вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2026 р. Справа № 910/2066/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Горбасенка П.В.
суддів: Сковородіної О.М.
Колесника Р.М.
за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром»
про стягнення 516 836, 57 грн
за участю представника позивача: Перегінець Р.Т. (ордер серії АІ № 1998090 від 26.02.2026)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» (далі - позивач / ТОВ «АПК «Беста») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром» (далі - відповідач / ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром») про стягнення 516 836, 57 грн.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «АПК «Беста» посилається на обставини порушення відповідачем зобов'язань за договором безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 05/12/24-ФД від 05.12.2024 в частині здійснення розрахунків.
02.03.2026 з використанням підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва ТОВ «АПК «Беста» подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просив суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром», а також на грошові кошти останнього, що знаходяться на будь-яких відкритих у банківських установах рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 516 836, 57 грн.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що договір безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 05/12/24-ФД від 05.12.2024 укладений між сторонами без забезпечення виконання зобов'язання, як-то порука, гарантія, застава тощо, тоді як протягом тривалого часу після настання строку повернення коштів (більше року) відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконує, грошові кошти не повертає.
За доводами ТОВ «АПК «Беста», виконання в майбутньому судового рішення в означеній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач у власності наявні грошові кошти для їхнього стягнення на користь позивача, що і свідчить про доцільність накладення на них арешту, а також на інше належне на праві власності ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» майно.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2026 прийняв позовну заяву ТОВ «АПК «Беста» до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/2066/26 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також 04.03.2026 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АПК «Беста» про забезпечення позову.
Суд першої інстанції у цій ухвалі зазначив, що заява позивача не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «АПК «Беста» про забезпечення позову.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, ТОВ «АПК «Беста» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26 та прийняти постанову, якою заяву ТОВ «АПК «Беста» про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі, вжити заходи забезпечення позову через накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром», а також арешту на грошові кошти останнього, що знаходяться на будь-яких відкритих у банківських установах рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 516 836, 57 грн.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «АПК «Беста» (далі - скаржник) посилається на те, що метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Так, за доводами скаржника, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо останнє буде ухвалене на користь ТОВ «АПК «Беста».
Поряд з тим, беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, позивач стверджує, що вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Відтак, за твердженнями ТОВ «АПК «Беста», викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26 висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки вони суперечать наведеній вище правовій позиції.
Додатково скаржник зауважив, що:
- вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу;
- обраний позивачем захід забезпечення позову не завдає шкоди відповідачу, адже не позбавляє останнього прав на володіння майном та коштами, а лише тимчасово обмежує право розпорядження ними;
- заява про забезпечення позову є співмірною із заявленими позивачем вимогами, адже ТОВ «АПК «Беста» просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти у межах позовних вимог у розмірі 516 836, 57 грн.
Отже, ТОВ «АПК «Беста» наголошує на необхідності задоволення його заяви про забезпечення позову, як наслідок, на наявності ґрунтовних підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ «АПК «Беста» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Сковородіної О.М., Колесника Р.М.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.03.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АПК «Беста» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 15.04.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи та встановив ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» строк для подання до суду у письмовій формі відзиву на апеляційну скаргу.
20.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява ТОВ «АПК «Беста» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, згідно якої скаржник просив суд забезпечити участь його представника - Перегінець Р.Т. в судовому засіданні 15.04.2026 та подальших засіданнях у справі № 910/2066/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 20.03.2026 задовольнив заяву ТОВ «АПК «Беста» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив провести судове засідання 15.04.2026, а також наступні судові засідання у цій справі в режимі відеоконференції.
26.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26.
У судове засідання 15.04.2026 з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні ухвали Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26.
Поряд з тим представник відповідача у таке судове засідання не з'явився, тоді як про день, час та місце судового розгляду ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» було повідомлене належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах означеної справи докази, а саме довідки про доставку електронного документа до його електронного кабінету.
Також ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало, що в силу ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який, зі свого боку, належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет правильності застосування Господарським судом міста Києва норм права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24 тощо.
За правилами ст. 136 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5-7 ст. 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та / чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Колегія суддів враховує, що предметом спору у цій справі є вимога майнового характеру, а саме стягнення 516 836, 57 грн, з яких: заборгованість за договором безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 05/12/24-ФД від 05.12.2024 у розмірі 450 000, 00 грн та пеня у розмірі 66 836, 57 грн.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову через накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджанню законному стягненню грошових коштів) причин.
Означений висновок Північного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.04.2018 у справі № 916/2828/17 та від 31.03.2021 у справі № 914/2353/20.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Верховний Суд в постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 зазначив, що про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Відтак при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави заявлених позовних вимог та застосування відповідного їм заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За умовами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Водночас судова колегія звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
В розрізі всього наведеного вище апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду від 04.03.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі № 910/2066/26 відсутні та позивачем до суду першої інстанції разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач здійснює будь-які дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Сам факт звернення із заявою ТОВ «АПК «Беста» про забезпечення позову не звільняє його від обов'язку доведення обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування відповідних заходів, та не є підставою для відступу від принципів рівності сторін і змагальності процесу.
За відсутності доведених ризиків утруднення виконання рішення суду застосування такого заходу не відповідатиме вимогам пропорційності, тим більше, що забезпечення позову не повинно мати на меті створення для відповідача негативних наслідків, тотожних наслідкам задоволення позову, та не може використовуватися як інструмент попереднього примусу до виконання спірного зобов'язання.
Судова колегія звертає увагу, що самі лише твердження про потенційну можливість ухилення ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» від виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на заявлені у цій конкретній справі предмет і підстави позову щодо неправомірності дій відповідача, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
З огляду на наведене, всі доводи скаржника щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях.
Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, без долучення відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18 та від 12.06.2019 у справі № 909/19/19.
Враховуючи останню правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів ТОВ «АПК «Беста» щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які фактично зводяться до невиконання ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» зобов'язань за договором безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 05/12/24-ФД від 05.12.2024 та наявного припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення, приймаючи до уваги що такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Поряд з тим твердження скаржника стосовно невиконання відповідачем обов'язків згідно укладеного між ТОВ «АПК «Беста» та ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» (далі - сторони) договору безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 05/12/24-ФД від 05.12.2024 Північним апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки наведені твердження стосуються обґрунтування підстав позову, тобто суті позовних вимог, та жодним чином не свідчать про необхідність забезпечення позову, оскільки сам по собі факт наявності між сторонами судового спору не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того Верховний Суд в постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 та від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20 дійшов висновку про те, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Водночас, не довівши відсутності або недостатності у відповідача грошових коштів для виконання судового рішення у разі задоволення позову, позивач просить накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке не є предметом спору та щодо якого відсутня інформація про вжиття ТОВ «Інженерна компанія «С»-Пром» заходів, направлених на його відчуження з метою ухилення виконання потенційно негативного для нього судового рішення, у зв'язку з чим такі заходи не є співмірними та адекватними.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем при зверненні з заявою про забезпечення позову не доведено наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та рухоме і нерухоме майно, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів.
Відтак, оцінивши доводи ТОВ «АПК «Беста» щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, колегія суддів зазначає про те, що Господарський суд міста Києва дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АПК «Беста» про забезпечення позову у справі № 910/2066/26.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом міста Києва норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 04.03.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі № 910/2066/26 не знайшли свого підтвердження, судова колегія дійшла висновку, що зазначений судовий акт відповідає вимогам закону, а отже, підстави для його скасування відсутні.
Приписами ст. 236 ГПК України унормовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Положеннями ст. 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В розрізі наведених норм колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, відтак оскаржувану ухвалу належить залишити без змін.
У зв'язку із залишенням без змін ухвали місцевого господарського суду, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.
Керуючись ст. 129, 136, 137, 232, 236, 255, 270, 273, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26.
2. Залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/2066/26.
3. Покласти витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги на скаржника.
4. Повернути матеріали справи № 910/2066/26 до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не може бути оскаржена.
Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2026.
Головуючий суддя П.В. Горбасенко
Судді О.М. Сковородіна
Р.М. Колесник