Дата документу 14.04.2026 Справа № 337/3174/25
ЄУН 337/3174/25 Головуючий у І інстанції: Ширіна С.А.
Провадження № 22-ц/807/552/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
14 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Кухаря С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного Товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2025 року АТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом, який у подальшому уточнено, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що АТ «Запоріжжяобленерго» в період з 01 серпня 2017 року до 01 січня 2019 року здійснювало постачання електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі відкритого на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особового рахунку № НОМЕР_1 .
27.01.2025 до АТ «Запоріжжяобленерго» звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про зміну споживача на нового власника.
ОСОБА_1 надав АТ «Запоріжжяобленерго» свідоцтво про смерть попереднього споживача ОСОБА_2 , витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, власний паспорт. Заборгованість за спожиту електричну енергію виникла у період з 01.08.2017 до 01.01.2019. На теперішній час належним відповідачем є ОСОБА_1 , однак, попередній споживач свої зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії не виконував, не здійснював оплати використаної електричної енергії щомісяця та у повному обсязі. За вищевказаний період споживачем ОСОБА_2 здійснена оплата за використану електричну енергію у розмірі 283,05 грн, отримано субсидії на суму 361,97 грн, а всього сплачено 645,02 грн.
Посилаючись на означені обставини, АТ «Запоріжжяобленерго» просило суд стягнути з ОСОБА_1 , який є власником об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства 2766,58 грн за спожиту електричну енергію та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, АТ «Запоріжжяобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що наявність акту складеного головою ОСББ «Перетворювач 8» Крамаренко Г.Д. про непроживання споживача за адресою АДРЕСА_1 є належним доказом відсутності споживання електричної енергії за вказаною адресою.
Представник позивача також наголошував, що відповідно до договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , передбачено порядок його розірвання за ініціативою споживача, відтак, споживачем не було вчинено усіх необхідних дій для знеструмлення електрообладнання домоволодіння та недопущення використання електричної енергії третіми особами, а тому, відповідач мав підстави для здійснення відповідних нарахувань.
У своєму відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Тітов В.А. заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт постачання позивачем електричної енергії в зазначений період та споживання відповідачем вказаного обсягу не доведено належними доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи, що АТ «Запоріжжяобленерго» в період з 01.08.2017 до 01.01.2019 здійснювало постачання електричної енергії на об'єкт розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі відкритого на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особового рахунку № НОМЕР_1 .
27.01.2025 до АТ «Запоріжжяобленерго» звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про зміну споживача на нового власника зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.02.2025, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гура М.Г., ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , а саме квартиру АДРЕСА_2 .
Позивач вказує, що до 01.01.2019 здійснював постачання електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі відкритого на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особового рахунку № НОМЕР_1 , на загальну суму 3411,60 грн (2895 кВт/год.), споживачем сплачено за вказаний період - 283,05 грн, отримано субсидії на суму 361,97 грн, сума заборгованості складає 2766,58 грн, згідно з наданим розрахунком.
Власник квартири - ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_3 з 01.01.2017 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою № 246/15-26 від 16.07.2025, виданою старостою Розумівського старостинського округу Богоутдіновою Н.
Відповідно до копії акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 17.07.2025, складеного головою ОСББ «Перетворювач 8» Крамаренко Г.Д., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.01.2017 до 18.07.2019, у зв'язку з хворобою, фактично не проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунком спожитої електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування позивачем за споживання електричної енергії за період з 01.08.2017 до 01.01.2019 споживачу за вказаною адресою проводилися по середньому обсягу споживань.
Відповідно до копій таблиці з програмного забезпечення позивача з додатком, вкладка «зняття показників», 25.01.2017 у споживача ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , контролером було знято показання лічильника - 015142. З 01.06.2017 споживання електричної енергії таблиці з програмного забезпечення позивача не відображено. 01.12.2017 споживачем було здійснено оплату у розмірі 283,05 грн.
З розрахунку спожитої електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 також встановлено, що споживач за період з 01.08.2017 до 01.05.2018 отримала субсидію за особовим рахунком № НОМЕР_1 у сумі 361,97 грн.
Правовідносини між енергопостачальником та побутовим споживачем електричної енергії регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 року № 1357 із наступними змінами та доповненнями (ПКЕЕН), згідно з п. 1 якої, ці Правила є обов'язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками, незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року, ці правила регулюють відносини , які виникають під час купівлі - продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії. Відповідно до п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 1.1.2. Правил, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Згідно з п. 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Таким чином, наявність правовідносин між сторонами за договорами постачання електричної енергії, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з електропостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Пунктом 4.7. Правил встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати.
Згідно з пунктом 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.12. ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документу), на підставі даних комерційного обліку, отриманих в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Тобто, вказаний нормативний акт встановлює обов'язок сформувати платіжний документі на підставі даних комерційного обліку.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).
Судом встановлено, що останнє зняття показників лічильника було здійснено контролером 26.01.2017, а в подальшому з 01.08.2017 до 01.01.2019 споживачу здійснювалися нарахування споживання електричної енергії по середньому споживанню.
У таблиці з нарахуваннями вказано, що споживання з 01.09.2017 до 01.09.2017, з 01.11.2017 до 01.11.2017 та з 01.01.2018 до 01.01.2018 становило 0 кВт/год., натомість з 01.08.2017 до 01.01.2019 в одній графі за весь період міститься показник у 2856 кВт/год., що не дає підстав встановити реальні обсяги споживання за адресою АДРЕСА_1 , тому правильним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги не можна вважати доведеними та підтвердженими належними доказами.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції належно дослідив докази, надані стороною позивача та надав їм належну оцінку, встановивши, що об'єми споживання електричної енергії розраховані за середніми показниками не підтверджені жодними іншими доказами.
Колегія суддів наголошує, що нарахування за нормативними/середніми показниками є у першу чергу розрахунковим механізмом, а не доказом фактичного споживання електроенергії, та має оцінюватись у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема, матеріали справи містять довідку ОСББ про непроживання ОСОБА_2 за вказаною адресою у період, який частково охоплений розрахунком.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги не можна вважати доведеними та обґрунтованими належними доказами, тому колегія суддів вважає, що в цій справі відсутні підстави для задоволення позову.
Крім того, колегія суддів зауважує, що за матеріалами спадкової справи, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , після померлої ОСОБА_2 , тільки 24.02.2025, тобто, до цього часу він не був ні власником квартири, ні споживачем послуг, які надає позивач за цією адресою. Матеріали справи не мітять доказів звернення позивача до нотаріуса з повідомленням про наявність у ОСОБА_2 будь-якої заборгованості.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до повторювання аргументів позовної заяви, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується апеляційний суд, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Запоріжжяобленерго» слід залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року- без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Запоріжжяобленерго» - залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: