Справа № 127/24400/25
Провадження №11-кп/801/463/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимому,
обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Прокурор звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави, обґрунтовуючи клопотання наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив суд змінити своєму підзахисному запобіжний захід на більш м'який. Акцентував увагу суду на тому, що його підзахисний має стійкі соціальні зв'язки, одружений, має постійне місце проживання. Крім того, в обвинуваченого незадовільний стан здоров'я, в зв'язку з чим він потребує кваліфікованої медичної допомоги, яку неможливо отримати в умовах ДУ «Вінницька УВП (№1)». Жодних намірів переховуватися від суду його підзахисний не має, тому вважає безпідставними наведені прокурором ризики. Додатково захисник просив зменшити розмір застави обвинуваченому.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання свого захисника.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026 клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 06.04.2026 до 04.06.2026 включно з одночасним визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів, що становить 128 360 (сто двадцять вісім тисячі триста шістдесят) гривень. Роз'яснено порядок їх внесення.
Постановлена місцевим судом ухвала мотивована доведеністю ризиків, зазначених прокурором у клопотанні та неможливістю зміни застосованого запобіжного заходу більш м'яким.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ним ухвалу та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 застосований запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить, в разі, якщо суд дійде висновку про неможливість зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, зменшити ОСОБА_8 розмір застави до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що застосований до його підзахисного запобіжний захід є надто суворим, а заявлені прокурором ризики - надуманими. Тому вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та невмотивованою.
Позиції учасників судового провадження
Адвокат ОСОБА_7 та його підзахисний ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, зазначивши, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведеними.
Мотиви та висновки апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки місцевого суду про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у справі № 33977/96 від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» указав, що: «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З оскаржуваної ухвали слідує, що прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність ризиків, які дають суду підстави для продовження застосування щодо ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу - у виді тримання під вартою. Зокрема, зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, у випадку доведення його вини, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на значний строк. Окрім того, останній раніше судимий та має не зняті та не погашені судимості, тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, може переховуватися від суду або продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки стабільного матеріального доходу до обрання йому такого запобіжного заходу не мав. Також місцевим судом при вирішенні клопотання прокурора було враховано стадію судового розгляду кримінального провадження. Водночас, захисником жодних обґрунтованих аргументів на спростування заявлених прокурором ризиків надано не було. Зокрема, не надано жодних відомостей на підтвердження стійких соціальних зв'язків обвинуваченого з дружиною та матір'ю. Відсутня інформація, що ОСОБА_8 до взяття його під варту допомагав будь-яким чином своїй хворій матері.
Апеляційний суд наголошує, що на відміну від обґрунтованості підозри, яка є обов'язковим елементом перевірки під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу в ході здійснення досудового розслідування, сам факт розгляду обвинувального акта в суді, а відтак перебування особи у статусі обвинуваченого, дають підстави стверджувати про наявність висунутого обвинувачення. При цьому, доведеність такого обвинувачення чи його спростування встановлюється виключно рішенням суду за наслідками судового розгляду, зокрема вироком.
Об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, у тому числі за станом здоров'я, ні місцевому суду, ні апеляційному - стороною захисту також не надано.
Також колегія суддів погоджується із застосуванням місцевим судом альтернативного запобіжного заходу - застави та її розміром, враховуючи те, що зміна застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який буде недоцільним та малоефективним з огляду на наявні ризики.
Крім того, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що визначення альтернативного запобіжного заходу - застави та її розміру належить до дискреційних повноважень судді /суду при обранні запобіжного заходу та його зміні. Розмір застави, визначений місцевим судом, на переконання колегії апеляційного суду, є співмірним з пред'явленим обвинуваченням та відповідає вимогам ст. 182 КПК України.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, урахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Враховуючи, що істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого суду - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06.04.2026 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави - залишити без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4