вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" квітня 2026 р. Справа№ 910/19189/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
представників сторін:
від позивача: Пронюк В.Я.;
від відповідача: Демченко С.В.;
від третьої особи 1: Кириченко Л.В.; Слівінський І.О.;
від третьої особи 2: Бочева О.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024
у справі №910/19189/23 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
1) Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"
2) Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
про стягнення 130 747 443,64 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (далі-відповідач) про стягнення за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ основного боргу в сумі 28 603 165,99 грн. та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП основного боргу в сумі 102 144 277,65 грн.
Ухвалою суду від 28.03.2024 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Також, протокольною ухвалою суду від 11.04.2024 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 109 638 878,94 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовлючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що жодних первинних документів на підтвердження зазначених в актах звірки взаємних розрахунків даних щодо кількості та вартості поставленого товару до матеріалів справи не долучено, у зв'язку з чим відповідні акти звірки не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спірної заборгованості.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт звертає увагу, що наведені у рішенні Господарського суду м. Києва від 17.10.2024 посилання на недостатність доказів постачання позивачем нафтопродуктів відповідачу та наявності заборгованості за отримані нафтопродукти є безпідставними.
Апелянт наголошує, що до квітня 2024 року ділове листування щодо виконання договорів постачання нафтопродуктів між ним та відповідачем здійснювалось без затримок, документи передавали нарочно, підписувались керівниками підприємств. Апелянт також зауважує, що під час подання позовної заяви були надані копії актів звірки взаєморозрахунків за договорами постачання станом на листопад 2023 року, які були підписані та скріплені печатками сторін. Апелянт зазначає, що отримав від відповідача лише у травні 2024 року підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договорами постачання станом на 31.12.2023, який було сформовано лише 18.03.2024. Позивачем подано до суду відповідне клопотання про поновлення строку для приєднання зазначеного акту звірки взаєморозрахунків до матеріалів справи, проте, суд першої інстанції безпідставно відмовив у залученні зазначеного документу, так само як і інших доказів, у тому числі саме первинних документів, про відсутність яких саме зазначено у рішенні, що оскаржується. За таких обставин, апелянт вважає, що відсутність первинних документів у матеріалах справи є наслідком упередженої позиції суду першої інстанції, який декілька разів безпідставно відмовляв позивачу у залученні таких документів до матеріалів справи.
Також апелянт наголошує, що наявні у матеріалах справи документи містять достатньо доказів того, що договори постачання між позивачем та відповідачем були укладені належним чином, їх чинність визнається сторонами, за ними були здійснені постачання товарно-матеріальних цінностей, за постачання яких здійснювалась оплата грошових коштів, відповідач визнавав наявність суми заборгованості та мав наміри сплатити борг та укласти мирову угоду з метою погодження графіку сплати заборгованості. Проте, судом першої інстанції вказані документи залишені поза увагою. На думку апелянта, судом було проявлено надмірний формалізм, залишено без будь-якої оцінки наявні в матеріалах справи надані позивачем докази у вигляді первинних документів, що призвело до нез'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом було проігноровано положення ч.ч.1, 2 ст. 75 ГПКУ, зважаючи на наявність у відзиві відповідача факту визнання суми заборгованості.
За таких обставин, апелянт зазначає, що судом необгрунтовано залишено без оцінки та врахування при прийнятті судового рішення наявність в матеріалах доказів у вигляді первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин між сторонами, а також наявність обставин визнання відповідачем наявної заборгованості.
Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції під час розгляду справи проігнорував можливість скористатись наявними у нього процесуальними правами з метою належного дослідження спірних обставин, залучення необхідних доказів. На його думку, суд першої інстанції несправедливо відмовив йому у можливості залучення додаткових доказів до матеріалів справи, що призвело при прийняття неправомірного та необгрунтованого рішення та позивач був позбавлений права на справедливий суд.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл"
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що господарський суд першої інстанції вірно визначив та правильно застосував норми матеріального права, забезпечив справедливий, неупереджений, об'єктивний, з дотриманням норм процесуального права та прав сторін судового процесу розгляд справи, здійснив повне, всебічне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, відповідач зазначив, що до матеріалів справи позивачем на підтвердження виникнення заборгованості за відповідачем за період поставки товару січень-березень 2024 року за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 38 536 298,30 грн. та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 71 102 580,64 грн долучено лише акти звірки взаємних розрахунків від 26.03.2024 №
30 та від 26.03.2024 № 31 відповідно. Разом із цим, зазначені акти звірки взаємних розрахунків не містять підписів уповноважених осіб зі сторони відповідача. Також, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу даних актів звірки взаємних розрахунків для погодження та підпису. Водночас, відповідач зауважує, що жодних первинних документів на підтвердження зазначених в актах звірки взаємних розрахунків даних щодо кількості та вартості поставленого товару до матеріалів справи не долучено, у зв'язку з чим не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження наявності спірної заборгованості.
Щодо не долучення ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» доказів до матеріалів справи, відповідач вказує, що позивач при поданні позову не зазначив про неможливість подання доказів з об'єктивних причин або про намір надання відповідних доказів, а також не зазначив: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. При цьому, зазначені докази не були подані разом із позовною заявою.
Відповідач також наголошує, що позивачем не доведено наявність будь-яких збоїв в системі Електронного суду, та не доведено наявність незалежних від нього підстав неподання доказів у строки, передбачені положеннями ГПК України. Позиція позивача ґрунтується виключно на припущенні про наявність збою в роботі підсистеми «Електронний суд» та не підтверджена жодними належними та допустимими доказами. Відповідач зауважує, що позивачем не надано доказів звернення до служби підтримки підсистеми Електронного суду та не повідомлено про інші заходи, які вчинено ним для з'ясування неможливості подання доказів.
Крім того, відповідач зауважує, що первинних облікових документів, складених на виконання умов двох договорів поставки, а також вимог чинного законодавства, позивачем до суду не надано. Такими документами могли б бути акти прийому-передачі товару та/або видаткові накладні в залежності від базису поставки товару. Не надано позивачем також і товарно-транспортних та/або залізничних квитанцій.
Крім того, 18.03.2026 відповідачем подано письмові пояснення щодо висновку судової економічної експертизи, в яких останній вважає, що експерти КНДІСЕ у висновку помилково прийняли за основу в актах звірки заборгованість станом на 01.01.2024 без перевірки: чи підписані акти уповноваженими особами (першими керівниками або особами з відповідними повноваженнями); чи підтверджена інформація в актах первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, заявками, актами приймання-передачі тощо).
Таким чином, відповідач вважає висновок експертів у частині «узгодженої» заборгованості за актами звірки не може бути покладений в основу судового рішення як неналежний доказ (ст.76, 77 ГПК України). Експерти не були уповноважені давати правову оцінку юридичній силі актів звірки - це компетенція суду.
Узагальнені письмові пояснення інших учасників справи
Третя особа, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", надала свої письмові пояснення, в яких просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» у справі №910/19189/23 відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі № 910/19189/23 залишити без змін.
ПАТ «Укранафта» зауважує, що суд правомірно та обґрунтовано залучив ПАТ «Укрнафта» та АРМА у дану справу в якості третіх осіб, а доводи позивача про неправомірність такого залучення є безпідставними та зводяться виключно до незгоди з рішенням суду першої інстанції.
Також ПАТ «Укранафта» наголошує, що надані позивачем акти звірки та проекти актів звірки не є первинними обліковими документами, які б підтверджували постачання позивачем нафтопродуктів відповідачу, а тому не повинні прийматися в якості доказу заборгованності відповідача. За таких обставин, на його думку, позивач не довів належними та допустимими доказами постачання нафтопродуктів за договорами поставки.
Щодо неподання позивачем доказів у зв'язку з їх значним обсягом, ПАТ «Укранафта» звертає увагу на те, що позовна заява, разом з якою у позивача з'являється обов'язок подати всі необхідні докази (в тому числі первинних документів, які б підтверджували здійснення господарських операцій за договором поставки нафтопродуктів ЗВГ № 02-0109-2022-СГ від 01.09.2022 та за договором поставки нафтопродуктів № 01-0109-2022-НП від 01.09.2022, та відповідно і правомірність заявлених грошових вимог) є першою заявою по суті справи, а отже, позивач жодним чином не знав та не міг знати, що відповідач визнає або відмовиться визнавати позовні вимоги, що у свою чергу спростовує мотивацію позивача щодо відсутності необхідності подачі доказів (в тому числі первинних документів) разом з позовною заявою у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог.
ПАТ «Укрнафта» зазначає, що позивач не виявив заінтересованість щодо розгляду справи та подання доказів, без поважних причин не подав необхідні докази разом з позовною заявою та протягом підготовчого провадження, не повідомив суд про наявність, та/або неможливість подання таких доказів, тобто не скористався своїм правом, у зв'язку з чим, посилання позивача на те, що суд начебто позбавив його права додати докази до матеріалів справи не відповідає дійсності та спростовує твердження позивача про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
ПАТ «Укрнафта» вважає, що позивачем не доведено наявність будь-яких збоїв в системі електронного суду та не доведено наявність незалежних від нього підстав неподання доказів у строки, передбачені положеннями ГПК України. Позиція позивача ґрунтується виключно на припущенні про наявність збою в роботі підсистеми «Електронний суд», та не підтверджена жодними належними та допустимими доказами. Факт формування повідомлення у підсистемі ЄСІТС не є тотожним його направленню до суду, а отже, позивачем не було належним чином направлене клопотання про долучення доказів та самі докази.
Третя особа, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА), надала письмові пояснення, в яких заперечує проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг», вважає рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі № 910/19189/24 законним та обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують обставин, які встановлені при розгляді справи Господарським судом міста Києва. За таких обставин, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі № 910/19189/24 необхідно залишити без змін з таких підстав.
АРМА зазначає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано залучив ПАТ «Укрнафта» та АРМА у дану справу в якості третіх осіб, а доводи позивача про неправомірність такого залучення є безпідставними та зводяться виключно до незгоди з рішенням суду першої інстанції.
АРМА зауважує, що докази, на підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами із поставки товару за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП за спірний позовний період січень-березень 2024 року, позивачем не надані та не містяться в матеріалах справи. Крім того, надані позивачем акти звірки та проекти актів звірки не є первинними обліковими документами, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами постачання нафтопродуктів за договорами поставки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 витребувано у Господарському суду міста Києва матеріали справи №910/19189/23.
25.11.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19189/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 залишено без руху та надано строк для надання доказів сплати судового збору у розмірі 901 824,00 грн.
04.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» надійшла заява про усунення недоліків з платіжною інструкцією №4778 від 29.11.2024 про сплату судового збору у розмірі 901 824,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024, у зв'язку перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 та призначено розгляд справи на 03.02.2025.
Судове засідання 03.02.2025 не відбулось у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 на 24.02.2025.
У судовому засіданні 24.02.2025 продовжено строк розгляду справи № 910/19189/23 та оголошено перерву у судовому засіданні до 17.03.2025.
У судовому засіданні 17.03.2025 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/19189/23 до 02.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» від 19.11.2024 про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» процесуальний строк на долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які подані 19.11.2024 та долучено їх до матерілів справи. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» про поновлення строку на подання доказів від 30.01.2025 відмовлено. Додаткові докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» від 27.12.2024 та від 30.01.2025 залишено без розгляду. Оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 до 28.04.2025.
28.04.2025 ПАТ "Укрнафта», у зв'язку із долученням до матеріалів справи додаткових доказів, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи.
У судовому засіданні 28.04.2025 продовжено строк розгляду справи №910/19189/23 у відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголошено перерву у судовому засіданні до 07.05.2025.
30.04.2025 від ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» надійшла заява, в якій Товариство просило відмовити ПАТ «Укрнафта» у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи у справі № 910/19189/23 та залишити без розгляду клопотання ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» про призначення судово-економічної експертизиу справі.
Судове засідання 07.05.2025 не відбулось у зв'язку з оголошенням в м.Києві повітряної тривоги.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025, у зв'язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Гаврилюк О.М. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2025.
У судовому засіданні 13.05.2025 колегією суддів протокольною ухвалою клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи залишено без розгляду. Оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 26.05.2025. Зобов'язано позивача надати детальний розрахунок позовних вимог за спірний період.
23.05.2025 позивачем надано додаткові пояснення у справі №910/19189/23 щодо періоду та розміру основного боргу, до яких останній додав розрахунок суми основного боргу за договором №01-0109/2022-НП та за договором №02-0109/2022- СГ і залишок боргу, період поставки у вигляді таблиці. Також надав акти звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2024 підписані ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» та ТОВ «Глуско Рітейл» електронним цифровим підписом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 клопотання третьої особи ПАТ «Укрнафта» про призначення судово-економічної експертизи у справі №910/19189/23 залишено без розгляду як таке, що подано із пропуском встановленого Законом строку.
У судовому засіданні 26.05.2025 колегією суддів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 11.06.2025.
30.05.2025 від ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» надійшли додаткові пояснення щодо заяви про зменшення позовних від 10.04.2024 у справі №910/19189/23, в яких останній зазначив: що предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений товар за договором №01-0109-2022-НП (за період вересень-листопад 2023 та січень-лютий 2024) та за договором №02-0109-2022- СГ (заперіод січень-березень 2024), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог; протокольною ухвалою від 11.04.2024 судом було прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, але за змістом, зокрема її прохальної частини, розмір позовних вимог про стягнення основної заборгованості було збільшено, а процесуальне законодавство не обмежує позивача у праві, відповідно жо п.2 ч.2 ст.46 ГПК України заявити про збільшення або зменшення розміру позовних вимог шляхом подання однієї заяви.
У свою чергу, ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Глуско Рітейл» надали свої заперечення щодо додаткових пояснень позивача від 30.05.2025, в яких, зокрема, відповідач зазначив, що у матеріалах справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами із поставки товару за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 №01-0109-2022-НП за спірний позовний період січень-березень 2024 року не містяться, а позивачем на підтвердження виникнення заборгованості за відповідачем за період поставки товару січень-березень 2024 року долучено лише акти звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні.
У зв'язку з чим, у подальшому, 10.06.2025 ТОВ «Глуско Рітейл» звернулось з клопотанням про призначення судово-економічної експертизи, в якому Товариство просило визнати поважними причини неподання клопотання в межах строків визначених ухвалою від 10.12.2024 та зазначило, що для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, виникла необхідність у залученні спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку та звітності. Вирішення спірного питання потребує детального аналізу та зіставлення значного обсягу первинних документів, документів бухгалтерського обліку, а також проведення відповідних розрахунків. Самостійне дослідження таких матеріалів судом без залучення фахівця з відповідною кваліфікацією може бути ускладненим через специфіку та складність економічних і фінансових операцій, а також через потребу в застосуванні спеціалізованих методик оцінки. Зокрема, відповідач зазначив, що: видаткові накладні за січень-березень 2024 року, наявні у матеріалах справи, не підтверджують заявлену позивачем суму стягнення; ці видаткові накладні, на його думку, не відповідають умовам, викладеним у п. 4.2 договору від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ та договору від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, оскільки відсутні залізничні квитанції або товарно-транспортні накладні, передбачені п. 6.4.1 зазначених договорів; відповідач не має можливості самостійно визначити, чи відображають подані позивачем видаткові накладні за січень-березень 2024 року реальний обсяг і вартість поставленої продукції, а також чи відповідають вони додаткам до договорів, укладеним у січні-березні 2024 року.
У судовому засіданні 11.06.2025 колегією суддів протокольною ухвалою оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 16.06.2025.
ПАТ «Укрнафта» та АРМА у своїх поясненнях, наданих 13.06.2025 підтримали клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи та просили визнати поважними причини неподання ТОВ «Глуско Рітейл» клопотання про призначення судово-економічної експертизи в межах строків, визначених ухвалою від 10.12.2024 та задовольнити його.
Судове засідання 16.06.2025 не відбулось у зв'язку перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. на лікарняному у період з 16.06.2025 по 27.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 призначено на 07.07.2025.
04.07.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, в яких останній просив відмовити відповідачу у задоволенні зазначеного клопотання, а у разі задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи врахувати питання сформовані позивачем.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 призначено у справі № 910/19189/23 судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 910/19189/23 зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/19189/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі № 910/19189/23 призначено на 23.03.2026.
Судове засідання 23.03.2025 не відбулось у зв'язку перебуванням судді Суліма В.В.у відпустці у період з 23.03.2023 по 27.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду м.Києва призначено 06.04.2026.
Також колегією суддів досліджено матеріали справи, всі заяви, заперечення, додаткові пояснення, клопотання учасників процесу, надано їм оцінку відповідно до ст.ст. 42, 269 ГПК України, після чого, суд перейшов на стадію судових дебатів. У судових дебатах представники учасників справи, виступили з промовами, представляючи свої остаточні аргументи, обґрунтовуючи свою позицію з урахуванням висновків судової економічної експертизи та надали свої правові висновки щодо справи.
Після чого, колегією суддів оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Обов'язок суду, це дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод (ст. 6 Конвенції).
Належне мотивування судового рішення: демонструє сторонам, що суд почув їхні позиції, а не проігнорував їх; надає сторонам можливість вирішити питання про доцільність його оскарження; забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи; забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям (п.22 Висновку № 3 КРЄС, рішення ЄСПЛ у справі «Мала проти України» від 03.07.2014).
Ефективність справедливого розгляду - сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. (рішення ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії»).
Вмотивованість судового рішення захищає особу від сваволі суду (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).
Вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи ( постанова ВПВС від 10.06.2021 у справі № 11-104сам21).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "ТОВ "Фріда" проти України" від 08.12.2016).
Враховуючи викладене, через те що сторонами подавалась велика кількість додаткових письмових пояснень (справа налічує 24 томи, з них майже два томи складають заяви, заперечення, додаткові пояснення, клопотання учасників справи, подані до суду апеляційної інстанції), з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на ст.ст.2,7,13 ГПК України, на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/19189/23 розглядалась протягом розумного строку, з наданням часу учасникам апеляційного провадження для ознайомлення з позицією один одного та заслухавши їх у відкритому судовому засіданні.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2026 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та з урахуванням висновків судої економічної експертизи просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2026 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники третьої особи ПАТ «Укрнафта» у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2026 заперечували проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях щодо апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник третьої особи - АРМА у судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2022 за №385-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках» визначено Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів забезпечити передачу активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні згідно з переліком (у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл») та згідно з актами приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів.
22.06.2022 між Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" (управитель) підписано акт приймання-передачі активів в управління, за яким установник управління передав, а управитель прийняв в управління частки в статутних капіталах (корпоративні права), зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл».
Надалі, 12.09.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 797-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках», відповідно до якого прийнято рішення щодо передачі в управління ПАТ «Укрнафта» активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, корпоративних прав та майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл».
15.03.2024 між Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (управитель) підписано акт приймання-передачі активів в управління № 1-корпоративні права, відповідно до якого установник управління передав, а управитель прийняв в управління корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл».
Поряд із цим, 01.09.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки ЗВГ №02-0109-2022-СГ (далі - договір ЗВГ), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводний (надалі - товар) на базисі поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.
Відповідно до пункту 4.2 договору ЗВГ зобов'язання постачальника з поставки товару певної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до договору, в якому сторони фіксують вартість продукції, що поставляється партії товару.
Згідно з пунктом 6.4 договору ЗВГ за результатами поставки товару за відповідним додатком, постачальником складається акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються сторонами.
Пунктом 6.4.1 договору ЗВГ визначено, що акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна в залежності від базису поставки товару оформляється на підставі даних про кількість товару, що містяться в залізничних квитанціях або товарно-транспортних накладних, відповідно.
У пункті 7.1 договору ЗВГ погоджено, що покупець зобов'язується оплачувати товар у термін, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки партії товару.
Зобов'язання покупця з оплати товару виникають з моменту поставки товару (пункту 7.2 договору ЗВГ).
Пункт 7.4 договору ЗВГ передбачає, що сторонами щокварталу проводиться звірка заборгованості за договором шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна зі сторін зобов'язується протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітнім, після отримання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні. У разі неповернення протягом установленого терміну підписаного акту звірки взаєморозрахунків, сума заборгованості, зазначена в ньому, буде вважатися узгодженою сторонами.
Згідно з пунктом 12.13 договору ЗВГ останній вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток і діє до 31.12.2023, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Водночас, 01.09.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № 01-0109-2022-НП (далі - договір НП), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі - товар) на базисі поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.
Інші умови договору НП, зокрема, пункти 4.2, 6.4, 6.4.1, 7.1, 7.2, 7.4, 12.13, містять аналогічні умовам договору ЗВГ положення.
До вказаних договорів сторонами укладено ряд додатків щодо виду, вартості та кількості товару, що підлягає поставці.
Як встановлено судом, при зверненні з даним позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 28 603 165,99 грн. за період поставки товару листопад 2022 року - жовтень 2023 року; заборгованість за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 102 144 277,65 грн. за період поставки товару вересень 2022 року - листопад 2023 року.
У подальшому, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 38 536 298,30 грн. за період поставки товару січень-березень 2024 року; заборгованість за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 71 102 580,64 грн. за період поставки товару січень-березень 2024 року.
До вказаної заяви позивачем долучено підписані обома сторонами додатки до наведених вище договорів поставки за період січень-березень 2024 року.
Також позивач надав акт звірки взаємних розрахунків від 26.03.2024 №30 за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ за період 01.01.2024-26.03.2024 із визначеною сумою боргу 38 536 298,30 грн та акт звірки взаємних розрахунків від 26.03.2024 № 31 за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП за період 01.01.2024-26.03.2024 із визначеною сумою боргу 71 102 580,64 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в повному обсязі не виконано свої зобов'язання за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 38 536 298,30 грн. за період поставки товару січень-березень 2024 року та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 71 102 580,64 грн. за період поставки товару січень-березень 2024 року, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права саме - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Реалізуючи право на судовий захист, позивач обрав наступні передбачені законом способи захисту порушеного права: присудження до виконання обов'язку в натурі (щодо стягнення основного боргу).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із вимогами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі в редакції, чинній станом на спірний позовний період) наведено визначення поняття «господарська операція» - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Згідно з п. 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (у редакції, чинній станом на спірний позовний період), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Таким чином, лише первинні документи можуть підтвердити факт господарської операції, яка відображається в бухгалтерському обліку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що у матеріалах справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами із поставки товару за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП за спірний позовний період січень-березень 2024 року, відсутні.
Також суд послався на те, що до матеріалів справи позивачем на підтвердження виникнення заборгованості за відповідачем за період поставки товару січень-березень 2024 року за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 38 536 298,30 грн та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 71 102 580,64 грн долучено лише акти звірки взаємних розрахунків від 26.03.2024 №30 та від 26.03.2024 № 31 відповідно, які не містять підписів уповноважених осіб зі сторони відповідача та містять доказів направлення позивачем даних актів звірки взаємних розрахунків відповідачу для погодження та підпису.
Оскільки жодних первинних документів на підтвердження зазначених в актах звірки взаємних розрахунків даних щодо кількості та вартості поставленого товару до матеріалів справи не долучено, суд першої інстанції не прийняв відповідні акти звірки в якості належних та допустимих доказів на підтвердження наявності спірної заборгованості.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є передчасними, з огляду на наступне.
При вирішенні будь-якого спору по суті, суд, у тому числі, має виходити із заявлених у позові предмету, підстав та обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 4.14. Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19; п. 7.42 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15).
Так, у даній справі, позивач, реалізуючи право на судовий захист, обрав в якості способу захисту порушеного права присудження до виконання обов'язку в натурі (стягнення боргу). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отримані нафтопродукти сформувалась та враховуючи те, що постачання товарів на підставі зазначених вище договорів від позивача відповідачу здійснювались на умовах оплати після отримання товарів. З метою контролю та підтвердження сум дебіторської заборгованості сторонами договору було передбачено проведення періодичних звірок заборгованості. Підписані сторонами акти звірки заборгованості використовувались як підстави для здійснення розрахунків. З урахуванням: наявності оформлених між ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» та ТОВ «Глуско Рітейл» актів звірки заборгованості, підписаних між сторонами; наявності у сторін договору інших документів, які містять інформацію про постачання, а саме видаткових накладних, податкових накладних з ПДВ та інше, а також наявності письмово визнання відповідачем боргу, позивач зазначив, що подав до суду обмежений обсяг документів з урахуванням критерію достатності доказів на підтвердження позовних вимог.
21.12.2023 Господарським судом міста Києва відкрито провадження за позовом ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» про стягнення з ТОВ «Глуско Рітейл» заборгованості за поставлені протягом 2022 - 2023 років нафтопродукти у розмірі 130 474 443,64 грн.
Ухвалою суду від 28.03.2024 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
10.04.2024 позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 109 638 878,94 грн.
Разом із заявою позивачем подано акт звірки взаєморозрахунків на 30.11.2023 за договором поставки нафтопродуктів №01-0109-2022-НП від 01.09.2022 за період з 01.09.2023 по 30.11.2023; акт звірки взаєморозрахунків на 30.11.2023 за договором поставки ЗВГ №02-0109-2022-СГ за період з 01.09.2023 по 30.11.2023; акт звірки взаєморозрахунків № 31 від 26.03.2024 за договором поставки нафтопродуктів №01-0109-2022-НП від 01.09.2022 за період з 01.01.2024 по 26.03.2024, який не містить підписів та печаток уповноважених осіб; акта звірки взаєморозрахунків № 30 від 26.03.2024 за договором поставки ЗВГ №02-0109-2022-СГ від 01.09.2022 за період з 01.01.2024 по 26.03.2024, який не містить підписів та печаток уповноважених осіб.
Судом першої інстанції, протокольною ухвалою суду від 11.04.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У свою чергу, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
За таких обставин, судом саме під час розгляду справи за заявленим позовом, мало бути з'ясовано, факт отримання відповідачем товару за договорами поставки та встановлення розміру заборгованості. З'ясування саме цих обставини справи є основою для прийняття рішення по суті даного спору з урахуванням його предмету та підстав.
Проте, у даній справі суд не врахував фактичних обставин справи та відмовив у позові з тих підстав, що позивач не надав доказів (первинних документів) на підтвердження здійснення господарських операцій між сторонами із поставки товару за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП за спірний позовний період січень-березень 2024 року.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянт разом із апеляційною скаргою звернувся з клопотанням від 19.11.2024, в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові докази наявності постачань нафтопродуктів та суми несплаченої заборгованості ТОВ «Глуско Рітейл» перед ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 №01-0109-2022-НП, які не були залучені судом першої інстанції.
Клопотання мотивовано тим, що подання доказів до суду першої інстанції ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг», на які воно посилається у клопотанні від 19.11.2024 були неможливими з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянт зазначив, що відповідач не заперечував проти заявленої позивачем суми заборгованості, підтверджував факт укладення договорів постачання, за якими виникла заборгованість та висловлював лише пропозиції щодо реструктуризації, тому позивачем не надавались первинні документи через занадто великий обсяг ( більше 3 тис. аркушів). Але згодом, після зміни представників відповідача у судовому процесі та залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, позиція відповідача змінилася, представники відповідача та третіх осіб не визнавали заявлену позивачем суму заборгованості. Через відсутність документального підтвердження суми заборгованості позивач до закінчення стадії підготовчого провадження 01.05.2024 сформував у системі «Електронний суд» відповідне клопотання, з доданими до нього документами, що підтверджують факт постачання нафтопродуктів відповідачу, їх приймання та здійснення розрахунків та надіслав пакет документів на електронні адреси сторін та до суду. Як з'ясувалось пізніше, через збій у роботі системи «Електронний суд» надсилання цих процесуальних документів на адресу суду та інших учасників спору відбулося не у повному обсязі, а саме: відповідач та треті особи отримали відповідне клопотання та додатки до нього, а до суду документи не надійшли. Позивач вважає, що імовірною причиною такого технічного збою могло стати тимчасове відключення світла, або переривання у роботі поштових серверів.
Позивач вказав, що доказом вчинення необхідних дій для надсилання до суду документів є те, що у системі «Електронний суд» зафіксовано та сформовано 01.05.2024 та те, що клопотання з відповідними документами було доставлено іншим учасникам процесу. На підтвердження вказаного свідчить те, що 06.05.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Глуско Рітейл» надійшли заперечення на отримане ними клопотання позивача від 01.05.2024 про залучення до матеріалів справи доказів.
Також позивач зазначив, що після того, як його представник з'ясував, що через технічний збій вказане клопотання не було доставлене до суду, ним було повторно вчинені необхідні дії та надіслане вказане клопотання до суду 08.05.2024 через систему «Електронний суд». Під час судового засідання у суді першої інстанції 11.06.2024 представник позивача підтримав клопотання про долучення доказів та послався на статтю 119 ГПК України, вважаючи зазначені ним причини достатньо обґрунтованими для подання доказів. Проте, ухвалою від 11.06.2024 Господарським судом м. Києва у задоволенні клопотання про залучення доказів було відмовлено.
Як було зазначено вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» від 19.11.2024 про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» процесуальний строк на долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які подані 19.11.2024 та долучено їх до матерілів справи. Суд апеляційної інстанції дослідиши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, дійшов до висновку, що ненадання позивачем вказаних у клопотанні від 19.11.2024 документів (видаткових накладних, акту звірки розрахунків станом на 31.12.2023) зумовлено винятковістю такого випадку, що підтверджується формуванням 01.05.2025 клопотання з документами у системі "Електронний суд" та отриманням зазначених документів іншими учасниками процесу на стадії підготовчого провадження у суді першої інстанції, а тому з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення клопотання про долучення додаткових доказів від 19.11.2024.
Натомість, Господарський суд міста Києва відмовляючи у задоволенні клопотання про долучення доказів ухвалою від 11.06.2024 дійшов помилково висновку про неповажність наведених позивачем доводів щодо пропуску процесуального строку для подання доказів, тим самим не було враховано всіх обставин та залишено їх без будь-якої оцінки зазначені докази, що у подальшому призвело до нез'язування обставин, які мають значення для справи.
Так, предметом і підставою позову у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отримані нафтопродукти на підставі договору поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та договору поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП за спірний позовний період січень-березень 2024 року у розмірі 109 638 878,94 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що факт отримання відповідачем товару за вказаними договорами поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладеними.
10.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Вказане клопотання відповідача вмотивовано було тим, що ознайомившись із наданим позивачем розрахунком позовних вимог, виникла необхідність спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні січня-березня 2024 року не відповідають п. 4.2 договору від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ та договору від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, а без застосування спеціальних знань не вбачається за можливе співставити та зрозуміти, до якого саме додатку укладеного в період січня-березня 2024 року до договору від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ та договору від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП відноситься та чи інша видаткова накладна сформована позивачем у період січня-березня 2024 року. У зв'язку з цим відповідач позбавлений можливості надати суду аргументований контррозрахунок.
Інші учасники судового процесу підтримали вказане клопотання.
Враховуючи викладені обставини, при розгляді цієї справи необхідно було перевірити та встановити відомості щодо детального розрахунку суми позовних вимог за період січня-березня 2024 року, у зв'язку з чим, колегією суддів ухвалою від 07.07.2025 призначено у даній справі судово-економічну експертизу на вирішення якої (судовим експертам) поставлено наступні питання:
- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами, за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, відповідність обсягу та вартості продукції, що поставлялася за видатковими накладними січня-березня 2024 року відповідним додаткам до договорів підписаним у січні-березні 2024 року?
- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами, за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, відповідність обсягу та вартості продукції, що поставлялася за видатковими накладними січня-березня 2024 року відповідним додаткам до договорів підписаним у січні-березні 2024 року?
- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» розмір заборгованості за поставлений у період січня-березня 2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» товар?
- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» розмір заборгованості за поставлений у період січня-березня 2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЛУСКО РІТЕЙЛ» товар?
Так, висновком експертів за резутатами проведення судово-економічної експертизи № 6587/25-72/6588/25-71 від 11.02.2026 встановлено, що наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами, відповідність обсягу та вартості продукції в цілому відповідає додаткам до договорів від 01.09.2022 №01-0109/2022-НП та від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ між ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» та ТОВ «Глуско Рітейл», які підписані у січні -березні 2024 року.
Враховуючи, що у відповідних додатках до договорів вартість та кількість партій товару (нафтопродуктів) визначалась попередньо орієнтовно, остаточно обсяг та вартість поставок продукції видатковими накладними, підписаними у січні-березні 2024 року за договором №01-0109-2022-НП документально підтверджується на загальну суму 12 708 302,99 грн та за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-ССГ, документально підтверджується на загальну суму 39 133 132,31 грн.
Враховуючи, що в акті звірки взаєморозрахунків по договору № 01-0109-2022-НП на 30.09.2024 сторонами (ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» та ТОВ «Глуско Рітейл») станом на 01.01.2024 була узгоджена заборгованість ТОВ «Глуско Рітейл» з оплати за отриманий товар (нафтопродуктів) у сумі 97 144 277,65 грн, тому, за наявними в матеріалах справи №910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, заявлений до стягнення ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» розмір заборгованості, враховуючи поставлений ТОВ «Глуско Рітейл» у період січня - березня товар (нафтопродукти), документально підтверджується у сумі 71 102 580,64 грн (97 144 277,65 грн + 12 708 302,99 грн - 38 750 000,00 грн), де: 97 144 277,65 грн - сума узгодженої заборгованості ТОВ «Глуско Рітейл» станом на 01.01.2024; 12 708 302,99 грн. - сума вартості поставок товару, відповідно до видаткових накладних, підписаних у січні - березні 2024 року; 38 750 000,00 грн - на яку суму протягом січня-березня 2024 року ТОВ «Глуско Рітейл» розрахувалось за отриманий товар.
Враховуючи, що в акті звірки взаєморозрахунків за договором № 02-0109-2022-СГ на 30.09.2024 сторонами (ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» та ТОВ «Глуско Рітейл») станом на 01.01.2024 була узгоджена заборгованість ТОВ «Глуско Рітейл» з оплати за отриманий товар (нафтопродуктів) у сумі 26 603 165,99 грн, тому, за наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, заявлений до стягнення ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» розмір заборгованості, враховуючи поставлений ТОВ «Глуско Рітейл» у період січня - березня 2024 року товар (нафтопродукти), документально підтверджуються у сумі 38 536 298,30 грн (26 603 135,99 грн + 39 133 132,31 грн - 27 200 000,00 грн), де: 26 603 135,99 грн - сума узгодженої заборгованості ТОВ «Глуско Рітейл» станом на 01.01.2024 за договором № 02-0109-2022-СГ; 39 133 132,31 грн. - сума вартості поставок товару, відповідно до видаткових накладних, підписаних у січні - березні 2024 року за договором № 02-0109-2022- СГ; 27 200 000,00 грн. - на яку суму протягом січня - березня 2024 року ТОВ «Глуско Рітейл» розрахувалось на отриманий товар за договором №02-0109- 2022-СГ.
Так, відповідно до висновку, за наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, заявлений до стягнення ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» розмір заборгованості за поставлений ТОВ «Глуско Рітейл» у період січня-березня 2024 року товар, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, документально підтверджується у сумі 71 102 580,64 грн.
За наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, заявлений до стягнення ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» розмір заборгованості за поставлений ТОВ «Глуско Рітейл» у період січня-березня 2024 року товар, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, документально підтверджується у сумі 38 536 298,30 грн.
Дана експертиза була проведена в рамках розгляду справи №910/19189/23, тому колегія суддів приймає данний висновок експретів як належний доказ у справі.
Водночас, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача, що експерти КНДІСЕ у висновку помилково прийняли за основу в актах звірки заборгованість станом на 01.01.2024 без перевірки: чи підписані акти уповноваженими особами (першими керівниками або особами з відповідними повноваженнями); чи підтверджена інформація в актах первинними документами (видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, заявками, актами приймання-передачі тощо), оскільки з висновку експертизи вбачається, що експертизу проведено за наявними в матеріалах справи №910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними).
З урахуванням вищевказаного, дослідженими матеріалами справи встановлено факт поставки позивачем товару (нафтопродуктів) відповідачу та розмір заборгованості за поставлений відповідачу у період січень-березень 2024 року товар, з урахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за отриманий товар у розмірі 109 638 878,94 грн, у тому числі: за договором № 01-0109-2022-НП у розмірі 71 102 580,64 грн; за договором № 02-0109-2022-СГ у розмірі 38 536 298,30 грн. Будь яких доказів на спростування доводів позивача матеріли справи не містять.
Крім того, у частині з статті 2 Господарського процесуального кодексу України далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (такі висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач зобов'язаний був довести факт поставки товару (нафтопродуктів) позивачем та розмір заборгованості відповідача.
Водночас, відповідач був зобов'язаний довести зворотне - відсутність заборгованості за поставлений товар.
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватись, в тому числі, і на підставі показань свідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Зазначене положення кореспондується з приписами частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що позивачем надані належні і допустимі докази поставки товару (нафтопродуктів) та розміру заборгованості за поставлений товар у період січня-березня 2024 року, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, у розмірі 71 102 580,64 грн та у розмірі 38 536 298,30 грн, що документально підтверджується наявними в матеріалах справи №910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП та за договором від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ відповідно.
Крім того, належними та допустимими доказами поставки товару (нафтопродуктів) та заявленої позивачем до стягнення розміру заборгованості за поставлений товар є висновок експертів за резутатами проведення комісійної судової економічної експертизи №6587/25-72/6588/25-71 від 11.02.2026.
Зазначені докази в сукупності доводять факт поставки товару (нафтопродуктів) та розміру заборгованості за поставлений товар у період січень-березень 2024 року, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, у розмірі 71 102 580,64 грн та у розмірі 38 536 298,30 грн.
При цьому, відповідачем не було подано жодного доказу на спростування тверджень позивача.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи первинних документів, якими підтверджується здійснення господарських операцій між сторонами із поставки товару за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 №01-0109-2022-НП за спірний період січень-березень 2024 року не ґрунтуються на доказах, у розумінні стандартів, визначених до них у ст.ст. 78, 79 ГПК України.
З огляду на викладене, судом першої інстанції залишено без будь-якої оцінки наявні в матеріалах справи додаткові докази надані позивачем у вигляді первинних документів, що призвело до нез'язування обставин, які мають значення для справи.
Так, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, поданих позивачем, які підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами із поставки товару за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 №01-0109-2022-НП за спірний період січень-березень 2024 року.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до позиції, яку неодноразово висловлював Верховний Суд, неподання частини документів сторонами спору не позбавляє суд права вимагати від сторін надати документи, які необхідні для належного вирішення спору та прийняття обґрунтованого рішення. Наявність таких повноважень у суду зазначене у ст. 74 ГПК України (постанова ВС від 04.07.2019 у справі №908/1932/18).
Таким чином, не дослідивши в повному обсязі докази, надані позивачем, не надавши їм правової оцінки, суд першої інстанції фактично позбавив позивача можливості отримати справедливу грошову компенсацію вартості поставлених відповідачу товарів (нафтопродуктів) на підставі договорів постачання від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та від 01.09.2022 №01-0109-2022-НП у розмірі 109 638 878,94 грн.
Враховуючи вище вказане, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг".
З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Судовий збір за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також витрати за судову економічну експертизу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 - скасувати.
3. Прийняти у справі № 910/19189/23 нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (03110, м.Київ, вул.Соломянська, 11, ЄДРПОУ 24812228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Ойл Трейдинг» (01054, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 17/52А, ЄДРПОУ 43302216) основний борг у розмірі 109 638 878 (сто дев'ять мільйонів шістсот тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім) судовий збір за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції у розмірі 751 520 (сімсот п'ятдесят одна тисяча п'ятсот двадцять) 00 коп. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції у розмірі 901 824 (дев'ятсот одна тисяча вісімсот двадцять чотири) 00 коп.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Матеріали справи № 910/19189/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 13.04.2026.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім