13 квітня 2026 року
м. Київ
справа №440/7019/25
адміністративне провадження № К/990/5832/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 440/7019/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Рітейл" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, рішень,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П.Рітейл" до Головного управління ДПС у Рівненській області; визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Рівненській області: про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 10.02.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на вищенаведені судові рішення, яка ухвалою Верховного Суду від 12.02.2026 залишена без руху для усунення для усунення скаржником її недоліків у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано 24.02.2026 року уточнену касаційну скаргу і заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2026 задоволено вищенаведене клопотання і продовжено Головному управління ДПС у Рівненській області строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вищенаведеної ухвали суду, скаржником надіслано уточнену касаційну скаргу і заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору (внаслідок відсутності фінансування).
В уточненій касаційній скарзі скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, з посиланням на не врахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2025 №160/20115/24 щодо обов'язкової наявності саме оригіналів первинних документів (які в свою чергу не надані позивачем); зазначено про помилкове врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №1.380.2019.004011, які не стосуються правовідносин і предмету спору у даній справі та вчинено посилання на пункт 12 статті 3, статтю 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування.
Верховний Суд зауважує, що продовжуючи скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження, судом зазначалось про не доведення податковим органом подібності правовідносин у справах, не взято до уваги, що рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення; тоді, як посилання на постанову Верховного Суду у касаційній скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки та дослідження доказів у справі.
До того ж, скаржнику вказувалось, що судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 25.05.2022 у справі №1.380.2019.004011, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24, від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі №300/2879/22, та по суті розгляду справи зроблено висновки, що в акті перевірки відповідачем не конкретизовано, які саме документи не були надані позивачем під час проведення перевірки, натомість позивачем в установлений строк було надано документи, які свідчать про оприбуткування (облік) нафтопродуктів та скрапленого вуглеводного газу за місцем їх реалізації. Тоді, як відповідачем не встановлено та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обсяг/об'єм необлікованих алкогольних напоїв перевищує 0,5 відсотка обсягу/об'єму проданих за попередню добу, за даними усіх реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій, наявних у такому місці роздрібної торгівлі, алкогольних напоїв, що є необхідною умовою, передбаченою пунктом 29 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Проте скаржником такі висновки суду не спростовано, не наведено підстав щодо помилковості врахування судами попередніх інстанцій таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Верховний Суд зауважує, що викладення підстав касаційного оскарження в заяві про усунення недоліків не містить значних відмінностей від попередньо наведених в касаційній скарзі, а також і під час її уточнення вперше і вдруге. Загалом доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою доказів у справі та їх переоцінки, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
При цьому враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Повертаючись до заявленого скаржником клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Обґрунтовуючи вказане клопотання податковий орган посилається на те, що підставою для не сплати судового збору є не порушення внутрішньої процедури виділення та погодження коштів, а спрямування таких коштів на боротьбу із збройною агресією російської федерації; але вказує, що ним подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів щодо сплати судового збору у справі №440/7019/25, разом з тим фінансування видатків ще не проведено.
Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Однак клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, є ідентичним попередньо поданому клопотанню, розгляд якого вже слугував підставою для продовження ухвалою суду від 13.03.2026 процесуального строку скаржнику на усунення недоліків даної касаційної скарги, які в свою чергу не усунуті скаржником як в частині сплати судового збору, так і в частині викладення підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, які були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі №440/7019/25 повернути особі, яка її подала.
Судді І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко