші процедурні питання.

Про хід справи та про дату судового засідання заявник повідомлений шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України, інші учасники повідомлені шляхом доставки процесуальних рішень суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

В судовому засіданні 14.04.2026 сторони участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника у цьому засіданні за наявними документами.

В обґрунтування вимог у своїй заяві ОСОБА_1 посилався на наявність у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» боргу перед ним у розмірі 284102,74 грн, що складається із заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.03.2023 по 31.03.2025 у розмірі 100000,00 грн та компенсації невикористаної відпустки (90 днів) у розмірі 184102,74 грн.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, довідка, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного Фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу від 23.05.2026, наказ №113/к від 31 березня 2025 року «Про звільнення» ОСОБА_1 , витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , паспортні дані та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера Будилову Д.О., адвокатський запит від 18.04.2025 з доказами направлення з описом вкладення.

Боржником через систему «Електронний суд» подано до суду додаткові пояснення (вх.№ 01-41/2745/26 від 13.04.2026), про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника, в пункті 8 яких вказує, що вимоги ОСОБА_1 визнає частково на суму 153022,40 грн., що підтверджується довідкою, яка додана до пояснень.

Розпорядником майна не подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника.

Частиною 4 статті 45 КУзПБ унормовано, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

За правилами частини 6 статті 45 цього Кодексу заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

У заяві з грошовими вимогами заявник стверджує, що працював у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у період з 01.03.2023 по 31.03.2025.

Втім, до матеріалів справи не надано доказів наявності між ОСОБА_1 та ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" трудових відносин у період з 01.03.2023 по 31.03.2025, зокрема відсутні відповідні записи у наданій копії трудової книжки НОМЕР_2 , відсутній наказ роботодавця-боржника про оформлення працівника-заявника на певну посаду (прийняття на роботу), не надані розрахункові листки підприємства про заробітну плату, що надаються працівнику щомісяця. Зміст заяви з грошовими вимогами не містить обгрунтування неможливості подати такі документи разом із такою заявою до господарського суду, рівно як не надано доказів вжиття всіх можливих та залежних від заявника заходів для отримання їх самостійно.

З наданих разом із заявою про грошові вимоги до боржника довідки Пенсійного фонду України про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 23.05.2025 страхувальником ОСОБА_1 у 2023 та 2024 році виступали дві самостійні юридичні особи: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код ЄДРПОУ 31599557) та ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 322811519).

Відповідно до наданої копії наказу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» №113/к від 31.03.2025 “Про звільнення», ОСОБА_1 , гірничомонтажник підземний 5 розряду, дільниці МДО, таб.№49805 направив заяву про звільнення від 31.03.2025 з 31.03.2025, засобом поштового зв'язку (вх.№ 98 від 31.03.2025).

За цим наказом підприємства було звільнено за власним бажанням ОСОБА_1 згідно ч.1 статті 38 КЗпП України 31 березня 2025 року.

Заявник стверджує, що після звільнення ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" з ним не розрахувався, заборгованість складається з нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 100000,00 грн. та компенсації невикористаної відпустки - 184102,74 грн., що разом становить 284102,74 грн.

Частинами 1, 4 та 5 ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - договір між працівником і роботодавцем, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці. (ст. 97 КЗпП України).

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати працівнику. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 243/2071/18.

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Як встановлено судом з наданих документів, до матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Роботодавцем також не надано суду будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Заявник у свою чергу, як вже зазначалось, не надав суду розрахункові листки (табуляграму) за весь час роботи на підприємстві боржника.

Зміст заяви не містить обґрунтованого детального розрахунку пред'явлених вимог із зазначенням вихідних даних для розрахунку помісячно.

Довідку №0462474949162479, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 23.05.2025, про індивідуальні відомості про застраховану особу “Дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)», суд не приймає як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній, оскільки офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Працівнику на руки виплачується «чиста» сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів роботодавцем як податковим агентом. Основні утримання це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%).

До заяви також не надано доказів на підтвердження виникнення заборгованості з виплати заробітної плати, зокрема банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 .

Відтак сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Відповідно до ст. 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Заявник зазначає про наявність заборгованості з компенсації за невикористану відпустку у кількості 90 днів.

Однак, у заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обгрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.

Водночас, згідно додаткових пояснень ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (вх.№ 01-41/2745/26 від 13.04.2026) за боржником рахується заборгованість перед заявником у загальній 153022,40 грн. (заборгованість по заробітній платі).

Згідно наданої ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» довідки б/н від 13.04.2026, ОСОБА_1 , таб. № НОМЕР_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), працював на підприємстві з 01.03.2023 по 31.03.2025, сума заборгованості із заробітної плати на дату складання довідки за період серпень 2024р.-вересень 2024р., та березень 2025р. становить 153022,40 грн., в тому числі помісячно:

за серпень 2024р. нараховано 47023,63 грн., перераховано 0 грн., заборгованість 47023,63 грн.,

за вересень 2024р. нараховано 31697,99 грн., перераховано 0 грн., заборгованість 31697,99 грн.,

за березень 2025р. нараховано 74300,78 грн, в т.ч. компенсація за невикористану відпустку 65 к.д. - 74300,78 грн., перераховано 0 грн., заборгованість 74300,78 грн.

Сума заборгованості із заробітної плати зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів.

Суд виходить з того, що чинне трудове законодавство України покладає на роботодавця обов'язок вести точний облік робочого часу та вчасно виплачувати заробітну плату.

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відомості недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

Відповідно до частини 6 статті 41 КУзПБ під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Абзацом першим частини п'ятої статті 41 КУзПБ унормовано, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги про виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів.

На дату судового засідання до матеріалів справи боржником не надано доказів виплати заявнику заборгованості по заробітній платі повністю чи частково, яка визнана ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

За висновком суду, наявні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 153022,40 грн. фактичної заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Водночас, оскільки заява з кредиторськими вимогами подана до суду після спливу тридцятиденного строку з дня оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, такі вимоги хоча і є конкурсними, але не мають вирішального голосу на комітеті (зборах) кредиторів, мають дорадчий голос.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 153022,40 грн. В решті вимог - відмовити.

Включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в розмірі 153022,40 грн. - перша черга погашення, без права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 15.04.2026.

Суддя Н.В. Величко