Справа № 761/48886/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3345/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 436-2 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 лютого 2026 року включно.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та про неможливість застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, оскільки він не може запобігти встановленим ризикам.
В апеляційній скарзі захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями вказано про незаконність оскаржуваної ухвали. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила про те, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 постійно погіршується та незважаючи на наявність відповідних ухвал, якими суд зобов'язав вжити заходів щодо його медичного обстеження та лікування, з відповідей медичних частин вбачається, що такі ухвали виконані не були, належного обстеження та лікування забезпечено не було, що підтверджує необхідність лікування, яке в умовах СІЗО забезпечити неможливо, та свідчить про наявність підстав для визначення йому іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Також вказала, що суд належним чином не дослідив обставини, які свідчать про відсутність заявлених ризиків, або їх зменшення, на що вказує зокрема відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження, відсутність будь-яких доказів переховування від суду, при тому, що питання виїзду за кордон вирішується шляхом покладення обов'язку щодо здачі закордонного паспорту, а наявність у обвинуваченого постійної роботи, місця проживання, дружини, дітей, матері похилого віку та матері дружини, які перебувають на його утриманні, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки, відсутність судимостей, наявність у нього численних грамот, нагород, перебування на посаді голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, позитивна характеристика за місцем роботи, є стримуючими факторами для обвинуваченого, який має бездоганну репутацію та користується повагою у колег. Вважає, що наявність заявлених прокурором ризиків не доведено та є виключно припущеннями сторони обвинувачення, тоді як наявність осіб, які бажають взяти обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки, свідчать про мінімізацію ризиків та впевненість у належній процесуальні поведінці останнього. Крім цього, захисниця вказала про не врахування судом наданим стороною захисту зауважень щодо необґрунтованості висунутої підозри. На думку захисниці, з урахуванням тривалого строку перебування ОСОБА_6 під вартою, практики ЄСПЛ та Конституційного Суду, обвинуваченому можливо визначити заставу, розмір якої, з урахуванням його майнового стану, має становити 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Просила оскаржувану ухвалу скасувати та визначити ОСОБА_6 заставу як альтернативний запобіжний захід.
Захисниця ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції не з'явилась, надіславши заяву, в якій розгляд справи просила провести без її участі та участі обвинуваченого ОСОБА_6 , вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити.
Прокурор до суду апеляційної інстанції також не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Неявка учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з апеляційної скарги захисниці обвинуваченого, нею порушене питання про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 23 грудня 2025 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою був визначений до 20 лютого 2026 включно. Однак із 13.02.2026 року обвинувачений утримується під вартою на підставі іншої ухвали Шевченківського районного суду м. Києва. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року фактично втратила чинність, а висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
При цьому, необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і у нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у низці статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що вказує на необґрунтованість вимог захисника в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення, пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання шляхом залишення цього рішення без змін. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише чинне судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року закінчився 13.02.2026 року. Те, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою захисниці обвинуваченого є нечинною унеможливлює її скасування.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисниці обвинуваченого у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20 лютого 2026 року включно, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисниці обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4