Справа № 756/12203/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1758/2026 Доповідач: ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100050002946 від 16.09.2024 рокуза апеляційною скаргою прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:
-11.04.2019 року Московським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки;
- 16.09.2020 року Деснянським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців;
- 15.02.2024 року Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 10 місяців, звільненого 23.04.2024 по відбуттю строку покарання;
- 23.09.2024 року Оболонським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначено вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.09.2024 у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання в виді позбавлення волі строком на строк 5 (п'ять) років;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки;
відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки:періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
роз'яснено ОСОБА_7 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду;
вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до вироку, 16.09.2024, приблизно о 18 год. 35 хв., ОСОБА_7 перебуваючи у приміщенні аптеки «АНЦ», розташованої за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка, 65, побачив ОСОБА_8 , який стояв поруч та в кишені штанів якого лежав мобільний телефон.
У цей час у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який, цього ж дня, в той же час ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні аптеки «АНЦ», за адресою: м. Київ, просп. Володимира Івасюка, 65, діючи повторно, в умовах воєнного стану, підійшов до потерпілого ОСОБА_8 позаду та шляхом вільного доступу дістав з кишені штанів останнього мобільний телефон марки «Redmi», моделі «Note 9 4G», 8/256Gb, Orange, вартістю 4 804 грн 80 коп., після чого, ОСОБА_7 сховав вказаний мобільний телефон до власної сумки, яку мав при собі, а викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 4 804 грн 80 коп.
Отже, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржуваний вирок незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що з огляду на тяжкість діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , його суспільну небезпечність, наявність непогашених судимостей та вчинення кримінального правопорушення за кілька місяців після відбування покарання за аналогічне кримінальне правопорушення, то призначене судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Крім того, зазначив про те, що ОСОБА_7 06.09.2024 року, тобто за кілька днів до вчинення крадіжки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Також вказав про те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово вчиняв корисливі кримінальні правопорушення, за які неодноразово відбував покарання, яке передбачає обмеження свободи, зокрема, арешт, обмеження та позбавлення волі, проте на шлях виправлення не став. Вважає, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є надто м'яким та недостатнім для його виправлення і перевиховання та не відповідає вимогам закону, разом з тим, зауваживши, що запропонована стороною обвинувачення міра покарання, а саме позбавлення волі строком на 5 років, є необхідною і достатньою для перевиховання, виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним аналогічних кримінальних правопорушень. За таких обставин, просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 , правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України, а також правильності призначеного йомуза ч. 4 ст. 185 КК України покарання та остаточного покарання, призначеного йому за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України учасниками судового провадження не оспорюється. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання із випробуванням, суд послався на те, що обвинувачений хоч раніше і судимий, але вчинив крадіжку за попереднім вироком ще у 2020 році. У 2024 році обвинувачений вчинив крадіжку через скрутне матеріальне становище, але після учинення останнього кримінального правопорушення офіційно працевлаштувався, чим забезпечив себе та свою родину сталим доходом. Вказані відомості, на думку суду, є достатніми для того, аби призначити ОСОБА_7 покарання з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Однак, наведені обставини колегія суддів не вважає обґрунтованими мотивами, які свідчать про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без відбування ним призначеного покарання.
Колегія суддів вважає, що дані про особу обвинуваченого, які наведені у вироку судом та наявність двох обставин, що пом'якшують покарання, не дають підстав вважати те, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання. До такого переконання колегія суддів прийшла з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних умисних кримінальних правопорушень, за які неодноразово відбував покарання у виді арешту, обмеження та позбавлення волі, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення, що свідчить про його стійку кримінальну протиправну діяльність та відсутність бажання вести законослухняний спосіб життя. Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 після вчинення 06.09.2024 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (за яке його було засуджено вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2024 року), вже 16.09.2024 року вчинив інше кримінальне правопорушення, за яке його засуджено оскаржуваним вироком, що підтверджує його схильність до кримінально протиправної поведінки, що безумовно вказує на неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та необґрунтованість рішення суду про звільнення його від відбування покарання із випробуванням.
Посилання суду на те, що обвинувачений вчинив крадіжку за попереднім вироком ще у 2020 році, а у 2024 році -вчинив крадіжку через скрутне матеріальне становище, колегія суддів вважає безпідставним, адже з вироку Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року не вбачається, що крадіжка була вчинена через скрутне матеріальне становище і така обставина не була визнана судом як пом'якшуюча. Більше того, з наведеного вироку вбачається, що крадіжки ОСОБА_7 вчиняв у березні 2020 року, у березні та червні 2021 року, тобто його дії мали систематичний характер.
Ті обставини, що після вчинення останнього кримінального правопорушення ОСОБА_7 офіційно працевлаштувався, чим забезпечив себе та свою родину сталим доходом, колегія суддів не вважає такими, що дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, адже вони хоч і позитивно характеризують особу обвинуваченого, однак з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та наявних в матеріалах кримінального провадження даних про його неодноразову судимість та відбування ним покарання, які не призвели до змін у його правосвідомості щодо незаконності вчинених ним дій, не знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та не є достатніми та переконливими обставинами для висновку про можливість застосування ст. 75 КК України. Вирок у частині покарання не відповідає критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості, а тому у частині призначеного покарання він підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку у цій частині.
Колегія суддів погоджується з видом та розміром покарання, призначеним ОСОБА_7 судом першої інстанції за ч. 4 ст. 185 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, так як при визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України. Таким чином, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, без застосування положень ст. 75 КК України, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначено вироком Оболонського районного суду міста Києва від 23.09.2024 року у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту фактичного затримання в ході звернення вироку до виконання.
В решті вирок Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4