Справа №760/9335/26
1-кс/760/4920/26
(повний текст)
03 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12026100090000780, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.04.2026 року, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криничний Луг, Ростовської обл, рф, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, -
Виходячи із змісту поданого клопотання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що 01.04.2026, приблизно о 14:30 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Козелецька, 21, на землі біля гаражу помітив один прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком, в середині якого була кристалічна речовина світлого кольору. Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 02.04.2026 № СЕ-19/111-26/17680-НЗПРАП надана на дослідження кристалічна речовина світло-бежевого кольору у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, а саме PVP, маса PVP в речовині становить 0,214 г. Усвідомлюючи, що в середині вказаного поліетиленового пакетику з пазовим замком може міститися особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, а її придбання та зберігання є незаконним, поклав її до спідньої білизни ззаду, в яку був одягнений, тим самим незаконно придбав психотропну речовину для власного вживання без мети збуту. Після цього, зберігаючи при собі вищевказаний поліетиленовий пакетик з кристалічною речовиною світлого кольору, направився пішки у власних справах, чим здійснив незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту. Цього ж дня, а саме 01.04.2026, приблизно о 14:40 год., коли він проходив повз будинок 21 по вул. Козелецька в м. Києві, його зупинено працівником поліції, якому він повідомив, що має при собі, у спідній білизні, один поліетиленовий пакетик з пазовим замком з психотропною речовиною, яку у подальшому вилучено під час затримання та проведення особистого обшуку на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України. За наведених обставин ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що на даній стадії кримінального провадження наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення. Такий висновок підтверджується даними про обставини безпосереднього виявлення у підозрюваного пакета з речовиною, даними про те, що сам підозрюваний повідомив працівнику поліції про наявність при ньому психотропної речовини, даними про її подальше вилучення під час затримання та особистого обшуку, даними висновку експерта про те, що вилучена речовина містить особливо небезпечну психотропну речовину PVP масою 0,214 г, а також даними, що містяться у показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та в інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності. Отже, вимога щодо наявності обґрунтованої підозри у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України є дотриманою.
Разом з тим, вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ст. 177 КПК України сам по собі факт наявності обґрунтованої підозри не є достатнім для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Необхідним є також встановлення ризиків, передбачених цією нормою, та перевірка того, чи довела сторона обвинувачення недостатність більш м'яких запобіжних заходів. Саме такий підхід послідовно відображений і в практиці Верховного Суду, який наголошує на необхідності перевірки обґрунтованості ризиків та недостатності більш м'яких запобіжних заходів при вирішенні питання про тримання під вартою.
Слідчий суддя погоджується, що у даному кримінальному провадженні наявні певні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак їх інтенсивність не є такою, що об'єктивно виправдовує тримання під вартою.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду певною мірою наявний. Він підтверджується даними про те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, усвідомлює характер підозри та можливі наслідки її доведення, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, а місце його реєстрації знаходиться на тимчасово окупованій території. Крім того, за даними клопотання, інкриміноване діяння вчинене під час іспитового строку, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2026. Сукупність цих даних дійсно свідчить про наявність певної ймовірності спроб ухилення від процесуального контролю. Водночас матеріали клопотання не містять даних про те, що після затримання чи повідомлення про підозру ОСОБА_5 вчиняв конкретні підготовчі дії до переховування, змінював місце проживання, порушував покладені на нього обов'язки в іншому провадженні, намагався залишити територію України чи вчиняв інші дії, які б свідчили про реальний, а не потенційний характер цього ризику. Отже, ризик існує, однак він є незначним і може бути нівельований менш суворим запобіжним заходом.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також не може бути повністю відкинутий. Він підтверджується даними про неодноразове засудження ОСОБА_5 , у тому числі саме за кримінальні правопорушення, передбачені ст. 309 КК України, а саме вироками Святошинського районного суду міста Києва від 05.05.2021, 31.05.2021, 02.11.2022 та 05.02.2026, а також тим, що нове правопорушення, за версією сторони обвинувачення, вчинено невдовзі після останнього засудження за ч. 1 ст. 309 КК України. Такі дані вказують на стійкість протиправної поведінки саме у сфері незаконного обігу психотропних речовин. Водночас, оцінюючи цей ризик, слідчий суддя враховує характер інкримінованого діяння, яке за версією сторони обвинувачення пов'язане не зі збутом, а з незаконним придбанням та зберіганням психотропної речовини для власного вживання без мети збуту. За таких обставин наявні дані вказують не стільки на високу криміногенну організованість підозрюваного, скільки на імовірну залежну модель поведінки, пов'язану з вживанням психоактивних речовин.
Саме в цьому контексті слідчий суддя враховує, що з огляду на численні попередні засудження ОСОБА_5 за ст. 309 КК України, зокрема у 2021, 2022 та 2026 роках, наявні достатні підстави вважати, що він є особою, яка може страждати на наркотичну залежність. Саме така обставина має істотне значення для оцінки пропорційності запобіжного заходу. Ізоляція від суспільства у виді тримання під вартою сама по собі не усуває причин, які, імовірно, лежать в основі повторюваної поведінки підозрюваного, оскільки залежність не нейтралізується самим фактом перебування під вартою, а вимагає належної медичної оцінки, лікування та інших передбачених законом процедур.
За таких обставин доводи про необхідність саме тримання під вартою як способу запобігання ризику вчинення нового кримінального правопорушення не виглядають переконливими. Навпаки, у цій конкретній ситуації більш логічним та пропорційним є застосування такого заходу, який одночасно забезпечить процесуальний контроль за поведінкою підозрюваного, обмежить його можливість неконтрольованого пересування у найбільш криміногенно вразливий період доби, але не унеможливить доступ до медичної допомоги, лікування, участі у слідчих діях та здійснення інших необхідних процесуальних і побутових дій.
Окремо слідчий суддя враховує і вимоги п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України. Оскільки ОСОБА_5 є раніше судимою особою і підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, тримання під вартою могло б бути застосоване лише за умови, якщо прокурор, крім наявності ризиків, доведе, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Матеріали, подані разом із клопотанням, таких даних не містять. Наведено лише загальні посилання на ризики, тяжкість наслідків для підозрюваного та його попередню судимість, однак не наведено конкретних даних про попереднє переховування, реальне перешкоджання цьому кримінальному провадженню або іншу повідомлену підозру у період перебування на волі у значенні наведеної норми. А отже, і з цієї підстави прокурором не доведено наявності виключних умов для застосування тримання під вартою.
Слідчий суддя також бере до уваги, що сторона обвинувачення не навела переконливих, індивідуалізованих і конкретних доводів, чому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Формальне посилання на судимості, відсутність роботи та сам факт повторності не підміняє собою доведення неможливості застосування альтернативи, оскільки слідчий суддя зобов'язаний перевіряти саме недостатність більш м'яких заходів, а тримання під вартою є винятковим, а не стандартним інструментом процесуального примусу.
З огляду на наведене, слідчий суддя доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак вони є незначними, не мають такої інтенсивності, яка б виправдовувала ізоляцію особи від суспільства, і можуть бути належним чином нівельовані шляхом застосування домашнього арешту.
Саме нічний домашній арешт є у даному випадку є достатнім, необхідним і пропорційним запобіжним заходом. Такий захід, з одного боку, забезпечить реальний контроль за поведінкою підозрюваного у вечірній та нічний час, коли ризик неконтрольованого придбання чи вживання психоактивних речовин, а також ухилення від процесуального контролю є вищим, а з іншого боку, не позбавить його можливості у денний час з'являтися за викликом слідчого, прокурора чи суду, звертатися за медичною допомогою, проходити лікування, вирішувати побутові питання та підтримувати мінімально необхідні соціальні зв'язки. Для підозрюваного, поведінка якого, судячи з усіх попередніх засуджень за злочини у сфері незаконного обігу психотропних речовин, має ознаки залежної, саме нічний домашній арешт є заходом, який краще відповідає меті запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, бо дозволяє поєднати процесуальний контроль із можливістю отримання належної допомоги та не створює непропорційного втручання у право на свободу.
Отже, тримання під вартою у даному випадку є занадто суворим видом запобіжного заходу, а прокурор не довів, що жоден із більш м'яких заходів не здатний запобігти встановленим ризикам. Натомість нічний домашній арешт у поєднанні з покладенням передбачених законом обов'язків є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 , відповідатиме вимогам ч. 4 ст. 194, ст.ст. 177, 178, 181, 183 КПК України та стандартам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 з 21:00 до 08:00.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1)прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2)не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме місто Київ, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4)заборонити спілкуватись зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти негайно.
Строк дії ухвали до 2 червня 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити Солом'янському УП ГУНП у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 08 квітня 2026 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1