Постанова від 07.04.2026 по справі 910/9704/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2026 р. Справа№ 910/9704/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Горбасенка П.В.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 07.04.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 (повний текст складено 16.02.2026)

у справі № 910/9704/25 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач»

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа»

2. Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»

про визнання недійсними результатів біржових торгів, визнання протиправним та скасування рішення біржового комітету, стягнення 9 692 748,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (далі відповідач 1) та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі відповідач 2) у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 92-97 т. 3), яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, заявлено про:

- визнання недійсними результатів біржових торгів ЕР-090625-12 від 09.06.2025 в частині укладення біржової угоди між учасником АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (№учасника 190600, Продавець) та учасником ТОВ «Волиньенергопостач» (номер учасника 240606, Покупець) в обсязі пакету лотів 50 МВ.год. за ціною 46 670,00 за 1 МВт.год. загальною вартістю 1 064 076 000,00 грн., зареєстрованої о 13:27:35:667 за даними Протоколу № 02-EP-090625-12-1-240606 від 09.06.2025;

- визнання протиправним та скасування Рішення Біржового комітету ТОВ «Українська енергетична біржа», оформленого Витягом з Протоколу №1978 від 10.06.2025, про застосування до позивача санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»;

- стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 76 608,00 грн. та 3% річних у розмірі 40 140,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Біржового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (ідентифікаційний код 37027819), оформлене Протоколом №1978 від 10.06.2025, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (ідентифікаційний код 44690670) санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»;

- стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» гарантійний внесок у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 76 608,00 грн., 3% річних у сумі 37 779,29 грн. та втрати зі сплати судового збору у сумі 116 284,65 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» втрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25:

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» витрати на правову допомогу у сумі 37 085,16 грн.; в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення відмовлено;

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» витрати на правову допомогу у сумі 31 996,80 грн.; в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням, 03.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 справа № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/9704/25 призначено до розгляду на 31.03.2026 об 11:10 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9704/25.

19.03.2026 матеріали цієї справи надішли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 № 09.1-08/1034/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9704/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 18.03.2026 по 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 справа № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 справу № 910/9704/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.03.2026 об 11:10 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 № 09.1-08/1073/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9704/25 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 справа № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 справу № 910/9704/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.03.2026 об 11:10 год.

Крім того, не погоджуючись із вищезазначеними рішенням та додатковим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач», а саме в частині визнання протиправним та скасування рішення Біржового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа», оформленого Протоколом №1978 від 10.06.2025, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» та стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційних втрати у сумі 76 608,00 грн. та 3% річних у сумі 37 779,29 грн., ухвалити нове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» витрат на правову допомогу в сумі 37 085,16 грн.

Вказана скарга в частині вимог про скасування додаткового рішення обґрунтована тим, що:

- спір у цій справі виник внаслідок вчинення позивачем дій протягом електронного аукціону, за результатами якого позивач відмовився підписати аукціонне свідоцтво № 03-EP-090625-12-1-5, що призвело до встановлених Порядком та Регламентом наслідків відповідальності;

- отже, за умови дотримання позивачем вимог чинного Порядку та Регламенту, належної уважності під час здійснення відповідних дій, а також належної організації власної господарської діяльності, підстав для виникнення спору у справі не існувало б взагалі;

- таким чином, покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача 2 за обставин, коли спір виник виключно з вини самого позивача, є необґрунтованим та суперечить принципам справедливості, розумності та співмірності розподілу судових витрат.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.03.2026 апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2026:

- апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України;

- надано Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням причин поважності пропуску вказаного строку; надання доказів сплати (доплати) судового збору в сумі 3 633,60 грн. у встановленому порядку;

- попереджено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», що в разі невиконання в строк, визначений в п. 2 резолютивної частини ухвали суду: в частині подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження - суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України; в частині надання доказів сплати судового збору - апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

12.03.2026 до суду від відповідача 2 надійшла заява про усунення недоліків, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 299 від 10.03.2026 про сплату 3 633,60 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір за поз. ТОВ «Волиньенергопостач», на рішення від 29.01.2026 по справі 910/9704/25, Північний апеляційний господарський суд».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про поновлення строку на подачу апеляційної скарги задоволено та поновлено Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 до закінчення апеляційного розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/9704/25 призначено до розгляду на 31.03.2026 об 11:10 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 № 09.1-08/1034/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9704/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 18.03.2026 по 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 25.03.2026 справа № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.03.2026 об 11:10 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 № 09.1-08/1073/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9704/25 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 31.03.2026 справа № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.03.2026 об 11:10 год.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, 09.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача 2, змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, стягнути витрати на правову допомогу на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог з відповідача 1 та відповідача 2.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що:

- при розподілі судових витрат на користь відповідача 1 судом не враховано положення ч. 9 ст. 129 ГПК України, а саме якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору;

- у судовому рішенні Господарського суду міста Києва від 29.01.26 встановлено що позовна вимога про визнання протиправним та скасування Рішення Біржового комітету відповідача 1, оформленого Витягом з Протоколу №1978 від 10.06.2025, про застосування до позивача санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок відповідача 2 є обґрунтованою;

- враховуючи що саме дії відповідача 1 призвели до необґрунтованого стягнення з позивача гарантійного внеску і в подальшому звернення до господарського суду відшкодування відповідачу 1 витрат на професійну правову допомогу є протиправним та таким що суперечить положенням ч. 9 ст. 129 ГПК України;

- позивач не погоджується з висновком суду що судові витрати на правову допомогу підлягають стягненню тільки з відповідача 2, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, враховуючи вказану норму статті 129 ГПК, задоволення немайнової вимоги до відповідача 1 та майнової вимоги до відповідача 2 судові витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно з відповідача 1 та відповідача 2.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.03.2026 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25, ухвалено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/9704/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 призначено до розгляду на 31.03.2026 об 11:10 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 № 09.1-08/1034/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9704/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні у період з 18.03.2026 по 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 25.03.2026 справа № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.03.2026 об 11:10 год.

27.03.2026 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 проти задоволення апеляційної скарги позивача на додаткове рішення заперечив, пославшись на те, що:

- відповідачем 2 у цій справі є АТ «НАЕК «Енергоатом», резолютивна частина спірного додаткового рішення не містить жодних задоволених вимог на користь відповідача 2, більше того відповідач 2 не подавав жодної заяви про стягнення витрат на правову допомогу у даній справі. За таких обставин, вимога про скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача 2 є безпідставною та необґрунтованою;

- положеннями ч. 9 ст. 129 ГПК України визначено право, а не обов'язок суду покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору;

- позивачем не подавалися заперечення щодо поданої відповідачем 1 заяви щодо ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу;

- позивач у своїй заяві від 03.02.2026 просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 125 000,00 грн. виключно з відповідача 2, тобто, заявник реалізуючи один з обов'язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу самостійно визначив учасника справи, за рахунок якого бажав відшкодувати свої витрати на професійну правничу допомогу. Вказане свідчить про відсутність в суду першої інстанції підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача 1 на користь позивача, та відповідно про помилковість доводів апелянта та безпідставність вимог, викладених в апеляційній скарзі;

- заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 125 300,00 грн. не була пропорційною розміру задоволених вимог, не відповідала принципу пропорційності та є неспівмірною із фактичним обсягом задоволених судом позовних вимог. При цьому судом першої інстанції позовні вимоги позивача задоволено лише частково (відмовлено у стягненні з відповідача 1 гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційних втрат у сумі 76 608,00 грн. 3% річних у сумі 37 779,29 грн. та втрат зі сплати судового збору). Зазначені обставини свідчать про істотне зменшення обсягу задоволених вимог порівняно із заявленими позивачем первісно. За таких умов заявлення позивачем до стягнення повної суми витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам процесуального закону, в тому числі щодо пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

30.03.2026 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заявник, з посиланням на те, що він вважає покладення витрат позивача з правової допомоги на відповідача 1 та відповідача 2 безпідставним, просить:

- апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 залишити без задоволення;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 в частині: часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 2 на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 37 085,16 грн., в іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 № 09.1-08/1073/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9704/25 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 31.03.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду та протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 31.03.2026 справа № 910/9704/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.03.2026 об 11:10 год.

У судовому засіданні 31.03.2026 суд протокольною ухвалою об'єднав апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/9704/25 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 до 12:30 год. 07.04.2026.

Станом на 07.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представники позивача та відповідача 2 свої апеляційній скарги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, представник відповідача 1 проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечив.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (далі відповідач 1) та Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі відповідач 2) у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 92-97 т. 3), яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, заявлено про:

- визнання недійсними результатів біржових торгів ЕР-090625-12 від 09.06.2025 в частині укладення біржової угоди між учасником АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» (№учасника 190600, Продавець) та учасником ТОВ «Волиньенергопостач» (номер учасника 240606, Покупець) в обсязі пакету лотів 50 МВ.год. за ціною 46 670,00 за 1 МВт.год. загальною вартістю 1 064 076 000,00 грн., зареєстрованої о 13:27:35:667 за даними Протоколу № 02-EP-090625-12-1-240606 від 09.06.2025;

- визнання протиправним та скасування Рішення Біржового комітету ТОВ «Українська енергетична біржа», оформленого Витягом з Протоколу №1978 від 10.06.2025, про застосування до позивача санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»;

- стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 76 608,00 грн. та 3% річних у розмірі 40 140,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/9704/25 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Біржового комітету Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» (ідентифікаційний код 37027819), оформлене Протоколом №1978 від 10.06.2025, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» (ідентифікаційний код 44690670) санкції у вигляді утримання гарантійного внеску у сумі 9 576 000,00 грн. з перерахуванням його як штрафу на рахунок Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом»;

- стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» гарантійний внесок у сумі 9 576 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 76 608,00 грн., 3% річних у сумі 37 779,29 грн. та втрати зі сплати судового збору у сумі 116 284,65 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» втрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

03.02.2026 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (а.с. 193-1395 т. 3), в якій позивач просив ухвалити додаткове судове рішення по справі № 910/9704/25 стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 125 300,00 грн.

04.02.2026 до суду першої інстанції від відповідача 1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (а.с. 208-210 т. 3), в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення про стягнення судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача 1 витрати на правничу допомогу в сумі 126 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25:

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» витрати на правову допомогу у сумі 37 085,16 грн.; в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» про ухвалення додаткового рішення відмовлено;

- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» витрати на правову допомогу у сумі 31 996,80 грн.; в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, за змістом положень ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що:

- у позовній заяві (а.с. 1-23 т. 1) позивач зазначив, що у зв'язку із розглядом цієї справи він очікує понести судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 121 157,78 грн. та витрат на правову допомогу у орієнтовному розмірі 150 000,00 грн., а докази понесення судових витрат будуть надані до суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення;

- у відзиві на позовну заяву (а.с. 43-61 т. 2) відповідач 1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає суму витрат на правничу допомогу у розмірі 126 000,00 грн., витрати на правничу допомогу підтверджується договором про надання правничої допомоги, а інші докази витрат на правничу допомогу будуть надані у встановлені процесуальним законом строки;

- 03.02.2026 (тобто у п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення - 29.01.2026) до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (а.с. 193-1395 т. 3), в якій позивач просив ухвалити додаткове судове рішення по справі № 910/9704/25 стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 125 300,00 грн. До вказаної заяви додані докази понесення відповідних витрат;

- 04.02.2026 до суду першої інстанції від відповідача 1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (а.с. 208-210 т. 3) (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.02.2026 тобто у п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення - 29.01.2026), в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення про стягнення судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача 1 витрати на правничу допомогу в сумі 126 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази понесення відповідних витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем та відповідачем 1 як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової допомоги від 03.07.2025; акту №1 від 02.02.2026 виконання робіт (наданих послуг) договору про надання правової допомоги від 03.07.2025 (а.с. 197-199 т. 3).

Під час розгляду справи № 910/9704/25 інтереси позивача представляв адвокат Кваша Ігор Володимирович на підставі ордеру серії СА № 1130477 від 31.07.2025, який виданий Адвокатським бюро «Ігоря Кваші».

Колегією суддів встановлено, що Кваша Ігор Володимирович є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 000767 від 03.07.2017.

Наданими позивачем документами підтверджено наступне.

03.07.2025 між Адвокатським бюро «Ігоря Кваші» в особі директора Кваші Ігоря Володимировича та позивачем укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 предметом цього договору є надання адвокатським бюро (учасником та/або працівниками, адвокатом Квашою І.В.) усіма законними методами та способами правової допомоги позивачу щодо захисту його майнових та немайнових прав, серед іншого, в місцевих, апеляційних судах загальної юрист акції, спеціалізованих судах всіх інстанції, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді.

Згідно з п. 3.4 Договору 1 розмір гонорару виконавця визначається виходячи з добутку затраченого часу на надання правової допомоги та вартості погодинної роботи адвоката. Вартість послуг наданих адвокатом складає 4 200,00 грн. за одну годину роботи.

У п. 3.3 Договору 1 сторони погодили, що за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання. Акт вважається підписаний, а договір виконаним у повному обсязі у випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не заявить письмові мотивовані заперечення.

Позивачем та Адвокатським бюро «Ігоря Кваші» підписано акт №1 виконання робіт (наданих послуг) від 02.02.2026 згідно з яким загальна вартість послуг за даним актом складає 125 300,00 грн.

Доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зауважує на тому, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.

Слід зауважити і на тому, що у п. 3 акту №1 виконання робіт (наданих послуг) від 02.02.2026 погоджено, що позивач здійснює оплату послуг за цим актом протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським бюро «Ігоря Кваші» послуг на заявлену до стягнення суму.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем 1 до матеріалів справи надано копії: договору про надання правничої допомоги від 22.08.2025; акту прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2026 за договором про надання правничої допомоги від 22.08.2025; платіжної інструкції №ОРР179 від 25.08.2025 (а.с. 64-66 т. 2, а.с. 212-214 т. 3).

Під час розгляду справи № 910/9704/25 інтереси відповідача 1 представляв адвокат Кареліна Ірина Олегівна на підставі ордеру серії АІ № 1989686 від 02.09.2025, який виданий Адвокатським об'єднанням «Креденс» та адвокат Файнштейн Каріна Михайлівна на підставі ордеру серії АА № 1625007 від 17.09.2025, який виданий Адвокатським об'єднанням «Креденс».

Колегією суддів встановлено, що Кареліна Ірина Олегівна є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11310/10 від 03.11.2023, Файнштейн Каріна Михайлівна є адвокатом та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4514 від 12.09.2012.

Наданими відповідачем 1 документами підтверджено наступне.

22.08.2025між Адвокатським об'єднанням «Креденс» та відповідачем 1 укладено договір про надання правничої допомоги (далі - Договір 2).

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 адвокатське об'єднання зобов'язується надати відповідачу 1 правову (правничу) допомогу з питань судового захисту відповідача 1 в Господарському суді міста Києва у справі № 910/9704/25 на умовах і в порядку цього договору, а відповідач 1 зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно з п. 3.1 Договору 2 ціна послуг адвокатського об'єднання становить 126 000,00 грн., яку відповідач 1 має оплатити шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об'єднання не пізніше п'яти календарних днів з моменту виставлення адвокатським об'єднанням рахунку.

Відповідно до п. 3.2 Договору 2 прийом-передача наданих послуг здійснюється на підставі акту прийому-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін. Підпис відповідачем 1 акту прийому-передачі наданих послуг підтверджує належне надання адвокатським об'єднанням послуг.

Відповідачем 1 та Адвокатським об'єднанням «Креденс» підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2026 з яким загальна вартість послуг за даним актом складає 126 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №ОРР179 від 25.08.2025 відповідачем 1 сплачено на користь Адвокатського об'єднання «Креденс» 126 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу 1 Адвокатським об'єднанням «Креденс» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 3 ст. 237ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

З матеріалів справи слідує, що у Договорі 1 сторонами гонорар визначений у формі погодинної оплати, тоді як у Договорі 2 - сторонами погоджено фіксований розмір гонорару.

Колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції:

- у відзиві на позов відповідач 1 зазначив, що попередній розмір судових витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн. Всупереч вимог ГПК України така сума є об'єктивно невиправданою та неспівмірною зі складністю справи, часом, вже витраченим на виконання робіт та потенційно можливому обсягу робіт у цій справі. Враховуючи складність справи, виконаних та теоретично можливих у цій справі робіт стосовно представлення інтересів позивача, також враховуючи, що спір обумовлений саме діями позивача, який не дотримався вимог Порядку та Регламенту, вважаємо виправданою суму витрат на правничу допомогу в межах розміру 1 000,00 грн.;

- позивач та відповідач 2 пояснень чи клопотань щодо заявлених позивачем та відповідачем 1 заяв про ухвалення додаткового рішення не надали.

Водночас, колегія суддів вказує про те, що, як було встановлено вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу або за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.

Отже, відсутність відповідних заперечень позивача проти розміру витрат відповідача 1 на професійну правову допомогу не має безумовним наслідком стягнення на користь відповідача 1 витрат на професійну правову допомогу у повному обсязі, адже господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

Як було зазначено, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022

Як встановлено вище, надані як позивачем, так і відповідачем 1 докази є достатніми для підтвердження факту понесення ними витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі на зазначені ними суми, однак судом першої інстанції цілком вірно встановлено наступне.

Щодо витрат на правову допомогу позивача.

Оцінивши докази, додані до заяви про стягнення витрат на правову допомогу, виходячи із зазначених вище критеріїв, суд першої інстанції встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, оскільки:

- у заяві про витребування доказів судом було відмовлено, а тому витрати у зв'язку із підготовкою та поданням заяви про витребування у сумі 2 100,00 грн. не підлягають відшкодуванню позивачу;

- позивачем не підтверджено подання адвокатського запиту щодо розрахункової собівартості електричної енергії і такий запит у матеріалах справи відсутній, а тому витрати у 1 400,00 грн. не підлягають відшкодуванню позивачу;

- витрати за підготовку та подання заяви про зміну предмету позову у сумі 12 600,00 грн. та клопотання у порядку ст.90 ГПК України у сумі 8 400,00 грн. є надмірними та такими, що не співвідносяться з витраченим часом на підготовку зазначених заяв, а тому на переконання суду обґрунтованими є витрати: 6 300,00 грн. - витрати за підготовку та подання заяви про зміну предмету позову та 4 200,00 грн. - клопотання у порядку ст.90 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції та, з огляду на вказане, вважає, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним з реальним витратам, а тому враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, тривалість та кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат, розумною та співмірною є компенсація витрат позивача в сумі 111 300,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем заявлено три вимоги, з яких: дві вимоги немайнового характеру, заявлені до відповідача 1 та одна вимога майнового характеру, заявлена до відповідача 1 та 2.

Рішенням у цій справі суд першої інстанції задовольнив одну вимогу немайнового характеру до відповідача 1 та вимогу майнового характеру - лише щодо відповідача 2. Відсоток задоволених позовних вимог з урахуванням визначеного складу відповідачів та часткового задоволення майнової вимоги становить 33,32%.

Таким чином, з огляду на відсоткове значення пропорційно до задоволених позовних вимог, пред'явлених до відповідача 2, враховуючи розмір обґрунтованих витрат на правову допомогу та, оскільки вимога про стягнення витрат на правову допомогу заявлена лише до відповідача 2, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що за рахунок відповідача 2 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 37 085,16 грн., а в іншій частині заяви позивача про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

У апеляційній скарзі позивач, серед іншого, послався на те, що він не погоджується з висновком суду першої інстанції, що судові витрати на правову допомогу підлягають стягненню тільки з відповідача 2, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а відтак, враховуючи вказану норму статті 129 ГПК, а також задоволення немайнової вимоги до відповідача 1 та майнової вимоги до відповідача 2, судові витрати позивача на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно з відповідача 1 та відповідача 2.

З вказаного приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити позивачу на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Частинами 1, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Такі правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема у постановах від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.

Очевидним є те, що наведені правові висновки щодо застосування наведених норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від суті спірних правовідносин, та стадії розгляду спору, в тому числі вказане стосується і розгляду судами питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а їх розподіл здійснюється виключно за заявою учасника судового процесу.

Колегія суддів зазначає про те, що у поданій до суду першої інстанції заяві про ухвалення додаткового рішення (а.с. 193-1395 т. 3) позивач просив суд ухвалити додаткове судове рішення по справі № 910/9704/25 стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 125 300,00 грн. Отже, за таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача 1.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, стягнути витрати на правову допомогу на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог з відповідача 1 та відповідача 2.

Колегія суддів зазначає про те, що у розумінні положень чинного законодавства, суду апеляційної інстанції не надано повноважень на розподіл витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, щодо яких судом першої інстанції не було прийнято відповідного рішення.

Вказане підтверджується змістом положень ч. 14 ст. 129 ГПК України, які встановлюють, що у випадку якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, ат також враховуючи те, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог було залишень без змін, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, зокрема стягнення частини таких витрат з відповідача 1.

Також колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача 2, які викладені в апеляційній скарзі про те, що, спір у цій справі виник внаслідок саме дій позивача, оскільки вказане спростовується висновками, які викладені судом апеляційної інстанції у постанові, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду рішення у цій справі.

Щодо витрат на правову допомогу відповідача 1.

Проаналізувавши надані відповідачем 1 в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, проаналізувавши критерій співмірності заявленого відповідачем 1 розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 126 000,00 грн.), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 щодо можливості зменшення фіксованої суми гонорару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), не відповідають критерію розумності їх розміру, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем 1 при розгляді цієї справи є 96 000,00 грн., що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки позовні вимоги задоволено частково, то відповідно розмір витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню відповідачу 1 за рахунок позивача становить 31 996,80 грн., а в іншій частині заяви відповідача 1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що за змістом положень ч. 9 ст. 129 ГПК України покласти судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону внаслідок неправильних дій якої виник спір, є правом суду, а не його обов'язком, а відтак, враховуючи часткове задоволення позову, стягнення з позивача витрати відповідача 1 на правову допомогу не суперечить положенням чинного законодавства.

За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржники не довели обґрунтованість своїх апеляційних скарг, доказів на підтвердження своїх вимог суду не надали, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25, отже, підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційних скарг, апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньенергопостач» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 залишити без задоволення.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/9704/25 залишити без змін.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 14.04.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

П.В. Горбасенко