14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 580/12241/24
адміністративне провадження № К/990/16354/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 580/12241/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 12303/23-00-24-04-01, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 141 832,79 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 9 746,23 грн, всього - 151 579,02 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 12304/23-00-24-04-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 11 819,40 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 812,19 грн, всього - 12 631,59 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 12308/23-00-24-04-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 457 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 12 945,70 грн, всього - 142 402,70 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 12309/23-00-24-04-01, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 30 532 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 12310/23-00-24-04-01, яким застосовано штраф в розмірі 46 980,75 грн за відсутність реєстрації податкових накладних;
- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 12311/23-00-24-04-01, яким застосовано штраф в розмірі 340 грн за неподання повідомлення про об'єкти оподаткування;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23 серпня 2024 року № 12306/23-00-24-04-01, якою визначено заборгованість із єдиного соціального внеску на суму 139 109,26 грн;
- рішення № 17307/23-00-24-04-01 від 13 листопада 2024 року про застосування штрафних санкцій про застосування штрафних санкцій в сумі 49 595,12 грн, у зв'язку із донарахуванням єдиного соціального внеску.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року, позов задоволено.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 34 200,00 грн.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погодившись з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.
Крім того, звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали повну оцінку усім доказам та обставинам справи. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 580/12241/24 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов