вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2026 р. Справа№ 911/2261/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Тищенко А.І.
Сковородіної О.М.
розглянувши у письмовому провадженні заяву Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича
про ухвалення додаткової постанови
подану за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон»
на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2026 (повне рішення складено 28.01.2026)
у справі № 911/2261/24 (суддя - Ярема В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон»
до Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича
прo встановлення земельного сервітуту
ТОВ «Логістичний центр «Еталон» (надалі також позивач) звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ФОП Василевського В.Я. (надалі також відповідач) про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 7,520 га, з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ФОП Василевському В.Я. на умовах, викладених у відповідному проєкті договору, текст якого вказано у прохальній частині позову.
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.01.2026 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2026 присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 60000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 додаткове рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2026 залишено без змін.
01.04.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява б/н від 01.04.2026 про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з позивача 10000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 3) ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (1). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (3).
Відповідно до положень ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (3).
Положеннями ч.ч. 2-4 ст. 126 цього ж кодексу за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).
Згідно з п. 2) ч. 4, ч. 5 ст. 129 цього ж кодексу інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (4). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (5).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суда зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторонни, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18).
Крім того, судом враховано, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17).
Отже, беручи до уваги все вищезазначене, оцінивши доводи відповідача щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також доводи та заперечення позивача щодо таких витрат, враховуючи всі інші аспекти, складність та характер спору у даній справі, а також розумну необхідність судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що обсяг, виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) в процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції та розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), є неспіврозмірними зі складністю справи та завищеними щодо іншої сторони спору, а тому не підлягають присудженню на користь відповідача у повному обсязі.
Таким чином, оцінивши доводи відповідача, а також доводи та заперечення позивача щодо заявленого відповідачем розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв їхньої оцінки та керуючись принципами справедливості, верховенства права, а також положеннями статей 126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000,00 гривень.
Враховуючи все вищезазначене та керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон» (04050, м. Київ, вул. Котарбінського Вільгельма, буд. 17, квартира 73; ідентифікаційний код 34618954) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 гривень.
3. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 14.04.2026.
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді А.І. Тищенко
О.М. Сковородіна