ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/715/16(925/698/16)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участю:
ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» - адвокат ОСОБА_5 ;
Арбітражний керуючий ОСОБА_6 ;
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат ОСОБА_7 ;
ПАТ «Український інноваційний банк» - адвокат ОСОБА_8 ;
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_9 ;
ПрАТ «Юрія» - ОСОБА_10 ;
ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» - ОСОБА_11 ;
ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» - адвокат ОСОБА_12 ;
Представник кредитора Сільськогосподарського ТОВ «ІСКРА» - адвокат ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025
по справі №915/715/16(925/698/16)
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»
в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»
до відповідачів:
1. Приватного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Волошкове поле»;
3. Приватного акціонерного товариства «Юрія»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
2)Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
про стягнення 39562812,41грн,
в межах справи № 915/715/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат»
розпорядник майна ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» арбітражний керуючий ОСОБА_6
суддя суду першої інстанції - ОСОБА_14
місце винесення ухвали: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул. Олексія Вадатурського, 14,
повний текс ухвали складено та підписано: 14.01.2026
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа 915/715/16 про банкрутство ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» (код ЄДРПОУ 00418107).
В межах указаної справи Господарський суд Миколаївської області розглядає справу № 915/716/16(925/698/16) за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» (ПАТ «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО, банк, позивач) до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат», відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Волошкове поле» (відповідача-3) Приватного акціонерного товариства «Юрія» про стягнення солідарно з ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» і ТОВ «МК «Волошкове поле» та солідарно ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» і ПрАТ «Юрія» заборгованості за кредитним договором від 05.02.2007 № 12-070201 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в сумі 39 562 812,41 грн. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «Українська інноваційна компанія»).
На розгляді суду перебувало клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» 19.03.2025 (вх. № 4258/25 від 19.03.2025) про зміну сторони у зв'язку із перейменуванням, у якому компанією викладено наступні вимоги:
« 1. Замінити найменування позивача у справі № 915/715/16(925/698/16) з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРІНБАНК» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А).
2. Виключити з кола третіх осіб у справі № 915/715/16(925/698/16) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А).»
Заявник, посилаючись на рішенням позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», оформленим протоколом №3 від 22.11.2016, яким змінено найменування товариства як юридичної особи з публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на «Публічне акціонерне товариство «Укрінком», рішення позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Укрінком», оформленим протоколом №6 від 28.03.2017, яким змінено найменування товариства як юридичної особи з «Публічного акціонерного товариства «Укрінком» на «Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» та висновки, викладені у постанові Верховного суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2024 по справі № 913/266/20, просить змінити найменування позивача - Публічного акціонерного товариства “Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія».
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» про заміну сторони у зв'язку з перейменуванням.
Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію, проведену на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Український інноваційний банк» від 13.07.2016, зафіксованого в протоколі №1 від 13.07.2016, а саме: Реєстраційна дія щодо юридичної особи з кодом 05839888; номер запису: 10741050132038947 від 13.07.2016. Зміст дії: Зміна видів економічної діяльності юридичної особи, зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого). 1. Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб_підприємців та громадських формувань реєстраційну дію, проведену на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ “Український інноваційний банк» від 22.11.2016, зафіксованого в протоколі №3 від 22.11.2016. Реєстраційна дія щодо юридичної особи з кодом 05839888. Номер запису: 10741050142038947 від 24.11.2016. Зміст дії: Зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого).
Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб_підприємців та громадських формувань реєстраційну дію, проведену на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ “Укрінком» від 28.03.2017, зафіксованого в протоколі №6 від 28.03.2017. Реєстраційна дія щодо юридичної особи з кодом 05839888. Номер запису: 13831050145004456 від 29.03.2017. Зміст дії: Зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого).
Зобов'язано державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв) вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи щодо юридичної особи з кодом 05839888: - Номер: 10741050132038947 від 13.07.2016; - Номер: 10741050142038947 від 24.11.2016; - Номер: 13831050145004456 від 29.03.2017.
Обґрунтування судового рішення.
Судом встановлено, що зміни до установчих документів щодо найменування юридичної особи, на які він посилається у клопотанні та уточненнях не було погоджено НБУ, як того вимагає законодавство про банки, що є порушенням порядку прийняття таких рішень та відповідно й вчинення реєстраційних дій щодо цих рішень.
У зв'язку з чим, суд зазначив, що такі дії щодо зміни найменування не відповідають законодавству та є незаконними.
Щодо статусу позивача у даній справі судом зазначено наступне.
Процедура ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк» триває, що свідчить про існування юридичної особи ПАТ “Український інноваційний банк» з кодом ЄДРПОУ 05839888.
В рамках цієї судової справи № 925/698/16 при вирішенні питання, якій особі належить право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року та договором поруки № 2, за захистом якої звернувся позивач, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що таким суб'єктом був та залишається банківська установа - ПАТ «Український інноваційний банк», відповідне право якого не переходило ані до ПАТ «УКРІНКОМ»/ПАТ «Українська інноваційна компанія», ані до ТОВ «ФК «Інвест ресурс».
Таким чином, наразі належним позивачем у даній справі є саме Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» код ЄДРПОУ 05839888 в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк».
Крім того, судом з метою усунення встановлених у даній ухвалі порушень та для усунення суперечностей щодо статусу ПАТ «Український інноваційний банк» з урахуванням принципу «jura novit curia», застосовано до спірних правовідносин положення законодавства, які відповідають сучасній судовій практиці та є найбільш ефективними у даній ситуації, а саме: скасовано реєстраційні дії щодо зміни найменування банку, вчинені реєстраторами з порушенням законодавства.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 року у справі 915/715/16(925/698/16) - скасувати у повному обсязі і прийняти нове судове рішення яким, задовольнити клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» (вхідний номер 4258/25 від 19.03.2025) про заміну сторони у зв'язку з перейменуванням.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник зазначає, що в межах справи про стягнення заборгованості, суд з явно протиправних мотивів виносить ухвалу без клопотання чи заяви сторін провадження, яким скасовує реєстраційні дії щодо юридичної особи ПАТ «Укрінком», вчинені у 2016 році і законність яких неодноразово підтверджувалася Верховним Судом і судами України. При цьому скасування реєстраційних дій в межах спору про стягнення заборгованості взагалі є неможливим з огляду на предмет такого спору.
Скаржник зауважує, що всупереч імперативним вимогам частини 2 статті 232 та частини 2 статті 237 ГПК України, Господарський суд Миколаївської області вирішив питання, яке взагалі не стосуються ані предмету спору (стягнення заборгованості), ані клопотання, що розглядалося у судовому засіданні від 31.12.2025 року, а тому суд фактично підмінив собою розгляд справи по суті, вийшовши як за межі позовних вимог, так і за межі судового розгляду.
Суд першої інстанції проігнорував приписи ст. 75 ГПК України та ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів». Законність реєстраційних дій ПАТ «Укрінком» 2016- 2017 років була остаточно підтверджена постановами Верховного Суду у справах № 826/11199/16, № 913/266/20 (826/15260/17) та № 826/18320/16. Скасувавши ці дії, Господарський суд Миколаївської області фактично здійснив ревізію та перегляд остаточних рішень найвищої судової інстанції, що є грубим порушенням принципу правової визначеності.
Оскаржувана ухвала прийнята всупереч чинній ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2025 року у справі № 757/49767/25-ц, якою накладено пряму заборону будь-яким реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо ПАТ «Укрінком».
До суду апеляційної інстанції від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Приватного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат», Приватного акціонерного товариства «ЮРІЯ» та Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» надійшли відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 року у справі №915/715/16(925/698/16) - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 року у справі № 915/715/16(925/698/16) - залишити без змін.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи не можливо було визначити склад суду, що підтверджується протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи не можливо було визначити склад суду, що підтверджується протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 судді ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/715/16(925/698/16) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/715/16(925/698/16) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 по справі №915/715/16(925/698/16) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
23.01.2026 матеріали справи №915/715/16(925/698/16) надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 по справі №915/715/16(925/698/16).
Призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 по справі №915/715/16(925/698/16) на 12.03.2026 о 12:30 год.
У зв'язку з відрядженням судді-члена колегії ОСОБА_3 з 11.03.2026 по 14.03.2026 відповідно до наказу голови суду від 03.03.2026 №26-в, судове засідання за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 по справі №915/715/16(925/698/16), яке було призначене на 12.03.2026 о 12:30 год. не відбулось.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи №915/715/16(925/698/16) відбудеться 26.03.2026 о 13:00 год.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 26.03.2026 оголошено перерву до 09.04.2026 об 11:00 год.
В судовому засіданні 09.04.2026 взяли участь представники ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Український інноваційний банк», ПрАТ «Юрія», ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ПАТ «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ», Сільськогосподарського ТОВ «ІСКРА» та Арбітражний керуючий ОСОБА_6 ;
Інші представники сторін у судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Так, на розгляді Господарського суду Миколаївської області перебувало клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» 19.03.2025 (вх. № 4258/25 від 19.03.2025) про зміну сторони у зв'язку із перейменуванням, у якому компанією викладено наступні вимоги:
«1. Замінити найменування позивача у справі № 915/715/16(925/698/16) з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРІНБАНК» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А).
2. Виключити з кола третіх осіб у справі № 915/715/16(925/698/16) ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А).»
Заявник, посилаючись на рішенням позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (ПАТ «Укрінбанк»), оформленим протоколом №3 від 22.11.2016, яким змінено найменування товариства як юридичної особи з публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на «Публічне акціонерне товариство «Укрінком», рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрінком», оформленим протоколом №6 від 28.03.2017, яким змінено найменування товариства як юридичної особи з «Публічного акціонерного товариства «Укрінком» на «Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» та висновки, викладені у постанові Верховного суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2024 по справі № 913/266/20, просить змінити найменування позивача - Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія».
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Щодо замінити найменування позивача у справі № 915/715/16(925/698/16) з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРІНБАНК» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ».
У вирішенні цього питання, колегія суддів звертається до правових позицій, викладених у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2018 зі справи №910/8117/17 та Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 щодо обсягу прав і обов'язків ПАТ «Українська інноваційна компанія» у правовідносинах за участю ПАТ «Український інноваційний банк».
Спеціальна правосуб'єктність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюються окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).
Таким видом діяльності, що вимагає спеціальної правосуб'єктності юридичної особи, зокрема, є і банківська діяльність.
Умови та порядок створення, державної реєстрації, ліцензування діяльності та реорганізації банків, вимоги щодо статуту, формування статутного капіталу та інших фондів, а також здійснення функцій банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (далі також - Закон про банки). Законодавство про господарські товариства та про кооперацію поширюється на банки в частині, що не суперечить нормам Господарського кодексу України (далі - ГК України) та зазначеному закону (частина п'ята статті 336 ГК України). Це положення кореспондує статті 92 ГК України.
Товариства, що займаються банківською діяльністю, реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність (частина третя статті 6 Закону України від 19 вересня 1991 року №1576-XII «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм Закону України «Про акціонерні товариства» з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, такі норми мають перевагу (частина шоста статті 1 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).
Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (частина друга статті 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру (частини перша та третя статті 90 ЦК України). Цьому кореспондує частина перша статті 2 Закону України «Про господарські товариства». Разом з тим частина четверта статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» уточнює, що повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Це кореспондує частині першій статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово «банк» без реєстрації цього суб'єкта як банку Національним банком України, крім випадків, передбачених законом (частина сьома статті 334 ГК України). У частині третій статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» уточнено відповідні винятки (не розповсюджуються на ПАТ «Український інноваційний банк»), а також вказано, що слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію.
Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку (частина перша статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Відповідно до частини шостої статті 334 ГК України банки у своїй діяльності керуються ГК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами.
Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність» (частина друга статті 16 цього Закону). Зазначеному кореспондує частина перша статті 7 Закону України «Про господарські товариства», яка передбачає, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації, реєструються відповідно до порядку, визначеному Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про держреєстрацію).
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема у формі адміністративного регулювання, до складу якого входить: реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків (пункт 1 частини першої статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Національний банк України, зокрема, здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі, здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків (пункти 8 та 9 частини першої статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про Національний банк України) Повноваження Правління Національного банку України визначені статтею 15 цього Закону.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку Україну для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності (згідно із частиною п'ятою статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національний банк України відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або наявності інших підстав, передбачених статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належать: віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку (пункти 12 та 13 частини першої статті 73 вказаного Закону). Порядок застосування цих заходів впливу визначається нормативно-правовими актами Національного банку України
Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) (пункти 1 та 2 частини першої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону кореспондує частина перша статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон про гарантування вкладів).
Регулятивні повноваження Фонду, визначені Законом про гарантування вкладів, поширюються на всі банки в Україні. Банки зобов'язані дотримуватися нормативно-правових актів Фонду та виконувати вимоги, встановлені Фондом у межах його повноважень (частина друга статті 30 Закону про гарантування вкладів).
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом про гарантування вкладів, здійснює, зокрема процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 Закону про гарантування вкладів).
Частина друга статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд для вжиття ним заходів, передбачених Законом про гарантування вкладів.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до Закону про гарантування вкладів, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п'ята статті 34 Закону про гарантування вкладів).
Фонд у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону про гарантування вкладів (частина п'ята статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (частина четверта статті 44 Закону про гарантування вкладів). З дня початку процедури ліквідації банку, зокрема припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління [ради директорів]) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку (пункт 1 частини другої статті 46 Закону про гарантування вкладів). Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку врегульовані статтею 48 Закону про гарантування вкладів.
Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного реєстру (згідно із частиною шостою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Цьому кореспондують частина п'ята статті 91 ГК України та частина третя статті 53 Закону про гарантування вкладів. Рішення щодо виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків приймає уповноважена посадова особа Національного банку України на підставі документів, передбачених законодавством України, отриманих від Фонду або ліквідаційної комісії банку, що ліквідується, за рішенням власників (згідно із пунктом 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу). Пакети документів для обох випадків передбачені в пункті 3.2 глави 3 розділу ІІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 №346.
Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора (частина сьома статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 37 Закону про гарантування вкладів Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень, зокрема має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, отже і представляти відповідача у справах за позовом до банку.
За змістом статей 1, 9, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до ідентифікуючих юридичну особу відомостей віднесено зокрема її ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється (пункт 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України).
Відповідно до статті 92 та частини п'ятої статті 336 ГК України, частини третьої статті 6 Закону України «Про господарські товариства», частини шостої статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства», частини першої статті 1, статті 3 та частини другої статті 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в Україні діє спеціальне законодавство, яке регулює утворення банків, їх статус та припинення, здійснення ними/припинення банківської діяльності (далі - банківське законодавство), до якого, зокрема, входять Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про Національний банк України», Закон України "Про гарантування вкладів фізичних осіб", нормативно-правові акти Національного банку України, також Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, інші закони в частині, що не суперечить попереднім зазначеним нормативним документам, та визначають зміст спеціальної правосуб'єктності банківської установи.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (частина третя статті 202 ГК України). Припинення зобов'язання регулюється главою 50 ЦК України.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четверта статті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертій статті 104 ЦК України кореспондує частина перша статті 59 та частина перша статті 91 ГК України. Частині першій статті 104 ЦК України також кореспондує частина перша статті 79 Закону України «Про акціонерні товариства».
Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (згідно із частиною четвертою статті 110 ЦК України).
Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання (частина третя статті 26 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Як вже зазначалося раніше, власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національного банку України та за умови відкликання банківської ліцензії.
Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України, який приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).
Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону про гарантування вкладів). Особливості передачі активів і зобов'язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону про гарантування вкладів.
Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону України «Про банки і банківську діяльність» закріплене статтею 26 Закону про гарантування вкладів, яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон України «Про банки і банківську діяльність». До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 цього Закону), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»). Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 №914/3587/14 стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств.
Таким чином, в результаті зміни найменування з ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Укрінком», виключення з передбачених статутом видів діяльності «діяльності комерційних банків» (рішення загальних зборів акціонерів від 13.07.2016) та зміни найменування товариства з ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» (рішення загальних зборів акціонерів від 28.03.2017) нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась.
Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб'єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку Національного банку України неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 цього Закону так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.
Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з Національним банком України. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність», також передбачено інформування та погодження з Національним банком України змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін Національним банком України.
Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою Національного банку України, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.
За таких обставин, Велика Палата Верховного Суду у справі №925/698/16 (постанова від 10.12.2019) сформувала висновок, зазначивши, що не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов'язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з Національним банком України відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови Національного банку України про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.
Однак, залишення компанією у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ «Укрінбанк» як банківській установі при його первісній державній реєстрації, суперечить наведеному вище.
До того ж, належних доказів правонаступництва щодо прав та обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк»; в тому числі погодження Національним банком України організаційних змін банку за рішеннями загальних зборів акціонерів від 13.07.2016 року та від 28.03.2017 ПАТ «Українська інноваційна компанія» не надало.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком» щодо передачі прав та обов'язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Укрінком» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.
Стаття 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована Національним банком України як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ «Український інноваційний банк» є зареєстрованим Національним банком України як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність вказаним вище положенням. Однак розуміння статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова «банк», не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов'язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №913/549/17, від 11.03.2020 у справі №905/1342/17).
Водночас, колегія суддів у розгляді спірно питання вважає за необхідне врахувати правову позицію судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суд від 16.04.2024 у справі №913/266/20.
«Юридичну особу (ідентифікаційний код 05839888), яка наразі має назву - ПАТ «Українська інноваційна компанія», було створено з метою здійснення банківської діяльності та найменовано ПАТ «Український інноваційний банк» (скорочене найменування - ПАТ «Укрінбанк»).
На підставі виданої НБУ банківської ліцензії та внесення запису регулятором до Державного реєстру банків ПАТ «Укрінбанк» набуло статусу банку.
Протягом 2015 - 2019 років щодо ПАТ «Укрінбанк» Правління НБУ у межах визначеної законом компетенції прийняло такі рішення:
- Постанову НБУ від 22.09.2015 № 622/БТ про запровадження особливого режиму контролю та призначення куратора;
- Постанову НБУ від 01.10.2015 № 659/БТ про віднесення до категорії проблемних;
- Постанову НБУ від 24.12.2015 № 934 про віднесення до категорії неплатоспроможних;
- Постанову НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.
У свою чергу, виконавчою дирекцією Фонду прийнято стосовно ПАТ «Укрінбанк», зокрема, такі акти:
- Рішення Фонду від 24.12.2015 № 239 про запровадження тимчасової адміністрації (прийняте на підставі та за наслідком Постанови НБУ № 934);
- Рішення Фонду від 22.03.2016 № 385 про початок процедури ліквідації (прийняте на підставі та за наслідком Постанови НБУ № 180).
- Рішення Фонду від 15.02.2018 № 536 про продовження строків здійснення процедури ліквідації;
- Рішення Фонду від 21.03.2019 № 622 про продовження строків здійснення процедури ліквідації.
Прийняті щодо ПАТ «Укрінбанк» постанови НБУ № 934 та № 180, а також рішення Фонду № 239, № 385, № 536 та № 622 були визнані протиправними та скасовані чинними судовими рішеннями у справах № № 826/5325/16, 826/14033/17, 826/4471/18 та 640/5446/19 (хронологія розгляду справ та стислий зміст судових рішень детально викладено в описовій частині цієї постанови).
При цьому, як було зазначено, визнавши протиправними та скасувавши Постанову НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію й Рішення Фонду від 22.03.2016 № 385 про початок процедури ліквідації, Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 також зобов'язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український інноваційний банк» як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття зазначеної постанови НБУ від 22.03.2016 № 180.
У світлі наведених обставин важливе значення має врахування викладеного у пункті 213 постанови від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 правового висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що «скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій НБУ та Фонду як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями».
Утім, такий висновок не може нівелювати конституційної гарантії обов'язковості судового рішення, зокрема, у адміністративному судочинстві (за правилами якого вирішувалися відповідні спори у справах № № 826/5325/16, 826/14033/17, 826/4471/18 та 640/5446/19).
Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки іншим судом суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.
У цьому зв'язку судова палата повторно акцентує, що відсутність законодавчого врегулювання не може бути підставою для порушення конституційних гарантій та конвенційних прав особи, тому неможливість повернення / відновлення НБУ банківської ліцензії ПАТ «Український інноваційний банк» за рішенням суду не звільняла НБУ від виконання ним обов'язку щодо застосування заходів (у межах встановленої законом компетенції) щодо такого банку, спрямованих на:
1) прийняття рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству України - у випадку виконання заходів щодо фінансового оздоровлення банку та / або приведення ним своєї діяльності у відповідність до банківського законодавства (ураховуючи чинність Постанови НБУ від 01.10.2015 №659/БТ про віднесення до категорії проблемних); або
2) застосування заходів для забезпечення виведення Фондом проблемного банку з ринку з дотриманням законодавчо визначених процедур та строків їх проведення - у разі неприведення банком своєї діяльності у відповідність до банківського законодавства.
Позаяк наявними у справі доказами не підтверджено приведення ПАТ «Український інноваційний банк» (наразі - ПАТ «Український інноваційний компанія») своєї діяльності у відповідність до банківського законодавства, Правлінню НБУ (згідно із встановленими законом повноваженнями) належало прийняти нове рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, що надало б Фонду законні підстави для початку здійснення процедури виведення банку з ринку (прийняття Фондом у межах власної виключної компетенції рішень про запровадження тимчасової адміністрації або про початок процедури ліквідації відповідно).
Отже, відсутність належного законодавчого регулювання (порядку «відновлення» банківської ліцензії у випадку скасування судовим рішенням відповідних рішень НБУ та Фонду, спрямованих на здійснення процедури виведення банку з ринку) та невжиття державним органом (НБУ) відповідних заходів призвело до правової невизначеності як щодо статусу ПАТ «Український інноваційний банк» (нова назва - ПАТ «Українська інноваційна компанія»), так і щодо визначення органу / суб'єкта, наділеного повноваженнями на управління такою юридичною особою.
Зазначене підтверджується тим, що органами управління ПАТ "Український інноваційний банк" неодноразово приймались рішення та державними реєстраторами вносились відповідні реєстраційні записи щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначались органи управління.
Такі зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цієї юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків.
Таким чином, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суд від 16.04.2024 у справі №913/266/20 встановлено, та судовою колегію апеляційного суду враховано, що оскільки зміна найменування юридичної особи ПАТ «Укрінбанк» (код ЄДРПОУ 05839888) на нове - ПАТ «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888) не пов'язана зі зміною організаційно-правової форми ( ст. 104-108 ЦК України), то така зміна не є реорганізацією та не потребує вчинення господарським судом процесуальної дії у вигляді заміни сторони.
Також, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суд від 16.04.2024 у справі №913/266/20 зазначила, що зміна найменування банку без попереднього погодження НБУ чи зміна організаційно-правової форми без здійснення процедури реорганізації банку в установленому банківським законодавством порядку не допускаються, тому відповідні зміни до статуту самі по собі не могли бути підставою для втрати зазначеним товариством статусу банку.
Утім, матеріалами справи підтверджено, що з дати скасування чинними судовими рішеннями у справі № 826/5325/16 відповідних рішень НБУ та Фонду щодо здійснення процедури виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку (шляхом ліквідації) до дати підготовчого засідання у цій справі минуло близько п'яти років, що перевищує встановлений законом (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) строк цієї процедури (без урахування можливих строків її продовження, що є неможливим без здійснення такої процедури).
Протягом цього періоду НБУ не вжив заходів щодо прийняття нового рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, виключно яке [рішення НБУ] є встановленою законом підставою для прийняття Фондом власних рішень для початку процедури виведення банку з ринку, а саме рішення про запровадження тимчасової адміністрації або рішення про початок процедури ліквідації відповідно.
Наведене, на переконання судової палати, свідчить про те, що НБУ як особливий центральний орган державного управління допустив бездіяльність, позаяк належним чином не виконав покладені на нього законодавством обов'язки у питанні здійснення банківського нагляду, зокрема щодо прийняття необхідних рішень, спрямованих на забезпечення можливості застосування Фондом подальших обов'язкових процедур до неплатоспроможного банку.
Поза тим судова палата повторно акцентує, що правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно.
Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно-правовими актами, адже мають характер індивідуальних.
У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.
Підтвердженням цьому є те, що за змістом чинних судових рішень у справах №№826/4471/18 та 640/5446/19 (якими визнано протиправними та скасовано рішення Фонду про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" від 15.02.2018 № 536 та від 21.03.2019 № 622 відповідно) суди адміністративної юрисдикції, у тому числі Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, підставою для скасування оспорюваних рішень Фонду зазначили похідний характер цих рішень від попередньо скасованих Рішення Фонду № 385 про початок процедури ліквідації та Постанови НБУ № 180 про відкликання банківської ліцензії.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в пункті 257 (аналогічний пункту 235) постанови від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 виснувала, що «скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом».
Такий висновок (саме щодо випадку, коли також скасовано рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації) не має нормативного підтвердження, однак був сформульований Великою Палатою Верховного Суду у спірних правовідносинах за відсутності правової регламентації порядку відновлення банківської діяльності установи у зв'язку з тим, що рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії було скасоване у судовому порядку через юридично-організаційні порушення його прийняття, в тому числі за умов подальшої фактичної невідповідності проблемного банку вимогам банківського законодавства, та виконання яких є передумовою наявності у банку зазначеної ліцензії.
Усупереч наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду (щодо повноважень Фонду на управління банком попри скасування у судовому порядку як рішення Фонду про початок процедури ліквідації, так і рішення про запровадження тимчасової адміністрації) здійснення Фондом ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк» (наразі - ПАТ «Український інноваційний компанія») виявилося неможливим, позаяк єдиною встановленою законом підставою для початку такої процедури є відповідне рішення Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Таким чином, розглядаючи цю справу, Суд враховує, що за відсутності нормативного регулювання продовження процедури виведення банку з ринку шляхом ліквідації у випадку скасування у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії саме НБУ як уповноваженому суб'єкту на здійснення банківського нагляду належало прийняти у межах своєї компетенції відповідні рішення, чого зроблено не було.
У цьому зв'язку Суд зважає на те, що у справах № № 826/15260/17, 826/11199/16 суди відмовили у задоволенні позовів Фонду про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (у тому числі відповідно до рішень загальних зборів від 13.07.2016), тоді як НБУ не звертався з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів, змін до статуту чи скасування записів у ЄДР, незважаючи на те, що з моменту ухвалення відповідних рішень минуло вже понад шість років.
У частині другій статті 19 Конституції України закріплений принцип публічного права (в аспекті законності), відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження.
Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державних органів положенням Конвенції, ЄСПЛ у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що на державні органи покладений обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не можуть мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (пункт 70 рішення ).
На державні органи покладений обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08, пункт 74); «Тошкуце та інші проти Румунії» (заява № 36900/03, пункт 37)) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (заява № 48939/99, пункт 128); «Беєлер проти Італії» (заява №33202/96, пункт 119)).
Принцип «належного урядування» передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи мають діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (заява №33202/96, пункт 120), «Онер'їлдіз проти Туреччини» (заява № 48939/99, пункт 128), «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (заява № 21151/04, пункт 72), «Москаль проти Польщі» (заява № 10373/05, пункт 51)).»
«В аспекті наведених правових висновків ЄСПЛ судова палата зауважує, що всі індивідуальні акти НБУ та Фонду щодо виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку були визнані незаконними та скасовані в судовому порядку (тобто скасовано юридичну підставу для введення тимчасової адміністрації та початку ліквідації), тоді як НБУ, у свою чергу, не виконав покладених на нього законодавством обов'язків у питанні здійснення банківського нагляду, зокрема щодо повторного прийняття у визначений законом строк необхідних рішень задля забезпечення можливості Фонду здійснити процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку.
Отже, здійснення органом державного управління своїх функцій щодо банківського нагляду у відповідний спосіб може свідчити про порушення принципу належного урядування та гарантованого Конвенцією права на мирне володіння майном.
Нехтування цими обставинами в питанні визначення правового статусу ПАТ «Український інноваційний компанія» (попередня назва - ПАТ «Український інноваційний банк») є неможливим.
Таким чином, внаслідок бездіяльності центрального органу державного управління (НБУ), а також через не запровадження органом законодавчої влади нормативного регулювання порядку «відновлення» банківської ліцензії у випадку скасування судовими рішеннями відповідних рішень НБУ та Фонду, спрямованих на здійснення процедури ліквідації банку, чи порядку подальшого виведення неплатоспроможного банку з ринку за цих умов, Боржника варто вважати таким, що був позбавлений можливості зберігати правовий статус банку.
Також Суд врахував, що процедура виведення банку з ринку так і не була поновлена та, у контексті окреслених вище обставин, на дату підготовчого засідання у цій справі не було реальних перспектив для її поновлення.
У цьому зв'язку доцільною вбачається ліквідація ПАТ «Українська інноваційна компанія» на підставі положень КУзПБ як єдиний можливий спосіб захисту прав не лише акціонерів цього товариства, його кредиторів та працівників, а й прав самого Боржника, зокрема, перед дебіторами.»
«Підсумовуючи, Суд зауважує, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування законодавства про банкрутство до ПАТ «Українська інноваційна компанія» урахував такі виняткові обставини цієї справи:
- наявність чинних судових рішень, якими визнано протиправними та скасовано всі рішення НБУ та Фонду щодо виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку (єдине нескасоване рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних згідно з нормативним регулюванням до процедури виведення банку з ринку не належить);
- наявність чинного судового рішення, яким суд зобов'язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український інноваційний банк» як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови НБУ від 22.03.2016 № 180 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію;
- неналежне виконання НБУ покладених на нього законодавством обов'язків щодо здійснення банківського нагляду, зокрема внаслідок неприйняття необхідних рішень, спрямованих на забезпечення можливості Фонду здійснити процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку;
- порушення принципу обов'язковості виконання судового рішення та виконання державними органами відповідних їх функцій у межах своєї компетенції у спосіб, що підпадає під ознаки порушення гарантованих Конвенцією права на суд та права на мирне володіння майном, а також принципу належного урядування;
- пропуск встановлених законом строків для ліквідації ПАТ «Укрінбанк» у порядку, визначеному банківським законодавством;
- відсутність нормативного регулювання механізму поновлення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку у випадку скасування у судовому порядку відповідних рішень НБУ та Фонду щодо запровадження такої процедури;
- відсутність за даними Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу з назвою ПАТ «Укрінбанк» та кодом 05839888, що обумовлює неможливість визначення органу / суб'єкта, наділеного повноваженнями на управління цією особою;
- існування у правовому полі юридичної особи (ідентифікаційний код 05839888), яка здійснювала банківську діяльність та мала назву ПАТ «Укрінбанк», із новою назвою - ПАТ «Українська інноваційна компанія» та із внесеними змінами до статуту стосовно видів діяльності, тоді як незаконність рішень загальних зборів щодо таких змін та відповідних записів у ЄДР не була доведена в судовому порядку (тоді як НБУ взагалі не ініціював відповідних спорів);
- відсутність у ПАТ «Українська інноваційна компанія» банківської ліцензії та відсутність відомостей про зазначену юридичну особу в єдиному Державному реєстрі банків.
Допускаючи можливість застосування до ПАТ «Українська інноваційна компанія» положень КУзПБ, Суд також урахував, що у провадженні у справі про банкрутство, порівняно з ліквідацію цього Товариства у передбаченій банківським законодавством процедурі, є не менш ефективним та дієвим захист прав та інтересів третіх осіб у правовідносинах із Боржником, що виникли під час здійснення ним як банківської діяльності (в межах спеціальної правосуб'єктності як банківської установи), так і не пов'язаної з такою господарської діяльності з дати внесення органами управління змін до статуту та їх державної реєстрації (правомірність чого не спростована у судовому порядку).
При цьому Фонд не позбавлений права заявити грошові вимоги у статусі кредитора Боржника щодо суми коштів, які були виплачені вкладникам на підставі Закону про гарантування вкладів (що і було здійснено Фондом згідно із наявними у цій справі доказами), а також інші збитки за їх наявності.
Будь-яке розширене тлумачення положення частини другої статті 2 КУзПБ у спосіб, який би позбавляв права доступу до суду ПАТ «Українська інноваційна компанія» як юридичну особу, ненаділену статусом банку, є неприпустимим.
Таким чином, з урахуванням положень статті 6 Конвенції здійснення судової процедури банкрутства ПАТ «Українська інноваційна компанія» у визначеному законодавством про банкрутство порядку є формою реалізації Боржником та усіма його кредиторами права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Такий порядок дій стабілізує правову ситуацію навколо зазначеного Товариства і забезпечить захист прав та інтересів усіх учасників спірних правовідносин.»
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888; далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія», боржник).
06.04.2021 на адресу Господарського суду Луганської області надійшла заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО) №60-4570/21 від 31.03.2021 про визнання грошових вимог до ПАТ «Українська інноваційна компанія» у розмірі 1 791 544 813, 38 грн.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника, посилається на наявність у Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія заборгованості на загальну суму 1 791 544 813, 38 грн, в тому числі:
- 5 134 472, 28 грн регулярний збір відповідно до статті 22 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- 895 003 820, 17 грн- заборгованість за договором цільової позики №42 від 01.02.2016;
- 8 764 353, 39 грн - відсотки за користування позикою за договором цільової позики №42 від 01.02.2016;
- 879 669 342, 59 грн - сума виплат відшкодування вкладникам відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- 2 972 823, 95 грн витрати, пов'язані із виведенням боржника з ринку фінансових послуг.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025:
- Визнано грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у загальному розмірі 1 640 909 362 грн 47 коп., у тому числі:
- вимоги, забезпечені заставою майна боржника - 903 768 173, 56 грн;
- вимоги першої черги (судовий збір) - 4 367, 99 грн;
- вимоги четвертої черги (основний борг) - 737 136 820, 92 грн.
Постановою Верховного Суду від 27.01.2026 у справі №913/266/20 постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 № 913/266/20 залишено без змін.
Так, в рамках даної справи ПАТ «Українська інноваційна компанія» просить замінити найменування позивача у справі № 915/715/16(925/698/16) з ПАТ «УКРІНБАНК» (код ЄДРПОУ 05839888) на ПАТ «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888).
Тобто, наразі склалась ситуація, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» у даній справі є стягувачем відносно боржників ПАТ «Українська інноваційна компанія», та одночасно в рамках судової справи №913/266/20 кредитором до ПАТ «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888) ПАТ «Укрінбанк»), вимоги якого визнані судом у розмірі 1 640 909 362 грн 47 коп.
Згідно статті 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:
боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитор, серед іншого, це юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Єдиною юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 05839888, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - є ПАТ «Українська інноваційна компанія» та з моменту такої зміни найменування та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру саме ПАТ «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888) є єдиним позивачем у справі без необхідності здійснення зміни сторони.
Отже, нормами КУзПБ, визначено як статус кредитора так і статус боржника в провадженні у справі про банкрутство, водночас КУзПБ не передбачає об'єднання кредитора та боржника в статусі однієї особи з одним кодом ЕДРПОУ 05839888, що сталося у справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ «Українська інноваційна компанія» (код ЄДРПОУ 05839888).
Відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміна кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
При цьому ГПК України не допускає здійснення заміни неналежного позивача у разі встановлення обставин, що позов поданий особою, яка не має право заявляти відповідні вимоги щодо предмету спору.
Так, аналіз наведених висновків Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 та судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суд від 16.04.2024 у справі №913/266/20, виключає можливість застосування до вказаних правовідносин положень ст.. 52 ГПК України.
Одночасно колегія суддів зауважує, що зміна найменування юридичної особи - учасника справи не може приводити до зміни суб'єктного складу сторін (учасників справи) шляхом заміни позивача та виключення третьої особи
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ «Українська інноваційна компанія» про заміну найменування позивача у справі.
Щодо виключення з учасників справи №915/715/16(925/698/16) третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - ПАТ «Українська інноваційна компанія», колегія суддів зазначає, що положення ГПК України не передбачають такої процесуальної дії суду, як виключення учасників справи, у даному випадку: третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, у зв'язку з чим в цій частині ухвала Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 у справі №915/715/16(925/698/16) підлягає скасуванню.
Щодо скасування місцевим господарським судом реєстраційні дії щодо зміни найменування банку, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом розгляду даної справи є позов Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» (ПАТ «Український інноваційний банк» в особі уповноваженої особи ФГВФО, банк, позивач) до відповідача-1) Приватного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат», відповідача-2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Волошкове поле» (відповідача-3) Приватного акціонерного товариства «Юрія» про стягнення солідарно з ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» і ТОВ «МК «Волошкове поле» та солідарно ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» і ПрАТ «Юрія» заборгованості за кредитним договором від 05.02.2007 № 12-070201 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії в сумі 39 562 812,41 грн. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «Українська інноваційна компанія»).
Приписами статті 14 ГПК України передбачено обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При цьому згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Отже, суд не може самостійно вийти за межі позовних вимог та надавати оцінку реєстраційним діям щодо зміни найменування банку, в межах справи про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.02.2007 № 12-070201, тим більше жодних заяв з цього приводу не було заявлено сторонами у справі.
Місцевий господарський суд, розглядаючи процедурне питання про зміну найменування позивача у справі про стягнення боргу, фактично ухвалив рішення по суті іншого, самостійного спору - про законність реєстрації юридичної особи.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що місцевий господарський суд, скасовуючи реєстраційні дії щодо зміни найменування банку допустив порушення приписів статей 236-237 Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позовних вимог, у зв'язку з чим в цій частині ухвала Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 у справі №915/715/16(925/698/16) підлягає скасуванню.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку ухвалу було прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права, при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне пункти 2, 3, 4, 5, 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 у справі №915/715/16(925/698/16) - скасувати.
Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» - задовольнити частково.
Пункти 2, 3, 4, 5, 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 у справі №915/715/16(925/698/16) - скасувати.
В іншій частині ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 у справі №915/715/16(925/698/16) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.04.2026.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3