вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа№ 910/15919/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Крижного О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Жукова К.Д.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026
у справі № 910/15919/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
до Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза»
про стягнення 620 426,76 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" 620 426,76 грн. пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 позовні вимоги Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" про стягнення 620 426,76 грн. задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню в сумі 200 000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 7445,12 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що подані позивачем розрахунки суми пені є арифметично вірними. Одночасно суд врахував наступні обставини: повне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором; незначний період прострочення; повну відсутність збалансованості відповідальності сторін за розділом 8 укладеного між сторонами спору Договору; здійснення відповідачем діяльності направленої на підтримання галузі обороноздатності країни. А тому Господарський суд міста Києва вважав справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір пені до 200.000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись із прийнятим рішення, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню у розмірі 620 426,76 грн. Судові витрати у справі покласти на відповідача.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що висновки суду при ухваленні оскаржуваного рішення прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, неповного з'ясування всіх обставини, що мають значення для справи.
Як зазначає апелянт, Господарським судом міста Києва при ухваленні оскаржуваного рішення помилково застосовано положення частини 3 ст. 551 ЦК до спірних відносин без врахування предмету позову, статусу сторін, фактичних обставин справи та письмових доказів.
За доводами скаржника, Господарський суд міста Києва прийняв оскаржуване рішення без встановлення всіх обставин, які мають істотне значення для справи та належного дослідження письмових доказів, зокрема, зменшив розмір штрафних санкцій без встановлення поважності причин несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем. В оскаржуваному рішенні Господарський суд міста Києва зазначив про незначний період прострочення. Однак апелянт вважає, що судом не взято до уваги те, що жодним доказом у справі не підтверджено вжиття відповідачем заходів для своєчасного виконання зобов'язання з поставки товару. На момент укладення Договору відповідач володів інформацією про товар (його характеристики), строки поставки, кількість товару, але не розрахував свої виробничі потужності та трудові ресурси, тобто проявив пасивну поведінку. Вважає, що такі дії під час воєнного стану при виконанні державного контракту на поставку товару оборонного призначення до військової частини є неприпустимі.
На думку апелянта, суд не врахував недобросовісну поведінку відповідача, який не зважаючи на те, що не мав достатніх ресурсів, самостійно прийняв рішення про подання тендерних пропозицій по лотах (у тому числі наданих гарантійних листів у складі тендерної документації про своєчасність та повноту поставки товару) та переміг, усуваючи від перемоги в торгах інших учасників, які мали можливість поставити товар в установлені договором строки, а також вимоги законодавства України, відповідно до яких ризик підприємницької діяльності (в тому числі понесення відповідальності за порушення умов Договору) покладається саме на відповідача.
При цьому, скаржник вважає, що Господарський суд міста Києва при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про обов'язкову наявність збитків як умову для стягнення штрафних санкцій у повному обсязі. Зменшивши розмір пені, суд першої інстанції не дотримався справедливого балансу інтересів сторін, не врахував що відповідач уклав вказаний Договір, зокрема з метою одержання прибутку, що вказаний випадок (порушення відповідачем умов Договору) не є винятковим з огляду на встановлені обставини справи, а також застосував до відповідача відповідальність не пропорційну вчиненому порушенню зобов'язання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 без змін.
Як зазначив відповідач, суд першої інстанції зменшив розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій за порушення строків поставки на 65 % і стягнув з ПрАТ "ТФ "РОЗА" 200000,00 грн. пені замість 620 426,76 грн.
Вважає, що суд першої інстанції, зберігаючи баланс інтересів сторін та реалізуючи своє право за наслідками оцінки обставин справи, наведених обома учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів вірно застосував норми матеріального права щодо зменшення розміру неустойки за порушення строків постачання товару.
Клопотання Приватного акціонерного товариства "Трикотажна фабрика "Роза" про зменшення неустойки фактично було обґрунтоване наступними обставинами:
- перевищення розміру неустойки над збитками, невідповідність розміру пені наслідкам порушення: ДП "АОЗ" не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку з несвоєчасною поставкою, стягнення неустойки в заявленому розмірі не відповідає наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких Позивачем навіть не доведена;
- чи є даний випадок винятковим: така ситуація має винятковий характер, прострочення є наслідком доведених саме для цього Договору форс-мажорних обставин;
- інтереси сторін, які заслуговують на увагу: відповідач виконує завдання (виробництво та поставку товарів оборонного призначення) по забезпеченню потреб Збройних Сил України, працівники мають бронювання за погодженням з Міністерством оборони України відповідно з наказом Міністерства економіки України №1220 від 17.02.2025, ПрАТ "ТФ "РОЗА" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- ступінь виконання зобов'язання і причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання: зобов'язання є виконаним в повному обсязі з незначним простроченням в період дії форс-мажорних обставин;
- поведінка винної сторони, незначність прострочення виконання або невиконання зобов'язання: відповідач повністю виконав поставку ще до подання будь-яких претензій, що у сукупності свідчить про добросовісну поведінку Відповідача;
- майновий стан сторін: фінансовий стан Відповідача не є достатньо прибутковим, стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності.
Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, врахувавши економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, обставини виконання відповідачем зобов'язань за Договором з незначним простроченням поставки товару, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності. Зокрема, з цього приводу суд першої інстанції врахував повне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором; незначний період прострочення; повну відсутність збалансованості відповідальності сторін за розділом 8 укладеного між сторонами спору Договору; здійснення відповідачем діяльності направленої на підтримання галузі обороноздатності країни.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, укладено державний контракт (договір) про закупівлю від 15.03.2024 № 76/03-24-РМ (далі - Договір), відповідно предмету якого відповідач зобов'язується поставити позивачу топ жіночий вид 2 (18310000-5 - спідня білизна) (далі - товар), найменування, перелік характеристики , обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-02-06-011454-а), а позивач - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк, визначений у специфікації (додаток № 1), або в строк, визначений позивачем у заявці на поставку, складеній позивачем за формою, визначеною у додатку № 2 до Договору.
Положеннями пункту 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Специфікацією до Договору (пункт 5) визначено обсяг товару та строки поставки, а саме: 70 тис. шт. до 31.03.2024 та 30 тис. шт. до 30.04.2024.
Додатковою угодою від 29.03.2024 № 1 внесено зміни в пункт 5 специфікації до Договору та визначено: 70 тис. шт. до 30.04.2024 та 30 тис. шт. до 30.04.2024.
Приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідачем передано, а позивачем отримано товар за Договором відповідно до актів приймання товару, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді копій, а саме:
- від 03.05.2024 № 185: 18.900 шт. на суму 3.533.544,00 грн.;
- від 06.05.2024 № 260: 21.900 шт. на суму 4.094.424,00 грн.;
- від 06.05.2024 № 63: 9.250 шт. на суму 1.729.380,00 грн.;
- від 07.05.2024 № 77: 12.450 шт. на суму 2.327.652,00 грн.;
- від 10.05.2024 № 70: 5.750 шт. на суму 1.075.020,00 грн.;
- від 11.05.2024 № 203: 11.100 шт. на суму 2.075.256,00 грн.;
- від 11.05.2024 № 80: 7.550 шт. на суму 1.411.548,00 грн.;
- від 13.05.2024 № 305: 13.100 шт. на суму 2.449.176,00 грн.
Приймаючи до уваги здійснення відповідачем поставки товару за Договором з порушенням строку, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 620.426,76 грн.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.
Північний апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 200 000,00 грн. законними і обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Між позивачем, як замовником та відповідачем, як постачальником укладено державний контракт (договір) про закупівлю від 15.03.2024 № 76/03-24-РМ (далі - Договір), відповідно предмету якого відповідач зобов'язується поставити позивачу топ жіночий вид 2 (18310000-5 - спідня білизна) (далі - товар), найменування, перелік характеристики , обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-02-06-011454-а), а позивач - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).
Специфікацією до Договору (пункт 5) визначено обсяг товару та строки поставки, а саме: 70 тис. шт. до 31.03.2024 та 30 тис. шт. до 30.04.2024.
Додатковою угодою від 29.03.2024 № 1 внесено зміни в пункт 5 специфікації до Договору, а саме: 70 тис. шт. до 30.04.2024 та 30 тис. шт. до 30.04.2024.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем передано, а позивачем отримано товар за Договором відповідно до актів приймання товару, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді копій, а саме:
- від 03.05.2024 № 185: 18.900 шт. на суму 3.533.544,00 грн.;
- від 06.05.2024 № 260: 21.900 шт. на суму 4.094.424,00 грн.;
- від 06.05.2024 № 63: 9.250 шт. на суму 1.729.380,00 грн.;
- від 07.05.2024 № 77: 12.450 шт. на суму 2.327.652,00 грн.;
- від 10.05.2024 № 70: 5.750 шт. на суму 1.075.020,00 грн.;
- від 11.05.2024 № 203: 11.100 шт. на суму 2.075.256,00 грн.;
- від 11.05.2024 № 80: 7.550 шт. на суму 1.411.548,00 грн.;
- від 13.05.2024 № 305: 13.100 шт. на суму 2.449.176,00 грн.
Приймаючи до уваги здійснення відповідачем поставки товару за Договором з порушенням строку, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 620426,76 грн.
За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 21.11.2019 у справі №916/553/19, від 07.11.2019 у справі №920/437/19, від 11.02.2020 у справі №911/867/19, від 25.02.2020 від у справі №904/2542/19, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).
Місцевий господарський суд вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, прийняв до уваги, зокрема, повне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором; незначний період прострочення; здійснення відповідачем діяльності направленої на підтримання галузі обороноздатності країни.
Апеляційний господарський суд вважає, що наведені обставини можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції діяв у межах судового розсуду та реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та навів достатнє обґрунтування можливості зменшення розміру штрафних санкцій.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі ті відзиві на апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про те, що місцевий господарський суд прийняв оскаржуване рішення без встановлення всіх обставин, які мають істотне значення для справи, належного дослідження письмових доказів, зокрема, зменшив розмір штрафних санкцій без встановлення поважності причин несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем. Апелянт вважає, що під час розгляду справи Господарським судом міста Києва не взято до уваги те, що жодним доказом у справі не підтверджено вжиття відповідачем заходів для своєчасного виконання зобов'язання з поставки товару скаржнику. На момент укладення Договору відповідач володів інформацією про товар (його характеристики), строки поставки, кількість товару, але не розрахував свої виробничі потужності та трудові ресурси, тобто проявив пасивну поведінку. Вважає, що такі дії під час воєнного стану при виконанні Державного контракту на поставку товару оборонного призначення до військової частини є неприпустимі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для вирішення питання про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій всі обставини приймаються у їх сукупності. При чому не всі з розглядуваних обставин можуть бути підставами для зменшення штрафних санкцій. Суд першої інстанції навів які саме підстави вважав достатніми для зменшення штрафних санкцій.
І такий висновок суду знаходиться в межах допустимого судового розсуду.
Апеляційний господарський суд погоджується із доводами відповідача, наведеними у відзиві на апеляційну скаргу, що судом першої інстанції враховано фінансовий стан відповідача, а також беручи до уваги інтереси позивача, незначності прострочення виконання зобов'язання, зважаючи на бойові дії на території України, а також виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦПК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, поведінку самого відповідача, яким вживалися заходи щодо погашення заборгованості, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір пені на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права позивача порушені не були.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 звернула увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зауважила, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Верховний Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (Постанова КГС ВС від 17.07.2024 у справі № 909/601/23).
Господарський суд міста Києва при прийнятті рішення про зменшення штрафу врахував, повне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором; незначний період прострочення; повну відсутність збалансованості відповідальності сторін за розділом 8 укладеного між сторонами спору Договору; здійснення відповідачем діяльності направленої на підтримання галузі обороноздатності країни.
Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги доводи і заперечення сторін спору та майнові інтереси останніх, суд першої інстанції вважав справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені до 200 000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції реалізоване своє дискреційне право на зменшення розміру неустойки. Обставини, як Господарський суд міста Києва взяв до уваги, є допустимими як підстави для зменшення розміру штрафної санкції.
Отже суд першої інстанції діяв у межах своєї компетенції, а тому підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, сплачений скаржником судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на підставі ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, 276, ст.281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/15919/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2026 у справі № 910/15919/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Крижний
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко