ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
09 квітня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Русєвої А.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тищука В.В.
прокурора - Щербіна Н.М.
захисника - Негара Р.П.
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-6 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, працююча заступником начальника відділу організації роботи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
перебуваючи на посаді заступника начальника відділу організації роботи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в порушення вимог ч. 4 ст. 52 Закон України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) несвоєчасно повідомила Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв'язку з придбанням 12.03.2025 року майна, а саме машиномісце/паркомісце № 418 на суму 514350 гривень, яке перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, чим вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 15.01.2025 року нею було набуте у власність паркомісце, у зв'язку з чим протягом місяця нею подано документи для проведення державної реєстрації відповідного права. До моменту подання документів, усвідомлюючи обов'язок повідомлення у 10-денний строк, вона завчасно звернулася до відповідної компанії з проханням невідкладно повідомити її про факт здійснення державної реєстрації. З цією ж метою вона неодноразово здійснювала телефонні звернення. Лише 02.04.2025 року їй надійшло повідомлення про можливість отримання документів. Під час їх отримання вона дізналась, що державну реєстрацію права власності було проведено 12.03.2025 року, про що вона раніше повідомлена не була. Надалі вона тричі зверталася за місцем роботи до заступника начальника сектору з питань протидії корупції, з метою отримання роз'яснень щодо подальшого порядку дій, який в свою чергу, встановивши, що 10-денний строк вже сплив, порадив подати відповідні документи у 2026 році з урахуванням змін законодавства.
В судовому засіданні захисник Негара Р.П. заявив клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.п. 1, 7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування позиції щодо закриття провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП зазначив, що у ОСОБА_1 не було умислу порушувати вимоги антикорупційного законодавства та вимог фінансового контролю, керуючись при цьому корисливими та/або особистими інтересами чи інтересами третіх осіб.
В обґрунтування позиції щодо закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП зазначив, що КАС ВС у постанові від 28.02.2019 у справі №149/2498/17 вказав, що «початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов'язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення». Як вбачається із Протоколу та додатків до протоколу, моментом виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 172-6 КУПАП, є 09 вересня 2025 року, коли Державна податкова служба України листом N?13857/5/99-12-04-02-05 повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції». Даний лист Національне агентство з питань запобігання корупції зареєструвало у своїй системі документообігу 15 вересня 2025 року за № 126745-0/03-25, тобто через шість днів від дати надсилання повідомлення від ДПС України.
Тобто, на переконання захисника, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення у Приморському районному суді м. Одеси сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності (накладання адміністративного стягнення) на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУПАП.
Прокурор Щербіна Н.М. в судовому засіданні підтримала обставини викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, а також зазначила про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діянь, та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Щодо клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, прокурор зазначила, що строки накладення адміністративного стягнення у даній справі слід рахувати з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані в розпорядження суду документи та докази, дійшов наступних висновків.
Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч.1 ст.3 Закону, притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Законом України від 20.09.2023 р. № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023 року, відновлено декларування та подання повідомлень про суттєві зміни у майновому стані у порядку та строки, що визначені Законом.
Частиною 4 ст. 52 Закону встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов'язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Реєстру та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Положення ч.4 ст.52 Закону застосовується до суб'єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до ст.51-3 Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 р. становив 3028 гривень, отже 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, становило 151400 грн.
Відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.01.2021 р. № 9-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника організаційно-розпорядчого відділу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у порядку переведення з Офісу великих платників податків ДПС.
Відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.07.2022 р. № 112-о ОСОБА_1 переведено з посади заступника начальника організаційно-розпорядчого відділу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на посаду заступника начальника відділу організації роботи Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з 28.07.2022 року.
Згідно з наказом Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 21.12.2022 р. за № 252-о ОСОБА_1 присвоєно 4 (четвертий) ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби.
Таким чином, відповідно до пп. «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону ОСОБА_1 є суб'єктом, на яку поширюється дія Закону.
Згідно з примітками до ст.ст.51-3 та 56 Закону посада державної служби категорії «Б» відноситься до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме протоколом про адміністративне правопорушення № 47-01/34/26 від 17.02.2026 року; наказом Південного МУ від 15.01.2021 р. № 9-о «Про призначення ОСОБА_1 », наказом Південного МУ від 28.07.2022 року за №112-о «Про переведення ОСОБА_1 », наказом Південного МУ від 21.12.2022 р. за №252-о «Про присвоєння чергового рангу державного службовця ОСОБА_1 », особовою карткою державного службовця №74, табелем обліку використання робочого часу відділу організації роботи Південного МУ з березня по вересень 2025 року, наказом Південного МУ від 28.01.2025 р. № 32 «Про забезпечення декларування у Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків», Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.02.2026 р., даними перегляду суб'єкта декларування № 164336 від 16.02.2026 р., інформацією про послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчиняла ОСОБА_1 в період з 11.03.2025 по 26.09.2025.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються між собою, є належними, допустимими і достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд констатує, що дослідженням зібраних у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, несвоєчасно повідомила Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв'язку з придбанням 12.03.2025 р. майна (машиномісце/паркомісце № 418), загальною площею 17,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 514 350 гривень, яке перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2025 року. Зокрема, декларація мала бути подана 23.03.2025 року в 00.00 годин, а подана лише 05.09.2025 року о 10:39 год. Такими діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.
Оцінюючи на предмет обґрунтованості доводи клопотання захисника про наявність підставі для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП через відсутність у неї умислу на порушення строків подання декларації про суттєві зміни у майновому стані, суд зазначає наступне.
Так, правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що займає посаду державного службовця і обізнана про свій обов'язок подати декларацію про суттєві зміни у майновому стані у десятиденний строк з моменту змін в майновому стані на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, у зв'язку з придбанням нею 12.03.2025 р. майна (машиномісце/паркомісце № 418), загальною площею 17,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 514350 гривень. У лютому 2025 року ОСОБА_1 подала необхідні документи до управляючої компанії «АВІНЬОН», яка здійснювала супровід подання документів державному реєстратору для проведення державної реєстрації нерухомого майна (паркінга). Протягом березня 2025 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася до управляючої компанії «АВІНЬОН» з метою з'ясування результатів розгляду поданих документів та отримання інформації щодо завершення державної реєстрації. За отриманою від представників компанії інформацією, документи змогла отримати 02.04.2025. Лише після отримання відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 з'ясувала, що державна реєстрація права власності була проведена 12.03.2025 раніше, проте на час отримання нею цієї інформації десятиденний строк для подання декларації про суттєві зміни вже сплив. Тоді вона звернулась за місцем роботи до заступника начальника сектору з питань протидії корупції, з метою отримання роз'яснень щодо подальшого порядку дій, який в свою чергу, встановивши, що 10-денний строк вже сплив, порадив подати відповідні документи у 2026 році з урахуванням змін законодавства. Вона прислухалась до його порад і не подавала декларацію. Потім, коли прийшло нове керівництво сектору з питань протидії корупції, їй пояснили що нею порушені вимоги Закону та після чого декларацію вона подала.
Аналізуючи пояснення ОСОБА_1 та зібрані у справі докази, суд не визнає, що наведені притягуваною причини неподання декларації є поважними, оскільки вона, з огляду на її обізнаність про вимоги Закону про подання декларації про суттєві зміни в майновому стані, могла не керуватись виключно консультацією заступника начальника сектору з питань протидії корупції за місцем роботи, а могла самостійно звернутись до Національного агентства за роз'ясненнями, якщо в неї виникали сумніви у ситуації, яка сталась. Вона могла самостійно подати таку декларацію одразу, як дізналась про реєстрацію свого права власності на майно. Більш того, ОСОБА_1 могла самостійно, починаючи з лютого 2025 року, коли подала необхідні документи до управляючої компанії «АВІНЬОН», яка здійснювала супровід подання документів державному реєстратору для проведення державної реєстрації нерухомого майна (паркінга), проводити моніторинг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на предмет реєстрації її права власності на нерухоме майно. Крім того, на сайті НАЗК в особистому кабінеті декларанта ОСОБА_1 могла скористатися функцією «Дані для декларації», яка дозволяє декларанту отримати інформацію з реєстрів та баз даних, до яких НАЗК має автоматизований доступ, ще станом на день подання щорічної декларації, яка, як вбачається з матеріалів провадження була подана ОСОБА_1 27.03.2025. Факт того, що ОСОБА_1 мала фізичну та технічну можливість здійснювати такі дії, остання не заперечувала. Однак, ОСОБА_1 обмежилась дзвінками УК «АВІНЬОН» та порадами спеціаліста сектору з питань протидії корупції за місцем роботи. При цьому, ОСОБА_1 не надала суду раціонального пояснення чому вона самостійно в реєстрах не контролювала коли за нею зареєстровано право власності на майно, яке вона мала задекларувати.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 маючи фізичну та технічну можливість подати до Реєстру декларацію про суттєві зміни в майновому стані, проігнорувавши вимоги закону, не вжила необхідних та достатніх заходів щодо своєчасної її подачі. Підтверджуючих документів поважності причин несвоєчасної подачі декларації, технічної несправності сайту НАЗК сторона захисту також суду не надала, докази щодо поважності невиконання вимог фінансового контролю також відсутні і в матеріалах справи.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, зокрема і з пояснень самої притягуваної, що ОСОБА_1 усвідомлювала, що порушує строки фінансового контролю (протиправний характер своїх дій) і усвідомлювала протиправний характер своєї бездіяльності, яка проявлена у неподанні декларації, передбачала шкідливі наслідки такої бездіяльності і свідомо припускала настання цих наслідків, а отже умисно порушила порядок, передбачений ч.4 ст.52 Закону, і в десятиденний строк з моменту придбання майна письмово не повідомила НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, хоча мала можливість своєчасно це зробити, оскільки перешкод для того не мала.
За такого, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП через відсутність у неї умислу на порушення строків подання декларації про суттєві зміни у майновому стані, про що стверджувала сторона захисту.
Також судом відхиляються доводи захисника про те, що на момент розгляду справи спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності та наладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП, для даного виду адміністративного правопорушення, суд визнає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст.212-15,212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Так захисник вважає, що моментом виявлення правопорушення є 09.09.2025 року дата скерування Державної податкової служби України повідомлення до НАЗК про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції».
У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов'язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до роз'яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 за №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов'язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов'язане з корупцією як сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 824/1164/18-а, від 22.02.2022 у справі № 260/511/19, від 18.05.2022 у справі № 813/4354/17, від 01.06.2022 у справі № 440/698/20, від 27.07.2022 у справі № 1340/5822/18 та від 18.01.2024 у справі № 522/12566/18.
Також відповідні роз'яснення надані 26.04.2021 НАЗК, за якими початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.
Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України в листі від 11.09.2018 за №04-18/10-1584 зазначено, що визначений ст.254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій. Моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, слід вважати момент, коли особа, уповноважена на складання протоколу, здобула можливість за участі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (притягається до адміністративної відповідальності) здійснити дії, визначені частинами 2-4 ст.256 КУпАП.
Отже, певна інформація про обставини та факти адміністративного правопорушення можуть бути відомі будь-кому (безпосередньому керівнику, викривачу, правоохоронному орган тощо). Встановлення і навіть документування ними такої інформації не може вважатися встановленням факту адміністративного правопорушення, оскільки такі особи не наділені правом робити висновок про наявність або відсутність правопорушення, вони лише інформують про певні факти компетентні органи, надають документи тощо, що підтверджує помилковість доводів захисника, що днем виявлення правопорушення є 09.09.2025 (дата направлення повідомлення до НАЗК). Виявити правопорушення означає встановити наявність усіх передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак конкретного правопорушення. Право встановлення цього факту і його документування має особа, уповноважена на складання протоколу.
Відтак, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, є момент з'ясування всіх необхідних даних, який в даному випадку збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення (17.02.2026), оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення. На момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення (в тому числі опитано особу та встановлено відсутність поважних підстав несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані у визначений строк), та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч.ч. 2-4 ст.256 КУпАП, а отже станом на дату ухвалення судового рішення (09.04.2026) строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.4 ст.38 КУпАП, не закінчились та на неї має бути накладене адміністративне стягнення.
При цьому, судом не може бути врахована позиція КАС ВС, викладена у постанові від 28.02.2019 у справі №149/2498/17, на яку посилався захисник, оскільки висновки Верховного Суду, викладені постанові у постанові, на яку послався захисник, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, а відтак не підлягають застосуванню.
Таким чином з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При призначенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Судом також не встановлено обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , за вчинене нею адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення нею нових правопорушень, буде достатнім та необхідним застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у його мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.172-6 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 , підлягає стягненню сума судового збору.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
У задоволенні клопотань захисника Негара Р.П. про закриття провадження у справі на підставі п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - відмовити.
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення за ч.2 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/2525/26
Номер провадження №3/522/1707/26
Головуючий суддя - Русєва А.С.