14 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 570/6023/25
Провадження № 22-ц/4815/670/26
Головуючий у Рівненському районному суді
Рівненської області: суддя Гладишева Х.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено:
29 грудня 2025 року в м. Рівне
Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Повний текст рішення складено: 14 січня 2026 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Кредит-Капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 18 300 гривень заборгованості за кредитним договором №3855879.
Позов мотивовано тим, що внаслідок порушень ОСОБА_1 своїх зобов'язань за укладеними із Товариством з обмеженою відповідальністю "Міолан" (далі - ТОВ "Міолан") кредитним договором в неї утворилась спірна заборгованість, яка складалася з: 4000 гривень - за тілом кредиту; 13 500 гривень - за відсотками; 800 гривень - за комісією становить, а у зв'язку з відступленням на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги підлягала стягненню на користь кредитора в судовому порядку.
Заочним рішенням районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 позов ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" задоволено частково.
Суд стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 3855879 від 12 квітня 2021 року в розмірі 5 500 гривень, з яких: сума кредиту - 4 000 гривень, сума процентів за користування кредитом - 1 500 гривень.
У задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.
При цьому суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі 728 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 404 гривні.
Приходячи до такого висновку, суд виходив із того, що частина заборгованості за відсотками нарахована поза межами фактично узгодженого строку кредитування, а комісія є нікчемною, оскільки встановлена не за послугу, а за дію, яка є обов'язком фінансової установи і виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою зі сторони позичальника.
На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де покликається про його незаконність і необґрунтованість, які полягали в невідповідності викладених у ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалося про те, що підписавши договір за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора), позичальник підтвердила свою згоду з усіма умовами кредитування, на підставі яких було нараховано заборгованість, в т.ч. щодо можливості нарахування відсотків внаслідок пролонгації кредитного договору та сплату комісії за надання кредиту.
Оскільки позичальник не повернула кошти вчасно, а саме упродовж 15 днів з дня отримання кредиту, то згідно з умовами договору було застосовано пролонгацію на стандартних умовах терміном на 60 днів. За цей період є правомірним нарахування 5% від тіла кредиту щодня, як це передбачено пунктами 2.3.1.2 та 1.6 договору. Щодо комісії, то на переконання автора апеляційної скарги, Закон України "Про споживче кредитування" не забороняє її встановлювати за послуги, пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту. Тим паче, певні методики Національного банку України прямо включають такі комісії до загальних витрат за споживчим кредитом.
Крім того, зверталася увага на те, що первинний кредитор не був банківською установою, а тому встановлена ним комісія не є банківською послугою.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано, хоча про таке право роз'яснювалося ухвалою Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII установлено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як з'ясовано судом, 12 квітня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем укладений договір № 3855879 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов вказаного договору позичальнику було надано кредит у розмірі 4 000 гривень на загальний строк 15 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в додатку № 1 до договору (графіку платежів за договором про споживчий кредит № 3855879 від 12 квітня 2021 року), а також у додатку № 2 до договору (паспорті споживчого кредиту № 3855879).
Комісія за надання кредиту нараховувалася за ставкою 20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом становили 1 500 гривень, які нараховувалися за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становила 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надавалися позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно з пунктом 2.2.1 договору позичальник мав сплачувати кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у пунктах 1.5.1-1.5.3 договору, в один із термінів (дат), вказаних у пункті 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжував строк кредитування, вказаний у пункті 1.3 договору, він додатково мав сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною у пункті 1.5.2, в сумі та на умовах, визначених пунктом 2.3 договору.
ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання за договором виконало, перерахувавши 12 квітня 2021 року на рахунок відповідача суму кредиту в розмірі 4 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 43681499 від 12 квітня 2021 року.
02 липня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 3855879 від 12 квітня 2021 року.
Згідно з витягом із реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 73-МЛ від 29 серпня 2023 року передано заборгованість відповідача за договором № 3855879 на загальну суму 18 300 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 000 гривень, заборгованість за відсотками - 13 500 гривень, заборгованість за комісією - 800 гривень.
Між тим, колегія суддів також не може погодитись з можливістю нарахування заборгованості за відсотками за змінюваною відсотковою ставкою та продовженням строку кредитування з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" якщо договором про споживчий кредит передбачена змінювана процентна ставка, кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити споживача, поручителя та інших зобов'язаних за цим договором осіб про зміну такої ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Таке повідомлення має містити підставу зміни розміру процентної ставки, нову процентну ставку та зазначення дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Разом із повідомленням кредитодавець зобов'язаний надати споживачу новий графік платежів, у якому визначається кількість платежів, що залишаються до сплати після вступу в дію нової ставки, та у разі зміни кількості та періодичності платежів - інформацію про їх нову кількість та періодичність. Якщо визначити розмір майбутніх платежів неможливо, кредитодавець має повідомити споживача про те, що сума, яка залишилася до сплати, може змінюватися у результаті зміни процентної ставки залежно від поточного балансу поточного рахунку споживача на дату вступу в дію відповідної зміни. Якщо в результаті зміни процентної ставки змінюється розмір платежу, це має бути чітко зазначено в повідомленні.
У разі невиконання кредитодавцем вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, при підвищенні процентної ставки кредитодавець не має права вимагати від споживача сплати платежів згідно з новим графіком платежів, розрахованим на підставі підвищеної процентної ставки. До дати виконання вимог, передбачених частиною четвертою цієї статті, зазначеної у відповідному повідомленні, направленому споживачу в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, платежі, що залишаються до сплати, розраховуються за процентною ставкою, що діяла до дати підвищення.
Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
Проте докази дотримання первинним кредитором вимог законодавства щодо інформування позичальника про зміну процентної ставки матеріали справи не містять, а підстави для стягнення процентів, нарахованих за такою ставкою, відсутні.
При цьому відсутні обґрунтовані підстав вважати, що попереднє повідомлення споживача про зміну змінюваної процентної ставки не вимагалося, як це передбачено ч. 5 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", оскільки матеріали справи не містять підтвердження дотримання всіх умов, викладених у цій матеріально-правовій нормі.
Поготів, як визначено у п. 1.7 договору, тип процентної ставки - фіксована, а особливості її нарахування викладені у п.п. 2.2, 2.3. Хоча з огляду на зміст цих пунктів у сукупності з п. 1.5 договору її тип є змінюваним.
При цьому відповідно до анкети-заяви № 3855879 на отримання кредиту (оферти), позичальник виявив намір отримати кредит у розмірі 4 000 гривень строком на 15 днів зі ставкою 2,50 % від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування кредитом. У прийнятому рішенні за заявою вказано: погоджена сума - 4 000 гривень, погоджений строк - 15 днів, ставка - 2,50 % за кожен день користування. Будь-якої іншої відсоткової ставки в цих документах не обумовлювалося.
Згідно із ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в тому числі графіком платежів та анкетою-заявою, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку саме про часткове задоволення позову.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" залишити без задоволення, а заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків