Справа №379/1589/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2803/2026
09 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202511620000139, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року,
Вироком Таращанського районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
В поданій апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставина провадження та призначене ОСОБА_7 покарання, просить вирок змінити, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що згідно ч.2 ст.233 КПК України під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
За встановлених судом обставин ОСОБА_7 незаконно проникла на територію земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто до іншого володіння особи.
Разом із цим, суд кваліфікував дії ОСОБА_7 по ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду змінити, дії ОСОБА_7 кваліфікувати за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до володіння особи.
В решті вирок суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.374 КПК у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, серед іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статі) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Згідно положень статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Суд першої інстанції, вивчивши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку та додані до нього матеріали, розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.2 ст.382 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_7 визнана винуватою у незаконному проникненні до житла особи.
За встановлених судом обставин ОСОБА_7 04 вересня 2025 року приблизно о 09 годині, діючи умисно, вирішила незаконно проникнути на територію володіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_9 . Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до володіння ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , не маючи дозволу на знаходження і пересування по вказаному володінню, відчинила металеву хвіртку та проникла на територію земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим вчинила незаконне проникнення до володіння ОСОБА_9 .
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані судом по ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла.
За приписами частини 2 статті 233 КПК України під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності зміни вироку суду першої інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_7 по ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла особи, що суперечить встановленим судом обставинам кримінального провадження та пред'явленому ОСОБА_7 обвинуваченню, яка вчинила незаконне проникнення до володіння особи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду змінити та кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до володіння особи.
Відповідно до положень ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок, серед іншого, у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
З цих підстав апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Таращанського районного суду Київської області від 12 вересня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , - змінити.
Кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до володіння особи.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4