08.04.2026 Справа №607/7376/26 Провадження №2-н/607/746/2026
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за період затримки розрахунку,
ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Хацкевич Р. М., звернулася до суду через систему «Електронний суд» із заявою про видачу судового наказу про стягнення із комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати у розмірі 44 665,94 грн (сорок чотири тисячі шістсот шістдесят п'ять гривень 94 копійки), з яких: розрахункові - 41 483,29 грн, лікарняні - 3 182,65 грн, та середнього заробітку за період затримки розрахунку в розмірі 82 683,52 грн (вісімдесят дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 52 копійки).
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно із ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо:
1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;
2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;
7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Таким чином, особа має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу лише з вимогою, чітко визначеною у вказаній статті.
Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.
Таким чином, судом видаються судові накази у разі відсутності між сторонами спору про право, та за наявності документів, що вказують на розмір нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахункового листа чи копії платіжної відомості тощо.
Так, заявницею, всупереч зазначених вимог, до заяви не додано належним чином оформленого документу на підтвердження середнього заробітку за час затримки розрахунку.
При цьому слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Слід також врахувати і той факт, що наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами, які мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника; відсутність необхідності їх дослідження та аналізу. Докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.
На обґрунтування поданої заяви про видачу судового наказу, ОСОБА_1 самостійно склала та надала розрахунок про компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку, який на думку суду, не є належним документом, який би свідчив про безспірність розміру суми, яка підлягає стягненню у наказному провадженні, а отже вказані обставини свідчать про наявність спору щодо розміру заборгованості.
Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Також суд не наділений повноваженнями в межах наказного провадження здійснювати розрахунки сум.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право є підставою для відмови у видачі судового наказу за заявою про видачу судового наказу, якщо з доданих документів вбачається пропуск позовної давності; така вимога може бути розглянута тільки у позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
З огляду на наведене, враховуючи те, що ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 82 683,52 грн, без відповідних піддержуючих документів, у видачі судового наказу в частині стягнення з комунального підприємства теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго» середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 82 683,52 грн, слід відмовити.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 161, 165, 166 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради «Тернопільтеплокомуненерго» нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за період затримки розрахунку - щодо середнього заробітку за період затримки розрахунку.
Копію даної ухвали надіслати на адресу ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її повного складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на дану ухвалу подається до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області Герчаківська О. Я.