13.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/3182/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (відповідача): Вишняков Д.О.;
від позивача: Сердюченко С.А. (в режимі відеоконференції);
від третьої особи-2: не з'явився;
третя особа: Кіктенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 (ухвалене суддею Гороховим І. С. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 26.01.2026)
та
на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 (ухвалене суддею Гороховим І. С. у м. Запоріжжі, повне додаткове рішення складене 09.02.2026) у справі № 908/3182/25
за позовом ОСОБА_1 (м. Запоріжжя)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" (м. Запоріжжя); третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (м. Запоріжжя)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (м. Запоріжжя)
про визнання недійсними рішень,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просила суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9", яке оформлене протоколом № 1 від 30.01.2022 (питання № 2 порядку денного), в частині: "Встановити порядок голосування на загальних зборах з розрахунку, що кожна квартира має один голос незалежно від кількості співвласників та площі квартири. Завчасно до дати проведення загальних зборів повідомляти на дошках оголошень та в чаті будь-якого месенджера або вручати кожному співвласнику під розписку або направляти рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних борів. Викласти Статут ОСББ "Дивногорська 9" в новій редакції та доручити проведення державної реєстрації голові правління ОСОБА_2 ";
- визнати недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Дивногорська 9", яке оформлене протоколом № 1 від 30.01.2022 (питання № 5 порядку денного), в частині "затвердження обов'язкового щомісячного внеску на управління будинком та утримання прибудинкової території для жилих (квартир) ОСББ "Дивногорська 9";
- визнати недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Дивногорська 9", яке оформлене протоколом № 1 від 30.01.2022 (питання № 6 порядку денного), в частині: "затвердити кошторис з 01.02.2022 та обов'язковий щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для жилих приміщень ОСББ "Дивногорська 9" у такому розмірі: в 6 грн 96 коп. за 1 кв. м";
- визнати недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Дивногорська 9", яке оформлене протоколом № 1 від 30.01.2022 (питання № 7 порядку денного), в частині "Вирішено затвердження обов'язкового одноразового внеску на поточний ремонт для жилих (квартир) та нежитлових приміщень ОСББ "Дивногорська 9" в розмірі 100 грн 00 коп.".
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі №908/3182/25:
- позов задоволено повністю;
- визнані недійсними рішення №№ 2, 5, 6, 7 з питань порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9", оформлені протоколом № 1 від 30.01.2022;
- стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" в дохід бюджету судовий збір у розмірі 12 112 грн 00 коп.
Рішення обґрунтовано наступним:
- відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивачки про проведення загальних зборів, які відбулися 30.01.2022; зазначено, що оголошення про проведення загальних зборів розклеюються на під'їздах будинку. Порушення порядку повідомлення позивача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів, оскільки безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів;
- із змісту Статуту вбачається, що рішення з другого питання порядку денного приймається простою більшість голосів; з інших спірних питань - п'ятого, шостого та сьомого, рішення приймається при голосуванні за них не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників;
- спірні рішення не можна вважати прийнятими з додержання вимог щодо необхідної кількості голосів, оскільки за рішення з питання № 2 порядку денного, які з урахуванням підтверджуючих документів щодо права власності можливо врахувати, проголосувало - 9 співвласників, тоді як з урахуванням пункту 8 розділу ІІІ Статуту ОСББ, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників, тобто необхідна кількість голосів повинна становити - 14 (з 27). З урахуванням кількості співвласників, голоси яких можуть бути враховані під час голосування 30.01.2022, від загальної площі всіх квартир такий показник становить 399,1 кв.м, що також становить менше потрібної кількості 440,73 кв.м - 50%. Рішення з питань порядку денного №№ 5, 6, 7 вважаються прийнятим, якщо за них проголосували не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників (пункт 8 розділу ІІІ Статуту ОСББ), тобто необхідна кількість голосів повинна становити - 18. Таким чином, за усіма спірними питання порядку денного, проголосувала менша кількість співвласників від потрібної за положеннями Статуту ОСББ та вимогами Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку";
- основною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є недостатня кількість голосів співвласників для прийняття рішень;
- пояснення ОСОБА_3 з приводу фактичної кількості співвласників, які взяли участь під час проведення загальних зборів 30.01.2022, у кількості 6 чоловік, судом до уваги не беруться, оскільки документально не підтверджені;
- крім того, за результатами розгляду питання № 2 порядку денного, ухвалено викласти Статут ОСББ "Дивногорська 9" в новій редакції та доручено проведення державної реєстрації голові правління ОСОБА_2 . Доказів належного повідомлення та ознайомлення співвласників із змістом нової редакції Статуту ОСББ, відповідачем не надано. Відповідного додатку - нової редакції Статуту ОСББ, як про це зазначено у протоколі, відповідачем також не надано. Такі дії є порушенням положень Статуту та вимог Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку";
- також, до матеріалів справи надано нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_4 , зареєстровану за № 2623, в якій щодо проведення загальних зборів, зокрема зазначено наступне: "Через несвоєчасне повідомлення про проведення зборів я не міг бути присутнім на зборах та не брав участі у голосуванні. Зі змісту переписки у вайбер-спільноті також видно, що значна частина співвласників була відсутня. Наприклад, 30.01.2022 об 11 годині 25 хвилин співвласниця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 написала, що її не було. На підставі цієї та інших відомих мені обставин стверджую, що на зборах не була забезпечена потрібна кількість співвласників для прийняття рішень, передбачена Статутом ОСББ та законодавством. Після 30.01.2022 голова ОСББ ОСОБА_2 обходила квартири співвласників, пропонуючи підписати листи голосування постфактум. У багатьох випадках, за моєю інформацією, позначки "ЗА" у таблицях голосування були проставлені власноруч ОСОБА_2 без участі співвласників. Участі у голосуванні я не брав, підпис відсутній. Крім того, 08.02.2022 о 18 годині 34 хвилини ОСОБА_2 опублікувала у вайбер-групі наступне повідомлення: "нам необхідно терміново підписати протокол по кошторису, щоб почали працювати двірники. 09.02 в 15:00 всіх запрошую у двір будинку для підписання протоколу";
- неповідомлення співвласника ОСББ про проведення загальних зборів у встановленому законом та Статутом порядку порушує його право, зокрема право на участь у загальних зборах об'єднання, та відповідно, на участь в управлінні об'єднання, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів об'єднання недійсними;
- суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка довела наявність підстав для визнання спірних рішень загальних зборів ОСББ недійсними. За відсутності кворуму як для проведення загальних зборів так і щодо проведення голосування з питань порядку денного не можна вважати, що спірні рішення загальних зборів підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_1 співвласника, яка оскаржує такі рішення в судовому порядку;
- заперечення відповідача щодо позову є недоведеними належними та допустимими доказами та безпідставними.
Не погодившись з вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх № суду 48782 від 11.02.2026), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 по справі №908/3182/25 в частині визнання недійсними рішень №№ 5, 6 з питань порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9", оформлених протоколом № 1 від 30.01.2022 та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити;
- в іншій частині рішення залишити без змін;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" понесені судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення обґрунтована наступним:
- справжньою підставою для подання позовної заяви до суду стала інша судова справа, що наразі перебуває в провадженні Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя за участі тих самих сторін (справа № 335/6766/25). В зазначеній судовій справі позивачем є ОСББ "Дивногороська 9", а відповідачкою - ОСОБА_1 разом із чоловіком, сином та дочкою. Усі зазначенні особи є неплатниками внесків на обслуговування багатоквартирного будинку, та ОСББ було вимушене звернутися до суду із позовною заявою про стягнення таких внесків;
- відповідач вважає рішення в цілому таким, що винесено з порушенням діючих норм матеріального та процесуального права України та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, однак, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, насамперед, з причини заборгованості по внескам на обслуговування будинку, зокрема, позивачки та інших осіб, відповідач оскаржує рішення в частині, оскільки не має можливості сплатити судовий збір у повному обсязі;
- щодо неповідомлення позивачки про проведення загальних зборів, що відбулися 30.01.2022, відповідач доводить до відома суду, що повідомлення про проведення загальних зборів, що відбулися 30.01.2022 та оформлені протоколом № 1 від 30.01.2025 (далі - Збори) було розміщено в публічних загальнодоступних місцях у вигляді об'яв на дверях під'їзду, запрошення оголошувалися у розмовнику вайбер, в усному порядку та головне - запрошення на збори було оголошено під час проведення установчих зборів ОСББ. Відповідач доводить до відому суду, що сам по собі багатоквартирний будинок є двоповерховим будинком та налічує усього 14 квартир, тобто важко не бути обізнаним про проведення Зборів, проживаючи в такому маленькому будинку, тим більше, що позивачка є людиною похилого віку, яка практично усі вечори проводить на лавочці біля під'їзду у колективі інших пенсіонерів;
- переважна більшість мешканців будинку були присутні на Зборах та висловили свою позицію під час проведення останніх;
- окремо відповідач доводить до відома суду, що будинок знаходився на балансі АТ "Запорізький завод феросплавів", який у грудні 2021 року кинув будинок напризволяще, та потрібно було терміново здійснювати дії щодо управління будинком та вирішення нагальних проблем. Станом на січень 2022 року в ОСББ не було фінансових можливостей розсилати рекомендовані поштові листи, кожне з яких вартувало приблизно 40 грн, а цінний лист з описом вкладення й того більше. Також, дані листи потрібно було купити, на чомусь роздруковувати та інше;
- визнання недійсним рішення Зборів призведе до порушення прав та інтересів більшості мешканців будинку, які проголосували "За" по усім питанням Зборів;
- загальна площа квартир в багатоквартирному будинку ОСББ становить 881,45 кв.м, з яких 2/3 від загальної площі квартир в багатоквартирному будинку ОСББ становить 587,63 кв.м, а загальна площа власників квартир, що проголосувало на Зборах "За", становить 610,05 кв.м. Таким чином, усі спірні питання Зборів було проголосовано "За" кваліфікаційною більшістю голосів у 2/3;
- щодо неврахування голосу на Зборах, який наданий мешканкою неприватизованої квартири АДРЕСА_2 , - ОСОБА_6 . Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. Частиною 4 статті 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати, передбачені рішенням співвласників, в тому числі сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком) покладає на наймача, а не на власника неприватизованої квартири комунальної власності. Отже, якщо закон зобов'язує наймача квартири сплачувати внески на утримання багатоквартирного будинку, то можна зробити висновок, що такий наймач має право брати участь у Зборах;
- в даному випадку, також можна відслідкувати у позивачки "поведінку споживача": увесь час після створення ОСББ позивачка та усі члени родини позивачки не сплатили жодної копійки до ОСББ, але користувалася внесками інших учасників ОСББ, у тому числі й внесками мешканки квартири АДРЕСА_2 , але, як тільки до позивачки було пред'явлено позовну заяву про стягнення внесків до ОСББ, позивачка відразу почала вести мову про неможливість голосування мешканки квартири АДРЕСА_2 , щоб уникнути відповідальності;
- матеріали справи містять наступні документи: копія відповіді на адвокатський запит №2998/01-37/01 від 13.11.2025; копія відповіді на адвокатський запит № 18-75 від 26.11.2025; копія відповіді на адвокатський запит № 912-007-12-2916 від 12.12.2025. В зазначених відповідях Запорізька міська рада, АТ "Запорізький завод феросплавів" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях зазначають, що не мають претензій щодо участі мешканки квартири АДРЕСА_2 у функціонуванні ОСББ;
- щодо неможливості врахування голосів усіх власників квартири АДРЕСА_3 , які не брали особистої участі в Зборах, скаржник зазначив що на Зборах від квартири АДРЕСА_3 брала участь співвласниця квартири ОСОБА_7 , що має зареєстроване право власності на 1/3 зазначеної квартири. Відповідач доводить до відома суду наступну інформацію щодо квартири АДРЕСА_3 : квартиру було приватизовано трьома особами: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що відповідно є батьками та рідною сестрою ОСОБА_7 у кожного по 1/3 квартири відповідно. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 - батько ОСОБА_7 ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , - мати та рідна сестра ОСОБА_7 , відповідно, відмовилися від спадкування за законом за померлим ОСОБА_8 . 29.06.2006 ОСОБА_11 видала довіреність на ім'я ОСОБА_10 для оформлення договору дарування 1/3 квартири, що належить останній на праві власності (дану довіреність не було реалізовано). 25.11.2008 ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 квартири. Тобто, з 25.11.2008 співвласниками квартири стали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 по 1/3 частини квартири відповідно. 17.12.2008 ОСОБА_7 зареєструвала своє місце проживання в квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 - мати ОСОБА_7 . Після матері ніхто з сестер не подавав до нотаріусу заяв про прийняття спадщини, оскільки вже давно було вирішено, що дана квартира переходить у власність ОСОБА_7 ; після смерті матері 1/3 частини квартири матері було успадковано ОСОБА_7 по факту проживання разом із матір'ю. Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що фактично на даний час зазначеною квартирою користується лише ОСОБА_7 із згоди рідної сестри останньої. Однак, навіть якщо не брати до уваги 1/3 частини квартири (21,38 кв.м), то, в такому випадку, на Зборах проголосували співвласники, що разом мали у власності 588,67 кв.м, що, все рівно, на 1,04 кв.м більше, ніж 2/3 від загальної площі будинку (587,63 кв.м);
- в матеріалах справи міститься заява свідка - ОСОБА_10 , яку суд незаконно не прийняв до уваги у підрахунку голосів на Зборах. Таким чином, можна зробити висновок, що розрахунок відсотку співвласників квартир в будинку, що наведений позивачкою в позовній заяві, є хибним;
- окремо слід зазначити, що в позовній заяві позивачка постійно плутає голос власника квартири, як одиниці, та голос власника квартири, виходячи з квадратури часткового права власності в квартирі. Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що суд в рішенні безпідставно не врахував голоси квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 у повному обсязі;
- обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є непропорційним, порушує права інших співвласників та призводить до уникнення власної відповідальності;
- оскільки оскаржувані позивачкою рішення підтримані більшістю співвласників (у тому числі дольових) і за своїм змістом не мають ознак порушення прав чи законних інтересів позивачки, то розгляд цієї справи є зайвим втручанням в питання діяльності ОСББ;
- Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 914/2547/21 зазначив, що розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів, як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників. Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі № 918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача. Верховний Суд у постанові від 29.01.2025 по справі №916/1294/21 дійшов до наступних висновків: визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ . За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом. Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку;
- у постанові від 10.12.2025 по справі № 916/2595/24 Верховний Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.02.2025 у справі № 924/1270/23, в якій останній звертав увагу на специфіку відносин між співвласниками у ОСББ й, зокрема, зазначав таке: ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні 11.03.2026.
Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі № 908/3182/25:
- заяву ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу у справі № 908/3182/25, задоволено частково;
- стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп.;
- в іншій частині заяви відмовлено.
Додаткове рішення обґрунтоване наступним:
- у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, наведено в розмірі 15 000 грн 00 коп.;
- у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат на професійну правничу допомогу наведено в сумі 38 000 грн 00 коп.;
- відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку;
- ОСОБА_1 , відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України повинна була навести належне обґрунтування та, відповідно, довести обставини того, що станом на час наведення попереднього (орієнтовного) розрахунку визначення суми судових витрат (у позові) вона не могла передбачити витрати на надання певних послуг (виконання робіт) та яких саме;
- натомість, заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо перевищення орієнтовного розрахунку судових витрат на 15 000 грн 00 коп.
- з урахуванням наведеного, суд першої інстанції вважав, що заявницею не доведено неможливість передбачити витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, тому в цій частині суд застосував положення частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України і у відшкодуванні судових витрат у вказаній частині відмовив;
- критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо;
- враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши докази, надані позивачкою на підтвердження судових витрат, зважаючи на фактичний об'єм послуг, наданих Семенець С.А., а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції вважав, що обґрунтованими та такими, що доведені документально, є витрати у розмірі 15 000 грн 00 коп.
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 48836 від 16.02.2026), в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 по справі № 908/3182/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Семенець С.А. відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення обґрунтована наступним:
- ОСББ "Дивногороська 9" вважає зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним до категорії даної судової справи, та таким, що не відповідає обсягу наданих послуг та фактичним обставинам надання послуг з наступних підстав. По-перше, відповідач звертає увагу суду на те, що до заяви про відшкодування витрат додано копію договору (угоди) про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2025, тобто, договір укладено 09.10.2025, а копія зазначеного договору надана до суду тільки 23.01.2026, вже після ухвалення судом рішення по суті справи, що має ознаки недобросовісного використання процесуальних прав зі сторони позивача та його представника. З матеріалів справи не вбачається наявності підстав вважати, що позивачка була позбавленна можливості завчасно надати суду копію зазначеного договору до ухвалення судом рішення по суті спору Заява позивачки про відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу не містить клопотання про поновлення строку на долучення доказу;
- по-друге, згідно з діючими нормами Цивільного кодексу України, будь-який договір повинен містити усі істотні умови. Відповідач зазначає, що договір (угода) про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2025 не містить ціни договору, а саме: не містить вартість надання тієї чи іншої послуги. Акт приймання-передачі за своєю правовою вимогою не може бути документом, що декларує вартість послуг, оскільки Акт приймання-передачі по відношенню до договору є похідним документом від договору та не може доповнювати договір. Також, за своєю правовою природою, акт приймання-передачі не є дорученням клієнта чи заявкою клієнта на ті чи інші адвокатські послуги;
- по-третє, в Акті приймання-передачі зазначено, що станом на 22.01.2026 оплату в сумі 38 000 грн 00 коп. за наданні правничі послуги адвокат Сердюченко В.В. отримав від клієнта Семенець С.А. в повному обсязі. Однак, в пункті 3.2. договору зазначено, що розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний тощо) та порядок сплати гонорару адвоката за виконання доручення клієнта узгоджується сторонами та може визначатися у додатку до цього договору, який є його невід'мною частиною, або в Акті приймання-передачі наданих послуг. При цьому жодних додатків до договору позивачкою надано не було. Також, до матеріалів справи позивачкою не було надано жодного доручення. В акті приймання-передачі не визначений порядок обчислення та порядок сплати гонорару адвокатом;
- окремо, слід зазначити, що позивачка є особою похилого віку, яка має заборгованість із сплати внесків, яка в іншому судовому засіданні у Вознесенівському районному суді м.Запоріжжя доводила суду, що не має коштів на адвоката й судові засідання постійно відкладалися, поки Семенець С.А. органами БПД не було надано безкоштовного адвоката, але в даному судовому процесі Семенець С.А. з легкістю сплачує адвокату понад ринкову вартість адвокатських послуг у розмірі суми, що дорівнює більш, ніж 7-ми розмірам пенсії позивачки. У відповідача виникають сумніви щодо дійсності сплати Семенець С.А. такого великого гонорару адвокату;
- окремо, відповідач бажає звернути увагу суду на той факт, що позивачка має намір стягнути 38 000 грн 00 коп. з ОСББ, учасником якого є сама позивачка, та в якому остання має величезну заборгованість перед ОСББ. Тобто, позивачка вимагає стягнути кошти з тих учасників ОСББ, які сплачують внески, що наводить на поняття "безпідставне збагачення";
- згідно з Актом виконаних робіт/наданих послуг № 1 до договору від 26.09.2024 адвокатом надано позивачці наступні послуги: 1) усна консультація по спірним правовідносинам: 2 000 грн 00 коп. - відповідач не погоджується, що дана процесуальна дія є необхідною в межах слухання даної судової справи; 2) підготовка позовної заяви до господарського суду Запорізької області: 8 000 грн 00 коп.; відповідач категорично заперечує щодо відшкодування позивачці даної послуги адвоката, оскільки адвокат не надавав зазначеної послуги позивачці: позовну заяву підписано безпосередньо позивачкою отже, відсутні докази того, що саме адвокат Сердюченко В.В. надавав дану послугу; 3) підготовка відповіді на відзив: 8 000 грн 00 коп - відповідач категорично заперечує щодо відшкодування позивачці даної послуги адвоката, оскільки адвокат не надавав зазначеної послуги позивачці: відповідь на відзив підписана безпосередньо позивачкою, отже, відсутні докази того, що саме адвокат Сердюченко В.В. надавав дану послугу; 4) підготовка клопотання про витребування доказів від 20.11.2025: 1 000 грн 00 коп. - відповідач категорично заперечує щодо відшкодування позивачці даної послуги адвоката, оскільки клопотання про витребування доказів від 20.11.2025 було процесуально неспроможним й судом було відмовлено в задоволенні даного клопотання (було витребувано лише оригінали доказів); 5) участь адвоката в судовому засіданні 24.11.2025: 2 000 грн 00 коп. - відповідач погоджується, що дана процесуальна послуга була необхідною в межах даної судової справи; 6) підготовка адвокатського запиту до АТ "Запорізький завод феросплавів": 2 000 грн 00 коп. - відповідач заперечує щодо відшкодування позивачці даної послуги адвоката, оскільки даний запит необхідно було подавати до подання позовної заяви до суду; 7) підготовка звернення до Міністерства розвитку громад та територій України: 2 000 грн 00 коп. - відповідач заперечує щодо відшкодування позивачці даної послуги адвоката, оскільки дана послуга не було необхідною в межах даної судової справи; 8) підготовка клопотання про долучення доказів 2 000 грн 00 коп. - відповідач заперечує щодо відшкодування позивачці даної послуги адвоката, оскільки згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України докази подаються до суду разом із позовною заявою, усі інші процесуальні дії з цього приводу необхідно робити за власний кошт; 8) участь адвоката в судовому засіданні 15.12.2025: 2 000 грн 00 коп. - відповідач погоджується, що дана процесуальна послуга була необхідною в межах даної судової справи; 9) підготовка клопотання про долучення доказів: 2 000 грн 00 коп. - відповідач заперечує щодо відшкодування позивачці даної послуги адвоката, оскільки згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України докази подаються до суду разом із позовною заявою, усі інші процесуальні дії з цього приводу необхідно робити за власний кошт; 10) участь адвоката в судових засіданнях 29.12.2025, 19.01.2026, 22.01.2026: 2 000 грн 00 коп. за кожне судове засідання - відповідач погоджується, що дана процесуальна послуга була необхідною в межах даної судової справи. Таким чином, витрати позивачки на професійну правничу допомогу в межах даної судової справи знайшли своє підтвердження та необхідність тільки в участі адвоката позивачки у п'ятьох судових засіданнях на загальну суму 10 000 грн 00 коп.;
- окремо, відповідач зазначає, що наразі обліковує велику заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку на загальну суму 105 602 грн 16 коп. Також ОСББ зазначає, що фактично кошти ОСББ - це є кошти власників ОСББ, отже, витрати на професійну правничу допомогу будуть фактично стягнуті із власників квартир, які вчасно та в повному обсязі сплачують внески на утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні 11.03.2026.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення (вх. № суду 2334/26 від 25.02.2026), в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу на рішення обґрунтований позивачем наступним:
Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі № 908/3182/25 - без змін.
- відповідач фактично погодився з рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсними рішень з питань № 2 (щодо зміни порядку голосування та викладення Статуту ОСББ у новій редакції) та № 7 (щодо затвердження одноразового внеску на поточний ремонт) порядку денного та оскаржує рішення суду лише в частині питань № 5, 6 (щодо затвердження щомісячних внесків та кошторису). Зазначене додатково підтверджується розміром сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги, який розраховано виходячи з двох вимог немайнового характеру;
- підставою для подання позову у справі № 908/3182/25 є виключно те, що рішення загальних зборів ОСББ "Дивногорська 9" від 30.01.2022 (протокол № 1) ухвалені з істотними порушеннями встановленої Законом та Статутом ОСББ процедури скликання та проведення зборів, за відсутності необхідного кворуму та з порушенням порядку підрахунку голосів;
- відповідач повторно поширює завідомо неправдиві відомості щодо складу сім'ї позивачки. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності: ОСОБА_1 - 2/3 частки та її сину - 1/3 частки. Чоловік позивачки помер понад 18 років тому. Доньки у позивачки немає. Такі дії відповідача, з урахуванням того, що ще під час судового засідання в суді першої інстанції позивачем було висловлено вимогу припинити згадування померлого чоловіка та вигаданих родичів, свідчать не про сумлінне використання процесуальних прав, а про навмисне та систематичне моральне знущання над людиною похилого віку, інвалідом ІІ групи;
- апеляційна скарга містить численні оціночні висловлювання щодо особи позивачки, які не підкріплені жодними доказами, не стосуються предмету апеляційного перегляду та не містять посилань на норми матеріального чи процесуального права. Зазначені твердження не є доводами в розумінні статті 269 Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути покладені в основу перегляду справи апеляційним судом;
- про порушення своїх прав позивачка дізналася лише після отримання доступу до протоколів ОСББ у липні-серпні 2025 року, які раніше не були надані позивачу, всупереч нормам Статуту ОСББ та вимогам чинного законодавства;
- всі оскаржувані рішення № 2, 5, 6, 7 ухвалювались на одних і тих самих загальних зборах 30.01.2022, тим самим складом голосуючих, за тією самою процедурою та за наявності тих самих порушень. Суд першої інстанції визнав їх недійсними з єдиної підстави - відсутності необхідного кворуму, безпідставного врахування голосу особи, яка не є власником квартири, та порушення процедури проведення зборів. Погодження відповідача із недійсністю рішень з питань № 2 та № 7, прийнятих на тих самих зборах, за тих самих обставин, є фактичним визнанням порушень, допущених при проведенні загальних зборів, та підтверджує правильність висновків суду першої інстанції. Посилання ж відповідача на "скрутне фінансове становище" як на причину часткового оскарження не є правовою підставою для скасування рішення суду в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України та не спростовує жодного висновку суду першої інстанції по суті спору;
- статутом ОСББ встановлено виключний перелік належних способів повідомлення співвласників: (1) вручення під розписку або (2) направлення рекомендованим листом;
- що стосується посилання відповідача на повідомлення через інтернет месенджер Вайбер, то зазначений довід був спростований у суді першої інстанції. До матеріалів справи долучено нотаріально завірену заяву співвласника будинку ОСОБА_4 , з якої вбачається, що запрошення до участі в оспорюваних зборах у спільноті ОСББ месенджера Вайбер було розміщено головою ОСББ ОСОБА_2 лише 29.01.2022 - тобто за одну добу до проведення зборів, а не за 14 днів, як того вимагає Статут. Окрім того, зазначена спільнота не налічувала більшої частини співвласників будинку, що підтверджується відповідними сканованими копіями діалогу, долученими до матеріалів справи;
- голова ОСББ, яка є третьою особою на стороні відповідача та одночасно головувала на оспорюваних зборах, сама визнала, що позивачка фактично не проживає за адресою будинку ОСББ, чим спростувала твердження апеляційної скарги про щоденне перебування позивачки "на лавочці біля під'їзду" та її обізнаність про будь-які оголошення. Зазначене додатково підтверджує, що сторона відповідача свідомо використовує взаємовиключні аргументи залежно від процесуальної ситуації, що є проявом недобросовісної процесуальної поведінки у розумінні частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України;
- у даній справі суд першої інстанції визнав оспорювані рішення недійсними не лише з підстав порушення порядку повідомлення, а насамперед з безумовної підстави - відсутності необхідного кворуму для прийняття відповідних рішень. Порушення порядку повідомлення було встановлено судом як додаткова обставина, що підтверджує систематичність порушень, допущених при проведенні загальних зборів;
- окремої уваги заслуговує довід апеляційної скарги про те, що "запрошення на Збори було оголошено під час проведення установчих зборів ОСББ". Цей довід спростовується документами, долученими самим відповідачем до матеріалів справи. Так, згідно з Додатком 4, установчі збори відбулись 25.12.2021, тоді як згідно з Додатком 1, ОСББ "Дивногорська 9" було зареєстровано як юридична особа лише 19.01.2022. Отже, на момент проведення установчих зборів ОСББ як юридична особа не існувало, правління як орган управління не було утворено, а Статут не набрав чинності, а відтак, будь-яке "оголошення" 25.12.2021 не могло мати статусу офіційного повідомлення від імені ОСББ. Суттєвим також є те, що станом на 25.12.2021 ініціатори створення ОСББ об'єктивно не могли знати точної дати його майбутньої державної реєстрації, яка залежала від дій реєстраційного органу і відбулась лише 19.01.2022, а отже, не могли достовірно визначити та оголосити конкретну дату проведення загальних зборів ОСББ як юридично значущого заходу. Більше того, від дати реєстрації ОСББ (19.01.2022) до дати проведення оспорюваних зборів (30.01.2022) минуло лише 11 днів, що само по собі не відповідає вимозі Статуту про повідомлення не менш ніж за 14 днів. Таким чином, жоден із наведених відповідачем способів повідомлення позивачки не відповідає вимогам Статуту ОСББ, а доводи апеляційної скарги у цій частині є юридично неспроможними;
- відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що "переважна більшість мешканців будинку були присутні на Зборах та висловили свою позицію під час проведення останніх". Зазначене твердження є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом першої інстанції. Протокол загальних зборів був ретельно досліджений судом, а третьою особою на стороні відповідача під час судового засідання підтверджено, що участь у зборах брало лише 10 осіб (з яких лише 9 мали законне право голосу) з 27 співвласників будинку. Таким чином, у зборах взяла участь не "переважна більшість", а лише одна третина від загальної кількості співвласників. При цьому судом першої інстанції також встановлено, що письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах з питань порядку денного, не проводилося, тобто відповідачем не було вжито жодних передбачених законом заходів для залучення більшості співвласників до прийняття рішень;
- суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та виконавши детальний підрахунок, дійшов однозначного висновку щодо відсутності необхідної кількості голосів "За". Зокрема, з протоколу № 1 від 30.01.2022 вбачається, що загальна кількість співвласників - 27, у підсумковій відомості протоколу зазначено 14 осіб, із спірних питань порядку денного "За" проголосувало 10 осіб, утрималось - 4. Водночас, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено третьою особою на стороні відповідача, головою ОСББ ОСОБА_2 під час судового засідання, зазначена кількість 14 осіб не відповідає дійсності: до протоколу було внесено по одному співвласнику від кожної квартири, у тому числі тих, хто фактично не був присутній на зборах, а навпроти прізвищ відсутніх осіб було проставлено прочерки з позначкою "утримався". Таким чином, фактично у зборах взяло участь лише 10 осіб, а не 14, як зазначено у протоколі, що свідчить про маніпулювання даними протоколу з метою створення видимості більш широкого представництва співвласників. При загальній кількості 27 співвласників фактично присутніх на зборах було лише 10, а 4 особи, внесені до протоколу без їхніх підписів та зазначені як такі, що "утримались", насправді не були присутні на зборах, не брали участі у голосуванні та не висловлювали жодного волевиявлення. При цьому з 10 осіб, які фактично голосували, лише 9 мають зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно у будинку, а отже, право участі у голосуванні на загальних зборах ОСББ відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України та пункту 6 Розділу ІІІ Статуту ОСББ. Одна ж особа - ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_2 ) - є наймачем (користувачем) квартири, що перебуває у державній власності, та не є співвласницею, а доручення (частини 2 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку") від власника на участь в управлінні будинком їй не надавалося;
- за результатами підрахунку суд встановив такі загальні дані: кількість квартир у будинку - АДРЕСА_5 ; кількість співвласників на час ухвалення спірних рішень - 27; загальна площа квартир будинку - 881,45 кв.м; площа квартир осіб, які суд визнав правомірними для врахування - 399,1 кв.м (45,28%); кількість осіб, які фактично мали право голосу - 9 (з 27 співвласників). Таким чином, необхідний кворум у 2/3 голосів не досягнуто за жодного варіанту підрахунку: ні за площею квартир (399,1 кв.м із необхідних 587,63 кв.м), ні за кількістю співвласників (9 із необхідних 18). За таких обставин відповідно до пункту 9 Розділу ІІІ Статуту ОСББ "Дивногорська 9" та частини 15 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" мало бути проведено письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах, протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів. Доказів проведення такого письмового опитування відповідачем не надано. Відповідно до тих самих норм, якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "За" не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими. Оскільки письмове опитування не проводилося, необхідну кількість голосів набрано не було, а отже, оспорювані рішення з питань № 5, 6 порядку денного є неприйнятими в силу прямої вказівки закону;
- твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що "визнання недійсним рішення Зборів призведе до порушення прав та інтересів більшості мешканців будинку, які висловилися "ЗА" по усім питанням Зборів", є безпідставним, оскільки за встановленими судом обставинами у голосуванні взяло участь менше третини співвласників (9 із 27), що виключає можливість посилання на порушення балансу інтересів "більшості". Верховний Суд у пункті 84 постанови від 08.02.2023 у справі № 904/3783/21 з цього приводу прямо зазначив: "Враховуючи, що менше половини від загальної кількості співвласників взяло участь у голосуванні, необґрунтованим є також твердження ОСББ щодо порушення балансу інтересів співвласників багатоквартирного будинку, оскільки у цьому випадку позивач не оскаржує результати волевиявлення домінуючої більшості співвласників". Обставини даної справи є ще більш показовими - у голосуванні взяло участь менше третини співвласників, а отже доводи відповідача про порушення балансу інтересів є безпідставними;
- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність врахування голосу ОСОБА_6 при підрахунку голосів на загальних зборах ОСББ "Дивногорська 9" від 30.01.2022. В апеляційній скарзі відповідач, намагаючись спростувати зазначений висновок суду, посилається на копії відповідей трьох установ на адвокатські запити: Департаменту з управління ЖКГ Запорізької міської ради (від 13.11.2025 № 2998/01-39901), АТ "Запорізький завод феросплавів" (вих. № 18-75 від 26.11.2025) та РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (від 12.12.2025 № 912-007-12-2916). На підставі зазначених документів відповідач стверджує, що Запорізька міська рада, АТ "ЗФЗ" та РВ ФДМУ "зазначають, що не мають жодних претензій щодо участі мешканки квартири АДРЕСА_2 у функціонуванні ОСББ". Зазначене твердження відповідача є свідомим перекрученням змісту наведених документів, оскільки жоден із зазначених листів не містить такого формулювання. Позивач вважає за необхідне навести дійсний зміст кожного з цих документі. Відповідач не надав доказів того, що РВ ФДМУ як власник квартири АДРЕСА_2 видавало ОСОБА_6 довіреність на право участі та голосування на загальних зборах ОСББ, як того вимагають частина 2 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та частини 5 статті 245 Цивільного кодексу України;
- суд першої інстанції обґрунтовано врахував голос ОСОБА_7 лише в межах її документально підтвердженої частки - 1/3 квартири АДРЕСА_3 (21,38 кв.м.), а не за всю квартиру. Апеляційна скарга не містить жодних нових доказів, які б спростовували зазначені висновки суду;
- доводи відповідача про "баланс інтересів", "непропорційність способу захисту" та "зайве втручання в діяльність ОСББ" є безпідставними, оскільки ґрунтуються на хибному припущенні про те, що оспорювані рішення підтримані більшістю співвласників. Судом першої інстанції достеменно встановлено, що такої більшості не існує, а рішення прийняті з порушенням вимог закону та Статуту ОСББ.
До відзиву на апеляційну скаргу було долучено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, на випадок, якщо апеляційний суд не знайде підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення (вх. № суду 2492/26 від 27.02.2026), в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення обґрунтований позивачем наступним:
- чинне процесуальне законодавство розмежовує підготовку процесуального документа та його підписання. Підготовка документа адвокатом і підписання його особисто позивачем є допустимою та поширеною практикою, прямо передбаченою законом. Підписання позивачкою власних процесуальних документів не спростовує факту їх підготовки адвокатом;
- факт отримання адвокатом Сердюченком В.В. оплати у розмірі 38 000 грн 00 коп. від ОСОБА_1 в повному обсязі підтверджено Актом приймання-передачі наданих послуг від 22.01.2026, підписаним обома сторонами. Відповідач не подав жодного допустимого доказу на спростування цього факту;
- позивач вважає, що додаткове рішення в частині застосування частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає зміні, а заявлені витрати на суму 34 000 грн 00 коп. (за виключенням двох позицій, відхилених судом першої інстанції як необов'язкові) - відшкодуванню. Разом з тим, з огляду на те, що апеляційну скаргу на додаткове рішення подано лише відповідачем та лише в частині повної відмови у відшкодуванні, позивач просить залишити додаткове рішення в частині стягнення 15 000 грн 00 коп. без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
У зв'язку з відрядженням суддів Джепи Ю.А. та Мартинюка С.В. - членів колегії суддів, визначених протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026 та від 16.02.2026, судове засідання, призначене на 11.03.2026, не відбулося, про що учасники справи були повідомлені телефонограмою № 5 від 10.03.2026.
Враховуючи усунення обставин, що унеможливили проведення судового засідання, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 судове засідання було призначено на 13.04.2026.
У судове засідання 13.04.2026 з'явилися представники скаржника (відповідача), позивача та третя особа-1; представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.
Також судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Апеляційним господарським судом також враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 13.04.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні 13.04.2026 просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 по справі № 908/3182/25 в частині визнання недійсними рішень №№ 5, 6 з питань порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9", оформлених протоколом № 1 від 30.01.2022 та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити; в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" понесені судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Також представник скаржника (відповідача) просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 по справі № 908/3182/25 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 відмовити.
У судовому засіданні 13.04.2026 представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі без змін, посилаючись на обставини, викладені у відзивах на апеляційні скарги позивача.
Третя особа у судовому засіданні просила апеляційний господарський суд задовольнити подані відповідачем апеляційні скарги з підстав, що в них наведені.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 13.04.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
19.01.2022 зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9"; місцезнаходження: Україна, 69018, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Дивногорська, будинок 9/15.
Відповідно до частини 1 статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (частина 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Як зазначено в статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник має право: брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об'єднання; знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації. Об'єднання на вимогу співвласника зобов'язане надати йому для ознайомлення всі свої фінансові звіти. Порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 зазначила про те, що передумовою захисту та відновлення порушеного права позивача є існування такого права та, відповідно, порушення, на час звернення з позовом до суду.
Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.
У постанові від 20.04.2023 у справі № 914/2547/21 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників ОСББ.
Здійснення права на участь в управлінні спільним майном багатоквартирного будинку належить власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку. І хоча законодавством не передбачено процедури виходу (виключення) із членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, припиняючи статус власника квартири чи нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, особа втрачає відповідні права співвласника, зокрема, брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим законом і статутом об'єднання.
Так, ОСОБА_1 є власницею 2/3 (приватна спільна часткова) квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; загальна площа квартири 68,7 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою № 438483375 від 06.08.2025.
Таким чином, позивач є співвласником зазначеного житлового будинку та наділений обсягом прав, визначених Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20).
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (пункт 119 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18).
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (пункт 120 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Апеляційний господарський суд зазначає, що рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська, 9" від 30.01.2022 були порушені права позивача на участь в управлінні спільним майном, на участь в діяльності відповідача, на належну інформацію перед голосуванням, а також майнові права ОСОБА_1 , оскільки, зокрема, встановлені рішенням внески безпосередньо покладають на ОСОБА_1 майновий обов'язок (регулярні платежі), який впливає на розмір витрат на володіння належною їй квартирою та, відповідно, на її майновий стан.
30.01.2022 проведено загальні збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9", за результатом проведення яких складений Протокол № 1.
У Протоколі зазначена наступна інформація:
- загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку 27 осіб;
- у зборах взяли участь співвласники в кількості 14 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку;
- порядок денний:
1. Обрання голови та секретаря зборів;
2. Встановити порядок голосування співвласників та внести зміни до Статуту ОСББ "Дивногорська 9";
3. Обрання ревізійної комісії ОСББ "Дивногорська 9";
4. Прийняття рішення про здійснення управління, забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном, включаючи поточний ремонт, утримання житлового будинку та прибудинкової території, шляхом самозабезпечення ОСББ "Дивногорська 9" житлового будинку АДРЕСА_7 ;
5. Затвердження обов'язкового щомісячного внеску на управління будинком та утримання прибудинкової території для жилих (квартир) ОСББ "Дивногорська 9";
6. Затвердження кошторису з 01.02.2022;
7. Затвердження обов'язкового одноразового внеску на поточний ремонт для жилих (квартир) та нежитлових приміщень ОСББ "Дивногорська 9".
За результатами розгляду питань порядку денного прийняті, зокрема, такі рішення:
- питання № 2. Встановити порядок голосування на загальних зборах з розрахунку, що кожна квартира має один голос незалежно від кількості співвласників та площі квартири. Завчасно до дати проведення загальних зборів повідомляти на дошках оголошень та в чаті будь-якого месенджера або вручати кожному співвласнику під розписку або направляти рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. Викласти Статут ОСББ "Дивногорська 9" в новій редакції (додається) та доручити проведення державної реєстрації голові правління ОСОБА_2 . Проголосували: "За" - 10 осіб; "Проти" - 0 осіб;
- питання № 5. Затвердити обов'язковий щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для жилих (квартир) ОСББ "Дивногорська 9". Проголосували: "За" - 10 осіб; "Проти" - 0 осіб;
- питання № 6. Затвердити кошторис з 01.02.2022 та обов'язковий щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для жилих приміщень ОСББ "Дивногорська 9" у такому розмірі 6 грн 96 коп. за 1 кв. м. Проголосували: "За" - 10 осіб; "Проти" - 0 осіб;
- питання № 7. Затвердити обов'язків одноразовий внесок на поточний ремонт для жили (квартир) та нежитлових приміщень ОСББ "Дивногорська 9" в розмірі 10 грн 00 коп. з квартири. Проголосували: "За" - 10 осіб; "Проти" - 0 осіб.
ОСОБА_1 участі під час проведення загальних зборів 30.01.2022 не приймала та вважає, що рішення №№ 2, 5, 6, 7, прийняті за результатами проведення загальних зборів 30.01.2022, порушують її права, оскільки прийняті з недодержання процедури повідомлення щодо проведення зборів, рішення прийняті з порушенням кворуму та з порушенням вимог Закону. Вказане і стало причиною звернення із позовом до суду.
Предметом спору є визнання недійсними рішень з питань порядку денного загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" №№ 2, 5, 6, 7, оформлені протоколом № 1 від 30.01.2022.
Предметом доказування у справі є дотримання законодавства щодо скликання та проведення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" від 30.01.2022, наявність/відсутність порушених прав позивача рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" від 30.01.2022, оформленого протоколом № 1 від 30.01.2022, наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" від 30.01.2022, оформленого протоколом № 1 від 30.01.2022.
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції на час прийняття спірного рішення), органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
За рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об'єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників. Статутом визначаються порядок скликання та голосування, перелік питань, які можуть вирішуватися зборами представників.
Збори представників не можуть вирішувати питання, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання.
Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Статутом об'єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.
Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.
Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").
Так, письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах з питань порядку денного не проводилося.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" (в редакції станом на 25.12.2021), вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", в редакції яка була чинна на час скликання та проведення оскаржуваних зборів, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
Порядок скликання та проведення установчих зборів об'єднання регулюється, зокрема, статтею 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного (частина 4 статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під'їзду багатоквартирного будинку (частини 4 статті 10 Закону "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку").
Нормою статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено лише способи повідомлення співвласників про проведення установчих зборів, а нормами статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" встановлено саме порядок здійснення такого повідомлення (шляхом надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику у багатоквартирному будинку (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20, від 02.12.2020 у справі № 916/86/20).
Так, відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Статуту ОСББ, загальні збори скликаються і проводяться правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
Правління (ініціативна група) не менш ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення загальних зборів обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.
Доводи скаржника (відповідача) щодо неможливості повідомити позивача у спосіб, визначений в пункті 5 розділу ІІІ Статуту ОСББ, розцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, що відсутність коштів на надіслання письмового повідомлення рекомендованим листом не позбавляла відповідача можливості вручити позивачу таке повідомлення під розписку (що не потребувало фінансових витрат зі сторони ОСББ); доказів відмови позивача від отримання такого письмового повідомлення відповідач суду не надав та матеріали справи не містять.
Відповідно до пунктів 6, 7 Розділу ІІІ Статуту ОСББ у загальних зборах мають право брати участь усі співвласники. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або житлових приміщень, що перебувають у його власності. Загальні збори можуть встановити інший порядок визначення кількості голосів, що належить кожному співвласнику на загальних зборах.
Згідно із пунктом 8 Розділу ІІІ Статуту ОСББ, рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, більшістю голосів. Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування ("за" чи "проти"). Загальні збори можуть встановити інший порядок голосування на зборах та прийняття рішень за них.
З протоколу № 1 від 30.01.2022 вбачається, що загальна кількість співвласників - 27, у зборах прийняли участь - 14, із спірних питань порядку денного "За" проголосувало 10 співвласників.
Співвласниками, які проголосували, є:
- ОСОБА_12 (квартира АДРЕСА_8 ) - право власності 1/2 квартири загальною площею 63,23 кв.м (31,62 кв.м) за даними інформаційної довідки щодо права власності № 438307656, 3,59% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту;
- ОСОБА_3 (квартира АДРЕСА_9 ) - право власності 1/4 квартири загальною площею 63,69 кв.м (15,92 кв.м) за даними інформаційної довідки щодо права власності № 438305580, 1,80% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту;
- ОСОБА_13 (квартира АДРЕСА_10 ) - право власності 1/2 квартири загальною площею 77,09 кв.м (38,55 кв.м) за даними інформаційної довідки щодо права власності № 438308169, 4,37% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту;
- ОСОБА_14 (квартира АДРЕСА_11 ) - право власності 1/1 квартири загальною площею 58 кв.м (58 кв.м) за даними інформаційної довідки щодо права власності № 438362482, 6,58% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту;
- ОСОБА_6 - (АТ "Запорізький завод феросплавів" у відповіді вих. № 18-76 від 01.12.2025 на адвокатський запит повідомило, що квартира АДРЕСА_12 ) не перебуває у приватній або комунальній власності та є державною власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях), надано копію Акту про списання багатоквартирного будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_13 з балансу АТ "Запорізький завод феросплавів" від 05.01.2022. Також, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень. Доказів надання власником квартири АДРЕСА_2 доручення ОСОБА_6 на участь в управлінні багатоквартирним будинком відповідачем не надано.
Суд першої інстанції вірно виснував, що відповідачем безпідставно враховано голос ОСОБА_6 під час підрахунку голосів, оскільки вона не є власницею квартири.
Посилання скаржника на обов'язки наймача приймати участь в утриманні майна не можуть бути ототожнені з правами власника на участь в управлінні багатоквартирним будинком.
- ОСОБА_15 (квартира АДРЕСА_14 ) - загальна площа 78,79 кв.м, 8,94% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту (під час дослідження доказів відповідачем зазначено про наявність договору купівлі-продажу від 10.03.2000 та виготовлення технічного паспорту на квартиру у 2012 році);
- ОСОБА_16 (квартира АДРЕСА_7 ) - загальна площа 40,01 кв.м, 4,54% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо наявності права власності на квартиру не зареєстрована, відповідачем зазначено про наявність інформації про участь у процесі приватизації квартири у 2002 році);
В обґрунтування позову ОСОБА_1 не посилалась на те, що мешканці квартир АДРЕСА_15 безпідставно голосували на зборах за відсутності документів на підтвердження права власності на квартири. Заяви про зміну підстав позову від ОСОБА_1 до суду не надходило. Отже, суд першої інстанції при підрахунку кількості голосів врахував голоси ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які виявили своє волевиявлення шляхом фіксування відповідних підписів під час голосування. Документально відсутність у вказаних осіб права власності на квартири не доведено.
- ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_1 ) - право власності 1/1 квартири загальною площею 50,6 кв.м (50,6 кв.м) за даними інформаційної довідки щодо права власності № 438478723, 5,74% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту;
- ОСОБА_7 (квартира АДРЕСА_3 ) - право власності 1/3 квартири загальною площею 64,14 кв.м. (21,38 кв.м.) за даними інформаційної довідки щодо права власності № 438307778, 2,43% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту;
Квартира АДРЕСА_3 була приватизована ОСОБА_8 - 1/3, ОСОБА_17 - 1/3, ОСОБА_10 - 1/3. 09.06.2006 гр. ОСОБА_9 видала довіреність на гр. ОСОБА_10 на дарування гр. ОСОБА_7 належної їй частки на праві власності на 1/3 частини кватири № 12 в будинку АДРЕСА_16 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08.11.2011. Доказів того, що ОСОБА_10 подарувала гр. ОСОБА_7 - 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 у зв'язку з чим видавалась довіреність від 09.06.2006 не надано. Квартира є нерухомим майном, та відповідно до частини 1 статті 182 та частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. 25.11.2008 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом гр. ОСОБА_7 на всю частку гр. ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час вирішення спору в суді за ОСОБА_7 документально підтверджено право власності на 1/3 кватири № 12.
Посилання на заяву свідка гр. ОСОБА_10 , зареєстровану в реєстрі за №2488 в якій зазначено, що вона цілком та повністю підтримує усі рішення загальних зборів ОСББ "Дивногорська 9", оформлені протоколом № 1 від 30.01.2022, голосує "За" з усіх питань та те, що надавала повноваження на голосування на загальних зборах та усіх інших зборах від усієї квартири ОСОБА_7 , що є іншою співвласницею квартири та є її рідною сестрою, є безпідставним. Підтримання усіх питань порядку денного загальних зборів за умови відсутності під час проведення самих зборів та як наслідок фізичного голосування шляхом проставляння власного підпису на підтвердження висловлення своєї позиції з певних питань, не є належною формою волевиявлення співвласника ОСББ.
Відповідно до частини 5 статті 245 Цивільного кодексу України, довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством. Співвласник здійснює правочин під час голосування (голосує шляхом підписання листа опитування чи Бюлетеня) - в простій письмовій формі. Довіреності в письмовій формі на право участі та голосування на загальних зборах виданої ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_7 , не надано. Доводи скаржника, з посиланням на усні домовленості між членами родини не можуть свідчити про належне набуття права власності чи наявність підстав для виникнення права на участь у голосуванні на загальних зборах.
- ОСОБА_18 (квартира АДРЕСА_5 ) - право власності 1/1 квартири загальною площею 64,23 кв.м (64,23 кв.м) за даними інформаційної довідки № 438480519, 7,29% від 100% площі будинку; 1 голос за пунктом 8 частини 3 розділу ІІІ Статуту.
Отже, судом першої інстанції вірно наведені такі загальні дані:
- кількість квартир у будинку - АДРЕСА_5 ;
- кількість співвласників на час ухвалення спірних рішень - 27;
- площа квартир в багатоквартирному будинку ОСББ - 881,45 кв.м;
- площа врахована ОСББ під час проведення підрахунків голосів - 610,05 кв.м, або 58,61% від загальної площі квартир будинку ОСББ;
- площа квартир ОСББ для прийняття рішення у 2/3 голосів - 587,63%;
- кількість осіб, які фактично проголосували "За" за даними протоколу - 10;
- площа квартир осіб, які суд першої інстанції вірно врахував для визначення результатів голосування, - 399,1 кв.м, або 45,28% від загальної площі квартир будинку ОСББ;
- кількість осіб, які фактично мали право голосу - 9 (з 27 співвласників).
Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що площа квартир співвласників будинку, які голосували "За" під час проведення оскаржуваних зборів, складає 399,1 кв.м., що є недостатньою кількістю для ухвалення рішення.
Також судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивачки про проведення загальних зборів, які відбулися 30.01.2022. Здійснення оголошення про проведення загальних зборів шляхом розклеювання об'яв на під'їздах будинку відповідачем не доведено. Також, відповідачем не надано доказів здійснення повідомлення позивача у визначеному в пункті 5 розділу ІІІ Статуту ОСББ порядку.
З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що порушення порядку повідомлення позивача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Так як безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів.
Крім того, у постанові від 20.04.2023 у справі № 914/2547/21 Верховний Суд зазначив, що, розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників ОСББ.
Колегією суддів враховано, що виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів. При цьому Верховний Суд констатував, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, уникати зайвого втручання в питання діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які вирішуються загальними зборами співвласників (постанова Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 917/1891/21).
У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 918/964/20 наведені такі правові висновки:
- виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів;
- безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів;
- встановлюючи порушення порядку повідомлення позивачів, апеляційному суду слід було врахувати, що встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Так, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів;
- суд, розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.
Також, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.08.2023 у справі № 904/1711/22, в якій останній звертав увагу на специфіку відносин між співвласниками у ОСББ і, зокрема, зазначав таке:
- ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів;
- визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом;
- суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 8.46 постанови Великою Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20, для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами частини 14 статті 10 Закону № 2866-ІІІ, застосовувати положення статуту ОСББ, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників.
Із змісту Статуту ОСББ убачається, що рішення з другого питання порядку денного приймається простою більшість голосів, з інших спірних питань - п'ятого, шостого та сьомого, приймається при голосуванні за них не менш як дві третини від загальної кількості усіх співвласників.
Спірні рішення не можна вважати прийнятими з додержання вимог щодо необхідної кількості голосів, оскільки за рішення з питання № 2 порядку денного, які з урахуванням підтверджуючих документів щодо права власності можливо врахувати, проголосувало - 9 співвласників, тоді як з урахуванням пункту 8 Розділу ІІІ Статуту ОСББ, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників, тобто необхідна кількість голосів повинна становити - 14 (з 27). З урахуванням кількості співвласників, голоси яких можуть бути враховані під час голосування 30.01.2022 від загальної площі всіх квартир, такий показник становить 399,1 кв.м., що також становить менше потрібної кількості 440,73 кв.м. - 50%. Рішення з питань порядку денного №№ 5, 6, 7 вважаються прийнятим, якщо за них проголосували не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників (пункт 8 розділу ІІІ Статуту ОСББ), тобто необхідна кількість голосів повинна становити - 18. Таким чином, за усіма спірними питання порядку денного, проголосувала менша кількість співвласників від потрібної за положеннями Статуту ОСББ та вимогами Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
При цьому, як було зазначено вище, основною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є недостатня кількість голосів співвласників для прийняття рішень.
Пояснення ОСОБА_3 з приводу фактичної кількості співвласників, які взяли участь під час проведення загальних зборів 30.01.2022 у кількості 6 чоловік, судом першої інстанції вірно до уваги не прийняті, оскільки документально не підтверджені.
Також, до матеріалів справи надано нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_4 , зареєстровано у за № 2623, в якій щодо проведення загальних зборів, зокрема зазначено наступне: "Через несвоєчасне повідомлення про проведення зборів я не міг бути присутнім на зборах та не брав участі у голосуванні. Зі змісту переписки у вайбер-спільноті також видно, що значна частина співвласників була відсутня. Наприклад, 30.01.2022 о 11 годині 25 хвилин співвласниця квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 написала, що її не було. На підставі цієї та інших відомих мені обставин стверджую, що на зборах не була забезпечена потрібна кількість співвласників для прийняття рішень, передбачена Статутом ОСББ та законодавством. Після 30.01.2022 голова ОСББ ОСОБА_2 обходила квартири співвласників, пропонуючи підписати листи голосування постфактум. У багатьох випадках, за моєю інформацією, позначки "За" у таблицях голосування були проставлені власноруч ОСОБА_2 без участі співвласників. Участі у голосуванні я не брав, підпис відсутній. Крім того, 08.02.2022 о 18 годині 34 хвилини ОСОБА_2 опублікувала у вайбер-групі наступне повідомлення: "нам необхідно терміново підписати протокол по кошторису, щоб почали працювати двірники. 09.02 в 15:00 всіх запрошую у двір будинку для підписання протоколу".
З урахуванням наведених обставин справи та наданих доказів, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що позивачка довела наявність підстав для визнання спірних рішень загальних зборів об'єднання недійсними. За відсутності кворуму як для проведення загальних зборів так і щодо проведення голосування з питань порядку денного не можна вважати, що спірні рішення загальних зборів підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів ОСОБА_1 співвласника, яка оскаржує такі рішення в судовому порядку.
При цьому здійснення права на участь в управлінні спільним майном багатоквартирного будинку належить власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку.
За змістом положень статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право, в тому числі задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення.
Колегією суддів враховано, що Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 914/2547/21, зазначив, що, розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі № 918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому, проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.
Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з'ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом (постанова Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 904/1711/22).
Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.
З приводу аргументів скаржника про втручання суду в діяльність ОСББ колегія суддів зазначає таке.
Під час розгляду даної справи оцінка зазначеним обставинам надавалась виключно в контексті наявності порушення прав позивача, жодних висновків суду щодо економічно обґрунтованого чи правомірного тарифу чи інших сфер діяльності ОСББ оскаржуване рішення не містить.
Отже, доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції втрутився в діяльність ОСББ, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині оскаржуваних в апеляційній скарзі питань є правомірними та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення слід зазначити таке.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України», від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії", згідно з якими відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Отже, оцінюючи обсяг наданої адвокатом під час розгляду справи правничої допомоги Семенець С.А. та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що застосовується Європейським судом з прав людини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованими та такими, що доведені документально, є витрати на надання правничої допомоги у розмірі 15 000 грн 00 коп.
Крім того, оскільки апеляційним господарським судом підтверджена правомірність рішення суду першої інстанції щодо розгляду спору по суті, а скаржник просив здійснити перегляд додаткового рішення, в тому числі з підстав неправомірності задоволених позовних вимог, колегія суддів зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги апеляційним господарським судом не встановлено наявність підстав для зміни чи скасування додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі № 908/3182/25.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення суду такими, що підлягають залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі №908/3182/25 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі № 908/3182/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 у справі №908/3182/25 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі № 908/3182/25 - залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дивногорська 9".
5. Матеріали справи № 908/3182/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 15.04.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя С.В. Мартинюк