Дата документу 14.04.2026 Справа № 335/9409/25
Єдиний унікальний № 335/9409/25 Головуючий у І інстанції: Звєздова Н.С.
Провадження № 22-ц/807/945/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
14 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Полякова О.З.,
суддів: Кочеткової І.В.,
Кухаря С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про визнання рішення протиправними та його скасування,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва І.І. звернулася до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання рішення протиправними та його скасування.
В обґрунтування позову зазначено, що у провадженні Шеевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа № 336/3467/25 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Під час розгляду цієї справи 10.09.2025 позивач через свого представника отримала можливість ознайомитися з матеріалами цієї справи і саме тоді їй стало відомо про існування Протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 532 від 13.11.2024. За змістом Протоколу, 13.11.2024 ухвалене рішення про нарахування вартості не облікованої електричної енергії у розмірі 91810 кВтГод від 12.09.2024, що оформлене відповідним протоколом № 532.
Однак, жодного листа-запрошення для участі у засіданні комісії позивач не отримувала, копії протоколу їй не надсилали, а сам факт складення Акту № 10014584 від 12.09.2024 та подальший його розгляд комісією вона не була повідомлена належним чином, тому фактично була позбавлена можливості захисти свої права та інтереси під час розгляду питання про нарахування зазначених сум.
Позивач наголошувала, що магазин, за адресою якого складений Акт перебуває у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, Акт складений виключно відносно ОСОБА_1 , у Протоколі засідання комісії споживачем зазначено також позивача. Вказане свідчить про те, що відповідач не дослідив належним чином фактичних обставин справи, не встановив винну особу, не надавши жодних доказів чи пояснень, чому відповідні заходи вжиті саме до позивача.
Відповідач не врахував договору оренди житлового приміщення від 01.02.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Орендар був належними чином повідомлений про відсутність електропостачання на об'єкті оренди, про що свідчить п. 5.3. цього Договору.
Тобто, ОСОБА_3 як орендар був зобов'язаний в установленому законом порядку самостійно укласти договори про надання комунальних послуг з відповідними постачальниками. Вказаним договором погоджено, що орендодавець не несе відповідальності за укладення, виконання або припинення договорів про надання комунальних послуг з відповідними постачальниками.
Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва І.І. просила суд визнати протиправним та скасувати Протокол засідання комісії з розгляду Актів про порушення ПРРЕЕ № 532 від 13.11.2024.
У лютому 2026 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 336/3467/25.
В обґрунтування клопотання зазначено, що враховуючи невизнання споживачем факту безоблікового споживання електричної енергії, що зафіксовано актом про порушення ПРРЕЕ №10014584 від 12.09.2024, АТ «Запоріжжяобленерго» подало відповідну позовну заяву, тому у провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа № 336/3467/25 за позовом АТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії за актом про порушення ПРРЕЕ №10014584 від 12.09.2024 у розмірі 945408,73 грн згідно з протокольним рішенням комісії № 532 від 13.11.2024. Предметом розгляду, як у справі № 335/9409/25, так у по справі №336/3467/25 є протокольне рішення комісії №532 від 13.11.2024 про нарахування вартості недоврахованої електричної енергії у розмірі 945408,73 грн.
За твердженням заявника, в межах розгляду справи № 336/3467/25 розглядатиметься не тільки питання законності протокольного рішення комісії № 532 від 13.11.2024, а і правомірності складеного акта про порушення №10014584 від 12.09.2024, на підставі якого і була нарахована вартість необлікованої електроенергії в сумі 945408,73 грн. Результат вирішення вказаної справи матиме значення для вирішення справи № 335/9409/25. У разі спростування судом факту безоблікового споживання електроенергії та визнання акта про порушення недійсним, у справі № 335/9409/25 фактично відпаде підстава заявлених позовних вимог, що, на думку відповідача, свідчить про неможливість розгляду справи №335/9409/25до набрання законної сили судовим рішення у справі № 336/3467/25.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 336/3467/25 за позовом ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва І.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду дійснм обставинам справи, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, при цьому основним і єдиним доказом наявності такої заборгованості є протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) № 532 від 13.11.2024.
Тому саме рішення у справі № 335/9409/25 має істотне значення для правильного вирішення справи № 336/3467/25, оскільки у разі визнання зазначеного протоколу незаконним та його скасування підстави для стягнення заборгованості втратять правову силу, а передчасне ухвалення рішення у справі № 336/3467/25, яким позовні вимоги будуть задоволені, підлягатиме оскарженню.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Відзивів на апеляційну скаргу від осіб, які беруть участь у справі, не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Ч. 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду не відповідає.
Зупиняючи провадження, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у справі № 336/3467/25 є стягнення заборгованості за спожиту необліковану електроенергію, що нарахована на підставі протокольного рішення комісії № 532 від 13.11.2024 з розгляду акта про порушення №10014584 від 12.09.2024. Стягнення вартості не облікованої електроенергії у розмірі 945408,73 гривень буде розглядатись у межах правомірності її нарахування на підставі означеного акту. Результат вирішення вказаної справи матиме значення для вирішення справи № 335/9409/25. У разі спростування судом факту безоблікового споживання електроенергії та визнання акта про порушення недійсним, то у справі № 335/9409/25 фактично відпаде підстава заявлених позовних вимог, що в подальшому стане підставою для відмови у їх задоволенні.
Проте, колегія суддів категорично не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 5 частини 1 статті 253 ЦПК України).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Зупинення провадження у справі не повинно призводити до затягування розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 вказано, що тлумачення пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов:
1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;
2) пов'язаність справ - пов'язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 зазначено, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Колегія суддів наголошує на тому, предметом розгляду саме цієї справи є визнання протиправним та скасування Протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення ПРРЕЕ № 532 від 13.11.2024.
Тоді як судом встановлено, що предметом розгляду справи № 336/3467/25 за позовом АТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є вже стягнення вартості недоврахованої електричної енергії за актом про порушення ПРРЕЕ № 10014584 від 12.09.2024 у розмірі 945408,73 грн згідно з протокольним рішенням комісії № 532 від 13.11.2024, тобто за наслідком цього рішення.
Апеляційний суд підкреслює, що у справі № 336/3467/25 не розглядатиметься питання правомірності Протоколу засідання комісії, про скасування якого якраз і просить ОСОБА_1 , вказуючи на його недійсність та незаконність, у справі, що переглядається, а лише вирішуватиметься питання про стягнення заборгованості за наслідком цього Протоколу.
Тобто, саме рішення за результатом розгляду справи № 335/9409/25 про визнання протиправним та скасування Протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ № 532 від 13.11.2024 має істотне значення для правильного вирішення справи № 336/3467/25 про стягнення вартості не облікованої електроенергії, визначеної цим Протоколом.
З урахуванням викладеного, встановивши, що сторона відповідача не довела наявності обставин, які свідчили б про неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, оскільки зібрані докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі, адже клопотання не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішення, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Матеріали справи не містять обґрунтованих доводів щодо неможливості розгляду позову ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про визнання протиправним та скасування Протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення ПРРЕЕ № 532 від 13.11.2024, та встановлення обставин у цій справі без врахування обставин, що є предметом розгляду справи № 336/3467/25 за позовом АТ «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення вартості заборгованості.
Проте суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, висновок суду першої інстанції про зупинення провадження у справі є помилковим, таким, що не відповідає процесуальним вимогам, тому згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, ухвалу слід скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ст. 369, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанціїдля продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 14 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: